Ухвала суду № 96910642, 13.05.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1419/21

Провадження №2/226/491/2021

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

13.05.2021 суддя Димитровського міського суду Донецької області Салькова В.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про зміну формулювання причини та дати звільнення, стягнення вихідної допомоги, заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИЛА:

12.05.2021 до суду надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить суд:

1. Визнати недійсним наказ ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта «Капітальна» №103-к від 21.04.2021 в частині його звільнення за ч.1 ст.38 КЗпП України та зобов`язати відповідача видати наказ про зміну формулювання причини звільнення на ч.3 ст.38 КЗпП України;

2. Визнати формулювання причин звільнення в трудовій книжці (запис №18) таким, що не відповідає діючому законодавству, та змінити формулювання, зазначивши про звільнення за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП України у зв`язку із невиконанням власником законодавства про працю;

3. Стягнути з ДП «Мирноградвугілля» на його користь вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 74746,98 грн;

4. Стягнути з ДП «Мирноградвугілля» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19.04.2021 по день ухвалення судового рішення;

5. Стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати в розмірі 27220,06 грн та судові витрати.

Таким чином, позивачем заявлено дві немайнові та три майнові вимоги до відповідача.

Позовна заява не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України, виходячи з такого.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. До даної позовної заяви ОСОБА_1 додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 1880,90 грн.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2021 року складає 2270 гривень.

Розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а розмір судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункти 1 та 2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Частина третя ст.6 Закону України «Про судовий збір» регламентує, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, за пред`явлення двох вимог немайнового характеру позивач має сплатити судовий збір в сумі 1816 грн (2270 грн*0,4*2).

З позовної заяви вбачається, що позивачем крім вимоги про стягнення заробітної плати, за пред`явлення якої він звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», заявлено вимоги майнового характеру про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Крім того, на підставі ст.2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713 (далі – Інструкція), розробленої відповідно до Закону України «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції, та згідно з пунктом 3.8 до них відноситься вихідна допомога при припиненні трудового договору.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що вихідна допомога за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці», тобто не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, за пред`явлення вимоги про стягнення вихідної допомоги позивач має сплачувати судовий збір.

За змістом приписів статей 94,116,117 Кодексу законів про працю України та статей 1,2 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 (справа №910/4518/16, провадження №12-301гс18).

В даному випадку, виходячи з того, що загальна сума майнових вимог про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, пред`явлених позивачем, не може бути обрахована через те, що сума середнього заробітку залежить від дня ухвалення рішення у справі, сума судового збору на цей час за майнові вимоги визначається в розмірі 908 грн з подальшим вирішенням питання розподілу судових витрат під час ухвалення рішення по суті справи.

Отже, ОСОБА_1 при пред`явленні цього позову має бути сплачено судовий збір в розмірі 2724 грн (1816 грн за дві вимоги немайнового характеру та 908 грн за вимоги майнового характеру).

Враховуючи, що фактично позивачем сплачено 1880,90 грн, він має надати суду підтвердження доплати судового збору до вище визначеної суми 2724 грн, що дорівнює 843,10 грн.

За приписами ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.185,260,261,353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про зміну формулювання причини та дати звільнення, стягнення вихідної допомоги, заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – залишити без руху для виправлення зазначених недоліків – надання документу про сплату (доплату) судового збору в розмірі 843,10 грн.

Надати позивачеві строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення вказаного недоліку (оплата має бути здійснена за реквізитами: Отримувач коштів: Донецьке ГУК/Мирноград. МТГ/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ): 37967785; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача: UA688999980313111206000005690; код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Роз`яснити позивачеві, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною і повертається позивачеві.

Учасник справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dmm.dn.court.gov.ua/sud0513/

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 13.05.2021 та щодо визначення розміру судового збору може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Суддя: В.С. Салькова