Рішення № 96908655, 06.05.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15013/20

провадження № 2/753/3900/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2021 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Курічової В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Козленко С.В.,

представника відповідача - адвоката Закутько К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад «Київський університет ринкових відносин» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, пені за несвоєчасну сплату орендної плати, інфляційних втрат, неустойки у розмірі подвійної орендної плати (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 12.02.2021),

УСТАНОВИВ:

05.01.2021 до Дарницького районного суду м. Києваза підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад «Київський університет ринкових відносин» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Університет, відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 06.01.2021 для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Курічової В.М. (справу фактично передано судді 11.01.2021).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.01.2021 відкрито провадження у справі за цим позовом, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до заяви про зміну предмета позову від 12.02.2021 позивач просить стягнути з відповідача:

- заборгованість зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном у розмірі 265 666,79 грн;

- пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 8 818,92 грн;

- інфляційні втрати внаслідок невиконання зобов`язання зі своєчасної сплати орендної плати у розмірі 19 076,81 грн;

- неустойку у розмірі подвійної орендної плати в сумі 531 333,58 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 01.10.2015 разом з іншими співвласниками ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) уклав з Університетом договір оренди (далі -договір), згідно з яким на підставі акта приймання-передачі передав відповідачу в оренду належні йому 1/6 частки нежилих приміщень № 1а, з № 1 по № 14 (групи приміщень № 70) (в літ. А) загальною площею 177,70 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежилі приміщення).

Ці нежилі приміщення належать позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.09.2015, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1958. Пізніше, позивач набув право власності на нежилі приміщення в цілому - на підставі договору дарування від 30.11.2016, укладеного з ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2809 та на підставі договору дарування від 10.04.2019, укладеного з ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парубець С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 183. Згідно з ч. 1 ст. 770 ЦК України до нього як до нового власника нежилих приміщень перейшли права та обов`язки усіх наймодавців за договором оренди від 01.10.2015.

Відповідно до п. 2.1 договору строк оренди встановлено з 01.10.2015 по 31.01.2016 включно. Згідно з п. 3.1.7 договору в день закінчення строку оренди відповідач мав звільнити і передати позивачу нежилі приміщення в тому ж стані, в якому він їх прийняв, за винятком звичного зносу, а також вивезти все своє майно і відокремлені поліпшення цих приміщень. Звільнення нежилих приміщень підтверджується актом прийому-передачі, підписаним позивачем та відповідачем у день закінчення строку оренди. В порушення п. 2.1, 3.1.7 договору та ст. 758 ЦК України відповідач у встановлений строк нежилі приміщення позивачу не повернув, акт приймання-передачі не підписав, ключі від них не віддав, з жодними пропозиціями щодо їх передачі (повернення) до позивача не звертався. У зв`язку з цим позивач був змушений самостійно, з залученням співробітників поліції, а також служби аварійного відкриття замків здійснити 03.03.2020 доступ (вхід) до цих нежилих приміщень.

Враховуючи норми ст. 770 ЦК України та момент набуття права власності позивачем на частки у нежилих приміщеннях, просить стягнути з відповідача орендну плату: з 01.10.2015 по 29.11.2016 - 1 666,66 грн; з 30.11.2016 по 09.04.2019 - 8 333,34 грн; з 10.04.2019 по 03.03.2020 - 10 000,00 грн, загальна сума заборгованості з орендної плати за період з 10.09.2017 по 03.03.2020 - 265 666,79 грн. Також просить стягнути пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 8 818,92 грн; інфляційні втрати внаслідок невиконання зобов`язання зі своєчасної сплати орендної плати у розмірі 19 076,81 грн; неустойку у розмірі подвійної орендної плати в сумі 531 333,58 грн та судові витрати у справі.

У відзиві на позов, який подано у встановлений судом строк (відповідно до штрихкодового ідентифікатора на конверті суду № 0206819487143 та підпису на зворотньому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи, ухвалу суду від 15.01.2021 відповідачеві вручено 25.01.2021, а відзив направлено поштою 09.02.2021), представник відповідача просив відмовити у задоволенні вимог повністю. Свою позицію у справі обґрунтував таким. 01.10.2015 ОСОБА_1 разом з іншими співвласниками ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) уклав з Університетом договір оренди, згідно з яким на підставі акта приймання-передачі від 01.10.2015 передав відповідачу в оренду належні йому 1/6 частки нежилих приміщень № 1а, з № 1 по № 14 (групи приміщень № 70) (в літ. А) загальною площею 177,70 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2.1 договору строк оренди встановлено з 01.10.2015 по 31.01.2016 включно. Орендар свої обов`язки за договором виконував належним чином та, як наслідок, 01.02.2016 позивач належні йому 1/6 частки нежилих приміщень та інші співвласники зазначених нежилих приміщеньуклали з Університетом новий договір оренди зі строком дії з 01.02.2016 по 01.02.2017, згідно з яким на підставі акта приймання-передачі від 01.02.2016 знову передали відповідачу в оренду ці нежилі приміщення.Відповідач свої обов`язки за договором від 01.02.2016 також виконував належним чином. 01.02.2017 Університет та позивач разом з іншими співвласниками підписали акт приймання-передачі, відповідно до якого у зв`язку із закінченням строку оренди, орендар (відповідач) передав, а орендодавці (в тому числі позивч ОСОБА_1 ) прийняли нежилі приміщення № 1а, з № 1 по № 14 (групи приміщень № 70) (в літ. А) загальною площею 177,70 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 177,70 кв. м. (а.с. 90-98). Згідно з п. 2 цього акту орендодавці підтвердили, що вони оглянули нежиле приміщення та зауваження з боку орендодавців були відсутні. З огляду на це вважає, що відповідач виконав умови договору щодо повернення майна орендодавцям, а позивач підтвердив той факт, що відповідач повернув йому майно з оренди та звільнив приміщення від свого майна, а також у позивача на час підписання акту були відсутні зауваження щодо повернутого майна. Після повернення майна орендодавцям відповідач зазначене майно не використовував, тому вимоги щодо стягнення заборгованості за період з 10.09.2017 по 03.03.2020, а також пені, інфляційних втрат та неустойки є необґрунтованими. Окрім цього, якби у позивача залишилися якісь вимоги майнового/немайнового характеру щодо повернутого йому за актом від 01.02.2017 майна, то 02.02.2020 за цими вимогами сплинув строк позовної давності, який у випадку порушення прав позивача мав обраховуватися з 02.02.2017, в той час як позов подано 14.09.2020. У зв`язку з цим просив застосувати до вимог позову позовну давність (а.с. 90-98).

У відповіді на відзив представник позивача адвокат Крупенко В.А. просив не брати до уваги доводи, викладені у відзиві, та додані до нього докази через сумніви у дотриманні відповідачем встановленого судом строку на його подання. Зазначив про те, що позивачу невідомі обставини появи акту приймання-передачі нежилих приміщень від 01.02.2017, ні оригіналу, ні копії акту у позивача немає, а наведені у ньому обставини не відповідають дійсності, оскільки нежилі приміщення позивачу повернуто не було, про що свідчить укладення відповідачем договорів на охорону цих приміщень, користування комунальними послугами та договору від 06.12.2018 на постачання електроенергії, оплата за якими здійснювалася після 01.02.2017. А також те, що позивач не заперечує факт наявності договору оренди від 01.02.2016, проте у позивача не було ні оригіналу ні копії цього договору, тому про нього не зазначено у позові. Зазначив, що об`єкт оренди не повернуто відповідачем 01.02.2017, а усі вимоги заявлено в межах строку позовної давності. (а.с. 135-137).

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача просив не брати до уваги докази, викладені у відповіді на відзив, та додані до неї докази як неналежні і недопустимі.

В судових засіданнях представник позивача адвокат Крупенко В.А. не підтримав заявлене ним 26.02.2021 клопотання про виклик для допиту як свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а представник позивача не підтримала заявлене нею 05.03.2021 клопотання про виклик для допиту як свідка ОСОБА_6 , тому суд зазначених свідків не викликав.

Про судове засідання у справі 06.05.2021 позивач та його представник повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили, представник позивача брав участь в попередніх судових засіданнях та надав пояснення суду, 06.05.2021 позивач та його представник подали до суду заяву про слухання справи за їх відсутності, тому суд розглянув справу за їх відсутності.

В судовому засіданні 06.05.2021 представник відповідача адвоката Закутько К.Е. просила відмовити у позові за необґрунтованістю, покликаючись на обставини, викладені у відзиві та надані відповідачем докази. Зазначила, що надані позивачем як докази копії договорів не належать до предмету доказування у справі, оскільки згідно з договором оренди належним і допустимим доказом повернення майна орендодавцям є акт від 01.02.2017, оригінал якого надано суду. Такожпросила застосувати позовну давність.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких мотивів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Мотиви та норми права, з яких виходить суд.

01.10.2015 ОСОБА_1 разом з іншими співвласниками ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) уклав з Університетом договір оренди (далі -договір), згідно з яким на підставі акта приймання-передачі передав відповідачу в оренду належні йому 1/6 частки нежилих приміщень № 1а, з № 1 по № 14 (групи приміщень № 70) (в літ. А) загальною площею 177,70 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежилі приміщення) (а.с. 20-26).

01.02.2016 ОСОБА_1 разом з іншими співвласниками ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) уклав з Університетом договір оренди (далі -договір), згідно з яким на підставі акта приймання-передачі передав відповідачу в оренду належні йому 1/6 частки нежилих приміщень № 1а, з № 1 по № 14 (групи приміщень № 70) (в літ. А) загальною площею 177,70 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежилі приміщення) (а.с. 100-105).

На час подання позову ці нежилі приміщення належать позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.09.2015, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1958. Пізніше, позивач набув право власності на нежилі приміщення в цілому - на підставі договору дарування від 30.11.2016, укладеного з ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2809 та на підставі договору дарування від 10.04.2019, укладеного з ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парубець С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 183 (а.с. 27-34).

Згідно з ч. 1 ст. 770 ЦК України до ОСОБА_1 як до нового власника нежилих приміщень перейшли права та обов`язки усіх наймодавців за договором оренди від 01.02.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Позивач у відповіді на відзив визнав факт укладення договору оренди від 01.02.2016, чим спростоване зазначене ним твердження у позові про невиконання орендарем обов`язку з повернення майна внаслідок закінчення строку договору оренди від 01.10.2015.

Тому до предмету доказування у справі належить з`ясування факту повернення нежитлових приміщень орендарем орендодавцю саме внаслідок закінчення строку договору оренди від 01.02.2016.

За п. 2.1 договору орендивід 01.02.2016 строк оренди нежилих приміщень за даним договором («Оренда») встановлюється з 01.02.2016 («День початку») по 01.02.2017 включно («День Закінчення»).

Згідно з п. 2.2 1 договору орендивід 01.02.2016 Акт прийому-передачі Нежилих приміщень. Сторони складають і підписують Акт прийому-передачі Нежилих приміщень, який є невід`ємною частиною цього Договору (а.с. 100).

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Пунктом 3.1.7 договору оренди від 01.02.2016 передбачено, що в день закінчення строку оренди орендар звільняє і передає нежилі приміщення орендодавцю в тому ж стані, в якому орендар спочатку прийняв нежилі приміщення в тому ж стані, в якому він їх прийняв, за винятком звичного зносу, а також вивезти все своє майно і відокремлені поліпшення цих приміщень. Звільнення нежилих приміщень підтверджується актом прийому-передачі, підписаним позивачем та відповідачем у день закінчення строку оренди (а.с. 100-105).

Доводи позивача щодо непідписання ним акта приймання-передачі від 01.02.2017 спростовані наявним у матеріалах справи оригіналом акта, згідно з яким Університет (орендар) в особі проректора ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (орендодавці) склали цей акт про наведене нижче:

«1. У відповідності до умов договору оренди від 01.02.2016, в зв`язку із закінченням строку оренди, орендар передав, а орендодавці прийняли нежилі приміщення № 1а, з № 1 по № 14 (групи приміщень № 70) (в літ. А) загальною площею 177,70 кв. м., що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_2 . Орендодавцями оглянуті зазначені нежилі приміщення - зауваження з боку орендодавців відсутні.

3. Цей акт складено в трьох примірниках - один примірник для орендаря та два для орендодавців.»

Суд вважає цей акт належним, допустимим та достовірним доказом, якого достатньо для підтвердження факту повернення відповідачем спірних нежитлових приміщень позивачу як орендодавцю, оскільки копію цього акта було подано разом з відзивом (а.с. 107), його оригінал за клопотанням позивача було надано суду та долучено до матеріалів справи (а.с. 215). Акт містить підписорендаря в особі проректора ОСОБА_6 , засвідчений гербовою печаткою Університету, та підписиорендодавців ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Справжність підпису ОСОБА_1 в цьому акті стороною позивача під сумнів не ставилась, клопотання про проведення експертизи документа не заявлялось.

Надані позивачем як докази копії договору №56/29/16/ОБ/Ос-2020 від 02.01.2020 про централізовану охорону майна на об`єкті з реагуванням наряду поліції, укладеного ОСОБА_1 та Управлінням поліції охорони в м. Києві; акта перезакриття об`єкта, що охороняється від 03.03.2020; акта про доступ до приміщення від 03.03.2020; листа ОСОБА_1 до ректора Університету від 21.11.2019; листа Управління поліції охорони в м. Києві від 03.03.2020 № 3-ад/43/29/16/01-2021; листа ТОВ «Новобудова» від 26.02.2021 № 178/8; довідки ТОВ «Новобудова» від 26.02.2021 № 176/4; договору від 01.02.2011 № ОР-А-129, укладеного між Університетом та ТОВ «Новобудова» про надання комунальних послуг, послуг з технічного обслуговування спільних інженерних мереж та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, з додатком до договору; копія розрахунку вартості житлово-комунальних послуг до договору № ОР-А-5 від 01.02.2018; копія договору на постачання електроенергії від 06.12.2018 (а.с. 219 -241) не спростовують факт підписання позивачем ОСОБА_1 акта приймання-передачі від 01.02.2017, у якому він зазначив про повернення йому нежилих приміщень № 1а, з № 1 по № 14 (групи приміщень № 70) (в літ. А) загальною площею 177,70 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 увідповідності до умов договору оренди від 01.02.2016, в зв`язку із закінченням строку оренди.

Тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення орендної плати у зв`язку з неповерненням об`єкта оренди орендодавцю внаслідок закінчення строку дії договорів оренди від 01.10.2015 та від 01.02.2016, а також вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати, інфляційних втрат, неустойки у розмірі подвійної орендної платиза періоди з 01.02.2016 по 01.02.2017 та з 01.02.2017 по 03.03.2020 відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення орендної плати за користування нежилими приміщеннями, пені за несвоєчасну сплату орендної плати, інфляційних втрат, неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період 01.10.2015 по 31.01.2017 суд зазначає таке.

Як у відповіді на позов, так і в окремо поданій заяві від 06.05.2021, представник відповідача просив застосувати до вимог позивача позовну давність та відмовити у їх задоволення внаслідок пропуску цього строку.

Згідно з ч. 1 ст. 256, ч. 1 ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилом ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як пунктом 5.1 договору оренди від 01.10.2015 (а.с. 22), так і п. 5.1 договору оренди від 01.02.2016 (а.с. 102) встановлено, зокрема, що орендар щомісяця, не пізніше 5 (пятого) числа місяця наступного за місяцем, за який сплачується орендна плата, сплачує орендодавцям орендну плату за даним договором.

Таким чином, строк позовної давності щодо кожного щомісячного платежу обраховується окремо з першого дня такої несплати, тобто з 6 (шостого) числа місяця, наступного за місяцем, за який сплачується орендна плата. Тривалість цього строку за вимогами щодо несплати орендних платежів є загальною і становить три роки щодо кожного неотриманого платежу.

Отже, строк позовної давності для вимог про стягнення орендної плати за останнім за часом місяцем оренди (за січень 2017 року) почав свій перебіг 06.02.2017 і закінчився 06.02.2020. З позовом до суду згідно з інформацією Укрпошти про дату оформлення відправлення, зазначеної на конверті, ОСОБА_1 звернувся 10.09.2020, тобто позивач пропустив строк позовної давності для звернення з вимогами за період 01.10.2015 по 31.01.2017.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідачем до винесення судом рішення зроблено заяву про застосування позовної давності, з якою ознайомлений представник позивача, причин пропущення позовної давності стороною позивача суду не повідомлено, це є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, на підставі ст.12 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та ст.13 ЦПК України, згідно з якою цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позивач належними і допустимими доказами не довів факт неповернення йому спірних нежилих приміщень Університетомпісля закінчення строку дії договору оренди від 01.02.2016, а саме - 01.02.2017, а відповідач спростував ці твердження, надавши оригінал акта приймання-передачі 01.02.2017 цих приміщень, тому позов є необґрунтованим. Окрім того, у зв`язку зі спливом позовної давності,щодо вимог про стягнення орендної плати за користування нежилими приміщеннями, пені за несвоєчасну сплату орендної плати, інфляційних втрат, неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.10.2015 по 31.01.2017суд також відмовляє у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, розподіл судових витрат суд не здійснює.

Керуючись нормами ст. 2, 5, 12, 141, 209, 259, 263-265, 268, 273, 354, п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вищий навчальний заклад «Київський університет ринкових відносин» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, пені за несвоєчасну сплату орендної плати, інфляційних втрат, неустойки у розмірі подвійної орендної плати.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо або через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 14.05.2021.

Суддя В.М. Курічова