Рішення № 96908406, 12.05.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/249/21

Провадження № 2/727/592/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря:Семенишина І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Посилався на те, що відповідно до укладеного договору від 11.04.2017 року, ОСОБА_3 було відкрито кредитний ліміт у розмірі 12000 гривень на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27.05.2019 року.

Станом на дату смерті ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору становить 10877 грн. 84 коп., в тому числі: 10877 грн. 84 коп. – заборгованість за тілом кредитом.

Спадкоємцями померлого, які постійно проживали разом із спадкодавцем на момент смерті є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

11.07.2020 року банком було направлено претензію кредитора до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори, а 09.10.2020 року направлено лист претензію спадкоємцям, на яку останні не відреагували.

Просив позов задовольнити, стягнути з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором від 11.04.2017 року у розмірі 10877 грн. 84 коп. та понесені судові витрати.

Відповідачами відзиву на позов подано не було.

Ухвалою суду від 18.02.2021 року було витребувано від Першої Чернівецької нотаріальної контори належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи відносно майна померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім того, 23.04.2021 року судом було витребувано від Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації інвентарну справу відносно нерухомого майна: будинку АДРЕСА_1 ; від Центру надання адміністративних послуг м.Чернівці відомості щодо осіб, місце проживання яких було зареєстровано за адресою проживання ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , станом на день його смерті, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 ; від КЖРЕП №6, що розташоване за адресою м.Чернівці Соборна площа, 10, відомості щодо осіб, місце проживання яких було зареєстровано за адресою проживання ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , станом на день його смерті, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомили.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 11.04.2017 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10877 грн. 84 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць.(а.с.13).

ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Статтею 1054 п.1 Цивільного Кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із п.1.ст.1048 Цивільного Кодексу України, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Аналізуючи зазначені правові норми, суд приходить до висновку, що єдиною підставою виникнення кредитних правовідносин є договір, який є двостороннім правочином та укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та боржником. Тобто, для виникнення правовідносин, що випливають з кредитного договору необхідне вільне волевиявлення обох сторін договору.

З положень кредитного договору та ст.ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимоги цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у зобов`язанні належним чином.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Разом із тим, умови зобов`язання належним чином ОСОБА_3 виконані не були.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з дослідженої судом копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.72).

На момент смерті позичальника заборгованість по кредитному договору становить 10877 грн. 84 коп., в тому числі: 10877 грн. 84 коп. – заборгованість за тілом кредитом.(а.с.8-11).

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені в частинах.3, 4 ст.1268, ст.1269 ЦК України.

Так, згідно із ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Однак, законодавством розмежовуються поняття «прийняття спадщини» (гл.87 ЦК «Здійснення права на спадкування») та «оформлення спадщини» (гл.89 цього кодексу «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в порядку, передбаченому ч.2 цієї норми. Саме на підставі норм ст.ст.1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України).

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Положеннями статті 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто в розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцем боржника, та вирішуються у порядку визначеному статею 1282 ЦК Украни.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

У п.32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз`яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Судом було досліджено матеріали копії спадкової справи №393-2019, що була заведена відносно майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Із дослідженої спадкової справи, судом встановлено, що її було заведено за заявою про кредиторські вимоги ПАТ «Ощадбанк» від 08.07.2019 року та претензією кредитора ПАТ КБ «Приватбанк», пред`явленою 14.07.2020 року.

Відомості про спадкоємців спадкодавця у матеріалах спадкової справи відсутні, свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 жодній особі не видавалось.

Відповідно до ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Проте, у матеріалах спадкової справи, заведеної відносно майна померлого ОСОБА_3 , відсутні відомості про наявність у спадкодавця будь-якого майна, яке могло бути успадковане його спадкоємцями.

Натомість, на запит суду було витребувано матеріали інвентарної справи по будинковолодінню АДРЕСА_1 , в яких наявна копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.12.2015 року. Згідно вказаного свідоцтва право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами АДРЕСА_1 зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Кодексу).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (а.с. 76 Кодексу).

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 28.08.2019 року в справі № 61-24985св18 та від 21.08.2019 в справі № 61-19229св18.

Однак, судом не здобуто доказів та підтвердження фактів належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, в межах вартості якого спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора.

За таких обставин, суд вважає, що ПАТ КБ «Приватбанк» не було доведено обґрунтованості заявлених позовних вимог, а тому приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.3, 8, 10, 11, 58, 60, 61, 64, 79, 83, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), яке розташоване в м. Дніпро вул.Набережна Перемоги, 50 до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрованої в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_2 ), без зареєстрованого місця проживання – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Одовічен Я.В.