Рішення № 96908205, 06.05.2021, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 714/331/21

Провадження № 2-а/714/5/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2021 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Козловська Л. Д.

при секретарі Гуменюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Герца адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління національної поліції у Чернівецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , від імені якого діяв адвокат Іліє П.М., звернувся до суду з вищенаведеним позовом. В обґрунтування позовних вимог як на підставу позову посилається на наступне. Постановою поліцейського Глибоцького районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області Бурчере Русланом Дмитровичем, зафіксоване не в автономному режимі, серії БАБ №371959 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Відповідно до змісту постанови, 11.09.2020 року о 19:50 год., гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «TOYOTA-AVENSIS» д.н.з. НОМЕР_1 , у с. Валя Кузьмін Глибоцького району Чернівецької області, порушив дорожню розмітку 1.1., а саме перетнув «Суцільну лінію», чим порушив п.п.8.5.1. ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

Вважає, що постанова винесена неправомірно, з грубим порушенням норм як матеріального так і процесуального права та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

11.09.2020 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «TOYOTA-AVENSIS» д.н.з. НОМЕР_1 , у с. Валя Кузьмін Глибоцького району Чернівецької області, був зупинений працівниками поліції. На їхню вимогу він пред`явив (передав у руки) поліцейському на перевірку необхідні документи на право керування транспортним засобом, свідоцтво про реєстрацію та страховий поліс. Перевіривши документи, поліцейський повернув їх водію, після чого водій ОСОБА_1 сів за кермо в поїхав.

Вказує, що не порушував правила дорожнього руху так як суцільну лінію не перетинав. Розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки не відбувся, прав йому не зачитували та у його присутності будь-яких постанов про накладення штрафів за порушення ПДР України на нього 11.09.2020 року складено не було та про існування оскаржуваної постанови позивач не знав і не міг знати.

У випадку якщо суд дійде висновку про порушення строку для подачі позовної заяви, просить суд визначити поважними причини пропущення строку на оскарження постанови та поновити позивачу ОСОБА_1 строк для звернення до суду з вказаним позовом з підстав, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався 17.03.2021 року через програму на мобільному пристрої «Дія», так як постанова перебувала на примусовому виконанні у державного виконавця. Постановою від 15.03.2021 року було накладено арешт на грошові кошти позивача, які містяться на банківських рахунках. Оскаржувану постанову поліцейський йому не направляв та таку він не отримував. 17.03.2021 року під час ознайомлення з виконавчим провадженням йому була надана копія постанови поліцейського, а отже строк для оскарження постанови закінчується 26.03.2021 року, що свідчить про те, що позов подано в межах 10-денного терміну для оскарження.

Просить суд визнати незаконною та скасувати оскаржувану серії БАБ №371959 від 11.09.2020р. а також визнати дії Головного управління патрульної поліції в особі поліцейського Глибоцького ВП ГУНП в Чернівецькій області Бирчере Руслана Дмитровича, з приводу оскаржуваної постанови, протиправними з підстав, що поліцейським порушені норми процесуального права щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, а провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП закрити. Також просить стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. а також понесені в документально підтверджені витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Позивач та його представник Іліє П.М. на призначене судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Від представника відповідача – адвоката Іліє П.М. надійшла до суду заява про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач на призначені судові засідання свого представника не направляв, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Від представника відповідача Сергія Бадалія надійшов до суду супровідний лист з письмовими поясненнями по суті справи, згідно яких просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на наступне. 11.09.2020 року о 19:50 год. поліцейським СРПП Глибоцького РВ ГУНП в Чернівецькій області Бирчуком А.Д. зафіксовано порушення водієм ОСОБА_2 під час керування автомобіля марки «TOYOTA-AVENSIS» д.н.з. НОМЕР_1 , у с. Валя Кузьмін Глибоцького району Чернівецької області, п.п.8.5.1. ПДР України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. Встановивши факт правопорушення позивачеві були роз`ясненні права передбачені ст. 63 КУ та 268 КУпАП і повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. Також позивачеві були роз`яснені положення ч.1 ст. 307 і ч.1 ст. 308 КУпАП про строки сплати штрафу і наслідки несплати. Справа про адмінправопорушення була розглянута у повній відповідності з і ст.ст. 283, 284 КУпАП та винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, а отже твердження позивача про неправомірність винесеної постанови не відповідає дійсності.

Разом з письмовими поясненнями представником позивача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч.3 ст. 123 КАС України, мотивуючи тим, що позивачу була надіслана оскаржувана постанова рекомендованим листом №10707 від 12.09.2020 року про що зроблена відмітка у постанові, а отже десятиденний термін передбачений ч.1 ст. 286 КАС України для звернення до суду з вказаним позовом сплинув у березні 2021 року, строк звернення до суду позивачем порушений більше як на 6 місяців ніж встановлено законом.

Враховуючи неявку сторін на призначене судове засідання ,у відповідності до ст. 205 КАС України, справа була розглянута у їхній відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Постановою поліцейського СРПП Глибоцького районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області Бурчере Русланом Дмитровичем, зафіксоване не в автономному режимі, серії БАБ №371959 року водія ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. Відповідно до змісту постанови, 11.09.2020 року о 19:50 год., гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «TOYOTA-AVENSIS» д.н.з. НОМЕР_1 , у с. Валя Кузьмін Глибоцького району Чернівецької області, порушив дорожню розмітку 1.1., а саме перетнув «Суцільну лінію», чим порушив п.п.8.5.1. ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

Суд, даючи законну та правову оцінку доказам по справі, дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС).

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст. 123 ЦПК України).

Оскаржувана постанова містить відмітку про відмову водія від отримання її копії та надіслання копії постанови рекомендованим листом під вих. № 1070 від 12.09.2020 року.

Позивач ОСОБА_1 у позові посилається на те, що не знав, і не міг знати про складання на нього поліцейським оскаржуваної постанови, така у його присутності на місці зупинки складена не була та копію постанови засобом поштового зв`язку не отримував.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представник відповідача у письмовому клопотанні про залишення без розгляду посилається на те, що оскаржувана постанова містить відмітку про відмову водія від отримання її копії та надіслання копії постанови рекомендованим листом під вих. № 1070 від 12.09.2020 року.

Проте будь-яких доказів надіслання позивачу копії постанови та отримання ним відповідної постанови відповідачем суду надано не було. Суд вважає, що відмітка у самій постанові про надіслання правопорушнику копії постанови засобом поштового зв`язку не є належним доказом надсилання та отримання позивачем копії постанови, так як десятиденний термін на оскарження постанови має числитись саме з дня вручення (отримання) правопорушником її копії.

Доводи позивача про те, що він дізнався про існування оскаржуваної постанови 17.03.2021 року та отримав її копію у державного виконавця під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження по примусовому виконанню оскаржуваної постанови відповідачем не спростовані, про що також свідчить отримання ним копії постанови державного виконавця від 15.03.2021 року про накладення арешту на грошові кошти та рахунки позивача в рамках виконавчого провадженню №64776545 щодо примусового виконання оскаржуваної постанови поліцейського.

Позивач подав позовну заяву до суду засобом поштового зв`язку 26.03.2021 року з дотриманням передбачених ч.2 ст. 286 КАС України строків звернення до суду, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку для звернення до суду а також для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до ч.3 ст. 123 КАС України.

У відповідності до ч.1 ст. 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно Постанови у справі № 742/2298/17 Верховного Суду від 17.09.2020р., відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

З наведеного вбачається, що позовну заяву подано до належного відповідача з дотриманням правил підсудності.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч.1, 2 ст.122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно диспозиції ч.1 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно п.8.5.1. ПДР України, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Відповідно до п. 8.1. Правил дорожнього руху України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно положень п п. 1.1. розділу 34 ПДР України, горизонтальна розмітка (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється.

Відповідно до термінів наведених у п. 1.10. розд. І ПДР України, розділювальна смуга - виділений конструктивно або за допомогою суцільних ліній дорожньої розмітки 1.1 або 1.2 елемент автомобільної дороги, який розділяє суміжні проїзні частини. Розділювальна смуга не призначена для руху або стоянки транспортних засобів. За наявності на розділювальній смузі тротуару по ньому дозволяється рух пішоходів.

Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.

Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При цьому, слід врахувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), судом встановлено, суд дійшов висновку, що така складена з грубим порушенням вищевказаних статей, так як не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.

Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки справа про адміністративне правопорушення як так взагалі не була розглянута а обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Постанова про притягнення до відповідальності без сукупності інших доказів не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не є обґрунтованими.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним, у зв`язку з чим позовна заява в частині визнання незаконною та скасування постанови поліцейського підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 9. розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників та адвоката.

Згідно ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, зокрема підлягають з`ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Під час розгляду справи про адмінправопорушення, поліцейським грубо порушено вищенаведені норми процесуального законодавства, що свідчить про протиправність з боку працівника поліції який складав постанову, так як в порушення порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративне правопорушення України та вищевказаною Інструкцію,

Відповідачем не надані жодні належні і допустимі докази здійснення належного розгляду справу про адміністративне правопорушення у порядку передбаченому 283-284 КУпАП, а отже в силу ст. 77 ч.2 КАС України відповідачем не спростовані належними і допустимими доказами доводи позивача про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці зупини транспортного засобу як такий не мав місце, поліцейським не було встановлено та не досліджено наявність доказів скоєння позивачем правопорушення, не роз`яснив позивачу права та обов`язки передбачені ст. 63 КУ та 268 КУпАП, не склав оскаржувану постанову у присутності водія та не надав йому копію постанови перекривши це записом про відмову адресата від отримання її копії, не тільки порушуючи право позивача на належний захист порушений прав а й позбавивши його взагалі такого права. Фактично, поліцейським грубо порушено порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративне правопорушення України та вищевказаною Інструкцію, що свідчить про протиправність дій з боку працівника поліції який складав постанову.

Враховуючи наведене, позовна вимога про визнання дій працівника поліції дії який склав оскаржувану постанову неправомірними, підлягає задоволенню.

Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

У відповідності до п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п.4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що до оскаржуваної постанови не додано будь-яких доказів на підтвердження викладених в ньому обставин, суд дійшов висновку, що вина позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП не знайшла свого підтвердження, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі, постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення слід закрити.

Згідно ч.1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

В межах цієї справи розмір гонорару представника позивача встановлений позивачем та його представником у Договорі про надання правової допомоги у фіксованій сумі та становить 5000 грн. і не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Умовами Договору також передбачено, що підписанням вказаного Договору позивач як клієнт підтверджує факт оплати вказаної суми гонорару а адвокат підтверджує факт отримання гонорару.

Зазначене узгоджується в правовим висновком викладеного у Постанові КАС ВС від 28.12.2020 № 640/18402/19.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу та по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 22, 122, 126, , 247, 251, 254, 258, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 132-134, 243-244, 246, 286 КАС України, суд,-.

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління національної поліції у Чернівецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління патрульної поліції в особі поліцейського Глибоцького ВП ГУНП в Чернівецькій області Бирчере Руслана Дмитровича з приводу складання Постанови серії БАБ №371959 від 11.09.2020р. по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Визнати незаконною і скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення правил безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автономному режимі серії БАБ №371959 від 11.09.2026 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 5454 грн., які складаються із: витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Головуючий суддя: Козловська Л.Д.