Рішення № 96906414, 11.05.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/303/21

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кульшик К.В. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Дабіжа Я.І. на підставі ордеру;

Від третьої особи: Ахмадулліна В.Р. в порядку самопредставництва;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” до товариства з обмеженою відповідальністю „Олімпекс купе інтернейшнл”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: державне підприємство „Адміністрації морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрації морських портів України” (Адміністрація Одеського морського порту), про розірвання договору та зобов`язання повернути майно, –

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” (далі по тексту – ДП „Одеський морський торговельний порт”) звернулося до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Олімпекс купе інтернейшнл” (далі по тексту – ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл”) про розірвання договору оренди державного рухомого майна №КД-4522 від 31.10.2003р., укладеного між сторонами, та зобов`язання відповідача повернути за актом приймання-передачі державне рухоме майно, а саме: портальний кран кондор, інв. № 001902; портальний кран кондор зав. № 1889, інв. № 001903; портальний кран кондор зав. № 2177, інв. № 001904; портальний кран «Кондор», інв. №001908; установка плазмового різання м.А-70, інв. № 067188; електромагніт RM 160/56/24, інв. № 001311, 001312, 001314, 001315; підвіски з траверсою для магнітів, інв. № 067138, 067139.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за умовами договору оренди державного рухомого майна №КД-4522 від 31.10.2003р. зобов`язань в частині сплати орендних платежів. При цьому, позивачем було зазначено, що наявність заборгованості зі сплати орендних платежів стала підставою для звернення ДП „Одеський морський торговельний порт” до суду у позовними вимогами у межах справи №916/191/21 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 4 725 829,28 грн., в тому числі, основного боргу у розмірі 4 321 687,07 грн. Посилаючись на наявність заборгованості ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” за договором, позивачем, із посиланням на приписи ст. ст. 651, 782 ЦК України, ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, було заявлено позовні вимоги про розірвання договору та повернення майна.

Ухвалою від 15.02.2021р. судом було відкрито провадження у даній справі та залучено державне підприємство „Адміністрації морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрації морських портів України” (Адміністрація Одеського морського порту) (далі по тексту - Адміністрація Одеського морського порту) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” заперечувало проти задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на нарахування позивачем орендної плати за непридатне для використання майно. При цьому, відповідачем було наголошено, що непридатний стан майна є обставиною, яка звільняє відповідача від обов`язку сплачувати орендну плату. Посилаючись на ухилення позивача від прийняття непридатного майна, ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” було наголошено про недоведеність позивачем факту існування заборгованості за договором, а, отже, відсутність підстав для його розірвання у судовому порядку. Разом з тим, за твердженням відповідача, лише сплата виставлених позивачем рахунків не свідчить про погодження відповідача з розміром орендних платежів. ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” також було зазначено, що стороною за договором оренди виступає Адміністрація Одеського морського порту, якою вимога про розірвання договору заявлена не була, що, відповідно, виключає можливість задоволення позову. Крім того, в процесі вирішення судом даного спору відповідачем було наголошено, що згідно приписів ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наявність заборгованості зі сплати орендних платежів не є підставою для розірвання договору оренди.

Адміністрацією Одеського морського порту у поданих до суду письмових поясненнях було повідомлено, що державне майно, яке перебуває на балансі третьої особи, та передавалось відповідачу у користування за умовами договору №КД-4522 від 31.10.2003р. було повернуто 03.07.2020р., а, отже, майно, балансоутримувачем якого виступає третя особа, у відповідача відсутнє.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

31.10.2003р. між ДП „Одеський морський торговельний порт” (Орендодавець) та ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” (Орендар) було укладено договір оренди державного рухомого майна №КД-4522, відповідно до п. п. 1.1-1.3 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове цільове платне користування рухоме майно (далі - майно), що знаходиться на балансі Орендодавця, з метою використання у господарській діяльності для надання комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт на території та акваторії Одеського морського торговельного порту в наданні частини яких приймає участь Орендодавець відповідно до умов договору №КД-4523 про надання послуг від 31.10.2003р. Перелік об`єктів, що входять до орендованого майна та його вартість наведені у додатку №1 до договору. Технічні характеристики майна доведені, а загальна вартість майна визначена у звіті про незалежну оцінку майна. Загальна вартість майна на дату оцінки складає 23 000 854,00 гривень. Майно, що передасться, не є цілісним майновим комплексом.

Згідно з абц. 1 п. 3.1, п. 3.2 договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. Орендна плата перераховується Орендодавцю щомісяця не пізніше останнього числа місяця, за який сплачується орендна плата згідно рахунку Орендодавця.

Відповідно до п. п. 5.5, 5.8 договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р. Орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату. Уразі припинення або розірвання цього договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю майно в стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Приписами п. п. 8.1.-8.2 договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р. передбачено, що Орендодавець зобов`язаний контролювали наявність, стан, напрямки, цільове використання державного майна, переданого в оренду. Виступати з ініціативою щодо внесення змін у договір оренди або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання або невиконання умов договору.

Згідно з п. п. 10.1 -10.3 договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р. цей договір набуває чинності з дня його підписання, підписання акту приймання - передачі після погодження органом управляння та водночас з договором №КД-4523 про надання послуг від 31.10.2003р. Договір укладений на 10 років. Зміна договору може мати місце за взаємним письмовим погодженням сторін. Договір може бути розірваний достроково: за згодою сторін; за рішенням господарського суду; в разі загибелі орендованого майна; в разі дострокового припинення дії договору про надання послуг; у інших випадках. передбачених чинним законодавством України.

Додатком №1 до договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р. сторонами було визначено перелік рухомого майна, яке передається в оренду ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл”.

01.11.2003р. між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі державного рухомого майна, яке передається відповідачу на умовах договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р.

26.01.2004р. між ДП „Одеський морський торговельний порт” та ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” було укладено договір на реалізацію інвестиційного проекту в спеціальній (вільній) економічній зоні „Порто-Франко” на території Одеського морського торговельного порту.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі неодноразово вносилися зміни до договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р. шляхом підписання додаткових угод, а також зміни до переліку майна, яке передається відповідачу у користування із підписанням відповідних актів приймання-передачі майна. Крім того, згідно підписаних сторонами додаткових угод та актів приймання-повернення майна окреме державне рухоме майно було повернуто Орендарем на користь Орендодавця.

15.03.2014р. між ДП „Одеський морський торговельний порт” (Орендодавець 1), Адміністрація Одеського морського порту (Орендодавець 2) та ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” (Орендар) було укладено додаткову угоду №КД-4522, згідно якої сторонами було внесено зміни до преамбули договору оренди, а саме визначено, що Орендодавцем за договором також виступає Адміністрація Одеського морського порту, на балансі якої обліковується окреме рухоме майно. Крім того, додатковою угодою від 15.03.2014р. учасниками судового процесу було продовжено строк дії договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р. до 31.12.2019р.

18.05.2018р. ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” звернулось до позивача із листом №39/АТЗТ/272, відповідно до якого повідомило про доцільність повернення окремого державного рухомого майна.

Листом №41-КД-4522/417/2442 від 08.06.2018р. ДП „Одеський морський торговельний порт” у відповідь на звернення відповідача із листом №39/АТЗТ/272 від 18.05.2018р. було запропоновано відповідачеві викупити майно, перераховане у листі.

Листом №39/ПЗТ/437 від 27.07.2018р. ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” було повідомлено позивача про недоцільність викупу орендованого майна. Крім того, листами №19-18/16вих від 16.11.2018р., №27/03 від 27.03.2019р., №39/62 від 17.01.2020р., №39/205 від 24.02.2020р. ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” також повідомляло про недоцільність використання майна та пропонувало позивачу направити свого представника для підписання акту приймання –передачі (повернення) майна.

08.11.2018р. експертом Науково-дослідного інституту судових експертиз та оцінки було складено висновок експертного товарознавчого дослідження №2700/2018, з якого вбачається, що окреме майно, яке перебуває у користуванні відповідача згідно договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р. не придатне для експлуатації.

28.12.2019р. між ДП „Одеський морський торговельний порт” (Орендодавець 1), Адміністрація Одеського морського порту (Орендодавець 2) та ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” (Орендар) було укладено додаткову угоду до договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р., згідно умов якої дія договору оренди була продовжена до 01.10.2025р.

03.07.2020р. між ДП „Одеський морський торговельний порт” (Орендодавець 1), Адміністрація Одеського морського порту (Орендодавець 2) та ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” (Орендар) було укладено додаткову угоду до договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р. При цьому, даною угодою сторонами було визначено, що факт повернення майна відповідачем на користь Орендодавців підтверджується актами приймання-передачі від 03.07.2020р.

03.07.2020р. між Адміністрацією Одеського морського порту та ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” було підписано акт приймання-передавання (повернення) майна до договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р., з якого вбачається, що відповідачем було повернуто третій особі державне майно, яке перебуває на її балансі.

Крім того, 03.07.2020р. між ДП „Одеський морський торговельний порт” а ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” було підписано акт приймання-передавання (повернення) майна до договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р., з якого вбачається, що відповідачем було повернуто позивачу окреме державне майно, яке перебуває на балансі позивача.

На виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р. ДП „Одеський морський торговельний порт” протягом періоду з червня 2020р. по листопад 2020р. виставляло відповідачеві рахунки на оплату орендної плати /т. 1, а. с. 83, 85, 87, 89, 91, 93/. Крім того, між сторонами по справі за період з травня 2020р. по жовтень 2020р. були підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

10.03.2020р. ДП „Одеський морський торговельний порт” звернулось до ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” із листом №11/10-348/421, відповідно до якого позивачем було повідомлено про відсутність підстав для продовження строку дії договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р. у зв`язку із систематичним порушенням відповідачем строків сплати орендних платежів. Крім того, позивачем були надані суду інші листи, які стосуються продовження сторонами дії договорів, вимоги про розірвання яких позивачем у межах даної справи заявлені не були.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.03.2021р. провадження у справі №916/191/21 в частині позовних вимог ДП „Одеський морський торговельний порт” до ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” про стягнення основного боргу у розмірі 4 321 687,07 грн. за договором оренди №КД-4522 від 31.10.2003р. було закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. Слід зазначити, що в процесі вирішення даного спру ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” були надані суду платіжні доручення на підтвердження факту сплати орендних платежів /т. 2, а. с. 55/.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту – ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що 31.10.2003р. між ДП „Одеський морський торговельний порт” та ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” було укладено договір оренди державного рухомого майна №КД-4522. При цьому, згідно додаткової угоди від 15.03.2014р. Орендодавцем за договором також було визначено Адміністрацію Одеського морського порту.

Відповідно до ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269-XII від 10.04.1992р. (в редакції чинній на 31.10.2003р. - дату укладення договору оренди) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Статтею 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” врегульовано, що Орендодавцями є, зокрема, підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Згідно зі ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” за договором оренди орендаря може бути зобов`язано використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов`язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначено, що Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

В силу вимог ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Вищевикладені приписи законодавства, чинного на момент укладення сторонами договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р., передбачали право орендодавців на розірвання договірних відносин як з підстав, передбачених ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, так і з підстав, визначених положеннями цивільного законодавства, зокрема, у випадку неналежного виконання орендарем обов`язків щодо сплати орендної плати.

27.12.2019р. набув чинності Закон України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р., який згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень був введений в дію з 01.02.2020р. При цьому, згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992р. із наступними змінами з дня введення в дію Закону № 157-IX визнано таким, що втрачає чинність.

Враховуючи набрання чинності новим Законом України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р., питання розірвання договірних орендних відносин має вирішуватися із застосуванням наведеного Закону, який є спеціальним нормативним актом у сфері регулювання правовідносин з оренди державного та комунального майна.

Відповідно до преамбули Закон України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р. цей Закон визначає правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна. майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Згідно з ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Об`єктами оренди за цим Законом може бути окреме індивідуально визначене майно.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Умови припинення договору оренди визначені ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до вимог якої договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. У разі банкрутства орендар відповідає за свої борги майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства України. Договір оренди вважається припиненим в односторонньому порядку за умови встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 цього Закону.

Враховуючи положення приписів ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, які підлягають до застосування під час вирішення даного спору, суд дійшов висновку, що ДП „Одеський морський торговельний порт” має право вимагати розірвання договору оренди державного рухомого майна лише з передбачених цим Законом або договором підстав. При цьому, суд зазначає, що приписами Закону України „Про оренду державного та комунального майна” припинення договірних орендних відносин у зв`язку з несвоєчасної сплатою орендних платежів не передбачено взагалі.

За результатами надання оцінки умовам договору оренди №КД-4522 від 31.10.2003р. господарський суд дійшов висновку, що договором також не передбачено право Орендодавця вимагати розірвання договору оренди з підстав несвоєчасного виконання Орендарем зобов`язань щодо сплати орендних платежів.

В результаті зазначеного, враховуючи набрання чинності новим Законом України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р., положення цивільного законодавства під час вирішення питань щодо розірвання договору оренди державного та комунального майна не підлягають застосуванню. Додаткові підстави для припинення договірних орендних відносин, окрім визначених ст..24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р., за домовленістю сторін повинні визначатися у договорі.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що 15.03.2014р. між ДП „Одеський морський торговельний порт”, Адміністрація Одеського морського порту та ТОВ „Олімпекс купе інтернейшнл” було укладено додаткову угоду згідно якої сторонами було визначено, що Орендодавцем за договором також виступає Адміністрація Одеського морського порту.

Враховуючи багатосторонній характер спірного договору, господарський суд доходить висновку, що питання про розірвання договору може бути ініційовано двома Орендодавця одночасно, оскільки в іншому випадку розірвання договору за ініціативою лише одного Орендодавця впливатиме на права та обов`язки іншого, у якого волевиявлення на розірвання договору було відсутнє. Викладене узгоджується із приписами ст. 4 ГПК України, згідно якої сторони мають право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, а, отже, суд не може вирішувати питання про захист прав особи, якою відповідна позовна вимога заявлена не була.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи відсутність передбачених ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р., а також умовами договору оренди державного рухомого майна №КД-4522 від 31.10.2003р. правових підстав для його розірвання за ініціативою ДП „Одеський морський торговельний порт”, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у названій частині. У задоволенні позовних вимог ДП „Одеський морський торговельний порт” про зобов`язання повернути майно також необхідно відмовити, оскільки вимоги позивача у названій частині є похідними від вимоги про розірвання договору, у задоволенні якої судом було відмовлено.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні заявлених державним підприємством „Одеський морський торговельний порт” до товариства з обмеженою відповідальністю „Олімпекс купе інтернейшнл” позовних вимог про розірвання договору оренди державного рухомого майна №КД-4522 від 31.10.2003р., укладеного між сторонами, та зобов`язання відповідача повернути за актом приймання-передачі державне рухоме майно, а саме: портальний кран кондор, інв. № 001902; портальний кран кондор зав. № 1889, інв. № 001903; портальний кран кондор зав. № 2177, інв. № 001904; портальний кран «Кондор», інв. №001908; установка плазмового різання м.А-70, інв. № 067188; електромагніт RM 160/56/24, інв. № 001311, 001312, 001314, 001315; підвіски з траверсою для магнітів, інв. № 067138, 067139.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 травня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна