Ухвала суду № 96906370, 14.05.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.05.2021 Справа№ 914/374/21

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши заяву Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич Львівської області

про забезпечення позову (вх. № 1982/21 від 12.05.2021)

у справі № 914/374/21

за позовом: Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Захід», м.Львів

про: розірвання договору оренди землі від 01.10.2018 та про зобов`язання відповідача, після розірвання Договору оренди землі від 01.10.2018 року повернути Позивачеві у десятиденний термін земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться у м.Дрогобич на вул.Стрийська, 32 (кадастровий номер 4610600000:01:018:0319) у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду

ВСТАНОВИВ

Суть спору: Дрогобицька міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайд Захід” про розірвання договору оренди землі від 01.10.2018 та про зобов`язання відповідача, після розірвання Договору оренди землі від 01.10.2018 року повернути Позивачеві у десятиденний термін земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться у м.Дрогобич на вул.Стрийська, 32 (кадастровий номер 4610600000:01:018:0319) у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду у справі.

12.05.2021, за вх.№1982/21, від Дрогобицької міської ради поступила заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони вчинення Відповідачем підготовчих та/або будівельних робіт та будь-яких дій щодо проведення будівництва на земельній ділянці комунальної власності несільськогоснодарського призначення-землі промисловості (кадастровий номер 4610600000:01:018:0319) та державної реєстрації будь-яких об`єктів завершеного будівництва та/або незавершених будівництвом приміщень та споруд на даній земельній ділянці, вчинення Відповідачем інших правочинів щодо даної земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Дрогобич, вул. Стрийська, 32 (кадастровий номер 4610600000:01:018:0319), загальною площею 7882 кв.м.

В обґрунтування заяви, Дрогобицька міська рада посилається на лист № 122 від 06.05.2021 відділу Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, у якому повідомлено позивача про проведення Відділом позапланової перевірки на предмет порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства. Стверджує, що будь-які документи дозвільного характеру щодо початку будівництва по вул. Стрийська, 32 в м. Дрогобич відсутні.

З умов договору оренди землі від 01.10.2018 року вбачається, що орендарю забороняється самовільна забудова земельної ділянки (п.5.3 Договору) і лише за письмовою згодою орендодавця надано право зводити в установленому законодавством порядку виробничі та інші будівлі і споруди, а також здійснювати будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем, закладати багаторічні насадження (п.10.1 Договору).

Заявник стверджує, що жодної згоди на проведення будь-яких робіт на земельній ділянці, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул. Стрийська, 32 (кадастровий номер 4610600000:01:018:0319) не надавав. Більше того, орендар не звертався до Дрогобицької міської ради, як власника даної земельної ділянки, за отриманням згоди на роботи, які почав здійснювати.

Розглянувши зазначену заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність настання вищезазначених негативних наслідків в разі невжиття таких заходів. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Таким чином, заявник (позивач) має довести (додати до заяви відповідні докази) наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходи до забезпечення позову, тому питання про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані до заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставою для вжиття заходів для забезпечення має бути обґрунтоване, документально підтверджене припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов`язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою застосування заходів забезпечення позову є створення умов для подальшого виконання рішення суду, а тому при обранні заходів забезпечення позову слід враховувати зміст позовних вимог.

Позивачу потрібно переконати суд у тому, що його доводи про вжиття заходів забезпечення позову та обраний ним спосіб такого забезпечення є необхідними, розумними, обґрунтованими, адекватними і пропорційними.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, заявником обов`язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. При цьому, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування та надання доказів, суд не буде вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.

Заявник у поданій заяві стверджує про проведення відповідачем у справі земляних робіт на земельній ділянці (кадастровий номер 4610600000:01:018:0319) та початок влаштування фундаменту із збірних фундаментних блоків об`єкту невідомого призначення, що встановлено відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Дрогобицької міської ради та підтверджується листом останнього за №122 від 06.05.2021, направленням планового (позапланового) заходу від 06.05.2021 №28/21-пз, наказом від 06.05.2021 №29/21 про проведення планового (позапланового) заходу.

Перелічені документи (лист, направлення, наказ) не підтверджують наявності фактичних обставин, вчинення відповідачем дій по проведенню земляних робіт і будівництву об`єкту на земельній ділянці, оскільки не є належними і допустимими доказами на підтвердження факту встановлення відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Дрогобицької міської ради початку будівництва на спірній ділянці будь-якого об`єкту , у тому числі, без дозвільних документів.

Згідно положень статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робот.

Відповідно п.5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до п.11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право, зокрема: безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно п.17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку (п.19 Порядку №553).

Протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (п.20 Порядку № 553).

Таким чином, зазначеним Порядком чітко визначено перелік документів, які приймаються посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами проведеної перевірки та у яких фіксується порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Як вбачається зазначений орган наділений повноваженнями видавати приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

До заяви про забезпечення позову, як вже зазначено вище, належних і допустимих доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем дій (будівельних робіт на земельній ділянці ) не подано.

Як встановлено судом на підставі долучених до заяви документів, на момент звернення із заявою про забезпечення позову відділом державного архітектурно-будівельного контролю перевірка не проведена. Доказів зворотнього суду не надано.

За наведеного, зазначені заявником у заяві обставини є припущеннями позивача та не свідчать про неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позову саме у даній справі, без застосування відповідних заходів забезпечення позову.

Будь-яких належних доказів до заяви на її обґрунтування позивачем не додано.

Заявником документально не підтверджено вжиття відповідачем на даний час будь-яких дій стосовно земельної ділянки.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником належним чином не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином не вжиття заходу забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. У заяві про забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності вчинення відповідачем заходів, які ускладнять або унеможливлять виконання судового рішення.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що всупереч положенням ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявності підстав для забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Дрогобицької міської ради Львівської області від 11.05.2021 (вх.№1982/20 від 12.05.2021) про забезпечення позову – відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала може бути оскаржена у порядку ст.256,257 ГПК України

Повний текст ухвали підписано 14.05.2021.

Суддя С.Б. Кітаєва