Рішення № 96905880, 27.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2021Справа № 910/16343/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"

про зобов`язання усунути перешкоди та стягнення 193 446,04 грн.

Представники сторін:

від позивача: Магратій Я.В. (ордер серія КС № 639839 від 16.10.2020);

від відповідача: Закарлюка Н.С. (самопредставництво).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівац" (надалі по тексту також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (надалі по тексту також - відповідач) про:

-зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням групи приміщень № 1016, за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, буд. № 14/55, загальною площею 11,50 кв.м., яке розташоване у цокольному поверсі, літера "А", нижній рівень, шляхом повного демонтування: блоків безперебійного живлення IPS - 1230В-00 в кількості двох штук; приймально-контрольного обладнання системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей: блоків Централь пожежні "Алто 2000 ЦП" в кількості 5 п`ять штук; щита автоматики паркінгу та іншого допоміжного обладнання, яке змонтовано в нежитловому приміщенні для роботи приймально-контрольного обладнання системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей;

-стягнення матеріальної шкоди у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 122 400,00 грн., понесених збитків у розмірі 300,00 грн., заборгованості за фактичне користування нежитловим приміщенням без правової підстави у розмірі 40 746,04 грн. та моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно використовує нежитлове приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, буд. № 14/55 без сплати належних платежів за фактичне користування приміщенням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/16343/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.12.2020.

18.11.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів.

02.12.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі. Відповідач зазначає, що ніколи не використовував нежитлове приміщення № 1016, яке розташоване у цокольному поверсі, літера «А», нижній рівень та не вчиняв жодних обмежень в доступі та користуванні даним нежитловим приміщенням, яке належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Тівац". За твердженням відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" немає ніякого відношення до встановленого обладнання в спірному приміщенні. Крім того, позивачем не доведено реальної можливості одержання ним доходів, тому підстави для відшкодування упущеної вигоди відсутні. Позивачем не надано суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди, тому, за твердженням відповідача, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою.

03.12.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про залучення додаткових доказів та заява про витребування додаткових доказів.

У судовому засіданні 03.12.2020 представник відповідача подав клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

03.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 21.01.2021.

16.12.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на письмові пояснення відповідача.

19.01.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про заміну відповідача у справі, та заява про долучення доказів на підтвердження надання правничої (правової) допомоги.

20.01.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких відповідач просив у позові відмовити.

У судовому засіданні 21.01.2021 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача.

21.01.2021 підготовче засідання по справі відкладено на 18.02.2021.

18.02.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів та клопотання про визнання доказів недопустимими.

18.02.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді.

У судовому засіданні 18.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.03.2021.

22.02.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про визнання доказів недопустимими.

23.02.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла повторна заява про відвід судді, основні мотиви якої аналогічні мотивам, які були викладені у заяві позивача про відвід судді, яка була подана у судовому засіданні 18.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 заяву позивача про відвід судді, повторне подання якої з аналогічних мотивів визнано зловживанням процесуальними правами, залишено без розгляду.

У судовому засіданні 18.03.2021 представник позивача подав заяву про долучення доказів на підтвердження надання правничої (правової) допомоги.

У судовому засідання 18.03.2021 розгляд справи відкладено на 22.04.2021.

14.04.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача.

У судовому засідання 22.04.2021 розгляд справи відкладено на 27.04.2021.

У судовому засіданні 27.04.2021 представник позивача подав заяву про долучення доказів на підтвердження надання правничої (правової) допомоги.

У судовому засіданні 27.04.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі Договору купівлі-продажу майнових прав від 07.02.2019 № 20393/РН-Н, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тівац" та Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд", позивач набув право власності на майнові права на об`єкт нерухомого майна, а саме - нежитлове приміщення (приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок) - група приміщень № 1016 за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Саперне поле, буд. № 14/55 (будівельна адреса: "Будівництво житлово-офісно-торговельно-розважального комплексу на вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва, ІІІ черга").

Відповідно до Акта прийому-передачі майнових прав на об`єкт від 22.02.2019, Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" передало, а позивач прийняв майнові права на нежитлове приміщення, будівельна адреса: "Будівництво житлово-офісно-торговельно-розважального комплексу на вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва, ІІІ черга" (поштова адреса м. Київ, Печерський район, вул. Саперне поле, буд.14/55); номер приміщення № 1016, яке розташоване у цоколі, нижній поверх, загальною площею 11,50 кв.м (надалі за текстом також - нежитлове приміщення).

15.05.2019 здійснено державну реєстрацію права приватної власності позивача на вказане вище нежитлове приміщення, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.05.2019.

19.05.2019 між позивачем та Приватним підприємством "Дублер-Люкс" укладено Договір оренди частини нежитлового приміщення № ТД0074, предметом якого є оренда частини нежитлового приміщення загальною площею 10 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55, група приміщень № 1016, яке розташоване у цокольному поверсі, літера "А", нижній рівень. Строк оренди за вказаним договором визначений з 01.05.2020 по 31.12.2021.

01.07.2017 на підставі Акта приймання-передачі житлового комплексу або його частини за адресою: вул. Саперне поле, № 14/55 у Печерському районі м. Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕК- 2617" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (відповідач) прийняло на обслуговування вказаний вище житловий комплекс.

У позовній заяві позивач стверджує, що на стінах нежитлового приміщення № 1016, власником якого він є, змонтовано блоки безперебійного живлення IPS-1230B-00, приймально-контрольне обладнання системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей - блоки Централь пожежні "Алто 2000 ЦП", щит автоматики паркінгу та інше допоміжне обладнання, яке, на думку позивача перебуває на утриманні відповідача.

Окрім того, позивач стверджує, що з причин розміщення в нежитловому приміщенні обладнання та необхідності цілодобового доступу до нього, обмежується доступ позивача до цього приміщення, шляхом постійної зміни замків на вхідних дверях.

Позивач вказує, що він не давав згоди на використання нежитлового приміщення, яке є його приватною власністю, для розміщення у ньому будь-якого приймально-контрольного обладнання, блоків безперебійного живлення, тощо, а купуючи це приміщення був переконаний, що воно не є обслуговуючим, допоміжним, технологічним стосовно житлового комплексу, в якому воно знаходиться, а отже має право вільного володіння, користування та розпорядження цим приміщенням.

Позивач, неодноразово, листами: від 17.08.2020 №б/н; від 25.08.2020 №б/н, 31.08.2020 №б/н; 02.09.2020 №б/н; 25.09.2020 №б/н; 05.10.2020 №б/н; 09.10.2020 №б/н звертався до відповідача з вимогами про надання документів, які є підставою для розміщення обладнання у нежитловому приміщенні, вимогою усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, а також сплатити грошові кошти за фактичне користування відповідачем цим приміщенням.

У відповідь на звернення позивача, відповідач надсилав листи, в яких вказував, що він ніколи не використовував вищевказане нежитлове приміщення, не має жодного відношення до зміни замків на вхідних дверях та не вчиняв будь-яких інших дій, які перешкоджають чи обмежують позивача у користуванні його приміщенням.

За таких обставин, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про усунення перешкод у здійсненні ним володіння і користування нежитловим приміщенням, а також про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 122 400,00 грн., понесених позивачем збитків у розмірі 300,00 грн., заборгованості за фактичне користування відповідачем нежитловим приміщенням без правової підстави у розмірі 40 746,04 грн. та моральної шкоди, завданої позивачу, у розмірі 30 000,00 грн.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За змістом статей 317 та 318 Цивільного кодексу України, власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає в безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України, передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення - групи приміщень №1016, загальною площею 11,5 кв.м., яке розташоване у цоколі, нижній рівень, житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, будинок 14/55, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.05.2019.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом, де заявляє основною позовною вимогою до відповідача - усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, шляхом повного демонтування блоків безперебійного живлення IPS-1230B-00, приймально-контрольного обладнання системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей: блоків Централь пожежні "Алто 2000 ЦП", щита автоматики паркінгу та іншого допоміжного обладнання, яке змонтоване в нежитловому приміщенні.

Додатковими позовними вимогами, є стягнення грошових коштів за користування відповідачем нежитловим приміщенням, матеріальної шкоди, упущеної вигоди, яка є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та моральної шкоди.

Суд зазначає, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також обставини, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Таким чином, позивач має довести за допомогою належних та допустимих доказів факт вчинення відповідачем протиправних дії у створенні перешкод позивачу щодо здійснення ним правомочностей у користуванні належним йому майном, тобто, що саме відповідач здійснив монтаж розміщеного у нежитловому приміщенні обладнання або те, що саме відповідач є власником такого обладнання.

Як доказ належності обладнання відповідачу, позивач посилається на лист Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.09.2020 вих. № 105/02-34490/13 та Акт приймання-передачі житлового комплексу від 01.07.2017 з яких вбачається, що відповідач здійснює управління житловим комплексом за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, № 14/55, в якому розміщене нежитлове приміщення власником якого є позивач.

Також позивач посилається на лист відповідача від 31.07.2020 вих. № 742, згідно якого, відповідач повідомляє про існування Договору №107-0 від 15.11.2012, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спутнік-Крим" на здійснення технічного обслуговування систем автоматичної адресної пожежної сигналізації, оповіщення людей при пожежі, систем протидимного захисту, систем автоматичного газового пожежогасіння приміщення ЛТПП, що змонтовані в приміщенні житлового будинку, за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, № 14/55 (третя черга) та про здійснення охорони об`єкта Приватним підприємством "Едельвейс", Приватним підприємством "Авангард-Сервіс", на підставі укладеного договору № 41/20 від 15.02.2020.

Водночас, згідно листа Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" від 24.11.2020 вих. №03494/0/2-20, наданого на запит відповідача, повідомляється, що нежитлове приміщення № 1016 за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 14/55 було придбане Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд 21" за Договором купівлі-продажу майнових прав № 29/01-16 від 29.01.2016 та реалізоване позивачу на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав № 20393/РН-Н від 07.02.2019 і передано по Акту прийому-передачі від 22.02.2019.

В силу імперативних приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 у справі №826/25276/15, яке набрало законної сили, встановлено той факт, що на об`єкті будівництва житлово-офісно-торговельно-розважального комплексу, генеральний підрядник Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд 21", на вулиці Анрі Барбюса, 52/1 в Печерському районі м. Києва, на підставі наказу від 21.09.2015 № 12 "Про проведення перевірок" та посвідчення на проведення перевірки від 05.10.2015 № 98, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві зафіксовано ряд порушень, серед яких, зокрема: не закінчено роботи з монтажу автоматичної системи пожежної сигналізації з виводом сигналу від приладу приймально-контрольного пожежного на пульт централізованого спостереження пожежної охорони; не закінчені роботи з монтажу систем оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей; не закінчені роботи з монтажу автоматичної установки пожежогасіння підземної автостоянки житлового комплексу.

Під час судового розгляду справи №826/25276/15 судом встановлено, що у зв`язку із закінченням будівельних робіт Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікати відповідності закінченого будівництва об`єкта "Будівництво житлово-офісно-торговельно-розважального комплексу на вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва" ІІІ черги від 27.12.2016 серія ІУ №165163623193, у зв`язку з чим у задоволені позовних вимог про застосування заходів реагування у вигляді часткового зупинення будівельно-монтажних робіт та експлуатації приміщень було відмовлено.

Таким чином, суд, у справі № 910/16343/20, встановив, що монтаж приймально-контрольного обладнання системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей здійснювалося ще під час будівництва житлового комплексу генеральним підрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд 21".

Стосовно іншого обладнання, про яке вказує позивач у позові, а саме: блоки безперебійного живлення IPS-1230B-00 та щит автоматики паркінгу, яке змонтоване в нежитловому приміщенні № 1016, за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, буд. № 14/55, суду не надано доказів того, що це обладнання було змонтовано відповідачем, належить відповідачу або використовується відповідачем в його господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення є спільним майном багатоквартирного будинку.

Згідно статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Таким чином, суд встановив, що вказане позивачем у позові обладнання було змонтоване при будівництві житлово-офісно-торгівельно-розважального комплексу по вул. Саперне поле, 14/55 у Печерському районі м. Києва, призначене для обслуговування всього житлового комплексу та є спільним майном багатоквартирного будинку.

Отже, саме при укладанні договору купівлі-продажу майнових прав та в подальшому приймаючи завершений будівництвом об`єкт нерухомого майна, позивач повинен був встановити хто є власником цього обладнання, на якій правовій підставі воно було змонтоване генеральним підрядником будівництва у нежитловому приміщенні яке належить позивачу та який можливий порядок та строки його демонтування та перенесення в інше приміщення житлового комплексу.

Передача житлового комплексу на обслуговування до відповідача, згідно акта від 01.07.2017, не свідчить про набуття відповідачем будь-якого права власності чи господарського відання на механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", управитель багатоквартирного будинку, це - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно частини 2 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним належить до повноважень зборів співвласників багатоквартирного будинку.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач змінював замки до вхідних дверей нежитлового приміщення № 1016, за адресою м. Київ, вул. Саперне поле, буд. № 14/55.

З огляду на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що саме відповідач здійснив встановлення обладнання у нежитловому приміщенні № 1016, за адресою м. Київ, вул. Саперне поле, буд. № 14/55, або те, що відповідач є власником цього обладнання, або використовує обладнання в своїй господарській діяльності і таким чином створює перешкоди позивачу у користуванні його майном, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, шляхом повного демонтування зазначеного вище обладнання.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 122 400,00 грн., понесених збитків у розмірі 300,00 грн., заборгованості за фактичне користування нежитловим приміщенням без правової підстави у розмірі 40 746,04 грн. та моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн. також не підлягають задоволенню, як похідні від основної вимоги, наявність правових підстав для задоволення якої судом не встановлено.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуюче викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином не доведені, а всі аргументи і докази спростовані відповідачем, тому позовні вимоги позивача про зобов`язання усунути перешкоди та стягнення 193 446,04 грн. не підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівац" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" про зобов`язання усунути перешкоди та стягнення 193 446,04 грн. - відмовити повністю.

2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 11.05.2021

Суддя С. В. Стасюк