Рішення № 96905817, 14.05.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/34/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2021 Справа № 908/620/21

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом: Приватного підприємства “Торговий Будинок “Лейбл Пак”, (61070, м. Харків, пров. Лісопарківський 2-й, буд. 8, кв. 9), представник позивача адвокат Фурманов Олександр Вікторович, (61166, м. Харків, пр.. Науки, буд. 38, офіс 414)

до відповідача Акціонерного товариства “Мелітопольский м`ясокомбінат”, (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175)

про стягнення 126713,29 грн.

10.03.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. № б/н від 03.03.2021 (вх. № 651/08-07/21 від 10.03.2021) Приватного підприємства “Торговий Будинок “Лейбл Пак”, м. Харків до Акціонерного товариства “Мелітопольский м`ясокомбінат”, м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 126713,29 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 14/19 від 05.02.2019, в тому числі 115175,50 грн. основного боргу за поставлену продукцію, 5507,22 грн. пені, 1860,49 грн. 3 % річних і 4170,08 грн. інфляційних втрат.

Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 10.03.2021 справу № 908/620/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/620/21, присвоєно справі номер провадження 4/34/21. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання в частині оплати поставленої продукції в розмірі 115175,50 грн. за договором купівлі-продажу № 14/19 від 05.02.2019. На підставі невиконання зобов`язань відповідачем по договору, позивачем нараховано 5507,22 грн. пені, 1860,49 грн. 3 % річних і 4170,08 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач керуючись ст. 509, 525, 526, 612, 625, 655, 662, 692, 694, ЦК України та договором купівлі-продажу № 14/19 від 05.02.2019, просить стягнути з Акціонерного товариства “Мелітопольський м`ясокомбінат” 115 175,50 грн. основного боргу за поставлену продукцію, 5507,22 грн. пені, 1860,49 грн. 3 % річних і 4170,08 грн. інфляційних втрат.

01.04.2021 на адресу господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву, в якому АТ “Мелітопольський м`ясокомбінат” повідомив, що не визнає позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 25 000, 00 грн., а саме про стягнення 15 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 10 000, 00 грн. гонорару успіху, та в цій частині позовних вимог просив в задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі

Отже, 14.04.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 14.05.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

05.02.2019 Приватним підприємством “Торговий Будинок “Лейбл Пак” (виконавець, позивач у справі) та Акціонерним товариством “Мелітопольський м`ясокомбінат” (замовник, відповідач у справі) укладено Договір купівлі – продажу № 14/19 (далі – Договір), згідно п. 1.1 якого замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе зобов`язання поставити друковану продукцію, перераховану в рахунках-фактурах, на умовах і в терміни, зазначені в договорі.

Згідно з п. 1.2. Договору замовник надає виконавцю форму - замовлення (заявку), в якій вказується: форма, розмір, кольоровість «Продукції» (відповідно до чинного PANTONE), матеріал для її виготовлення, кількість та інші параметри.

Відповідно до п. 2.1 Договору узгоджена виконавцем та замовником ціна «Продукції» вказується в рахунках - фактурах та видаткових накладних Позивачем на кожну партію «Продукції». У ціну «Продукції» включається вартість упаковки, маркування та податку на додану вартість.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата поставленої кожної конкретної партії «Продукції» і при необхідності оплату додаткових витрат (додрукарської підготовки) замовник проводить на підставі наданих виконавцем рахунків - фактур та видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.3 Договору замовник проводить оплату «Продукції», що поставляється у розмірі 50% її вартості згідно п. 2.2 Договору шляхом перерахування грошових коштів на вказаний в договорі чи іншій поточний рахунок виконавця в якості передоплати, з моменту отримання рахунків-фактур і 50% які залишилися протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження (дата виписки видаткової накладної).

Згідно з п. 2.4 Договору, всі платежі, які надійшли від замовника на рахунок виконавця в якості сплати отриманої на підставі цього договору «Продукції», не залежно від вказаного їх призначення в платіжному дорученні, приймаються в рахунок сплати боргів замовника, які хронологічно виникли раніше.

Пункт 2.5 Договору передбачає, що у разі наявності боргу замовника перед виконавцем за отриману раніше «Продукцію», виконавець має право вимагати від замовника проведення у будь-який час звірки взаєморозрахунків і складання відповідного акту, замовник зобов`язаний виконати таку вимогу виконавця протягом 3-х робочих днів.

Відповідно до п. 3.1.3 на Відповідача покладається обов`язок здійснити оплату послуг в обумовлені Договором терміни.

Згідно з п. 3.2.1 Договору виконавець зобов`язується 3.2.1 Поставити «Продукцію» відповідно з формою - замовленням і передати замовнику в строк в порядку, передбаченому чинним Законодавством або обумовленому сторонами. Загальний строк поставки не може перевищувати більше 14 днів.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє: - в частині зобов`язань виконавця до - до 31.12.2020; - в частині зобов`язань замовника до повного здійснення розрахунків. (п.8.2 Договору).

Докази розірвання вказаного договору, визнання його недійсним тощо в матеріалах справи відсутні, отже його умови є чинними на момент розгляду справи судом.

Так, на виконання умов Договору, позивач виготовив та поставив відповідачу продукцію, передбачену умовами договору, на загальну суму з ПДВ 1 155 838, 44 грн., що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- видатковою накладною № 313 від 07.02.2019 на суму 40 080,96 грн.

- видатковою накладною № 550 від 01.03.2019 на суму 67 362,00 грн.

- видатковою накладною № 818 від 22.03.2019 на суму 10 022,40 грн.

- видатковою накладною № 907 від 29.03.2019 на суму 16 704,00 грн.

- видатковою накладною № 1006 від 04.04.2019 на суму 28 396,80 грн.

- видатковою накладною № 1325 від 03.05.2019 на суму 67 908,00 грн.

- видатковою накладною № 1538 від 22.05.2019 на суму 12 299,88 грн.

- видатковою накладною № 1597 від 27.05.2019 на суму 94 244,10 грн.

- видатковою накладною № 1713 від 07.06.2019 на суму 21 999,60 грн.

- видатковою накладною № 1777 від 14.06.2019 на суму 39 000,00 грн.

- видатковою накладною № 2042 від 05.07.2019 на суму 164 548,00 грн.

- видатковою накладною № 2913 від 16.09.2019 на суму 135 392,40 грн.

- видатковою накладною № 3503 від 31.10.2019 на суму 16 704,00 грн.

- видатковою накладною № 3751 від 18.11.2019 на суму 61 020,00 грн.

- видатковою накладною № 3821 від 25.11.2019 на суму 98 818,50 грн.

- видатковою накладною № 604 від 21.02.2020 на суму 30 510,00 грн.

- видатковою накладною № 903 від 16.03.2020 на суму 108 019,50 грн.

- видатковою накладною № 1489 від 27.04.2020 на суму 90 787,50 грн.

- видатковою накладною № 4199 від 17.11.2020 на суму 52 020,00 грн.

Вище зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами позивача та відповідача і скріплені відбитками печаток підприємств.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору купівлі-продажу № 14/19 від 05.02.2019підтверджується відповідними видатковими накладними, які узгоджені сторонами та фіксують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи скріплені печатками сторін на вказаних видаткових накладних.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать наявні матеріали цієї справи, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав та не сплатив кошти за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково сплативши позивачу 1040662, 94 грн. Отже, на день розгляду спору за відповідачем рахується заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 115 175, 50грн.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 115 175, 50грн. основного боргу пред`явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.5 Договору у разі порушення замовником строків оплати, встановлених в п. 2.3 цього Договору замовник зобов`язаний оплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен прострочений календарний день, згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Оплата пені не звільняє замовника від виконання зобов`язань за даним договором і не є причиною для його розірвання.

За невиконання грошових зобов`язання за Договором позивачем пред`явлена до стягнення пеня в розмірі 5507,22 грн., яка розрахована по видатковій накладній № 1489 від 27.04.2020 за період з 13.05.2020 по 25.02.2021, та по видатковій накладній № 4199 від 17.11.2020 за період з 02.12.2020 по 25.02.2021.

Наданий розрахунок пені судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний правильно.

Таким чином, стягненню підлягає пеня в розмірі 5507,22 грн.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 1860,49 грн. 3 % річних і 4170,08 грн. інфляційних втрат, які розраховані по видатковій накладній № 1489 від 27.04.2020 за період з 13.05.2020 по 25.02.2021, та по видатковій накладній № 4199 від 17.11.2020 за період з 02.12.2020 по 25.02.2021.

Наданий розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунки позивачем виконаний правильно.

Таким чином, стягненню підлягають 1860,49 грн. 3 % річних і 4170,08 грн. інфляційних втрат.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач в прохальній частині позовної просив стягнути з відповідача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 10 000, 00 грн. гонорар успіху.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 15 000,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги б/н від 03.09.2018, додаткову угоду від 22.02.2021 до Договору б/н від 03.09.2018, Ордер на надання правової допомоги Серія ВІ №1034668 від 25.02.2021. Також, подано платіжне доручення №349 від 03.03.2021 на суму 15 000,00 грн., що підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. п. 51, 5.2 Договору про надання правової допомоги б/н від 03.09.2018

вартість послуг за цим Договором вказується в Актах виконаних робіт (наданих послуг), які складаються сторонами по мірі необхідності за результатами наданих послуг. Замовник підписує акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 3 днів з моменту його надання Виконавцем або надає мотивовану відмову від підписання з переліком внесення необхідних коригувань і термінів їх здійснення.

Також, в п. 2 додаткової угоди від 22.02.2021 до Договору б/н від 03.09.2018 визначено, що кінцевий перелік (детальний опис) та обсяг наданих послуг та їхня загальна вартість визначаються у акті виконаних робіт (наданих послуг), який укладається та підписується сторонами за результатами наданих послуг.

Як вбачається з тексту позовної заяви позивачем зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу розраховано виходячи з наступного: кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг за договором про правову допомогу - 7 годин 30 хвилин, розмір оплати послуг за 1 годину - 2 000,00 грн.

Проте, визначення лише кількості витраченого часу на надання правових послуг не деталізує та не розшифровує переліку наданих робіт (наданих послуг).

Отже, в порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не подано доказів виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням обсягу наданих послуг та їх вартості.

Враховуючи наведене, у зв`язку з тим, що заявлена до стягнення сума не підтверджена відповідними доказами, витрати на професійну правничу допомогу не присуждаються до стягнення.

Суд зауважує, що позивач не позбавлений права подати докази фактичного надання послуг, зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням обсягу наданих послуг та їх вартості, у строки передбачені ч.8. ст. 129 ГПК України.

Стосовно заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. гонорару успіху, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 додаткової угоди від 22.02.2021 до Договору б/н від 03.09.2018 про надання про надання правової допомоги сторони домовилися, що у разі досягнення виконавцем позитивного результату для замовника за результатами судового розгляду справи про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 14/19 від 05.02.2019, замовник зобов`язується сплатити виконавцеві додатковий гонорар (гонорар успіху) у розмірі 10 000, 00 грн. протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням по справ законної сили.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 вирішено виключну правову проблему щодо можливості віднесення до судових витрат додаткового гонорару, передбаченого договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто, так званого гонорару успіху.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для заявника.

При визначенні суми відшкодування адвокатських витрат, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує правову позицію, висловлену Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з якою загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також загальні засади законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про стягнення судових витрат з огляду на наступне.

Приймаючи до уваги нескладність спору між сторонами (до стягнення заявлено основний борг за договором купівлі-продажу, пеня, 3% річних та інфляційни втрати), невеликий обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (наявна сума заборгованості за двома видатковими накладними), ціну позову (126713,29 грн.), враховуючи що дана справа є малозначною справою та розглядалась в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, суд дійшов висновку, що розмір додаткового гонорару (гонорар успіху) в сумі 10000,00 грн. є не співрозмірним категорії спору в даній справі, наданому об`єму адвокатських послуг.

На підставі викладеного, суд відмовляє в частині присудження додаткового гонорару (гонорар успіху) в розмірі 10 000, 00 грн. з відповідача.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного підприємства “Торговий Будинок “Лейбл Пак” до Акціонерного товариства “Мелітопольский м`ясокомбінат” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Мелітопольський м`ясокомбінат” (72319, Запорізька обл., м.Мелітополь, вул. Героїв України, 175, код ЄДРПОУ 00443513) на користь Приватного підприємства “Торговий Будинок “Лейбл Пак”, (61070, м. Харків, пров. Лісопарківський 2-й, буд. 8, кв. 9, код ЄДРПОУ 35588198) 115 175 (сто п`ятнадцять тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 50 коп. основного боргу, 5 507 (п`ять тисяч п`ятсот сім) грн. 22 коп. пені, 1860 (одну тисячу вісімсот шістдесят) грн. 49 коп. 3 % річних, 4 170 (чотири тисячі сто сімдесят) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено “14” травня 2021 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.