Ухвала суду № 96905630, 13.05.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

У Х В А Л А

13.05.2021 Справа № 905/481/21

Суддя Господарського суду Донецької області Фурсова С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсировинаімпорт» (49051, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Петра Калнишевського, будинок 66, квартира 76; код ЄДРПОУ 32608750)

до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок 1; код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення 44 482,24 гривень, -

без виклику представників сторін

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промсировинаімпорт» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення 44 482,24 гривень, з яких 18 742,72 гривень 3% річних та 25 739,52 гривень інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором № 089ЛО/8/463 від 27.02.2019 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 905/412/20.

Питання щодо визначення форми судочинства вирішується судом на стадії відкриття провадження у справі згідно статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

За приписами пункту 3 частини першої статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме – це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали позовної заяви, враховуючи ціну позову, суд дійшов висновку, що дану справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа не є складною, а сума позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою суду від 05.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/481/21, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв`язку з чим встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

До Господарського суду Донецької області 09.04.2021 від представника відповідача до початку розгляду справи по суті надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді з посиланням на пункт 9.2 типового договору № 089ЛО/8/463 від 27.02.2019, в яких просить суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України та покласти судові витрати на позивача.

Представник позивача у відповідь на вказані заперечення представника Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» надав письмові пояснення від 15.04.2021, в яких просить суд залишити їх без задоволення та розглянути справу за загальними правилами господарського судочинства.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Пунктом 9.2 типового договору № 089ЛО/8/463 від 27.02.2019 (далі – Договір) передбачено, якщо спори та розбіжності, які виникли за даним договором або при його укладанні, зміні, порушення, розірвання, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється відповідно до норм матеріального права України наступним чином:

- спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10 000,00 доларів США (з урахуванням курсу НБУ на дату виникнення вимоги) по основній сумі зобов`язань, розглядаються в господарських судах України (відповідно до діючого законодавства України);

- спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10 000,00 доларів США (з урахуванням курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов`язань вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» (у відповідності з регламентом зазначеного суду), рішення якого є обов`язковим для сторін і підлягає виконанню сторонами в строки, зазначені в рішенні суду.

Тобто, з тексту Договору вбачається залежність розгляду спорів в суді (господарському чи третейському) від розміру майнових вимог за таким спором – за основною сумою зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов типового договору № 089ЛО/8/463 від 27.02.2019 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого обладнання, суму заборгованості за яке з відповідача стягнуто рішенням Господарського суду Донецької області від 09.07.2020 у справі № 90/412/20, яке змінено постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2020.

Враховуючи простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем у даній справі заявлено до стягнення з відповідача 3% річних, донарахованих за період з 26.02.2020 по 24.09.2020 та інфляційних нарахувань за період з березня по червень 2020 року.

Заявлені майнові вимоги позивача складають 44 482,24 гривень, з яких 18 742,72 гривень 3% річних та 25 739,52 гривень інфляційні нарахування, тобто їх загальний розмір не перевищує еквівалент 10 000,00 доларів США (з урахуванням курсу НБУ на дату виникнення вимоги).

Зі змісту поданих заперечень слідує, що відповідач стосовно суми заявлених позовних вимог не заперечує. При цьому, наполягає на залишенні позовної заяви без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, з огляду на те, що даний спір за умовами пункту 9.2 Договору, повинен розглядатися в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група».

Позивач не погоджуючись з твердженнями відповідача зазначає, що у третейському застереженні мова йде про критерій, який ґрунтується на сумі основного боргу, в той час коли у даній справі заявлено про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, а не основного боргу.

Дійсно, за умовами Договору передбачено, що розмір майнової вимоги, в залежності від якого спір підлягає розгляду в господарському суді чи в третейському суді, залежить від розміру вимог за основною сумою зобов`язань.

Проте, Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) не містить визначення основної суми зобов`язань. Діючим законодавством не передбачено зазначене поняття і сторони також не визначились, який критерій покладено в основу визначення основної суми зобов`язання.

Так, глава 47 ЦК України містить загальні положення про зобов`язання.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Підставою виникнення зобов`язання є не лише відповідна правова норма, а й настання певного юридичного факту, вказівка на який міститься в нормі права.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (стаття 179 ГК України).

Для деяких видів зобов`язань ще одним елементом може бути санкція, яка з юридичної точки зору визначає загальні наслідки, які можуть настати у випадку, якщо правова норма буде ким-небудь порушена.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

При цьому, основна сума зобов`язань не обмежується сумою основної заборгованості за договором, а може включати суму відповідальності за невиконання, неналежне виконання зобов`язань, порушення умов договору.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.08.2020 у справі №905/2267/19.

Враховуючи приписи наведених статей і 3 % річних, і інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов`язання.

Крім того, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, зазначив, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами у розумінні положень статті 266 ЦК України.

З урахуванням викладеного, виходячи з умов укладеного між сторонами типового договору № 089ЛО/8/463 від 27.02.2019, при розгляді даного спору мають застосовуватися положення пункту 9.2 вказаного Договору в частині вирішення спорів, майнових спорів по яким не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов`язань в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» (у відповідності з регламентом зазначеного суду).

За змістом статей 1, 2, 5 Закону України «Про третейські суди» та частини п`ятої статті 4 ГПК України до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Третейською угодою є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності (частина третя статті 22 ГПК України).

Статтею 12 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Як встановлено судом вище, Договір містить у собі застереження щодо розгляду спорів, які виникають з правовідносин, встановлених цим договором, третейським судом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про третейські суди» якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід`ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

Отже, отримання додаткової письмової згоди сторін за наявності третейської угоди в договорі (контракті) Закон України «Про третейські суди» не передбачає.

За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом третейської угоди, саме при розгляді клопотання про залишення позову без розгляду і направлення сторін до третейського суду повинен вирішити питання дійсності, чинності та виконуваності третейської угоди.

У разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про залишення позову без розгляду господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.

Господарський суд має тлумачити будь-які неточності третейської угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності третейського суду.

Передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Суд зазначає, що спірне третейське застереження є окремою угодою, включеною сторонами у Договір, яка не містить жодних обмежень щодо строку її дії, є чинною та недійсною не визнавалась. Додатково проаналізувавши умови третейського застереження, суд наголошує, що третейське застереження у пункті 9.2 Договору є чинним та виконуваним, з огляду на відсутність доказів визнання його недійсним в судовому порядку, яке, в свою чергу, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про третейські суди».

Поряд з цим, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору.

У даному випадку йдеться не про «делегування функцій судів» (яке забороняється статтею 124 Конституції України), а про третейський розгляд з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб (частина перша статті 1 названого Закону).

Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 915/109/18.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, проявляючи волевиявлення щодо укладення договорів та погоджуючи їх умови, які не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов`язковістю їх виконання в силу положень статей 525, 526, 629 ЦК України.

При цьому, слід зазначити, що наявність дійсного третейського застереження та обов`язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, що її виявив відповідач, не є обмеженням прав позивача, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 55 Конституції України.

Норми Закону України «Про третейські суди» гарантують, у даному випадку, учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом.

Зазначена правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 року у справі № 913/17/18, від 22.05.2019 року у справі № 756/3550/18 та від 25.06.2019 року у справі № 911/1696/18.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

За таких обставин, враховуючи чинність третейської угоди сторін, приймаючи до уваги наполягання представника відповідача щодо розгляду спору між сторонами саме третейським судом, повноваження якого підтверджується матеріалами справи, позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Керуючись статтями 226, 233-234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсировинаімпорт» до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення 44 482,24 гривень – залишити без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набрала законної сили з дня її постановлення – 13.05.2021.

Апеляційна скарга на ухвалу суду відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її підписання.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (пункт 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя С.М. Фурсова