Рішення № 96905434, 13.05.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2021м. ДніпроСправа № 904/4699/20

За позовом Товариства обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів Київської області

до Товариства обмеженою відповідальністю "Гартен-Агро", с. Дмитрівка Нікопольського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 106 440 грн. 46 коп., за договором поставки від 08.04.2019 № 117/19-ДН

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 25.08.2020 № 2508/94, в якому просить стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Гартен-Агро" заборгованість в сумі 106 440 грн. 46 коп., з яких: 54 524 грн. 93 коп. - основний борг, 998 грн. 06 коп. - відсотки за користування товарним кредитом, 6 575 грн. 18 коп. - пеня, 20 398 грн. 79 коп. - 56% річних, 1 290 грн. 62 коп. - інфляційні втрати, 22 652 грн. 88 коп. - штраф, відповідно до умов договору поставки від 08.04.2019 № 117/19-ДН.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частин своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду від 28.08.2020 (суддя Петренко Н.Е.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31.08.2020 позивачем до суду подано заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, в якій повідомив про надання доказі понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Автоматизованою системою документообігу суду, у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_1 , справу № 904/4699/20 передано на розгляд судді Рудь І.А.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2021 справу № 904/4699/20 прийнято до розгляду суддею Рудь І.А., розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

09.03.2021 на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог від 04.03.2021 № 0403/94, відповідно до якої збільшив розмір нарахованих пені, інфляційних, річних та просив суд стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Гартен-Агро" заборгованість в сумі 128 138 грн. 86 коп., з яких: 54 524 грн. 93 коп. - основний борг, 998 грн. 06 коп. - відсотки за користування товарним кредитом, 9 992 грн. 78 коп. - пеня, 36 333 грн. 18 коп. - 56% річних, 3 637 грн. 03 коп. - інфляційні втрати, 22 652 грн. 88 коп. – штраф. До поданої заяви позивач надав уточнений розрахунок суми позову та попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

Судом встановлено, що подана позивачем заява за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог та на підставі ст. 46 ГПК України заява позивача прийнята судом до розгляду.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України у встановлений судом строк.

Згідно із поштовим повідомленням № 4930014346610 ухвала господарського суду від 02.03.2021 отримана відповідачем 15.03.2021.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2019 між Товариством обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гартен-Агро" (покупець) укладено договір поставки № 117/19-ДН (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого в строки, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору та у видаткових накладних, які є невід`ємною його частиною (п.1.2 договору).

Загальна сума договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п.2.2-2.3 договору, що передається за договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується у додатках до договору та у видаткових накладних, складених на підставі договору. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору. Вартість тари, упакування та маркування товару включена до ціни товару (п.2.1 договору).

У відповідності до п. 2.4. договору покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунках на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в договорі.

Згідно із п. 2.6 договору за користування товарним кредитом, якщо інше не передбачено додатком до договору, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов`язковій оплаті покупцем.

Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар (п. 2.7 договору).

За умовами п. 2.11 договору, в редакції додаткової угоди від 30.06.2019, відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником відповідно до пункту 2.6 та 2.7 договору. Щомісячно постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом. Даний акт надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов`язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару, і зараховується постачальником відповідно до вимог п. 2.10.

Відповідно до пункту 2.12 договору моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата складання видаткової накладної на товар та/або, при необхідності, складання інших документів, що посвідчують факт передачі товару покупцю.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що господарські зобов`язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов`язків покупця з виконання грошових зобов`язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, за штрафними санкціями – до повного їх виконання.

Додатковою угодою від 31.10.2019 сторони дійшли згоди перенести кінцевий розрахунок по договору поставки № 117/19-ДН від 08.04.2019 до 27.12.2019 і, відповідно до цього, внесли зміни до п.2.4 договору, доповнивши його абзацом другим в наступній редакції: Остаточний розрахунок покупця за придбаний товар відбувається згідно наступного графіка:

- до 27.12.2019 – 56 632,20 основного боргу; 148,06 грн. нарахованих відсотків за користування товарним кредитом; відсотки за користування товарним кредитом, які будуть нараховані станом на дату остаточного розрахунку за поставлений товар.

У разі не сплати та/або несвоєчасної сплати покупцем чергового платежу в повному обсязі в терміни, які встановлені вище, постачальник має право:

- стягнути з покупця всю суму основного боргу та відсотків за користування товарним кредитом, які будуть нараховані;

- з моменту не сплати та/або несвоєчасної сплати чергового платежу в повному обсязі, притягнути покупця до відповідальності, відповідно до п.7.2 договору. При цьому пеню, штраф. відсотки річних та індекс інфляції постачальник має право нараховувати з моменту прострочення сплати чергового платежу на всю суму заборгованості.

Також сторони дійшли згоди внести зміни до п.2.6 договору, доповнивши його абзацом другим в наступній редакції: «з 01.11.2019 розмір відсотків за користування товарним кредитом становить 18% річних.

Крім того, сторони дійшли згоди п.7.2 договору викласти в наступній редакції: п.7.2. «У випадках порушення умов договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення умов договору покупець:

а) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 40% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

в) сплачує на користь постачальника 56 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3 договору сторони визначили, що керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності за всіма зобов`язаннями (сплата заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 209 116,37 грн. відповідно до видаткових накладних (а.с. 21-27):

- № 10207 від 12.04.2019 на суму 21 682,32 грн.;

- № 10208 від 12.04.2019 на суму 17 298,96 гри.;

- № 10347 від 12.04.2019 на суму 14 611,20 грн.;

- № 14879 від 26.04.2019 на суму 123 200,09 грн.;

- № 19980 від 24.05.2019 на суму 3 364,20 грн.;

- № 31699 від 29.08.2019 на суму 11 985,12 грн.;

- № 36816 від 08.10.2019 р. на суму 16 974,48 грн.

Відповідач зобов`язання по оплаті виконав у сумі 154 591,44 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 28-33).

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару за договором, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 54 524,93 грн.

На підставі пункту 2.6 договору позивачем нараховані відсотки за користування товарним кредитом за загальний період з 30.06.2019 по 31.07.2020 у розмірі 9 190,79 грн, про що складені наступні акти:

- № 26208 від 30.06.2019 на суму 36,17 грн.;

- № 28306 від 31.07.2019 на суму 16,60 грн.;

- № 32346 від 31.08.2019 на суму 16,60 грн.;

- № 35742 від 30.09.2019 на суму 16,07 грн.;

- № 37264 від 17.10.2019 на суму 9,11 грн.;

- № 38658 від 31.10.2019 на суму 53,51 грн.;

- № 40153 від 30.11.2019 на суму 1 005,42 грн.;

- № 41076 від 28.12.2019 на суму 1 038,92 грн.;

- № 703 від 31.01.2020 на суму 1 038,92 грн.;

- № 2809 від 29.02.2020 на суму 969,25 грн.;

Зазначені акти підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

Крім того, позивачем складені, підписані та направлені на адресу відповідача наступні акти нарахування відсотків за користування товарним кредитом, які не були підписані відповідачем:

- № 10351 від 31.03.2020 на суму 1 034,92 грн.;

- № 19323 від 30.04.2020 на суму 992,80 грн.;

- № 26197 від 29.05.2020 на суму 998,32 грн.;

- № 32156 від 30.06.2020 на суму 966,12 грн.;

- № 36065 від 31.07.2020 на суму 998,06 грн.

Вказані акти частково оплачені відповідачем на суму 8 192,73 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за відсотками за користування товарним кредитом складає 998 грн. 06 коп. за актом № 36065 від 31.07.2020.

Позивач на підставі п. 7.2 договору та положень ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 30.12.2019 по 04.03.2021 в розмірі 9 992 грн. 78 коп.; 56% річних в сумі 36 333 грн. 18 коп. за вказаний період, інфляційні втрати за період січень 2020, березень 2020 – січень 2021 у загальній сумі 3 637 грн. 03 коп. та штраф у розмірі 22 652 грн. 88 коп. із розрахунку 40% від суми боргу 56 632 грн. 20 коп., яка існувала станом на 30.12.2019.

Доказів оплати спірної вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 54 524 грн. 93 коп.

З урахуванням умов п. .2.4 договору в редакції додаткової угоди від 31.10.2019, строк оплати поставленого товару є таким, що настав 27.12.2019.

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено у повному обсязі вартість поставленого товару за спірними видатковими накладними, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 54 524 грн. 93 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж: товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2.6 Договору, за користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до Договору. В Додатках до договору вказаний розмір відсотків за користування товарним кредитом -1 % річних. Додатковою угодою від 31.10.2019 (п. 2 угоди) з 01.11.2019 розмір відсотків за користування товарним кредитом збільшений до 18% річних.

Пунктом 2.11 Договору передбачено, що акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов`язується підписати акт та повернути його постачальнику протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушені зобов`язання щодо своєчасної оплати нарахованих позивачем відсотків за користування товарним кредитом. Станом на час звернення із даним позовом до суду неоплаченими залишились відсотки за актом 360565 від 31.07.2020 в сумі 998 грн. 06 коп.

Господарський суд зазначає, що вказаний акт не підписаний з боку відповідача. Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази направлення позивачем цього акту відповідачу для підписання (а.с. 53).

З урахуванням умов п. 2.11 договору, якими передбачено, що у разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем, сума відсотків за користування товарним кредитом підлягає стягненню в розмірі, заявленому позивачем, а саме 998 грн. 06 коп.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що з огляду на тривалість прострочки оплати товару, поставленого за спірними накладними, позивачем правомірно нарахований штраф на підставі п. 7.2 договору.

Позивач просить одночасно стягнути з відповідача за порушення умов договору як штраф, так і пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Враховуючи положення закону, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо одночасного стягнення пені та штрафу.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу та пені судом порушень умов договору та чинного законодавства не встановлено.

При цьому, суд зауважує на тому, що відповідно до п. 7.3 договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 56% річних судом порушень умов договору та чинного законодавства не встановлено.

Разом з тим, під час перевірки розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем не включені у розрахунок періоди часу, коли мала місце дефляція, а саме лютий 2020.

Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у загальному розмірі 3 456 грн. 56 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 54 524 грн. 93 коп. основного боргу, 998 грн. 06 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 9 992 грн. 78 коп. пені, 36 333 грн. 18 коп. 56% річних, 3 456 грн. 56 коп. інфляційних втрат, 22 652 грн. 88 коп. штрафу є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, господарський суд зазначає, що матеріали справи містять заяву позивача в про подання доказів на підтвердження судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в поряду ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів з дати прийняття рішення по справі, у зв`язку із чим розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Гартен-Агро" (53230, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Дмитрівка, вул. Осипенко, буд. 20Г, код ЄДРПОУ 40383271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20, код ЄДРПОУ 36348550) 54 524 грн. 93 коп. (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять чотири грн. 93 коп.) основного боргу, 998 грн. 06 коп. (дев`ятсот дев`яносто вісім грн.. 06 коп.) відсотків за користування товарним кредитом, 9 992 грн. 78 коп. (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві грн.. 78 коп.) пені, 36 333 грн. 18 коп. (тридцять шість тисяч триста тридцять три грн.. 18 коп.) 56% річних, 3 456 грн. 56 коп. (три тисячі чотириста п`ятдесят шість грн.. 56 коп.) інфляційних втрат, 22 652 грн. 88 коп. (двадцять дві тисячі шістсот п`ятдесят дві грн. 88 коп.) штрафу, 2 266 грн. 80 коп. (дві тисячі двісті шістдесят шість грн. 80 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 13.05.2021

Суддя І.А. Рудь