Рішення № 96905423, 12.05.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 травня 2021 року Справа № 903/136/21

за позовом Першого заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави, м. Ківерці

до відповідача 1: Ківерцівської міської ради, м. Ківерці

до відповідача 2: Приватного підприємства "Базис - Луцьк", м. Ківерці

про визнання недійсним рішення міської ради, визнання недійсною додаткової угоди до договору

Головуючий суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Легерко В.Б.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідачів: ПАТ "Базис-Луцьк" - Кучма В.Ю., довіреність №31/03-21 від 31.03.2021

у судовому засіданні взяв участь прокурор Волинської обласної прокуратури: Рішко А.В., посвідчення №059345 від 25.01.2021

встановив: 02.03.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави до Ківерцівської міської ради, Приватного підприємства "Базис - Луцьк" про визнання незаконним та скасування рішення Ківерцівської міської ради № 8/10 від 25.09.2019, визнання недійсною додаткової угоди від 03.10.2019 до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ківерці № 22 від 03.09.2019.

Позовна заява обґрунтована незаконним зменшенням розміру пайової участі, що призвело до порушення інтересів держави щодо своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.

Ухвалою суду від 03.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 31 березня 2021 року на 11:00. Запропоновано відповідачам подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачам; відповідачам - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу. Роз`яснено відповідачам, що у разі не подання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вправі вирішити справу за наявними матеріалами.

Ухвалу суду від 03.03.2021 позивач отримав 09.03.2021, Ківерцівська міська рада 09.03.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4301039376517, №4301039376495. Строк для подання відзиву відповідачем 1 – по 24.03.2021.

Направлена на адресу ПП “Базис-Луцьк”: 45200, Волинська область, Ківерцівський район, м. Ківерці, вул. Деревообробників, 57, рекомендованою кореспонденцією ухвала від 03.03.2021 повернута суду 11.03.2021 із відміткою пошти: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд протокольною ухвалою від 31.03.2021 з врахуванням думки сторін встановив строк ПП "Базис - Луцьк" для подання відзиву по 06.04.2021.

Господарський суд протокольною ухвалою від 31.03.2021 відклав підготовче засідання на 14.04.2021 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 31.03.2021 повідомлено відповідача 1 - Ківерцівську міську раду про відкладення підготовчого засідання на 14 квітня 2021 року на 11:00 год.

Відповідач 2 у відзиві від 05.04.2021 (поданий 05.04.2021) позовні вимоги заперечив, вважає договір №22 від 03.09.2019 неукладеним у зв`язку із недосягненням сторонами істотних умов договору. Строк для подання відповіді на відзив – по 12.04.2021.

Прокуратура у відповіді на відзив №15-765вих21 від 12.04.2021 (поданій 12.04.2021) повідомила, що договір від 03.09.2019 № 22 підписаний сторонами, в тому числі ПП “Базис-Луцьк”, без будь-яких зауважень чи доповнень. У відповідності до положень ст. 180 ГК України, ст. 628 ЦК України, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), “Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Ківерці”, затвердженого рішенням Ківерцівської міської ради від 28.12.2012 №23/18, сторони на власний розсуд погодили істотні умови Договору, в тому числі предмет та ціну договору. Також сторони погодили розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Ківерці до Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ківерці, у якому зазначено, що розмір пайової участі ПП “Базис-Луцьк” у розвитку інфраструктури міста Ківерці при новому будівництві багатоквартирного житлового будинку з творчими майстернями по вул. Філатова, 14 у м. Ківерці, становить 181 969 грн. 62 коп. Вказаний розрахунок розміру пайової участі без будь-яких зауважень чи доповнень підписаний ПП “Базис-Луцьк”. Таким чином, сторони вільно погодили усі істотні умови договору від № 22 та погодили розмір пайової участі ПП “Базис-Луцьк” у розвитку інфраструктури міста Ківерці.

Відповідач 2 у клопотанні №1 від 13.04.2021 просить закрити провадження у справі в порядку застосування п. 1 ч. 1 с. 231 ГПК України, мотивуючи тим, що правовідносини, які виникають з переговорів та з укладення договорів про участь у розвитку інфраструктури міста в силу ультимативних норм Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” є публічно-правовими, оскільки іншого формату поведінки для забудовника, як тільки підписати такий договір, практично немає. Відповідно до цього вважає, що особа (позивач), чиї інтереси, які він вважає, порушені, може звернутися до суду адміністративної юрисдикції, тобто по даній справі до Волинського окружного адміністративного суду.

Оскільки предмет позову стосується прав приватного підприємства, суд протокольною ухвалою від 14.04.2021 відхилив клопотання про закриття провадження у справі.

Відповідач 2 у клопотанні №1 від 13.04.2021 просить залишити позов без розгляду в порядку застосування п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, мотивуючи тим, що у прокурора відсутні повноваження для звернення з позовом до суду.

Суд протокольною ухвалою від 14.04.2021 відхилив клопотання про залишення позову без розгляду.

Відповідач 2 у клопотанні №1 від 14.04.2021 просить здійснювати розгляд справи у колегіальному складі суду. Клопотання обґрунтоване різною судовою практикою, складністю справи та суттєвим значенням справи для відповідачів.

Суд протокольною ухвалою від 14.04.2021 відхилив клопотання про колегіальний розгляд справи.

Обґрунтування відхилення клопотань відповідача 2 викладені в мотивувальній частині ухвали суду від 14.04.2021 (а.с. 118-121).

Господарський суд протокольною ухвалою від 14.04.2021 підготовче провадження закрив, розгляд справи по суті призначив на 12.05.2021 о 15 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 14.04.2021 клопотання Прокуратури Волинської області про здійснення правонаступництва Маневицької місцевої прокуратури на Луцьку окружну прокуратуру задоволено, замінено Маневицьку місцеву прокуратуру та залучено до участі у справі її правонаступника - Луцьку окружну прокуратуру.

Ківерцівська міська рада Волинської області ухвалу суду про закриття підготовчого засідання, призначення справи по суті на 12.05.2021 о 15 год. 30 хв. отримала 22.04.2021, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №4301039450636.

У клопотанні від 27.04.2021 розгляд справи просить проводити без участі її представника.

ПП "Базис-Луцьк" у заяві від 05.05.2021 №1 при вирішенні спору просить застосувати положення судової практики Верховного Суду щодо неможливості створення умов виконання обов`язку, якого не існує згідно вимог ч. 1 ст. 19 Конституції України, викладену у постановах №909/1143/19 від 30.07.2020, №904/4442/19 від 30.09.2020, №922/267/20 від 13.01.2021, №904/2468/19 від 04.02.2021, №904/454/18 від 23.03.2021, №910/6996/19 від 24.03.2021. У позові просить відмовити.

У судовому засіданні Прокурор позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Про можливість розгляду справи без участі уповноваженого представника сторони дійшов висновку Верховний Суд у постанові №905/794/17 від 24.07.2018.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до рішення Ківерцівської міської ради від 28.12.2012 №23/18 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ківерці" (а.с. 14-21), 03.09.2019 між Ківерцівською міською радою (одержувач) та ПП "Базис-Луцьк" (замовник будівництва) укладено договір №22 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ківерці (а.с. 8-9).

Предметом договору №22 від 03.09.2019 є залучення коштів пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури міста Ківерці (п. 1.1). Одержувач має право на підставі рішення ВК Ківерцівської міської ради вносити зміни в умови даного договору в межах чинного законодавства України. Вимагати від забудовника своєчасної та у повному обсязі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури м.Ківерці (п.п. 2.1.2, 2.1.4). Забудовник має право звернутися до одержувача з клопотанням про внесення змін до даного договору (п. 2.3.1). Замовник зобов`язаний внести на відповідний рахунок одержувача кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ківерці в сумі 181 969 грн. 62 коп. (п. 2.4.1). Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання замовником зобов`язань, передбачених даним договором (п. 4.1). Внесення змін та/або доповнень до договору здійснюється відповідно та на підставі рішення Ківерцівської міської ради з ініціативи та за згодою обох сторін у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди до договору або в судовому порядку (п.5.1).

Додатком № 3 до рішення міської ради від 28.12.2013 №23/18 визначено розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ківерці до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ківерці, згідно якого розмір пайової участі складає 181 969 грн. 62 коп. (а.с. 10).

Договір та розрахунок до договору підписано та скріплено печатками сторін.

На підставі заяви ПП "Базис-Луцьк" від 28.08.2019 (а.с. 13), рішенням Ківерцівської міської ради №8/10 від 25.09.2019 "Про зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ківерці Приватному підприємству "Базис-Луцьк" зменшено розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ківерці ПП "Базис-Луцьк" по будівництву багатоквартирного житлового будинку з творчими майстернями по вул. Філатова, 14 у м.Ківерці Волинської області з нарахованої суми згідно договору про пайову участь №22 від 03.09.2019 - 181 969 грн. 62 коп. до 90 984 грн. 81 коп. у зв`язку з будівництвом розподільчих газопроводів середнього та низького тиску, які технічними умовами запроектовані з урахуванням підключення п`яти багатоквартирних житлових будинків в районі вулиць Некрасова-Філатова та п`ятдесяти п`яти індивідуальних житлових будинків в районі вулиць Мазепи-Данила Галицького кошторисною вартістю 962 406 грн. 00 коп. Зобов`язано ПП "Базис-Луцьк" укласти з Ківерцівською міською радою додаткову угоду до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста від 03.09.2019 №22 відповідно до п. 1 даного рішення. Передати об`єкт інженерної інфраструктури, визначений в пункті 1 даного рішення, у комунальну власність територіальної громади міста на безоплатній основі (а.с. 11).

03.10.2019 між Ківерцівською міською радою та ПП "Базис-Луцьк" укладено додаткову угоду до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ківерці №22 від 03.09.2019 (а.с. 12), згідно якої змінено суму пайової участі у розвитку інфраструктури в п. 2.4.1 договору №22 від 03.09.2019 на 90 984 грн. 81 коп.

На виконання умов договору ПП "Базис-Луцьк" сплатило грошові кошти в сумі 90 984 грн. 81 коп., що підтверджується листом Ківерцівської міської ради від 08.02.2021, випискою по рахунку від 07.10.2019 (а.с. 39-40).

На замовлення ПП "Базис-Луцьк" ПАТ "Волиньгаз" розроблено технічні умови приєднання до газорозподільної системи №74/144 від 07.04.2016 (а.с. 22-23).

21.06.2016 Управлінням ДАБІ у Волинській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з творчими майстернями по вул. Філатова, 14 в м.Ківерці Волинської області" (а.с. 24-27).

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. При цьому, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Нормами статті 215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на час укладення спірної додаткової угоди) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Частиною 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

Таким чином, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено імперативну норму щодо зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 914/1996/17, від 25.07.2018 у справі № 910/19020/17, від 24.02.2020 у справі № 909/120/9).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №911/688/19 від 16.06.2020.

Таким чином, чинним (на час укладення спірної додаткової угоди) законодавством чітко визначено випадки зменшення розміру пайової участі на розвиток інфраструктури населеного пункту, куди будівництва мереж, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу не входить.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Із зазначеного рішення Конституційного Суду України вбачається, що такі рішення органу місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в інший спосіб.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Зважаючи на наведені норми права, рішення органу місцевого самоврядування, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №916/1979/13, у якій Велика Палата Верховного Суду вирішила за необхідне відійти від правової позиції щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеної у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14. Також, така позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17, від 03.07.2019 у справі №756/5080/14-ц, а також Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №914/857/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ківерцівської міської ради № 8/10 від 25.09.2019, визнання недійсною додаткової угоди від 03.10.2019 до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ківерці № 22 від 03.09.2019.

Аналогічна правова позиція щодо визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію в наслідок виконання, викладена у постанові Верховного Суду №903/248/19 від 29.01.2020.

Судом враховано, що порушення чинного законодавства України шляхом прийняття незаконного рішення органом місцевого самоврядування, що стосуються коштів міського бюджету, підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Заперечення ПП "Базис-Луцьк" щодо неможливості визнання спірного правочину недійсним у зв`язку з його неукладенністю (відсутні істотні умови договору) не приймаються судом.

Відповідно до вимог ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та другастатті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Спірний договір укладений на підставі рішення Ківерцівської міської ради, підписаний обома учасниками правочину та скріплений їх печатками. Предмет договору, зокрема пайова участь ПП "Базис-Луцьк" в об`єкті "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з творчими майстернями по вул. Філатова, 14 у м.Ківерці Волинської області", вказаний сторонами в додатку №3 до рішення міської ради від 28.12.2012 №23/18.

Судом враховано, що в розрахунку вчинено описку в році рішення №23/18, зокрема вказано 28.12.2013 замість 28.12.2012. Рішення міської ради №23/18 від 28.12.2013 не існує.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Заперечення відповідача щодо не узгодження в п. 2.4.1 терміну, строку та графіку виконання договору, номеру рахунку, на який повинні сплачуватись кошти, спростовується добровільною сплатою відповідачем суми пайової участі у розвитку інфраструктури.

Крім того, згідно ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Прийняття та виконання умов договору підтверджується сплатою ПП "Базис-Луцьк" пайового внеску в сумі 90 984 грн. 81 коп. (а.с. 39-40).

Судова практика Верховного Суду, викладена відповідачем у заяві від 05.05.2021 по суті справи, не є аналогічною суті спору у даній справі, оскільки підтверджує лише відсутність обов`язку на укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста після 01.01.2020. В даному випадку, спірний договір укладено 03.09.2019 та частково виконано сторонами.

Договір №22 від 03.09.2019 не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що спір до суду доведений з вини відповідачів, витрати по сплаті судового збору в сумі 4 540 грн. 00 коп. слід покласти на них згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Ківерцівської міської ради №8/10 від 25.09.2019 "Про зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ківерці приватному підприємству "Базис-Луцьк".

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 03.10.2019 до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ківерці №22 від 03.09.2019, укладену між Ківерцівською міською радою та Приватним підприємством "Базис-Луцьк".

4. Стягнути з Приватного підприємства "Базис-Луцьк" (вул. Деревообробників, 57, м.Ківерці, Ківерцівський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 34649228) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915) 2 270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору.

4. Стягнути з Ківерцівської міської ради (вул. Шевченка, 14, м.Ківерці, Ківерцівський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 26516861) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915) 2 270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 14.05.2021

Суддя А. М. Кравчук