Рішення № 96904179, 13.05.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4566/15-ц

Номер провадження 2/629/739/21

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Кремінь М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лозова Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № DNH4КР35111673 від 15.05.2006 року відповідачу було надано кредит в сумі 11380,20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 23.09.2015 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 35988,99 грн., яка складається з: 4820,01 грн. – заборгованості за кредитом; 11070,62 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом; 17908,41 грн. – заборгованості за пенею; 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1689,95 грн. – штраф (процентна складова), яку представник позивача просить стягнути з відповідача.

Заочним рішення суду від 08 грудня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 15.05.2006 року станом на 23.09.2015 року в сумі 35988,99 грн. та судовий збір у розмірі 1218 грн.

Ухвалою суду від 30 березня 2021 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 08 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, вказане заочне рішення скасовано і призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, при подачі позовної заяви надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, клопотань та заяв з боку позивача відсутні, не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав телефонограму про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечував в повному обсязі. При винесенні рішення просив врахувати подане ним раніше клопотання про застосування позовної давності та відмовити в задоволенні позову

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст.15,16 ЦК України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено тип та найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Судом встановлено, що 15.05.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір у вигляді заяви Позичальника №DNH4КР35111673.

Відповідно до змісту заяви відповідач погодився, що ця заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір. Відповідно до умов договору відповідач отримав строковий кредит у сумі 11380,20 грн. строком на 24 місяця по 15.05.2008 року, відсоткова ставка 2,09% в місяць на купівлю ТНС (ноутбук ASUS U 5200 А вартістю 9724,00 грн.).

Згідно умов, обумовлених в заяві, відповідач зобов`язався здійснювати погашення заборгованості в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 22 числа кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (шомісячний платіж) у сумі 609,83 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Відповідно до умов зазначених в заяві, згідно п.4.2 Умов, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6,00 % на місяць розрахованої від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Свої зобов`язання відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 23.09.2015 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 35988,99 грн., яка складається з: 4820,01 грн. – заборгованості за кредитом, 11070,62 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом; 17908,41 грн. – заборгованості за пенею, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1689,95 грн. – штраф (процентна складова).

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України, вимоги про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування (по 15.05.2008 року)

В подальшому права та інтереси банку підлягають захисту згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Враховуючи, що строк дії договору визначений по 15.05.2008 року, позивач безпідставно нарахував відповідачу відсотки за період з 16.05.2008 року по 23.09.2015 року.

При застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин суд, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам за період з 16.05.2008 року по 23.09.2015 року задоволенню не підлягають.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано суду витяг з Умов надання споживчого кредиту фізичними особами («Розстрочка») «Стандарт», які містять відомості щодо пільгового періоду користування коштами, порядок нарахування заборгованості по кредиту, права та обов`язки клієнта (позичальника) і Банку, відповідальність сторін, в т.ч. у вигляді пені та штрафу. При цьому, позивачем не надано підтверджень, що саме ці Умови надання споживчого кредиту фізичними особами розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними при підписанні заяви від 15.05.2006 року, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафу), порядку нарахування простроченого тілу кредиту та, зокрема саме у зазначених у цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Спірні договірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11Закону України від 12травня 1991року №1023-XII«Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які вважав узгодженими Банк. При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права суд відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

В зв`язку з цим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 17908,41 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 1689,95 грн., які не обумовлені в підписаній сторонами заяві Позичальника № DNH4КР35111673, задоволенню не підлягають.

Відповідачем заявлено вимогу про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які долучені позивачем до позовної заяви, позовна давність до вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за договором установлена сторонами тривалістю 5 років.

Разом з тим, зазначені Умови не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідно письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності (постанова Верховного Суду України від 11 березня 2015 року по справі №6-16цс15).

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України щодо застосування наслідків спливу позовної давності, викладених в Постанові пленуму від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв`язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно розрахунку заборгованості у відповідача виникла заборгованість станом на 23.09.2015 року.

Межами позовної давності для стягнення суми заборгованості в даному спорі слід рахувати з 15.05.2008 року (строк кінцевого виконання договору) по 15.05.2011 року (загальний строк позовної давності для основної вимоги).

Однак, позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 03.11.2015 року, про що свідчить накладна №0335000087431797, тобто більш ніж через 4 роки після спливу загального строку позовної давності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що перебіг строку на звернення до суду за захистом порушеного права у позивача закінчився 15.05.2011 року (загальний строк позовної давності), а тому у задоволенні позовної заяви слід відмовити у зв`язку із спливом строків для звернення до суду за захистом порушеного права.

З огляду на те, що суд відмовляє у позові, а судові витрати понесені лише позивачем, на підставі статті 141 ЦПК України їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 13, 76, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 256-258, 261, 266, 267, 526, 527, 530, 575, 611, 1049, 1050 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно п.3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження за адресою: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Лозова, Харківської області, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 17 квітня 1999 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А.Смірнова