Рішення № 96899606, 13.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року м. Київ № 640/30796/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправним та скасування рішення

представники позивача та відповідача - не з`явилися,

сторін:

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, ідентифікаційний код - 22933548) (далі - позивач, ГУ ПФУ в Київській області) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Києва (адреса: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, ідентифікаційний код - 34691374) (надалі - відповідач, Управління, ДВС), у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 02.11.2020 у ВП № 61256816.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2020 (суддя Пащенко К.С.) залишено без руху позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2021 відкрито провадження у адміністративній справі № 640/30796/20, призначено справу до розгляду у судове засідання на 11.03.2021.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2021 виправлено описки в ухвалах від 15.12.2020 та 19.02.2021; витребувано у Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Києва належним чином завірені копії постанови про накладення штрафу від 02.11.2020 у ВП № 61256816.

Поряд із цим 11.03.2021 розгляд справи було відкладено до 01.04.2021.

Призначеного дня представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Наразі суд відзначає, що за ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України), неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

За таких обставин, беручи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання 01.04.2021, докази чого містяться в матеріалах справи, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів згідно ч. 9 ст. 205 та ч. 3 ст. 268 КАС України.

Обґрунтовуючи позов позивач вказує, що рішенням Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/3875/17 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 61% грошового забезпечення, починаючи з 17 вересня 2016 року, з урахуванням проведених за цей період виплат.

Листом від 06.03.2020 № 1000-0802-5/15740 Головне управління повідомило державного виконавця, що на виконання зазначеного рішення суду здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, визначеному судовим рішенням, за період з вересня 2016 року по грудень 2019 року. Розмір пенсії після проведеного перерахунку становить 3 318,18 грн.

Позивач вважає, що оскільки рішення Подільського районного суду міста Києва по справі № 758/3875/17 містить зобов`язальний характер в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 [згідно тексту позову], Головним управлінням було повністю виконано зазначене рішення.

Окремо ГУ ПФУ в Київській області акцентує, що останнім виконано рішення Подільського районного суду м. Києва по справі № 758/3875/17 у відповідний спосіб не з вини позивача, а за відсутності бюджетного відшкодування, алгоритм якого врегульовано державою у «Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018, тому спірна постанова прийнята без урахування всіх обставин невиконання судового рішення.

Разом з тим суд примічає, що у відповідності до ч. 1 ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Суд відзначає, що з моменту відкриття провадження у справі, відзиву на позов від ДВС не надходило.

При цьому 31.03.2021 через канцелярію до суду від Управління надійшла копія оскаржуваної постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

14.02.2020 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Магдою Світланою Григорівною винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 61256816, згідно виконавчого листа № 758/3875/17, виданого 18.12.2019 Подільським районним судом м. Києва про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 61% грошового забезпечення на підставі п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як звільненому зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про поліцію", починаючи з 17 вересня 2016 року, з урахуванням проведених за цей період виплат.

11.09.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляєм Сергієм Ігоровичем, з підстав відсутності у матеріалах виконавчого провадження № 61256816 документального підтвердження повного та фактичного виконання боржником вищезазначеного судового рішення на користь стягувача, накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у сумі 5 100, 00 грн.

02.11.2020 цим же державним виконавцем прийнято, на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 200,00 грн., за повторне невиконання рішення суду боржником (нижче - Постанова, Спірна постанова, Оскаржувана постанова, Оспорювана постанова).

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» (в тексті - Закон), «Інструкцією з організації примусового виконання рішень» (по рішенню - Інструкція) (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За ст.ст. 1, 3, 4 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті. У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

З наведених положень Закону випливає про: визначення питань, що стосуються загальних засад виконавчого провадження; рішення, що підлягають примусовому виконанню; вимоги до виконавчого документа.

Як випливає із матеріалів справи 14.02.2020 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Магдою Світланою Григорівною винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 61256816, згідно виконавчого листа № 758/3875/17, виданого 18.12.2019 Подільським районним судом м. Києва.

Зі змісту резолютивної частини судового рішення у справі № 758/3875/17 видно, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зобов`язано перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 61% грошового забезпечення на підставі п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як звільненому зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про поліцію", починаючи з 17 вересня 2016 року, з урахуванням проведених за цей період виплат.

Пізніше головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляєм Сергієм Ігоровичем прийнято постанови від 11.09.2020 та від 02.11.2020 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100,00 грн. та 10 200,00 грн. відповідно.

В аспекті вчинення відповідачем дій з примусового виконання рішення, суд відмічає, що частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже для встановлення обставин протиправності Оспорюваної постанови, необхідним є перевірка судом окресленого рішення на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Суд акцентує, що в силу ст. 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно ст. 75 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Так з приписів ст.ст. 63, 75 Закону випливає про повноваження виконавця наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, здійснювати перевірку виконання рішення боржником за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

При цьому у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність, що обумовлює настання відповідальності за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Тобто у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

Суд відмічає, що поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 821/1568/16.

Отже державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Поважними в розумінні Закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Тотожна правова позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 127/3770/17.

При цьому, умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).

Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом.

Суд вказує, що в матеріалах справи міститься лист ГУ ПФУ в Київській області від 06.03.2020 № 1000-0802-5/15740, у якому позивач звертає увагу, що сума доплати ОСОБА_1 по перерахунку за період з 17 вересня 2016 року по грудень 2019 року становить 10 734,14 грн.

ГУ ПФУ в Київській області вказує про виплату ОСОБА_1 суми доплати за період з 17.09.2016 по 31.12.2019 у порядку, визначеному постановою № 649, а саме:

- за період з 17 вересня 2016 року по 03 листопада 2019 року, сума у розмірі 10 217,38 грн. буде виплачена після прийняття відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України, оскільки рішення взято на облік в окремому реєстрі відповідно до Постанови № 649;

- за період з 04 листопада 2019 року (дати набрання рішенням законної сили) по 31 грудня 2019 року, сума у розмірі 516,76 грн. була виплачена ОСОБА_1 в січні 2020 року разом з пенсією.

Водночас, матеріали справи не містять доказів направлення ГУ ПФУ в Київській області на адресу ДВС та отримання ним відповідного листа.

Також суд звертає увагу, що з даних «Автоматизована система виконавчого провадження» за адресою: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors (ВП № 61256816, ідентифікатор доступу …) не вбачається про розміщення у межах виконавчого провадження № 61256816 вказаного листа.

Окремо суд зауважує про відсутність в матеріалах справи доказів виплати ОСОБА_1 10 217,38 грн. (10 734,14 грн. (суми доплати) - 516,76 грн. (виплачена сума)).

Окрім цього, суд окреслює, що за ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2020 у справі № 640/23363/20 (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93165164) відмовлено у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 11 вересня 2020 року у виконавчому провадженні № 61256816.

Зі змісту вказаного судового рішення, серед іншого, випливає, що:

«У листі від 06 березня 2020 року № 1000-0802-5/15740 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зазначено, що на виконання вказаного вище рішення суду відповідачем було здійснено перерахунок пенсії з 17 вересня 2016 року, а також зазначено, що доплата до пенсії за період з 17 вересня 2016 року по 03 листопада 2019 року у розмірі 10 734, 14 грн буде виплачена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649.

… На виконання умов Порядку № 649 позивач мав провести розрахунок суми виплати відповідно до рішення суду, направити відповідний пакет документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія, після перевірки обґрунтованості розрахованої суми, прийняла б одне з рішень.

Головним управлінням Пенсійного фонду у Київській області надано копію витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою щодо виконання рішення суду у справі № 758/3875/17.

Проте, суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/5248/19 від 12 листопада 2019 року (із змінами внесеними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду" визнані протиправними та нечинними, тобто, Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 втратив чинність на момент винесення постанови про накладення штрафу (11.09.2020).

Більш того, суд зауважує, що позивачем не надано доказів того, що лист, на який він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог та який не містить ані вихідного номеру, ані дати його складення та направлення на адресу відповідача, також такий лист відсутній й в матеріалах виконавчого провадження, копія якого надана суду, у зв`язку з чим суд виходить з того, що вказаний лист не було направлено на адресу відповідача та станом на 11 вересня 2020 року позивач мав виконати рішення суду в повному обсязі.

Проте, наведені вище обставини в сукупності свідчать, що позивачем станом на 11 вересня 2020 року не виконано рішення Подільського районного суду міста Києва у справі № 758/3875/17, зокрема, в частині виплати ОСОБА_1 суму доплати за період з 17 вересня 2016 року по 03 листопада 2019 року у розмірі 10 217,38 грн.».

З огляду на викладене суд висловлюється про прийняття до уваги обставин, встановлених під час розгляду справи № 640/23363/20, які, в силу ст. 78 КАС України, не потребують доказування у цій справі.

Отже, беручи до уваги обставини, встановлені рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2020 у справі № 640/23363/20, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів отримання ДВС листа ГУ ПФУ в Київській області від 06.03.2020 № 1000-0802-5/15740, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів виплати ОСОБА_1 10 217,38 грн. пенсії, суд вважає, що при винесенні Постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому відсутні правові підстави для визнання проторованою та скасування Оскаржуваної постанови.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 72-78, 241-246, 268-271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову № 1000-0901-8/95479 від 30.11.2020 Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області - відмовити повністю.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя К.С. Пащенко