Рішення № 96899491, 14.05.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 року Чернігів Справа № 620/1895/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВС України), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 19.01.2021 № 1/ХV/XXVІ/1 щодо відмови у визначенні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 №16 «Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій визначити ОСОБА_1 статус учасника бойових дій, відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 №16 «Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видати посвідчення встановленого зразка.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що рішення відповідача щодо відмови у визначенні йому статусу учасника бойових дій є протиправним та порушує його права та інтереси.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 17.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачам для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній не визнає позовних вимог і просить відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що Азербайджанська РСР в переліку держав, де велися бойові дії, яким надавалася допомога за участю, зокрема, військовослужбовців Міністерства внутрішніх прав колишнього Союзу РСР, відсутня. Військовим фахівцям надавалися пільги на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях, за відсутності такої довідки позивач до категорії військових фахівців не належав. Тому законодавчі підстави для надання позивачу статусу учасника бойових дій відсутні, а вимоги є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій свою правову позицію підтримав і просив задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, з 01.01.2008, є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років (а.с.21).

Відповідно до копії листа Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ при Донецькому національному університеті Міністерства внутрішніх справ України від 11.03.2005 №590 ОСОБА_1 згідно наказу Донецької середньої спеціальної школи міліції МВС СРСР від 29.09.1988 №96 о/с був відкомандирований для подальшого навчання та проходження служби до Алма-Атинської спеціальної середньої школи міліції СРСР терміном на 1 рік. Після повернення до Донецької середньої спеціальної школи міліції МВС СРСР у складі тимчасового батальйону школи, з 17.04.1990 по 14.06.1990, приймав участь з охорони громадського порядку при черезвичайних обставинах в Нагорно-Карабахській автономній області Азербайджанської РСР (наказ ДССШМ МВС СРСР від 20.06.1990 № 145 о/с) (а.с.16).

Відповідно до витягу з наказу Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 28.04.2005 №95 о/с по особовому складу, згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.09.1989 №795-173 підтверджено підполковнику міліції ОСОБА_1 прийняття участі в охороні громадського порядку при надзвичайних обставинах в Нагорно-Карабахській автономній області Азербайджанської РСР (а.с.31).

Позивач звернувся з заявою від 28.02.2020 до комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, в якій просив розглянути подані ним документи, що підтверджують його безпосередню участь у бойових діях та виконання завдань в умовах надзвичайного стану при збройних конфліктах в м. Степанакерт, Нагірно-Карабаській автономній області, Азербайджанської РСР та прийняти рішення щодо надання йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видати посвідчення встановленого зразка (а.с.32-34).

Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України листом від 11.03.2020 № Л-3061/22 повідомив позивача, що правові підстави для винесення на розгляд комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни питання про надання позивачу відповідного статусу, відсутні (а.с.35).

Не погоджуюсь з рішенням відповідача про відмову у визначенні йому статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 по справі №620/1229/20 позов ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду та не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 28.02.2020 про надання йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка; зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2020 та прийняти рішення щодо надання або відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка.

19.01.2021 комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни було прийнято рішення № 1/ХV/ХХVІ/І, яким відмовлено ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій. Підстави відмови: Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63; пункт 2 Розділу ІІ Положення про комісію МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2019 №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.06.2019 №588/33559 (а.с.42).

Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у наданні йому статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» учасниками бойових дій, зокрема, визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 №16 «Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» установлено, що відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, якщо вони безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту). Переліки таких держав та періодів бойових дій на їх території затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 та від 05.08.1994 №530.

Участь громадян, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту) визначається комісіями, що створюються у міністерствах і відомствах, які направляли своїх працівників на роботу в держави, де в цей період велися бойові дії. Якщо працівників направляли на роботу міністерства, відомства колишнього Союзу РСР, а також Української РСР, що згодом були ліквідовані або реорганізовані, комісії створюються у міністерствах, відомствах України, у віданні яких перебувають чи перебували підприємства, установи та організації, з яких відряджалися зазначені працівники.

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території (далі - Перелік).

Отже підставою для надання військовослужбовцю статусу учасника бойових дій є наявність держав і періодів бойових дій на їх території у цьому Переліку, а також встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.

Водночас у Переліку держав і періодів бойових дій на їх території Азербайджанська РСР відсутня.

Пунктом 6 примітки до Переліку визначено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

Тобто положення примітки 6 до Переліку щодо можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року та не названі у Переліку, поширюються лише на військових фахівців, яких Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР направляв у країни, на території яких велися бойові дії, і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про їх особисту участь у бойових діях.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах від 18.05.2010 у справі №21-74во10, від 03.10.2011 у справі №21-162а11, від 16.10.2012 у справі №21-337а12 та 03.12.2013 у справі №21-425а13, від 25.02.2014 у справі №21-9а14.

Таким чином відсутність вищезазначених обставин виключає можливість визнання учасниками бойових дій після грудня 1979 року осіб, які виконували спеціальні завдання в умовах надзвичайного стану та при вирішенні збройних конфліктів, відновлення законності та правопорядку на території колишніх республік Союзу РСР.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2019 №395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.06.2019 за №588/33559, затверджено Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі - Положення №395).

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення №395 Комісія утворюється в апараті МВС з метою вивчення документів та прийняття рішення щодо надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам (осіб) рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, статусу учасника війни особам (осіб) з числа працівників апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС.

Основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни особам (осіб), що зазначені у пункті 2 розділу I цього Положення, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції у період її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу МВС (пункт 1 розділу ІІ Положення № 395).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення №395 у місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) за наявності передбачених законодавством України підстав приймається рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни за формою, наведеною в додатку до цього Положення.

Комісія приймає рішення про: надання статусу учасника бойових дій; надання статусу учасника війни; відмову в наданні статусу учасника бойових дій; відмову в наданні статусу учасника війни; позбавлення статусу учасника бойових дій; позбавлення статусу учасника війни.

Відповідно до розділу IV Положення №395 формою роботи Комісії є засідання, що проводяться не рідше одного разу на місяць (за наявності документів для розгляду). Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини її загального складу. Рішення Комісії приймаються відкритим голосуванням та вважається ухваленим, якщо за нього проголосувала більшість членів її загального складу. У разі незгоди з прийнятим рішенням член Комісії може письмово викласти обґрунтування своєї незгоди з прийнятим рішенням в доповідній записці, що додається до протоколу засідання Комісії і є його невід`ємною частиною.

Результати засідання Комісії оформлюються протоколом засідання Комісії, який підписують голова Комісії, його заступник, секретар та інші члени Комісії, що брали участь у засіданні.

З аналізу викладених норм слідує, що повноваження на прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій; надання статусу учасника війни; відмову в наданні статусу учасника бойових дій; відмову в наданні статусу учасника війни; позбавлення статусу учасника бойових дій; позбавлення статусу учасника війни є виключною компетенцією Комісії, яка утворюється в апараті МВС.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2021 комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни було прийнято рішення №1/ХV/ХХVІ/І, яким відмовлено ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій, підставами зазначено: Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63; пункт 2 розділу ІІ Положення про комісію МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2019 №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.06.2019 за №588/33559 (а.с.42).

Обов`язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпечення бойової діяльності військ на території держав, зазначених в постанові Кабінету Міністрів України період.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі цієї категорії у постанові від 20 травня 2014 року у справі № 21-94а14.

Отже підставою для надання статусу учасника бойових дій є наявність держав і періодів бойових дій на їх території у Переліку; довідка 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про їх особисту участь у бойових діях або інші належні та допустимі докази на підтвердження особистої участі особи у бойових діях.

Суд наголошує, що позивач в період, з з 17.04.1990 по 14.06.1990, приймав участь з охорони громадського порядку при надзвичайних обставинах в Нагорно-Карабахській автономній області Азербайджанської РСР (наказ ДССШМ МВС СРСР від 20.06.1990 № 145 о/с) (а.с.16), однак докази безпосередньої участі позивача в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території Азербайджанської РСР у вказаний період відсутні, а наявні в матеріалах справи довідки таких відомостей не містять, а тому суд дійшов висновку про правомірність рішення відповідача та про відмову у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Суд критично оцінює посилання позивача на лист Міністерства закордонних справ від 21.09.2005 №620/14-110-1410 та примітку 6 до Переліку, оскільки матеріали справи не містять даних підтверджуючих особисту участь позивача у бойових діях на території Азербайджанської РСР в період, з 17.04.1990 по 14.06.1990, натомість матеріали справи підтверджують лише факт участі позивача в охороні громадського порядку при надзвичайних обставинах, пов`язаних з масовими антигромадськими проявами Нагорно-Карабахській автономній області Азербайджанської РСР.

Також позивачем не надано суду довідки 10-го Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про його особисту участь у бойових діях Азербайджанської РСР, доказів вчинення дій щодо її отримання.

Інших доказів, які б достовірно підтверджували право на отримання статусу учасника бойових дій, позивачем не надано.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за необґрунтованістю.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстави для розподілу між сторонами судових витрат, згідно положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Міністерство внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ – 00032684).

Суддя В.В. Падій