Рішення № 96898833, 14.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14.05.2021 р. справа №520/6126/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом – позивач, громадянин, заявник, суддя у відставці) до ТУ ДСАУ у Харківській області (далі за текстом – відповідач, владний суб`єкт, адміністративний орган, ТУ, Управління), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання протиправним дій, спонукання до видачі довідки про розмір суддівської винагороди з усіма складовими елементами оплати праці професійного судді, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом - 12.05.2021р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято - 13.04.2021р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 13.05.2021р.

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання дій Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області при видачі довідки № 04-52/288 від 28.02.2020 про суддівську винагороду, видану для перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці, протиправними; 2) зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації в Харківській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням регіонального коефіцієнта – 1,25.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що вчинені органом публічної адміністрації дії є протиправними, адже безпідставно створюють штучні перешкоди в одержані громадянином повного обсягу належних виплат за щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці (далі за текстом – Утримання).

Відповідач із поданим позовом не погодився, зазначивши, що довідка про розмір суддівської винагороди діючого професійного судді місцевого суду загальної юрисдикції складена вірно і правильно.

Третя особа, ГУПФУ в Харківській області, письмово правової позиції по суті позовних вимог не висловив.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник є суддею у відставці Жовтневого районного суду міста Харкова, станом на 18.02.2020р. отримував від ГУ ПФУ в Харківській області щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди.

27.05.2019р. Територіальним управлінням відносно заявника було складено довідку №04-52/302 про суддівську винагороду станом на 01.05.2019р. із відображенням окладу за посадою у розмірі 60.031,25грн.

У подальшому супровідним листом від 04.06.2019р. Територіальним управлінням до пенсійного органу було спрямовано складену відносно заявника іншу довідку про суддівську винагороду станом на 01.05.2019р. із тими ж самими реквізитами, але вже із відображенням окладу за посадою у розмірі 28.815,00грн.

28.02.2020р. Територіальним управлінням відносно заявника було складено довідку №04-52/288 про суддівську винагороду станом на 18.02.2020р. із відображенням окладу за посадою у розмірі 60.031,25грн.

У тексті позову заявник висловлює незгоду виключно із діями Територіального управління з приводу обчислення розміру посадового окладу судді у довідці від 28.02.2020р. №04-52/288 без використання регіонального коефіцієнта - « 1,25».

Таким чином, слід вважати, що спір склався з приводу вчинення Територіальним управлінням владних управлінських дій з приводу визначення структурних елементів суддівської винагороди станом на 18.02.2020р. для здійснення перерахунку розміру раніше вже призначеного заявнику щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Не погодившись із відповідністю закону владного волевиявлення Територіального управління з окресленого питання, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених обставин, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею ст.46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносно заявника таким законом є: 1) положення ч.1 ст.126 і ст.130 Конституції України; 2) положення ст.ст.133 і 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI (далі за текстом - Закон України №2453-VI) у редакції Закону України від 12.02.2015р. №192-VIII, від 02.03.2015р. №213-VIII та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016; 3) положення ст.ст.135 і 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402-VIII), а також пунктів 22, 23, 25 розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402-VIII).

У силу правових висновків рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) та правового висновку постанови Верховного Суду від 16.07.2020р. у справі №225/1562/17 згадану у ч.1 ст.58 Конституції України дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

До рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020р. №2-р/2020 в Україні на випадок виплати утримання професійному судді у відставці до настання події успішного завершення процедури кваліфікаційного оцінювання і відправлення після цього правосуддя понад 3 роки або до настання події призначення на посаду у порядку конкурсу і відправлення після цього правосуддя понад 3 роки поширювалась дія п.25 розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII.

Утрата чинності даною нормою закону призвела до відсутності правових підстав використання пенсійним органом з 18.02.2020р. позначених вище кваліфікаційних умов.

Відповідно до ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Подія зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, у спірних правовідносинах мала місце - 01.01.2020р.

Правильність тлумачення змісту та застосування у часі норм права з приводу обчислення розміру Утримання судді у відставці підтверджується правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020р. у зразковій справі №0640/3835/18 і рішення Верховного Суду від 16.06.2020р. у зразковій справі № 620/1116/20.

Станом на 18.02.2020р. відносини з приводу розмірів складових елементів структури суддівської винагороди були регламентовані виключно приписами ст.135 Закону №1402-VIII.

Так, відповідно до ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У силу ч.4 ст.135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

За правилами ч.5 ст.135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Частиною 6 ст.135 Закону №1402-VIII визначено, що суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Як то передбачено ч.7 ст.135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

За змістом ч.8 ст.135 Закону №1402-VIII щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці також обчислюється із показника посадового окладу судді відповідного суду (у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду).

Звідси слідує, що ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII має пріоритет у застосуванні над ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII та ч.4 ст.135 Закону №1402-VIII, позаяк первинно запроваджує такий структурний елемент суддівської винагороди як "посадовий оклад", а ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII та ч.4 ст.135 Закону №1402-VIII поруч з положеннями відповідного закону України з приводу Державного бюджету України на відповідний календарний рік (у даному конкретному випадку - Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік") присвячені лише визначенню механізму обчислення розміру такого "посадового окладу" за рахунок запровадження алгоритму множення арифметичного значення базового розміру посадового окладу на арифметичне значення відповідного регіонального коефіцієнту та на арифметичне значення прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня календарного року.

Згідно з ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум на працездатну особу з 1 січня 2020 року складає - 2.102,00грн.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII як додаткова умова оплати праці підлягає застосуванню виключно до відносин за участі діючого професійного судді, а не судді у відставці, позаяк юридична конструкція – «якщо суддя здійснює правосуддя у суді» поза межами будь-якого розумного сумніву є застосовною виключно відносно випадку за участю діючого професійного судді.

Таким чином, у складеній відносно заявника довідці про суддівську винагороду судді Жовтневого районного суду міста Харкова станом на 18.02.2020р. для перерахунку Утримання судді у відставці арифметична величина розміру "посадового окладу" має дорівнювати - 78.825,00грн. (30 * 2.102,00грн. *1,25), а не 63.060,00грн.

Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, надавши оцінку добутим доказам у їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України та підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого волевиявлення, позаяк використання арифметичної величини «базового окладу судді» за ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII замість арифметичної величини «посадового окладу» за ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII відносно судді у відставці не має нормативного підґрунтя.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Проведеним судовим розглядом знайшов підтвердження і факт невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації (проте лише за епізодом невикористання регіонального коефіцієнта « 1,25» згідно з частиною 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII), і факт порушення суб”єктивного права заявника саме за цим епізодом, що є визначеними процесуальним законом підставами для задоволення позову саме в цій частині.

Відносно решти оскаржених заявником у цілому волевиявлень Територіального управління під час складання довідки про суддівську винагороду судді Жовтневого районного суду міста Харкова станом на 18.02.2020р. судом не знайдено об`єктивних даних, котрі б доводили існування ознак порушення закону.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), тому надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам сторін та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Посилання учасників справи на решту аргументів об`єктивно не має значення для результату вирішення спору, позаяк ці доводи стосуються іншої юридичної оцінки достеменно установлених у ході розгляду справи обставин спору або іншого тлумачення змісту норм права, вірне розуміння яких вже викладено судом.

Правових висновків Верховного Суду, застосовних відносно контексту предмету спору у даному конкретному випадку, судом у ході розгляду справи не виявлено.

Підтвердження матеріалами справи факту наявності порушеного суб`єктивного права заявника як приватної особи спонукає суд до застосування приписів ч.2 ст.9 КАС України, виходу за межі позову і задоволення вимог у спосіб, котрий викладений у резолютивній частині даного судового акту.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Так, заявником при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 910,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 12.04.2021 р. на суму 850,00 грн. та 60,00 грн. Отже, співвідносно до обсягу задоволених вимог, присудженню за рахунок владного суб`єкта підлягає судовий збір у сумі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Вийти за межі позову.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області з приводу обчислення розміру структурних елементів суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду міста Харкова станом на 18.02.2020р. у довідці від 28.02.2020р. №04-52/288 без використання регіонального коефіцієнта « 1,25» згідно з частиною 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду судді Жовтневого районного суду міста Харкова станом на 18.02.2020р. із обчисленням розміру структурних елементів суддівської винагороди із використання регіонального коефіцієнта « 1,25» згідно з частиною 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (ідентифікаційний код - 26281249; місцезнаходження - 61050, м. Харків майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.