Рішення № 96898816, 13.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 травня 2021 року № 520/4312/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 09.02.2021 відділу з перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 (PHOКПП: НОМЕР_1 ) з 22.09.2020 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 ЗУ "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723 - XII;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Xapківській області перевести ОСОБА_1 (PHOКПП: НОМЕР_1 ) з 22.09.2020 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 ЗУ "Про державу службу" від 16.12.1993 № 3723-XII.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення відділу з перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.02.2021 року щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 з 22.09.2020 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723 – XII є протиправним та таким, що порушує її права, оскільки разом із заявою відповідачу було надано усі необхідні документи на підтвердження наявності стажу. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 22.03.2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також представником відповідача вказано, що згідно наданих позивачем документів, останній не має достатнього стажу державної служби.

Також, представником позивача через канцелярію суду було подано відповідь на відзив із викладенням власної правової позиції, в якій, зокрема, заявлено клопотання про залишення без розгляду відзиву, враховуючи те, що він поданий неналежною особою.

Суд, дослідивши подані до суду представником відповідача відзив по справі №520/4312/21 та представником позивача відповідь на відзив, зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ст. 261 КАС України визначено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

При цьому, згідно приписів ст. 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Згідно із ч.3 ст.166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Згідно із положеннями ч.1 ст.167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

З врахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду із клопотанням про залишення без розгляду відзиву на позов, вказує на його підписання неповноважною особою, у зв`язку з чим відзив на позов не підлягає прийняттю до розгляду із посиланням на приписи ст. 167 та п.2 ч.1 ст. 240 КАС України.

Матеріали справи свідчать, що від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України, який підписано представником Кузіва О.

Надаючи оцінку доводам позивача суд вважає за необхідне вказати, що положення ст. 167 КАС України стосуються загальних вимог до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Зазначена норма знаходиться у параграфі 2 “Заяви з процесуальних питань” Глави 1 “Письмові заяви учасників справи” Розділу ІІ “Позовне провадження” та фактично стосується, як визначено положеннями ст. 166 КАС України заяв, клопотань і заперечень, в яких при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань.

Відтак, оскільки у даному випадку відзив на позовну заяву відповідно до положень ч.2 ст. 159 КАС України є заявою по суті, а не заявою щодо процесуальних питань, то вимоги ст. 167 КАС України не розповсюджуються на нього.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно юридичної особи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ – 14099344) Кузіва Олена Олексіївна наділена повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника, в тому числі з правом подання, відмови, зміни, відкликання позову, подання, відкликання, відмови від апеляційних, касаційних скарг, посвідчення копій документів, в тому числі, що підтверджують повноваження.

Відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність зазначеного клопотання представника позивача.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.08.2018 року перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком, що призначена за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивачем у позовній заяві вказано, що вона має стаж державної служби 20 років 7 місяців 1 день.

Матеріали справи свідчать, що 22.09.2020 року позивач в особі представника за довіреністю звернувся до відповідача із заявою, якою просив, перевести з пенсії за віком призначеної згідно за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Позивач в особі представника за довіреністю 13.10.2020 року звернувся до структурного підрозділу відповідача, а саме Дергачівський відділ обслуговування громадян Пенсійного фонду України в Харківській області з усною заявою про надання інформації, щодо розгляду її заяви від 22.09.2020 року.

Як вказано позивачем, одразу після звернення відповідач надав відповідь у вигляді інформації з програми ІКІС: Підсистема «Призначення та виплати пенсій» ППВП ПФУ від 13.10.2020, з якої вбачається, що відповідачем 24.09.2020 було розглянуто заяву позивача від 22.09.2020 року та прийняте рішення за номером 963110185870, та на дату звернення позивачу виповнилось 60 років 11 місяців 11 днів.

Також, позивачем вказано, що 11.03.2021 року вона відповідно до супровідного листа від 10.03.2021 року №2000-0305-8/20509 отримала рішення відділу з перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.02.2021 року із якого стало відомо, що її заяву від 22.09.2021 розглянуто та відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зі змісту зазначеного рішення відповідача вбачається зазначення того, що оскільки у ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 відсутні 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, то відсутні підстави в переведені ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про дepжaвну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. При цьому, зазначено, що відповідно до норм законодавства періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, період роботи працівників місцевих державних податкових адміністрацій на посадах, в період перебування на яких були встановлені ранги державних службовців, підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Отже, зазначено, що періоди роботи ОСОБА_1 з 16.05.1994 по 25.11.1996 в Державній податковій інспекції Дергачівської району державної адміністрації Харківської області, з 26.11.1996 по 15.03.2012 в Державній податковій адміністрації у Дергачівському районі, з 16.03.2012 по 30.06.2013 в Дергачівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області не враховані до стажу державної служби, оскільки 12.05.1995 заявниці було присвоєно персональне звання інспектор податкової служби. Водночас, вказано, що на підставі наданих документів стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 року становить 01 рік 05 місяців 00 днів.

Позивачем у позовній заяві вказано, що нею до заяви були додані всі необхідні документи які підтверджують, що у позивача 20 років 07 місяців 01 день стажу державної служби, однак відповідач не врахував 19 років 02 місяця 01 день, що порушує права позивача на призначення їй пенсії.

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Суд зазначає, що у положеннях ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 1 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VІІІ), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Відповідно до пункту 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" (№ 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону визначено право державних службовців у випадках, визначених цими пунктами, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", зокрема:

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

У пункті 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, вказано, що цей Закон набирає чинності з 1 травня 2016 року.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII стосується осіб державних службовців, які станом на 01 травня 2016 року займали посади державної служби.

Положеннями ч.1 ст. 37 Закону України № 3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до ч. 18 ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Суд зазначає, що перелік посад державної служби, які обіймали особи - державні службовці, що належать до певної категорії посад, передбачених Законом № 3723-ХІІ, визначається Кабінетом Міністрів України та ст. 25 Закону № 3723-ХІІ.

Абзацами другим та третім пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283, передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Згідно з абзацами 1,2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу”. Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 22.10.2013 року у справі 21-340а13, де суд дійшов висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Зважаючи на те, що цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, сформульований за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - у справі, що розглядається, спір також стосується зарахування до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, то доводи позивача стосовно того, що, враховуючи також Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, є правильним.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 03.07.2018 року по справі №586/965/16-а, від 18.03.2021 року по справі № 500/5183/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідно до відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 остання працювала:

- у Державній податковій інспекції Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області:

- 16.05.1994 - призначена на посаду державного податкового інспектора відділу непрямих податків;

- 03.06.1994 - прийняла присягу державного службовця ст. 17 Закону України «Про державну службу»;

- 01.09.1994 - переведена на посаду старшого держподаткового інспектора відділу косвенних податків управління податків та зборів;

- 12.05.1995 - присвоєно звання інспектора податкової служби другого рангу;

- 10.08.1995 - призначена головним держподатковим інспектором відділу непрямих податків по конкурсу;

- 25.11.1996 - звільнена з посади в порядку переведення в Державну податкову адміністрацію у Дергачівському районі п.5 ст. 36 КЗПП України;

- у Державній податковій адміністрації у Дергачівському районі:

- 26.11.1996 - зарахована на посаду головного держподаткового інспектора відділу справлення податків з юридичних осіб по переводу з ДПІ у Дергачівському районі;

- 15.01.1997 - Державна податкова адміністрація у Дергачівському районі реорганізована в Дергачівсько-Золочівську міжрайонну державну податкову адміністрацію;

- 17.02.1998 - Дергачівсько-Золочівська міжрайонна державна податкова адміністрація перейменована в Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію;

- 01.04.1998 - переведена на посаду заступника начальника відділу непрямих податків по конкурсу;

- 01.03.2000 - присвоєно персональне звання - інспектор податкової служби першого рангу;

- 05.05.2000 - призначена на посаду заступника начальника відділу справлення прямих та непрямих податків;

- 16.10.2000 - переведена на посаду старшого державного податкового інспектора відділу справлення прямих та непрямих податків;

- 01.02.2001 - переведена на посаду головного держподаткового інспектора;

- 01.07.2002 - переведена на посаду заступника начальника відділу непрямих податків;

- 01.09.2003 - у зв`язку із зміною організаційної структури, переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу непрямих податків управління оподаткування юридичних осіб;

- 01.01.2005 - у зв`язку із зміною структури та штатного розпису переведена на посаду заступника начальника відділу непрямих податків управління оподаткування юридичних осіб;

- 04.05.2005 - присвоєно персональне звання радника податкової служби третього рангу;

- 22.08.2005 - у зв`язку із зміною структури і штатного розпису відділу непрямих податків перейменовано у відділ податку на додану вартість;

- 01.11.2005 - у зв`язку із зміною структури і штатного розпису переведена на посаду головного державного податкового інспектора сектору адміністрування податку на додану вартість відділу оподаткування юридичних осіб;

- 27.02.2006 - переведена на посаду головного державного податкового ревізора- інспектора сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб;

- 23.01.2007 - згідно зміни структури та штатного розпису переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб;

- 14.02.2008 - переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб;

- 10.10.2008 - призначена за конкурсом на посаду завідувача сектору проведення невиїзних документальних перевірок управління оподаткування юридичних осіб;

- 14.09.2011 - відповідно до змін в структурі та штатному розписі перевести на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб;

- 16.03.2012 - Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області реорганізована в Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Держави податкової служби;

- 16.03.2012 - переведена на посаду заступника начальника відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб як така, що була зарахована до кадрового резерву на вишу посаду;

- 05.06.2013 - Дергачівська МАПІ Харківської області ДПС реорганізовано у Дергачівську ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області;

- 01.07.2013 - переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об`єктів і операцій;

- 01.07.2013 – присвоєно 13 ранг державного службовця;

- 01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи 3 рангу;

- 15.12.2014 - звільнено з займаної посади згідно ст.38 КЗПП України у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Отже, як встановлено судом під час розгляду справи, у спірний період позивач мала спеціальне звання інспектора податкової служби, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про помилковість доводів відповідача викладених у рішенні відділу з перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.02.2021 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно з Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VІІІ.

Відтак, на переконання суду, наявні підстави для визнання такого рішення протиправними та його скасування.

Водночас, з огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 16.05.1994 по 25.11.1996 в Державній податковій інспекції по Дергачівському району, з 26.11.1996 по 15.03.2012 в Державній податковій адміністрації у Дергачівському районі, з 16.03.2012 по 30.06.2013 в Дергачівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

В той же час, враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачу було відмовлено у переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком згідно з Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII з огляду на відсутність достатнього стажу, то враховуючи приписи ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.09.2020 року про переведення з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком згідно з Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII з урахуванням висновків суду у даній справі.

При цьому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Xapківській області перевести ОСОБА_1 (PHOКПП: НОМЕР_1 ) з 22.09.2020 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державу службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, з огляду на їх передчасність.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем у позовній заяві вказано клопотання про покладення на відповідача судових витрат. При цьому, у позовній заяві вказано на понесення витрат на правничу (правову) допомогу у орієнтовному розмірі 15000,00 грн.

Суд зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із положеннями ст. 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі положеннями ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При цьому, адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Зазначене передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Аналіз долучених представником позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що в обґрунтування заявленого клопотання до суду подано копії договору про надання правової допомоги від 15.03.2021 року, укладеного між позивачем та адвокатом Лиска П.О., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 15.03.2021 року Серія АХ №1033332, рахунку №б/н від 19.04.2021 року, акту від 19.04.2021 року здачі-приймання наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 15.03.2021 року.

Відповідно до зазначених доказів та зі змісту позовної заяви судом встановлено, що адвокатом надано позивачу послуги (правову допомогу) у справі, за що позивачем відповідно до умов зазначеного договору було сплачено суму гонорару у розмірі 13500,00 грн.

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

При цьому, суд зазначає, що зі змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про вирішення питання судових витрат та стягнення на користь позивача 13500,00 грн.

Також відповідно до положень КАС України стягненню на користь позивача також підлягають судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 09.02.2021 відділу з перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 (PHOКПП: НОМЕР_1 ) з 22.09.2020 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723 – XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 (PHOКПП: НОМЕР_1 ) періоди роботи з 16.05.1994 по 25.11.1996 в Державній податковій інспекції по Дергачівському району, з 26.11.1996 по 15.03.2012 в Державній податковій адміністрації у Дергачівському районі, з 16.03.2012 по 30.06.2013 в Дергачівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Xapківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (PHOКПП: НОМЕР_1 ) від 22.09.2020 року про переведення з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком згідно з Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , PHOКПП: НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісм) грн. 00 коп. та витрат на правничу (правову ) допомогу у розмірі 13500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ - 14099344).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.