Рішення № 96898762, 12.05.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1128/21

12 травня 2021 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

представника позивача Никитюк Р.І.

представника відповідача Липка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шумської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень від 24.12.2020 року № 277 та від 29.09.2020 року № 4930 та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Шумської міської ради Тернопільської області в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Шумської міської ради Тернопільської області № 4930 від 29.09.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Шумської міської ради Тернопільської області № 277 від 24.12.2020 року «Про відмову в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатній передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Шумську міську раду Тернопільської області повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 26 жовтня 2020 року № 12.02.05/3193 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, кадастровий номер 6125882800:01:001:0727, за межами населеного пункту с. Жолобки, Шумського району Тернопільської області щодо передачі її у власність.

Стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Шумської міської ради Тернопільської області понесені нею судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 , звернулась до Шумської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га. Шумська міська рада не розглянула подану заяву у місячний термін, відтак ОСОБА_1 на підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України подала повідомлення про розроблення проекту землеустрою, яке було отримано відповідачем 14.09.2020 року. 12 вересня 2020 року, між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір на підставі якого виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачці для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Жолобки Шумського району Тернопільської області.

26 жовтня 2020 року позивачем подано відповідачу заяву відповідно до якої вона просила Шумську міську раду затвердити виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. При цьому позивачка до вказаної заяви долучила усі передбаченні чинним законодавством документи.

24 грудня 2020 року Шумська міська рада рішенням № 277 відмовила ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у зв`язку з його невідповідністю вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З цього рішення позивачці ОСОБА_1 стало відомо, що відповідачем прийнято рішення від 29.09.2020 року № 4930 «Провідмову у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ». Вказане рішення позивачу не надсилалось і було отримано її представником у відповідь на поданий адвокатський запит від 21.01.2021 року. При цьому, на цій сесії Шумською міською радою було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо надання вказаної земельної ділянки іншій особі.

Позивач зазначає, що у рішенні № 4930 від 29.09.2020 року не вказано конкретну норму, яка б слугувала підставою для відмови у задоволенні заяви, що є порушенням ст. 118 Земельного кодексу України.

Щодо рішення Шумської міської ради від 24 грудня 2020 року № 277, то єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що такі дії відповідача можуть кваліфікуватися як недобросовісна поведінка власника земельної ділянки (в особі органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року відкрито провадження у справі.

19 квітня 2021 року відповідачем подано до суду відзив у якому Шумська міська рада проти позовних вимог заперечила та пояснила, що не нею було допущено порушення строку розгляду звернення позивача. Частиною 3 пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID - 19)» встановлено, що з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Враховуючи вищенаведене, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» з метою прийняття позитивного колегіального рішення заявнику було надано проміжну відповідь від 16.09.2020 р. №0213/1019 про те, що заява потребує додаткового вивчення та буде розглянута комісією з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища та черговій сесії Шумської міської ради. Незважаючи на це громадянка ОСОБА_1 , надіслала на адресу міської ради повідомлення про розроблення землеустрою щодо відведення земельної ділянки за «мовчазною згодою», яке отримано відповідачем 14 вересня 2020 .

Відповідно до положень частини 1 статті 59 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти у формі рішень. Згідно частини 2 та 3 статті 59 Закону рішення ради приймається на її пленарному засіданні шляхом відкритого голосування після обговорення більшістю депутатів від загального складу.

Заяву 14 вересня 2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.00 га, кадастровий номер 612588280:01:001:0727 розглянуто 29 вересня 2020 року на черговій сесії міської ради та прийнято рішення № 4930 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки14 вересня 2020».

Щодо неотримання 14 вересня 2020 рішення сесії ради від 29.09.2020 року № 4930, відповідач вказав, що рішення сесії видаються заявникам або їх законним представникам лише при їх зверненні із заявою до Центру надання адміністративних послуг Шумської міської ради. Громадянка14 вересня 2020 в Шумський ЦНАП не зверталась, а тому і не отримала рішення. Крім того вона могла ознайомитись із вказаним рішенням на сайті Шумської міської ради.

Відповідач зазначив, що 26 жовтня 2020 року позивач через центр надання адміністративних послуг подала заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га., кадастровий номер 612588280:01:001:0727.

23 грудня 2020 року заяву було розглянуто на засіданні постійно діючої комісії з містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища. В ході розгляду заяви комісією було прийнято рішення рекомендувати сесії відмовити в затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

24 грудня 2020 року на черговій сесії міської ради було прийнято рішення «Про відмову в затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатній передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 », у зв`язку із невідповідністю вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Стосовно відповідності вимогам чинного законодавства проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 позивач вказує, що до проекту додано усі передбачені чинним законодавством документи.

Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 Земельного Кодексу України розробник подає оригінали проекту землеустрою на погодження до органу, визначений в частині 1 ст. 186-1 ЗК України, якою встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частинами 5, 6 ст. 186-1 ЗК України зазначено, що органи зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Таким чином, з аналізу вказаних норм Земельного Кодексу України, зокрема і ст. 186-1 чітко вбачається, що перевірка проекту на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації відбувається на стадії погодження такої і виключно таке погодження проводить територіальний орган центрального органу виконавчої влади, тобто територіальними відділеннями Держгеокадастру, а не органами місцевого самоврядування. Тобто, на думку позивача, в даному випадку Шумська міська рада не має жодних повноважень щодо надання оцінки відповідності проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, оскільки така оцінка надана вже територіальним органом центрального органу виконавчої влади, про що було надано висновок про погодження проекту землеустрою ОСОБА_1 та який був долучений до проекту.

Крім того, у відзиві на позовну заяву, Шумська міська рада не навела жодного правового обґрунтування того, що останній надано право на повторну перевірку проекту землеустрою ОСОБА_1 на відповідність вимогам законів, не зважаючи на те, що такий вже пройшов перевірку в територіальному органі виконавчої влади та був погоджений.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням, викликом сторін. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні 12 травня 2021 року о 10:15 год.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, поросив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив суд у їх задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

11 серпня 2020 року ОСОБА_1 , звернулась до Шумської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га.

12 вересня 2020 року, між ОСОБА_1 . та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір за № 165 на підставі якого ФОП ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Жолобки, Шумського району Тернопільської області.

29 вересня 2020 Шумською міською радою прийнято рішення № 4930 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ».

26 жовтня 2020 року через Центр надання адміністративних послуг, позивачем подано заяву відповідно до якої вона просила Шумську міську раду затвердити виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

24 грудня 2020 року Шумська міська рада рішенням № 277 відмовила ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, кадастровий номер 6125882800:01:001:0727, розташованої за межами населеного пункту с. Жолобки Шумського району Тернопільської області у зв`язку з його невідповідністю вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Вважаючи зазначені рішення протиправним позивач звернулася до суду із позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.

Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Положеннями частини третьої статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частина сьома статті 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Згідно ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

При цьому, згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, ЗК України містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, і у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу орган місцевого самоврядування повинен належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Проте, приймаючи оскаржуване рішення від 29.09.2020 року № 4930 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 », відповідач в порушення вищенаведених норм чинного законодавства, не мотивував причини своєї відмови, та не навів жодної із передбачених ч.7 ст.118 ЗК України підстав для такої відмови.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення Шумської міської ради Тернопільської області від 29.09.2020 року № 4930 є протиправним та підлягає до скасування.

При цьому, суд бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що вказане рішення позивачу не надсилалося та пояснення представника позивача про те, що про прийняття цього рішення позивачу стало відомо після ознайомлення із тестом рішення Шумської міської ради Тернопільської від 24.12.2020 року № 277 «Про відмову в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатній передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ».

При цьому, суд бере до уваги пояснення представника позивача, що жодних листів про продовження розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зокрема від 11.08.2020 р., ОСОБА_1 не отримала. Доказів які б це спростовували відповідачем суду не надано. Разом з тим, суд зазначає, що можливе надіслання такого листа не спростовує доводів позивача про протиправність дій відповідача.

Як уже зазначалося, відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною 3 статті 123 ЗК України закріплено принцип «мовчазної згоди», згідно з яким особа має право розпочати виготовлення проекту землеустрою після спливу місячного терміну з моменту отримання органом місцевого самоврядування відповідного клопотання, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Дозвіл на розроблення проекту землеустрою чи мотивована відмова у наданні такого дозволу приймаються у формі рішення, надсилання листів у таких випадках законом не передбачено.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою 11 серпня 2020 року. Рішення про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою № НОМЕР_1 прийнято 29.09.2020. Отже, відповідачем допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача.

Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а зазначив, що відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.

Аналіз положень абзацу 3 частини сьомої статті 123 ЗК України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.

Договір № 165 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Жолобки Шумського району Тернопільської області був укладений позивачем з ФОП ОСОБА_2 12 вересня 2020 року, тобто у встановлений законом місячний строк.

А тому суд не вбачає порушень в тому, що позивач повідомила відповідача про те, що вона уклала договір на розроблення проекту землеустрою.

Суд також не погоджується з поясненнями представника відповідача про відсутність порушення строків розгляду заяви позивача у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень.

Підпунктом 3 пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX визначено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Насамперед суд зазначає, що саме посилання відповідача на запровадження карантинних обмежень без зазначення конкретних причин, які перешкоджали розгляду заяви позивача, не свідчить про об`єктивну неможливість Шумської міської ради розглянути цю заяву.

Крім цього, відповідно до ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону.

Частиною 7 ст. 12 цього Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України затверджує перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади та адміністративних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування у порядку виконання делегованих повноважень, які є обов`язковими для надання через центри надання адміністративних послуг.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 р. № 523 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2017 р. № 782-р) затверджено Перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг.

Проте, цей Перелік не відносить надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою до адміністративних послуг.

Пунктом 4 вказаного Розпорядження рекомендовано органам місцевого самоврядування керуватися цим розпорядженням у своїй діяльності із забезпечення функціонування центрів надання адміністративних послуг.

Таким чином, суд вважає, що при здійсненні повноважень щодо розгляду заяв про надання дозволів на виготовлення проектів землеустроїв Шумська міська рада не надає адміністративні послуги, а тому посилання відповідача на підпункт 3 пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 березня 2020 року № 530-IX є помилковим.

Зазначене також підтверджується діями Шумської міської ради, яка при розгляді заяви громадянина ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення тієї самої земельної ділянки дійшла протилежного висновку щодо застосування законодавства про адміністративні послуги і 29 вересня 2020 року прийняла рішення № 4876 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, тобто того ж дня коли відмовила у цьому позивачу.

Прийняттям цього рішення Шумська міська рада підтвердила відсутність підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою які, передбачені ст. 118 ЗК України.

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом (стаття 30 Закону України “Про землеустрій”).

Так, у відповідності до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.4 ст.123 Земельного кодексу України).

Приписами частин 1, 4, 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

При цьому, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Таким чином, ст.186-1 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні. При цьому відмова має бути вмотивована і має бути наданий розумний строк для усунення виявлених недоліків.

З рішення сесії Шумської міської ради Тернопільської області від 24.12.2020 року № 277 слідує, що воно прийнято із врахуванням рішення Шумської міської ради від 29.09.2020 року № 4930.

Отже, наведене свідчить, що при розгляді заяви позивача та відповідних матеріалів, у відповідача були відсутні підстави, визначені Земельним кодексом України, для надання відмови у розробленні такого проекту землеустрою, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач в порушення вищенаведених норм чинного законодавства, рішення не мотивував та відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, з підстав, що не передбачені законодавством.

Тому, суд з урахуванням наведеного, приходить до висновку, що оскаржуване рішення Шумської міської ради Тернопільської області від 24.12.2020 року № 277 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Крім того, прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у такому затвердженні, може бути необґрунтованим та призвести до порушення закону.

Тому, з метою ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати Шумську міську раду Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 6125882800:01:001:0727, за межами населеного пункту с. Жолобки Шумського району Тернопільської області щодо передачі її у власність.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті рішення відповідач не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих підстав, які не знайшли свого підтвердження при оцінці судом у цій справі.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про надання правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Оскільки норми ст.ст. 134, 139 КАС України, щодо відшкодування стороні витрат на правничу допомогу спрямовані на унормування відносин між суб`єктами , які потребують юридичного супроводу та адвокатом. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати у разі доведення особистої правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень. При цьому норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування витрат понесених на правничу допомогу дозволяє учаснику судового процесу залучати для захисту своїх прав кваліфікованого адвоката, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне, або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Отже, відмова позивачу у відшкодуванні таких витрат лише через відсутність доказів їх оплати не узгоджується із нормами чинного законодавства.

Таким чином особі мають бути відшкодовані витрати на правничу допомогу, як такі, що уже сплачені, так і ті, що тільки мають бути сплачені.

Таке застосування ст.ст. 134, 139 КАС України узгоджується із законодавчою метою із забезпечення уніфікації адміністративного судочинства в яких, можливість відшкодування витрат, які тільки підлягатимуть оплаті досить чітко підтверджується.

Оскільки представником позивача доведено обсяг надання ним позивачу послуг, виконання робіт та їх вартості суд приходить до переконання про необхідність їх відшкодування незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено позивачем.

При цьому суд враховує, що хоч позивач ще не сплатив адвокату гонорар, він зобов`язаний це зробити за умовами укладеного між ними договору.

У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, суд не може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 з одного боку та Адвокатським бюро «Ростислава Никитюка», в особі керуючого бюро - адвоката Никитюка Ростислава Ігоровича з другого боку укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 13 від 21.01.2021 (далі - Договір).

Згідно пункту 4.1 даного Договору розмір гонорар визначається в Додатках до цього Договору. Відповідно до Додатка № 2 даного Договору розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору складає 11700,00 гривень.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд приходить до висновку, що сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу підлягає стягненню в повному, визначеному в договорі розмірі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому, з урахуванням ч.3 ст.139 КАС України, позивачу слід повернути судовий збір у сумі 2 724,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Шумської міської ради Тернопільської області № 4930 від 29.09.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Шумської міської ради Тернопільської області № 277 від 24.12.2020 року «Про відмову в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатній передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Шумську міську раду Тернопільської області повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 26 жовтня 2020 року № 12.02.05/3193 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, кадастровий номер 6125882800:01:001:0727, за межами населеного пункту с. Жолобки, Шумського району Тернопільської області щодо передачі її у власність.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Шумської міської ради Тернопільської області понесені нею судові витрати:

- за сплачений судовий збір у розмірі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн.;

- витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 700 (одинадцять тисяч сімсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 травня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: с. Жолобки,Шумський район, Тернопільська область,47125 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Шумська міська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Українська, 59,м. Шумськ,Тернопільська область,47101 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04396259);

третя особа:

- (місцезнаходження/місце проживання: код ЄДРПОУ/РНОКПП ) .

Головуючий суддя Подлісна І.М.