Рішення № 96898578, 12.05.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 р. Справа № 480/409/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.,

представника позивача - Мазнєвої С.Г.,

представника відповідача - Тарасенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/409/21

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій з урахуванням уточнення просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 16 грудня 2020 року № 2123-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті зі змінами, внесеними наказами від 24.12.2020 № 2162-к, від 26.01.2021 № 101-к, від 12.02.2021 №219-к, від 04.03.2021 №237-к, від 06.04.2021 № 454-к;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті з дня звільнення і в цій частині звернути судовн рішення до негайного виконання;

- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу і в цій частині виплати за один місяць звернути судове рішення до негайного виконання.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 16.12.2020 року Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ № 2123-к про звільнення ОСОБА_1 , заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, з займаної посади 28 грудня 2020 року, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу, на підставі попередження про наступне вивільнення від 26 листопада 2020 року, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу”. З вказаним рішенням позивач не згоден та зазначив, що 26.11.2020 був ознайомлений із попередженням про наступне вивільнення, зі змісту якого вбачається, що скорочується посада, яку обіймає позивач, а саме: посада заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті.

Оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, група інвалідності 2, то згідно п.7 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в орг анізації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.

Також, позивач є інвалідом війни другої групи, і цей статус врегульовано Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Відповідно до п.14 ч.1 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємств, установ, організацій.

Крім цього, позивач зауважує, що з порушенням вимог законодавства, в Державній службі України з безпеки на транспорті йому було запропоновано посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю на автомобільному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті. Департамент державного контролю на транспорті є структурним підрозділом Укртрансбезпеки та місцем розташування є м. Київ. Отже, запропоновано посаду в іншій місцевості.

Також позивач зазначив, що відповідно до штатного розпису на 2019 рік Державної служби України з безпеки на транспорті, який затверджено наказом Укртрансбезпеки від 24 травня 2019 року №220, Управління Укртрансбезпеки у Сумській області також мало відділ державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті. Вказаний відділ очолював позивач і його посада також називалась заступник начальника управління-начальник відділу. Тобто, в територіальному органі, а саме: у Слобожанському міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки у відділі державного контролю за безпекою на транспорті у Сумській області залишилась займана ним посада, але дещо змінилась назва. Замість “заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області - начальник відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті” змінилась назва посади на “заступника начальника Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальника відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Сумській області”. При цьому, відсутні зміни щодо обсягу завдань і основних функцій нового відділу та відділу, який очолював позивач.

Крім цього, з дати звернення позивача до суду і по сьогоднішній день відповідачем декілька разів вносились зміни до оскаржуваного наказу шляхом прийняття відповідачем наказів про внесення змін до оскаржуваного наказу:

- від 24.12.2020 року № 2162-к “Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.12.2020 року № 2123-к”, згідно до якого змінювалась дата звільнення позивача на 29.01.2021 року та відповідний період необхідних при звільненні виплат;

- від 26.01.2021 року № 101-к “Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.12.2020 року № 2123-к”, згідно до якого змінювалась дата звільнення позивача на останній день закінчення додаткової відпустки із збереженням заробітної плати та відповідний період необхідних при звільненні виплат;

- від 12.02.2021 року № 219-к “Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.12.2020 року № 2123-к”, згідно до якого змінювалась дата звільнення позивача на перший робочий день, наступний за днем закінчення щорічної основної оплачуваної відпустки та відповідний період необхідних при звільненні виплат;

- від 04.03.2021 року № 237-к “Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.12.2020 року № 2123-к”, згідно до якого змінювалась дата звільнення позивача на перший робочий день, наступний за днем закінчення щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток та відповідний період необхідних при звільненні виплат;

- від 06.04.2021 року № 454-к “Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.12.2020 року № 2123-к”, згідно до якого змінювалась дата звільнення позивача на 06.04.2021 року та відповідний період необхідних при звільненні виплат.

Підстава та обґрунтування звільнення позивача із займаної посади відповідачем у вказаних змінах до оскаржуваного наказу, не змінювались.

Враховуючи зазначене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 15.01.2021 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що 16.12.2020 Укртрансбезпекою видано наказ № 2123-к “Про звільнення ОСОБА_1 ”. Згідно пункту 1 наказу звільнення з займаної посади необхідно здійснити у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу”.

Державна служба України з безпеки на транспорті вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з нижченаведеного.

Так, підставою звернення до суду позивача стало видання наказу Укртрансбезпекою від 16.12.2020 №2123-к “Про звільнення ОСОБА_1 ”. Звільнення - це припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем. Звільнення є таким, що відбулось, якщо реалізовано одразу декілька його складових: видання наказу щодо звільнення працівника; внесення запису у трудову книжку; здійснення повного розрахунку працівника (що включає в себе вихідну допомогу, грошову компенсацію за невикористану відпустку, тощо).

Видання Наказу без виконання інших складових процедури звільнення не дає підстав вважати, що працівник звільнений. Видача Наказу без його фактичної реалізації не створює для працівника жодних наслідків.

Відповідно до довідки Укртрансбезпеки від 26.01.2021 № 464/8.1/14-21 позивач перебуває у штаті відповідача та обіймає посаду заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті.

Відтак, підстав для звернення не вбачається.

Також відповідач наголошує, що відповідно до наказів Укртрансбезпеки від:

- 22.01.2021 № 60-В “Про надання додаткової відпустки ОСОБА_2 ” надано додаткову відпустку із збереженням заробітної плати, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, терміном 16 календарних днів, за 2021 рік, з 28.01.2021 по 12.02.2021;

- 01.02.2021 № 68-В “Про надання щорічної основної відпустки ОСОБА_2 ” надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 06.07.2020 по 05.07.2021, терміном 19 календарних днів з 13.02.2021 по 03.03.2021 включно;

- 01.02.2021 № 155-К “Про виплату грошової допомоги ОСОБА_2 ” наказано виплатити грошову допомогу у зв`язку зі щорічною основною оплачуваною відпусткою за період роботи з 06.07.2020 по 05.07.2021 у розмірі середньомісячної заробітної плати.

У зв`язку з тим, що доказів реалізації Наказу надати до суду не можливо, оскільки відсутні виплати у зв`язку зі звільненням, повернення власнику трудової книжки із записом щодо його звільнення тощо, відповідач вважає, що звернення позивача до суду з позовними вимогами стосовно скасування наказу, який є нереалізованим за своєю суттю, є передчасним, а відтак підстав для задоволення позовних вимог щодо поновлення на посаді, на якій на даний час перебуває позивач, не вбачається можливим, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 42-46).

Ухвалою суду від 10.03.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 12.05.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.09.2020 Державною службою України з безпеки на транспорті прийнято наказ №340 “Про упорядкування структури Укртрансбезпеки”, яким реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області та Управління Укртрансбезпеки у Сумській області в Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки та утворено відділи державного контролю за безпекою на транспорті та відділи надання адміністративних послуг у Харківській, Полтавській, Сумській областях у Слобожанському міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки (а.с.10-15).

26.11.2020 позивача повідомлено про наступне звільнення з займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України “Про державну службу”, оскільки посада, яку займає позивач скорочена, у зв`язку з прийняттям наказу Укртрансбезпеки від 09.09.2020 № 340 “Про упорядкування структури Укртрансбезпеки” та відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 13.10.2020 № 390 “Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік” (а.с. 16).

16.12.2020 року Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ № 2123-к про звільнення ОСОБА_1 , заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, з займаної посади 28 грудня 2020 року, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу, на підставі попередження про наступне вивільнення від 26 листопада 2020 року, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу” (а. с. 6).

Крім цього, наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 24.12.2020 року № 2162-к “Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.12.2020 року № 2123-к”, змінена дата звільнення позивача на 29.01.2021 року (а.с. 66).

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.01.2021 року № 101-к “Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.12.2020 року № 2123-к”, змінена дата звільнення позивача на останній день закінчення додаткової відпустки із збереженням заробітної плати (а.с. 67).

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.02.2021 року № 219-к “Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.12.2020 року № 2123-к”, змінена дата звільнення позивача на перший робочий день, наступний за днем закінчення щорічної основної оплачуваної відпустки (а.с. 69).

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 04.03.2021 року № 337-к “Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.12.2020 року № 2123-к”, змінена дата звільнення позивача на перший робочий день, наступний за днем закінчення щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток (а.с. 76).

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.04.2021 року № 454-к “Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 16.12.2020 року № 2123-к”, згідно до якого змінювалась дата звільнення позивача на 06.04.2021 року (а.с. 109).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно зі ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої та п`ятої статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі пунктом 1 " Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Основними завданнями Укртрансбезпеки є:

1) реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті;

2) внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;

3) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;

4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері автомобільного, міського електричного, залізничного транспорту.

Згідно зі пунктом 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу” №889-VIII (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі частиною другою статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (частина третя статті 40 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно зі частиною першою статті 42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Відповідно до частини першої статті 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема, ліквідації підприємства, установи, організації.

Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень (частина шоста статті 49-2 КЗпП України).

Як встановлено судом, підставою для звільнення ОСОБА_1 зі займаної посади стало скорочення його посади державної служби, внаслідок зміни структури та штатного розпису відповідача.

Станом на момент звільнення ОСОБА_1 з займаної посади запроваджено певні особливості щодо процедури звільнення державних службовців.

Зокрема, передбачений до цього часу обов`язок пропонувати вакантну посаду державному службовцю при звільненні у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, змінено словами "може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності)" (вказана редакція діяла до 06.03.2021).

Із матеріалів справи встановлено, що наказом відповідача №390 від 13.10.2020, введено в дію з 15.10.2020 штатний розпис на 2020 рік Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідно до якого відсутня посада, яку займав позивач до звільнення, а саме – заступник начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті.

Як вже зазначалося, оскаржуваним наказом відповідача №2123-к від 16.12.2020, позивача звільнено з вищевказаної посади у зв`язку зі скороченням посади державної служби, внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу”.

Під час судового розгляду справи судом встановлено та не заперечується сторонами у цій справі, що з моменту попередження про наступне вивільнення і по дату звільнення з державної служби відповідач не пропонував позивачу будь-якої іншої вакантної посади державної служби крім зазначеної у попередженні про звільнення, разом з тим такі посади були у наявності.

Погоджуючись з тим, що редакція статті 87 Закону України "Про державну службу” (станом на 16.12.2020) наділяла суб`єкта призначення правом, а не обов`язком пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), суд зазначає, що це право не означає права приймати відповідні рішення свавільно.

Одним із критеріїв правомірності рішення, у відповідності до пункту 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є його обґрунтованість.

Законом встановлено певну свободу дій керівника державного органу щодо надання пропозицій про переведення державних службовців на вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі.

Однак, на переконання суду, в кожному випадку надання таких пропозицій чи відмова у їх наданні має бути належним чином обґрунтовані.

Аналізуючи оскаржуваний наказ, з урахуванням згаданого критерію обґрунтованості, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що єдиною підставою у зв`язку з чим позивачу не пропонувались будь-які вакантні посади, є відсутність відповідного обов`язку у керівника відповідача.

З цього приводу суд наголошує, що у даному випадку керівник державної служби міг пропонувати державному службовцю вакантну посаду державної служби.

При цьому, можливість запропонувати вакантну посаду у сфері публічних відносин, у контексті більшої відповідальності держави перед людиною, закріпленого в тому числі у статях 3 та 19 Конституції України, означає діяти не як "заманеться", свавільно, а, за наявності передбачених законом обставин (в даному випадку вакантних місць), зобов`язаний врахувати їх при прийнятті рішення.

Реалізація згаданого конституційного принципу відповідальності суб`єктів владних повноважень, як органів, що здійснюють функції держави, знайшли своє відображення у вимогах до прийнятих ними рішень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При розгляді цієї справи суд також враховує правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, викладену у постанові від 29.04.2020 у справі №812/1303/17, згідно з якою визначена КЗпП України процедура звільнення у випадку реорганізації, яка супроводжується скороченням чисельності працівників або штату, спрямована не на те, щоб витримати строк тривалістю два місяці і після того звільнити працівника, а насамперед на те, щоб протягом цього строку вживати заходів для того, щоб працевлаштувати осіб в межах можливостей, в цьому випадку, суб`єкта призначення. При скороченні чисельності штату звільнень не оминути, однак дії роботодавця мають засвідчити, що він справді вживав заходів для працевлаштування осіб з урахуванням, зокрема, переважного права на залишення на роботі, а також кваліфікаційних вимог до посади, позаяк в цій справі йдеться про державну службу.

Оскільки зміст спірного наказу не містить жодних обґрунтувань з приводу надання переваг звільненню перед переведенням по відношенню до позивача, у суду відсутні підстави вважати, що при прийнятті згаданого наказу було дотримано критерію обґрунтованості.

Також, як на час попередження про звільнення, так і на момент звільнення позивача, відповідач мав реальну можливість запропонувати та перевести позивача на інші вакантні посади.

Наведене вказує на те, що керівник, приймаючи рішення про звільненні позивача, обрав найбільш несприятливі наслідки для нього, хоча мав можливість сприяти реалізації його права на переведення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що спірний наказ не відповідає згаданим критеріям правомірності.

Внаслідок викладеного, суд вважає протиправним рішення відповідача про звільнення позивача зі займаної посади, а тому оскаржувані накази Державної служби України з безпеки на транспорті від 16 грудня 2020 року № 2123-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті та наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.04.2021 р. № 454-к, суд визнає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги у наведеній частині позову підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про скасування наказів Державної служби України з безпеки на транспорті від 24.12.2020 № 2162-к, від 26.01.2021 № 101-к, від 12.02.2021 №219-к, від 04.03.2021 №237-к, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що фактично позивача було звільнено наказами від 16 грудня 2020 року № 2123-к та від 06.04.2021 р. № 454-к, оскільки саме наведеними наказами було визначено остаточну дату звільнення позивача та підставу звільнення, а накази від 24.12.2020 № 2162-к, від 26.01.2021 № 101-к, від 12.02.2021 №219-к, від 04.03.2021 №237-к лише продовжували строк перебування позивача у відпустках та вичерпали свою дію після закінчення відповідного періоду.

Отже, наведені накази жодним чином не впливають на права та обов`язки ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги в наведеній частині позову є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже позовна вимога про поновлення позивача на посаді підлягає задоволенню та суд приймає рішення поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті з 07.04.2021.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 №13" зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до наданої відповідачем довідки про середньоденну заробітну плату №04/13 від 04.02.2021, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два перед звільненням місяці складала 1013,03 грн.

Відповідно до кількості робочих днів, що минули за час вимушеного прогулу позивача, стягненню на його користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.04. 2021 по 12.05.2021 включно у загальній сумі 22286,66 грн. (22х1013,03).

Оскільки судом прийнято рішення про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд вказує, що пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 16 грудня 2020 року № 2123-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті.

Скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.04.2021 р. № 454-к.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті з 07.04.2021.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.04.2021 по 12.05.2021 у розмірі 22 286 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 66 коп.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області - начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті та стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18 234 (вісімнадцять тисяч двісті тридцать чотири) грн. 54 коп. підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.05.2021.

Суддя О.А. Прилипчук