Ухвала суду № 96898546, 14.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

14 травня 2021 року м. Рівне № 460/1745/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 460/1745/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації (далі - відповідач), про : визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення щодо зняття з обліку ОСОБА_1 та її дитини ОСОБА_2 як отримувачів виплат, коли дію ст. 37 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено та не поставлення облік ОСОБА_1 та її дитини ОСОБА_2 , коли рішенням Конституційного Суду України з 17 липня 2018 року відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області, яка призвела до не нарахування та невиплати ОСОБА_1 та її дитині ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 17 липня 2018 року без обмеження кінцевим строком щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як потерпілим, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб; зобов`язання Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області провести ОСОБА_1 та її дитині ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 17 липня 2018 року без обмеження кінцевим строком нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі мають статус осіб, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживають в населеному пункті, який розташований та території зони радіоактивного забруднення, а тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, вони з 17 липня 2018 року мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).

Ухвалою суду від 17 березня 2021 року позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення її недоліків.

Матеріалами справи стверджується, що позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що він дізнався про порушення свого права недавно. Крім того з 12 березня 2020 року у країні установлений карантин. Просив поновити строк звернення до суду.

В той же час, як вбачається із змісту позовної заяви та заяви про поновлення строків звернення до суду, позивач зазначає, що якщо суд не прийме за поважні ці причини пропуску строків звернення до суду, то просить провести виплати з відповідного періоду на які не потрібно поновлення стоку звернення до суду, тобто з 01 серпня 2020 року по даний час.

Ухвалою суду від 06 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Однак, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог був передчасним, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та її дитина ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є громадянами, що потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення серії НОМЕР_1 від 2006р., серії НОМЕР_2 від 12.12.2007, відповідно), зареєстровані та проживають в м. Дубровиця, Рівненської області.

01 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату їй та її дитині щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.

02 березня 2021 року відповідач листом № 05/01-3439 повідомив позивача, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-У1П від 28.12.2014р. ст. 37 Закону була виключена, відповідно нарахування цієї допомоги було зупинено. Також зазначено, що оскільки зміни в Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо відновлення дії ст. 37 не вносились, на обліку як отримувач виплат згідно ст. 37 позивач не перебуває, то нарахування вищевказаної грошової допомоги в період з 17.07.2018р. по 01.03.2021 не проводилось.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач 10.03.2021 року звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких учиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому суд зауважує, що строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду, протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Також важливо зазначити, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

За приписами частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Суд звертає увагу, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796) не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а відтак у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Більше того, суд роз`яснює, що грошова допомога, передбачена статтею 37 Закону № 796, спрямована компенсувати громадянам втрати, які ті зазнали у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тобто, вказана грошова допомога не відноситься до соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування.

З огляду на вказане вище, при вирішенні даного спору не можуть застосовуватися строки звернення до суду, передбачені чинним законодавством для вирішення спорів пов`язаних з отриманням соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, як от заробітна плата, пенсія та інші.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини четвертої якої, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд повторює, що позивач звернувся до суду з даним позовом 10.03.2021, що стверджується відтиском на поштовому конверті.

При цьому, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства з 17.07.2018 по 28.02.2021, заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.

Щодо доводів позивача про те, що він не був обізнаний про порушення свого права, то такі доводи є неприйнятними зважаючи на таке.

Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, прийняттям якого позивач обґрунтовує відновлення свого права на отримання спірної допомоги, було офіційно оприлюднене в загальнодоступних джерелах, а тому про прийняття такого рішення позивач повинен був дізнатися та, відповідно, з дати його прийняття розпочинається шестимісячний строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами.

Також суд зауважує, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом суперечать презумпції знання законодавства, суть якої полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони.

Суд роз`яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Цей обов`язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.

Як наведено вище по тексту, відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Тому, на переконання суду, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушені його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства він мав знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.

Окрім цього, суд критично оцінює покликання позивача на впровадження карантинних обмежень, як на причину пропуску строку звернення до суду з даним позовом, оскільки позивачем жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено доказами, яким чином такі обмеження унеможливили його своєчасне звернення до суду з даним позовом.

Варто також зауважити, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин – вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд роз`яснює, що невиконання відповідачем приписів Закону № 796, в тому числі з урахуванням рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційними певних положень Закону № 796 або інших законів, якими вносилися зміни до Закону № 796, що виразилося у невиплаті (виплаті в меншому розмірі) позивачу спірної грошової допомоги (тобто, здійснення відповідачем неналежного урядування), фактично є підставою для звернення до суду з позовом про захист порушеного права та не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду з таким позовом, оскільки наведена обставина жодним чином не перешкоджала позивачу звернутися до суду в межах строку звернення, визначених КАС України.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду для вирішення позовних вимог по суті (з 01.08.2020 року по даний час), то суд констатує, що строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду, протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині позовних вимог з 17.07.2018 по 28.02.2021, не можуть вважатися поважними.

Зважаючи на норму ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19.

Додатково суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог з 17.07.2018 по 28.02.2021, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Позаяк, позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, то суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову в частині позовних вимог з 17.07.2018 по 28.02.2021 без розгляду відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України.

Згідно з вимогами п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись частиною четвертою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про: визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення щодо зняття з обліку ОСОБА_1 та її дитини ОСОБА_2 як отримувачів виплат, коли дію ст. 37 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено та не поставлення облік ОСОБА_1 та її дитини ОСОБА_2 , коли рішенням Конституційного Суду України з 17 липня 2018 року відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17 липня 2018 року по 28 лютого 2021 року; визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області, яка призвела до не нарахування та невиплати ОСОБА_1 та її дитині ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 17 липня 2018 року по 28 лютого 2021 року без обмеження кінцевим строком щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як потерпілим, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб; зобов`язання Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області провести ОСОБА_1 та її дитині ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 17 липня 2018 року по 28 лютого 2021 року без обмеження кінцевим строком нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, - залишити без розгляду.

Продовжити розгляд адміністративної справи № 460/1745/21 в решті позовних вимог.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.О. Комшелюк