Рішення № 96897994, 13.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3452/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ), в якому позивач просить суд:

– визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ «Про відмову в призначенні пенсії» від 17.12.2020 №155250009930;

– зобов`язати ГУ ПФУ здійснити їй – ОСОБА_1 , призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 14.12.2020 із зарахуванням спеціального стажу роботи за Списком №2 періоду роботи з 01.07.2003 по 31.07.2014 на посадах молодшої медичної сестри та сестри-господині Луганської обласної психоневрологічної лікарні та із зарахуванням до загального стажу роботи періоду з 17.11.1999 по 12.12.2001 в ТОВ «Пресс».

Також позивачка просить стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого судового збору.

Позивачка вказує, що вона 14.12.2020 року звернулася до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідач 17.12.2020 року прийняв рішення №155250009930 про відмову в призначенні пенсії. В рішенні зазначено, що загальний стаж становить 29 років 1 місяць, спеціальний стаж роботи складає 7 місяців. Період роботи з 29.11.2013 по 31.05.2014 рр. зараховано за кодами підстави “ЗІІЗОІЗБІ” - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць: жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До страхового стажу не зараховано період роботи з 17.11.1999 по 12.12.2001 в ТОВ “Пресс" на посаді продавця, оскільки відсутні записи про накази на прийняття та звільнення.

Для вирішення питання щодо призначення пенсії на пільгових умовах рекомендовано надати до 13.03.2021 додаткові документи про спеціальний стаж роботи.

Позивачка не погоджується з вказаним рішенням, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №І-р/2020 застосуванню підлягають ст. 13, ч.2 ст.14, пункти „б“-„г“ ст.54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 05.11.1991 року №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 02.03.015 року №213-VIII (далі Закону №213-VIII) для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Позивачка вказує, що згідно з паспортом громадянина України її дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 вона досягла віку 52 роки. На підтвердження періодів роботи на посадах, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах до відповідача подавались оригінал трудової книжки серії НОМЕР_1 (записи №№20, 21, 22,23), довідка про страхові внески ОК-5, з яких вбачається, що в період з 01.07.2003 року по 31.07.2014 року, вона працювала на посаді молодшої медичної сестри, сестри-господині в Луганській обласній клінічній психоневрологічній лікарні та сплачені страхові внески.

Відповідно до п.24в розділу XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога» Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36 працівники, які безпосередньо обслуговують хворих в) у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини: молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині мають право на зарахування роботи на посадах до пільгового стажу роботи за Списком №2.

З урахуванням викладеного позивач вважає, що її стаж роботи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 складає 11 років 30 днів.

Що стосується атестації робочих місць, то позивачка просила звернути увагу, що ВП ВС у постанові від 19.02. 2020 року по справі №520/15025/16-а дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ.

Позивачка також не погоджується з не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 17.11.1999 по 12.12.2001 в ТОВ “Пресс” на підставі того, що записи в трудовій книжці (№№14,15) були підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою підприємства.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, але і не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення, а отже, й не може впливати на її особисті права. Крім того, пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, яка була чинна на момент роботи в спірний період позивача, встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Окрім того, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.05 2018 року по справі №490/12392/16-а.

Позивачка вважає, що робота в періоди з 17.11.1999 року по 12.12.2001 року в ТОВ “Пресс” підлягає зарахуванню до загального стажу роботи, який дає право на пенсію.

Позивачка просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зазначив, що позивач звернулась до Головного управління с заявою №9826 від 14.12.2020 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, за результатами розгляду якої прийнято Рішенням № 155250009930 від 17.12.2020 року. У відзиві представник відповідача навів зміст оскаржуваного рішення та вказав, що викладені в ньому підстави для відмови у призначенні пенсії є правомірними.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України (паспорт НОМЕР_2 , виданий 15.12.2009 року Луганським РВ). Позивачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання АДРЕСА_3 (а.с.10-13).

Позивачка вважаючи, що придбала право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2, звернувся до ГУ ПФУ с заявою №9826 від 14.12.2020 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ прийняло Рішенням №155250009930 від 17.12.2020 року про відмову у в призначенні пенсії.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що у відповідності до пп.2 п.2 ст. 114 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 (зі змінами 2148), право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - Список №2) і за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старше після досягнення ними такого віку: 53 роки — з жовтня 1967 по 31 березня 1968 року.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установленні для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, видані на підставі первинних документів.

Відповідно до постанови КМУ від 07.11.2014 №595 з 01.12.2014 на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України, не функціонують.

Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 №1085-р визначено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Будь який акт (рішення окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування), документ, виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 3 ст.9 зазначеного Закону, є недійсним і не створює правових наслідків. Враховуючи наведене, будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, підготовлені або видані органами фонду з території, які непідконтрольні українській владі не підлягають реєстрації та виконанню.

Згідно п.20 Порядку №637 (із змінами від 09.12.2015 №1028) у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до “Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зазначається інформація про спеціальний стаж роботи за кодами підстав обліку окремим категоріям осіб.

Враховуючи вищезазначене, спеціальний стаж роботи позивача за даними з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування складає 7 місяців, загальний страховий стаж роботи 29 років 1 місяць.

До страхового стажу не зараховано період роботи з 17.11.1999 по 12.12.2001 в ТОВ “Пресс” на посаді продавця, оскільки відсутні запису у трудовій книжці щодо наказів про прийняття на роботи та про звільнення з посади.

Отже, оскільки спеціальний страховий стаж позивача менше 10, необхідних для призначення пенсії, років, а також позивачем не надані додаткові документи, які б підтверджували спеціальний страховий стаж, то право на призначення пенсії на пільгових умовах - відсутнє (а.с.22-23).

Позивач, не погодившись з даним рішенням ГУ ПФУ звернулась до суду з цим позовом.

Суд дослідивши заяви по суті та надані сторонами доказі дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. В окремих випадках для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

Вказана позиція, з урахуванням аналізу положень зазначеного законодавства, викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Судом встановлено, що спірні трудові періоди позивача були набуті на території Луганської області, позивачка мешкає в м. Одесі як внутрішньо переміщена особа.

Спірні трудові періоди відображені в трудовій книжці позивача.

Відповідачем не зарахований до страхового стажу період роботи з 17.11.1999 по 12.12.2001 в ТОВ “Пресс” на посаді продавця, оскільки відсутні записи про накази щодо прийняття на роботу та про звільнення з посади. Крім того, відповідачем до страхового стажу зарахований стаж роботи з 01.07.2003 по 31.07.2014 на посадах молодшої медичної сестри та сестри-господині Луганської обласної психоневрологічної лікарні, проте з вказаного стажу до пільгового зараховано лише 7 місяців.

Суд вважає, що ГУ ПФУ правомірне не зарахував до загального страхового стажу позивачу період з 17.11.1999 по 12.12.2001, якій відображений в трудовий книжці як праця в ТОВ «Пресс» з посиланням на відсутність в трудовий книжці заповнення графи на підставі чого внесена запис в трудову книжку (документ, дата, номер). При цьому суд приймає до уваги не тільки вимоги Інструкції про порядок ведення заповнення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, щодо необхідності заповнення вказаних граф, але і порушення у порядку записів дат про відомості щодо періодів роботи. Так період роботи з 17.11.1999 по 12.12.2001 в ТОВ “Пресс” значиться за №14 від 17.11.1999 року про прийняття в ТОВ «Пресс» та №15 від 12.12.2001 року про звільнення за власним бажанням, у той же час у записі №13 від 30.04.2001 року зазначено, що позивачка звільнена з ДП магазин №14 «Дисана» за п.5 ст.36 КЗпПУ (по переводу в ТОВ «Пресс», тобто запис №13 містить дату 30.04.2001 року про перевід в ТОВ «Пресс», куди начебто позивач прийнята за записом №14 - 17.11.1999 року, тобто до видання наказу про перевід.

У той же час суд дійшов висновку про протиправність висновку відповідача в оскаржуваному рішенні про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу за списком №2 роботи з 01.07.2003 по 31.07.2014 на посадах молодшої медичної сестри та сестри-господині Луганської обласної психоневрологічної лікарні (до пільгового зараховано лише 7 місяців).

Також є неправомірним посилання в оскаржуваному рішенні на положення пп.2 п.2 ст. 114 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 (зі змінами Закону 2148), щодо наявності права на пенсію за віком на пільгових умовах працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - Список №2) і за результатами атестації робочих місць,- після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 року №1-Р/2020 по справі №1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст.13, ч.2 ст.14, п. „б“-„г“ ст.54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року №213-VІІІ.

Таким чином, застосуванню підлягає п. «б» ст.13 Закону №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ - на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в рішенні по зразковій справі від 21.04.2021 року №360/3611/20 зазначив, що у рішенні від 23.01.2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року №213-VІІІ (пункт 1 Рішення №1-р/2020).

Конституційний Суд України в рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (ч.2 ст.150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 с.8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016).

З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

За такого правового регулювання та встановлених обставин колегія суддів в рішенні по зразковій справі від 21.04.2021 року №360/3611/20 дійшла висновку, що пункт 2 частини другої ст.114, абзаци 2,3 п. 2 розділу ХV Закону №1058-ІV за змістом і правовою природою є такими, що не відповідають Конституції України , тому Суд вирішує справу без застосування цих норм, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної в Рішенні Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020.

Таким чином, посилання ГУ ПФУ в оскаржуваному рішенні про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 на п.2 ст. 114 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 (зі змінами 2148) є протиправним.

З позиції Конституційного Суду України беззастережно вбачається, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.

Позивачка з 01.07.2003 по 31.07.2014 працювала на посадах молодшої медичної сестри та сестри-господині Луганської обласної психоневрологічної лікарні.

Відповідно до п. 24 в розділі XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога» Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р №36 працівники, які безпосередньо обслуговують хворих в) у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини: молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині мають право на зарахування роботи на посадах до пільгового стажу роботи за Списком №2.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд по даній справі дійшов правового висновку про неправомірність в оскаржуваному рішенні висновку ГУ ПФУ щодо не зарахування у пільговий стаж позивачці за списком №2 період її роботи з 01.07.2003 по 31.07.2014 працювала на посадах молодшої медичної сестри та сестри-господині Луганської обласної психоневрологічної лікарні.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, а також зобов`язання відповідача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2020 року про призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 600,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 139, 241-243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії від 17.12.2020 №155250009930.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2020 року про призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

У задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 600,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва