Рішення № 96897717, 12.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3475/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ухвали про роз`єднання позовних вимог №380/3475/21 від 17.03.2021 (а.с. 42-46) в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (далі – Львівський прикордонний загін, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

- зобов`язання Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, з відрахуванням раніше проведених виплат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 повідомив, що наказом начальника 7 прикордонного загону №119-ос від 25.05.2017 року “По особовому складу” звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням контракту; відповідно до наказу начальника 7 прикордонного Карпатського загону №142-ос від 26.06.2017 з 25.06.2017 виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення. Позивач зазначає, що з отриманих від відповідача документів, на адвокатський запит його представника, дізнався, що як під час проходження військової служби так і при звільненні зі служби, у меншому ніж, визначено законодавством, йому були виплачені вихідна допомога при звільненні, матеріальна допомога на оздоровлення у 2016-2017 роках та інші додаткові види грошового забезпечення, невиплачена компенсація за додаткові відпустки. Серед іншого позивач вказує, що на час видання наказу та виключення зі списків особового складу відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №889.

Суд ухвалою від 18.03.2021 відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та призначив таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 47-48). Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог. У зв`язку із перебуванням головуючого судді у відрядженні, суд постановляє рішення у цій справі в перший робочий день (11.05.2021).

Відповідач, позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 53-55), просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода, визначена Постановою №889 та Інструкцією №73, має тимчасовий/разовий характер, а тому не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується одноразова грошова допомога, передбачена ч.2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, спору між позивачем та Львівським прикордонним загоном щодо виплачених сум не було.

Суд з`ясував зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України; відповідно до наказу начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України №119-ос від 25.05.2017 «По особовому складу» звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням контракту (а.с. 14).

Відповідно до наказу начальника 7 прикордонного Карпатського загону від 26.06.2017 №142-ос ОСОБА_1 з 25.06.2017 виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення. На день звільнення 25.06.2017 вислуга років ОСОБА_1 становить календарна: 10 років, 10 місяців, 26 днів, пільгова: 04 роки, 11 місяців, 27 днів, загальна вислуга років складає: 15 років, 10 місяців, 23 дні (а.с. 15).

Представник ОСОБА_1 адвокат Каверін С.М. звернувся до Львівського прикордонного загону із адвокатським запитом про надання інформації та документів щодо проведення ОСОБА_1 нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення при звільненні з військової служби, копії особових карток грошового забезпечення за період з 2008-2017 роки (а.с. 18-19, 22-23).

Львівський прикордонний загін листом №1822/18Ш-636 від 11.09.2020 надав заявнику копії особових карток грошового забезпечення за період з 2008-2016 роки та архівні витяги за 2011-2016 роки (а.с. 24-25).

Відповідно до архівних відомостей про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2016, 2017 роки та довідки №506 від 145.09.2020 про нараховане грошове забезпечення при звільненні з військової служби (розрахунковий лист за липень 2017 року) (а.с. 34,35,36) встановлено такі обставини:

1) в період проходження військової служби позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода за період:

- з лютого 2016 по грудень 2016 року: за лютий 2016 – 913,82 грн., березень 2016 – 963,29 грн., квітень 2016 – 983,93 грн., травень 2016 – 1844,87 грн., червень 2016 – 3081,14 грн., липень 2016 – 3048 грн., серпень 2016 – 3049,47 грн., вересень-жовтень 2016 – по 3093,60 грн., листопад 2016 – 2150,10 грн., грудень 2016 – 1206,60 грн., разом 23428,42 грн.;

- з січня 2017 по грудень 2017 року: за січень 2017 – 3093,60 грн., лютий 2017 – 3106,85 грн., березень 2017 – 3104,70 грн., квітень 2017 – 1217,70 грн., травень-червень 2017 – по 3104,70 грн., липень 2017 – 2587,25 грн., а всього 19319,50 грн.

2) при здійсненні розрахунку вихідної допомоги при звільненні з військової служби винагорода згідно Постанови №889 до її складу не включена.

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими міркуваннями та мотивами щодо оцінки фактичних обставин справи, а також тлумачення та застосування релевантних норм права:

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі – Закон №2011-XII).

Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 Закону №2011-XII. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою цієї статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; -щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 (далі – Постанова №1294, була чинною до 28.02.2018, тобто регулює спірні правовідносини) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» №889 від 22.09.2009 (далі – Постанова №889) Уряд з 1 жовтня 2010 р. встановив військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Постановою №704 від 16.09.2015 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. №889», що набрала чинності з 01.01.2016, Уряд вніс зміни до Постанови №889 та поширив виплату щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, на всіх військовослужбовців Державної прикордонної служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 05.12.2019 у справі №295/5200/18 вказав таке:

«Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

23. Колегія суддів враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

23.1 Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

23.2. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

24. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

25. Оскільки останні 24 місяці перед звільненням додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

26. Таким чином, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889.

27. При касаційному розгляді також враховано висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 19.09.2019 року у справі № 826/14564/17.

Суд також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17, викладені у постанові від 06.02.2019, відповідно до яких до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Суд на підставі наявних в справі письмових доказів встановив, що ОСОБА_1 в період з лютого 2016 року і до дати звільнення зі служби (червень 2017 року) щомісяця отримував щомісячну додаткову грошову винагороду на підставі Постанови №889. Отже, для ОСОБА_1 як військовослужбовця Державної прикордонної служби за контрактом щомісячна додаткова грошова винагорода на підставі Постанови №889 в розумінні положень статті 9 Закону №2011-ХІІ та Постанови №1294 була одним із підвидів щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, оскільки: - виплачувалася щомісяця; - мала фіксований розмір у відсотковому відношенні до місячного грошового забезпечення; - складала істотну частину фактичного заробітку військовослужбовця. За таких фактичних обставин доводи відповідача про нібито тимчасовий чи одноразовий характер цієї щомісячної додаткової винагороди є надуманими та суперечать об`єктивній реальності.

При звільненні з військової служби ОСОБА_1 нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (25872,50 грн.).

Разом з тим, при проведенні розрахунку цієї допомоги до бази її нарахування не включена винагорода згідно Постанови №889, що визнається відповідачем.

Правовою підставою таких дій Мостиського прикордонного загону є застосування пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 (далі – Інструкція №73), відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Оцінюючи позицію відповідача суд при вирішення спору застосовує положення частин першої-третьої статті 7 КАС України:

« 1. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

3. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України».

Оцінюючи позицію відповідача суд враховує таке. Відповідно до Постанови №889 щомісячна додаткова грошова винагорода надається в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення військовослужбовця, котре, відповідно до положень статті 9 Закону №2011-XII та Постанови КМУ №1294 складається з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, згадані положення Інструкції №73 прямо суперечить ст.ст. 9, 15 Закону №2011-XII, оскільки закон не встановлює будь-яких обмежень щодо складових місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір одноразової грошової допомоги в розмірі … відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Тому суд застосовує до спірних правовідносин норми Закону №2011-XII, відповідно до яких одноразова грошова допомога при звільненні визначається у відсотках грошового забезпечення військовослужбовця, до якого входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).

Позивачу, починаючи з лютого 2016 року і до дати звільнення з військової служби (червень 2017) виплачувалась щомісяця додаткова грошова винагорода підставі Постанови №889, тому ця винагорода не може вважатись одноразовою чи такою, що носить тимчасовий характер.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, яка виплачувалась позивачу відповідно до Постанови №889.

Отже, дії відповідача щодо не включення суми щомісячної додаткової грошової винагороди підставі Постанови №889 до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислювалася та виплачувалася грошова допомога при звільненні є протиправним.

Ефективним способом відновлення порушених протиправними діями Львівського прикордонного загону прав позивача є спонукання (зобов`язання) відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні шляхом включення до складу грошового забезпечення для її обчислення сум щомісячної додаткової грошової винагороди на підставі Постанови №889, та виплати перерахованої суми (з урахуванням раніше проведених виплат).

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 до складу сум грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 у червні 2017 року нараховувалась та виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) (79010, Львівська область, місто Львів, вул. Личаківська, буд. 74; ідентифікаційний код 14321653) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», враховуючи раніше виплачені суми.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.