Рішення № 96897640, 14.05.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/598/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити пені дії,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Луганського обласного центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії Луганського обласного центру комплектування та соціальної підтримки щодо невірного розрахунку ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням для нарахування та виплати грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 року по 05.03.2019, у тому числі щомісячного та грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік, одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби; грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки як учаснику бойових дій відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі № 120/2275/19-а;

- зобов`язати Луганський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки:

- здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 з використання розміру посадового окладу 5659,00 грн та розміру окладу за військовим званням 1490,00 грн;

- здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 05.03.2019 з використання розміру посадового окладу 6340,00 грн та розміру окладу за військовим званням 1670,00 грн, у тому числі щомісячного та грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік, одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби та грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки як учаснику бойових дій відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі № 120/2275/19-а з використанням розміру посадового окладу 6340,00 грн та розміру окладу за військовим званням 1670,00 грн;

- виплатити різницю між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 05.03.2019, у тому числі щомісячного та грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік, одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби та грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки як учаснику бойових дій відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі № 120/2275/19-а;

- виплатити ОСОБА_1 компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 05.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 06.04.2015 по 05.03.2019, позивач проходив службу у Луганському обласному військовому комісаріаті, на різних посадах, в тому числі, на посаді військового комісара Новоайдарського районного військового комісаріату Луганської області оперативного командування «Схід».

05.03.2019 наказом № 60 військового комісара Луганського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 05.03.3019, позивача - підполковника ОСОБА_1 військового комісара Новоайдарського районного військового комісаріату Луганської області оперативного командування «Схід», виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення, у тому числі з грошового.

З 01.03.2018 по 05.03.2019 позивачу виплачувалося щомісячне грошове забезпечення у розмірах відповідно до Довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та абзацу 8 п.7 Постанови КМУ від 17.07.1992 №393.

Позивачу виплачено грошову допомогу при звільненні у відставку в розмірі 28751,63 гривень.

27.12.2019 відповідачем на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі № 120/2275/19-а виплачено позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як часнику бойових дій у розмірі 43282,02 гривень.

Водночас, грошове забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018, а також грошове забезпечення за період з 01.01.2019 по 05.03.2019 у тому числі грошова допомога для оздоровлення за 2019 рік, грошова допомога при звільненні у відставку і компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій були зараховані виходячи з посадового окладу у розмірі 5360,00 грн та окладу за військовим званням у розмірі 1410,00 гривень.

17.11.2020 відповідачем надано відповідь від 12.11.2020 № ВФЗ-32 якою, посилаючись на пункт 4 Постанови № 704, відмовлено задоволені вимог.

З посиланням на норми Конституції України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704 та практику Європейського суд з прав людини, позивач вважає дії відповідача протиправними.

07.04.2021 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останні просив відмовити у задоволенні позову (арк. спр. 61-68).

В обґрунтування відзиву зазначено, що з аналізу діючого законодавства можна дійти висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дій Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не проведення позивачу перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та норми приміток Додатків 1 - 14 до неї; зобов`язання провести перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, одноразової грошової допомоги по звільненню, з врахуванням раніше виплачених сум, є необґрунтованими.

Ухвалами суду від 09.02.2021 та від 01.03.2021 позов залишено без руху та продовжено строк усунення недоліків (арк. спр. 18-19, 29-30).

Ухвалою суду від 22.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 41-42).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, особою з інвалідністю 2 групи , що підтверджено копіями документів, а саме: паспорта громадянина України та картки платника податків (арк. спр. 5), посвідченням учасника бойових дій (арк. спр. 7) та довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією (арк. спр. 15).

Наказом військового комісара Луганського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) № 60 від 05.03.3019, підполковника ОСОБА_1 військового комісара Новоайдарського районного військового комісаріату Луганської області оперативного командування «Схід», виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення, виплачено одноразову грошову допомогу по звільненню в сумі 28751,63 гривень (арк. спр. 8).

Відповідно до наказу військового комісара Луганського обласного військового комісаріату (з адміністративно – господарської діяльності) «Про виплату підполковнику у відставці ОСОБА_2 (ІНН - НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за минулі роки на підставі рішення суду» № 556 від 16.12.2019 позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки в розмірі 43282,02 гривень (арк. спр. 11).

21.10.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2019 по 05.03.2019 (арк. спр. 12).

Листом від 12.11.2020 №ВФЗ-32 відповідач посилаючись на пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпні 2017 року, відмовив у задоволені заяви (арк. спр. 13).

Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення позивача № ВФЗ-276 від 11.03.2019 за період з березня 2018 року по лютий 2019 року становить, а саме: посадовий оклад – 5360,00 грн; оклад за військове звання – 1410,00 грн; надбавка за вислугу років 45 % - 3046,50 грн (березень -червень 2018 року), 50 % - 3385,00 грн (липень 2018 року - лютий 2019 року); надбавка за особливості проходження служби 10% - 981,65 грн (березень – червень 2018 року), 1015,00 грн (липень – грудень 2018 року), 65% - 6600,75 грн; надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці 10% - 536,00 грн; премія 29 % - 1573,70 грн та 1575,84 грн (березень, квітень 2018 року відповідно), 45% - 2412,00 грн (травень – серпень 2018 року), 36% - 1929,60 грн (вересень 2018 року), 45% - 2412,00 грн (жовтень – грудень 2018 року) та 35 % - 1876,00 грн (січень, лютий 2019 року) (арк. спр. 10), що підтверджено довідкою № ВФЗ-382 від 30.03.2021 (арк. спр. 71).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзиви учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає, умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Частиною першою статті 15 Закону № 2011-XII визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття Постанови і до внесення змін 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової службі, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Водночас, згідно з пунктом 1 Примітки Додатку 1 до Постанови № 704 "Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" (в редакції постанови КМУ №1041 від 20.12.2017) посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Згідно з Приміткою Додатку 14 "Схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, другою статті 49 Закону України від 27.02.2014 №794-VII "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870 затверджено Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (надалі - Правила), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.

Проект постанови складається з назви, вступної та постановляючої частини і у разі потреби додатків.

Постановляюча частина постанови повинна містити: нормативні положення; конкретні доручення суб`єктам суспільних відносин у відповідній сфері; умови та порядок дії інших постанов (окремих норм); посилання на додатки (у разі їх наявності); норми, пов`язані з набранням чинності постановою (окремими нормами). У разі потреби визначаються орган (органи) виконавчої влади або посадова особа (особи), що здійснюють контроль за виконанням постанови.

Структурно постановляюча частина постанови викладається у такій послідовності: пункти, що містять нормативні положення; пункти, що стосуються внесення змін до постанов (розпоряджень) або визнання їх (окремих норм) такими, що втратили чинність; пункти, що містять окремі доручення; пункт, що стосується визначення дати набрання чинності постановою.

У пункті 20 Правил наведені вимоги, які встановлюються до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою.

Так, згідно з абзацом 7 підпункту 2 пункту 20 Правил в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.

Підпунктом 6 пункту 20 Правил передбачено, що додатки до проекту документа повинні містити перелік елементів, включення яких до тексту ускладнило б його сприйняття. Додатки позначаються цифрами.

Пунктом 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2013 за № 742/23274, включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.

Пунктом 1 Постанови №704 затверджені нормативні акти: тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14).

Пункт 4 Постанови № 704 містить нормативні положення: порядок визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.

Суд зазначає, що станом на час прийняття Постанови № 704 пункт 4 зазначеної Постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до Постанови № 704, у яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У цих примітках наведена інформація, зокрема, щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків.

Постановою № 103 внесено зміни до Постанови № 704 та пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: виключено положення щодо обрахування посадових окладів виходячи із розрахункової величини 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Також Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII були внесені зміни до деяких Законів України, зокрема до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Таким чином, згідно з Постановою № 704 (у редакції Постанови №103), яка була чинною станом на час визначення розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704, не узгоджуються з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII.

З огляду на викладене, суд зазначає, що Додатки 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704, затверджені 30.08.2017, а пункт 4 цієї ж Постанови змінено 21.02.2018 Постановою Кабінету Міністрів України № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової службі, та деяким іншим категоріям осіб», то пріоритетним в цьому випадку, та такими, що слід застосувати є положення саме пункту 4 Постанови № 704.

Суд звертає увагу, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Зазначене, кореспондується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.11.2018 у справі №700/668/16-а, у якій суд визнав, що суб`єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов`язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов`язаний застосовувати той закон або інший нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державою, в особі її уповноважених органів.

Крім того, виходячи з пріоритетності закону над підзаконними нормативно-правовими актами в даному випадку застосуванню підлягають приписи пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а не додатки 1, 14 до Постанови № 704.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 та на 01.01.2019, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 - залишено без змін.

Таким чином, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 - пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції.

Проте, згідно з п.3розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, у редакції до внесення змін постановою КМ України № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 по постанови Кабінету Міністрів України № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.99 №8-рп/99у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Відповідно до п. п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини "Серков проти України" (39766/05), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

Оскільки норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704, суд не знаходить правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 по справі № 240/4946/18 щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно яких: «01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.»

Доводи позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, обґрунтовані посиланням на текст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, суд відхиляє, оскільки ці примітки не містять норм права, не встановлюють такі розміри та суперечать п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII.

Отже, додатки 1 та 14 до постанови № 704 мають примітки пояснюючого характеру, зокрема, наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

А відтак, з огляду на те, що відповідач діяв правомірно застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, то підстав для визнання протиправними дії відповідача, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні позивач з 01.03.2018 по 05.03.2019 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 - не встановлено.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 200/3775/20-а.

Таким чином не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 з використання розміру посадового окладу 5659,00 грн та розміру окладу за військовим званням 1490,00 грн; здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 05.03.2019 з використання розміру посадового окладу 6340,00 грн та розміру окладу за військовим званням 1670,00 грн, у тому числі щомісячного та грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік, одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби та грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки як учаснику бойових дій відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі № 120/2275/19-а з використанням розміру посадового окладу 6340,00 грн та розміру окладу за військовим званням 1670,00 грн.

Суд наголошує, що відповідачем з позивачем проведено розрахунок та виплачено, зокрема, грошове забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення за 2019 рік, одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби, а також грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки, як учаснику бойових дій відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі № 120/2275/19-а.

На підставі викладеного, не підлягають задоволенню також вимоги позивача щодо виплати різниці між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 05.03.2019, у тому числі щомісячного та грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік, одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби та грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки як учаснику бойових дій відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі № 120/2275/19-а; а також виплатити компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 05.03.2019.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані повністю. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відтак судові витрати згідно статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Луганського обласного центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити пені дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива