Ухвала суду № 96897130, 11.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

В ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОДОВЖЕННЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ В ІНШІЙ ЧАСТИНІ ВИМОГ

11 травня 2021 року Справа № 280/2647/21 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Військової частини А1978 (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, буд. 1, код ЄДРПОУ 08160298)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини А1978 (далі – відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді від 06.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 19 квітня 2021 року на адресу суду надіслав відзив (вх. № 22339), в якому щодо строку звернення позивачем до суду зазначає, що наказом командира ВЧ А1978 №274 від 08.12.2020 позивача було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу ВЧ А1978. Наголошує, що протягом місяця з дня вручення вищезазначеного наказу, вимог щодо виплати грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримане під час проходження військової служби та перерахунку посадового окладу позивач не пред`являв, наказ про звільнення №274 від 08.12.2020 у встановлені строки позивачем не оскаржений, при цьому, позивач надав позов про порушення його прав лише у березні 2021 року із явним порушенням ч. 5 ст. 122 КАС України. Таким чином, на думку відповідача, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду та не подав заяву про поновлення строку звернення.

Ухвалою суду від 20.04.2021 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 календарних днів з дня вручення ухвали шляхом надання позивачем суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України /або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений, разом із доказами на підтвердження таких обставин.

07 травня 2021 року від позивача надійшла заява (вх. №25942) про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування вказаної вище заяви позивач зазначає, що 03.12.2021 (до виключення зі списків особового складу частини), з метою досудового врегулювання спору з відповідачем ним виконано рапорт з проханням нарахувати та виплатити у найкоротший строк грошову компенсацію за неотримане під час проходження служби речове майно, який відповідач отримав 08.12.2021. Зауважує, що вказане звернення відповідачем проігнороване, у зв`язку із чим 28.12.2020 повторно звернувся до відповідача з проханням у найкоротший строк повідомити причини невиплати грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно. В зв`язку з подальшим ігноруванням попередніх звернень 08.02.2021 позивач звернувся на урядову гарячу лінію Кабінету Міністрів України щодо виплати грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно. Вказує, що в подальшому представником відповідача 04.03.2021 повідомлено в телефонному режимі, що ніякої відповіді на звернення вони направляти не будуть. На підставі викладеного, вважає, що в період з 08.12.2020 (день виключення зі списків особового складу) по 29.03.2021 (день звільнення з адміністративним позовом) ним вживались усі передбачені чинним законодавством заходи щодо досудового врегулювання спору з відповідачем, а тому вважає, що строк звернення до суду із даним позовом може бути поновлено.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані представником військової частини клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з причин пропуску строку звернення до суду та заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суддя зазначає, що предметом позову у вказаній справі є, зокрема вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача за несвоєчасну виплату, компенсації вартості за неотримане речове майно.

Оскільки виплата компенсації військовослужбовцям за неотримане речове майно є відносинами щодо проходження публічної служби, під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення спеціальної норми - ч.5 ст.122 КАС України.

Крім того, судом враховано, що оскільки компенсація за неотримане речове майно не є складовою заробітної плати, на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги ч. 2 ст. 233 КЗпП України щодо стягнення такої без обмеження будь-яким строком при звільненні військовослужбовця.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №815/2681/17, у постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19.

Суд відмічає, що згідно з ч. 5 ст. 245 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного суду.

Таким чином, у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2020 на адресу ВЧ А1978 позивачем була направлений рапорт про виплату компенсації за неотримане речове майно, на який відповідачем відповідь надана не була. Водночас суд встановив і те, що з 08.12.2020 позивача виключено зі списків особового складу військової частини на підставі наказу №274 від 08.12.2020, при цьому, грошову компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно позивачу під час звільнення в запас та виключення зі списків виплачено не було.

Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

За приписами п. 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення у разі звільнення з військової служби, а не при звільненні з військової служби, дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Із наведеного вище слідує, що виплата грошової компенсації за недоотримане речове майно може бути здійснена як на підставі рапорту, який військовослужбовець може подати до свого звільнення з військової служби, так і за його заявою, яка може бути подана ним й після свого звільнення.

В даному ж випадку, як уже було зазначено судом вище, в межах даного позову позивачем оскаржується дії відповідача, які полягають у не проведенні з ним остаточного розрахунку при звільненні, в частині виплати йому грошової компенсації за не отримане речове майно, а не бездіяльність при здійсненні виплати відповідної компенсації за поданим позивачем рапортом від 03.12.2020.

Дані обставини, на переконання суду, додатково підтверджують факт того, що перебіг строку звернення до суду з даним позовом слід розпочинати саме з 08.12.2020, тобто дати звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини.

Отже, звернувшись до суду з позовом лише 29.03.2021 (дата подачі позову до відділення поштового зв`язку), позивач пропустив місячний термін звернення до суду.

Оцінюючи обставини пропущення строку звернення до суду, які вказує позивач як поважні, суд враховує таке.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - один місяць, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

В даному ж випадку, позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача, проте відповіді на своє звернення так ним і не отримано.

З цього приводу, суд зазначає, що не отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його рапорт (заяву) не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 (провадження № К/9901/15971/20).

Окрім того, посилання позивача про те, що в період з 08.12.2020 (день виключення зі списків особового складу) по 29.03.2021 (день звільнення з адміністративним позовом) ним вживались усі передбачені чинним законодавством заходи щодо досудового врегулювання спору з відповідачем, жодним чином не свідчать про те, що позивач був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду за захистом порушених, на його думку, прав чи законних інтересів чи перевірити факт порушення прав, саме з 08.12.2020, тобто з дня виключення позивача зі списків особового складу військової частини.

Щодо твердження позивача, що 08.02.2021 він звернувся на урядову гарячу лінію Кабінету Міністрів України стосовно виплати грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно та в подальшому представником відповідача 04.03.2021 повідомлено в телефонному режимі, що ніякої відповіді на звернення вони направляти не будуть суд наголошує, що ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Однак, в порушення вказаних вимог процесуального законодавства позивачем жодних доказів суду надано не було.

Тобто жодних об`єктивних причин, підтверджених належними доказами, за яких позивач не міг звернутись до суду в строк, встановлений ч. 4 ст. 122 КАС України, у заяві не наведено.

За таких обставин, на переконання суду, заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду не може вважатися обґрунтованою та не дає підстав для її задоволення.

Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

З огляду на наведене, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до суду з даним позовом в тримісячний строк, передбачений положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України, позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б засвідчували факт наявності об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення до суду у цей строк.

За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.3 та 4 ст. 123 цього Кодексу.

Враховуючи відсутність поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову ОСОБА_1 без розгляду в частині позовних вимог щодо невиплати грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно.

В іншій частині позовних вимог про перерахунок посадового окладу з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плані, встановленого законом на 1 січня календарного року продовжити розгляд справи, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Керуючись ст. 122, 123, 171, п. 8 ч. 1 ст. 240, ст.ст. 241-243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А1978 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1978 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про перерахунок посадового окладу з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плані, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Запорізький окружний адміністративний суд.

Суддя І.В.Батрак