Рішення № 96897065, 13.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року Справа № 280/3927/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №0016765505 від 21.04.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску щодо ОСОБА_1 , про нарахування штрафу у розмірі 3655,56 грн. за період з 10.02.2018 до 26.12.2019 та нарахування пені у розмірі 10487, 46 гривень, а всього на суму 14142,82 гривень.

В обгрунтування позову посилається на те, що позивач з моменту реєстрації не здійснювала підприємницьку діяльність та не отримувала доходів від такої діяльності. Вказує, що 22.07.2005 працює найманим працівником у ПрАТ «ЗЗРК», яке сплачує за позивача єдиний внесок. У зв`язку з вказаними обставинами вважає, що борг (недоїмка) з єдиного внеску був нарахований відповідачем протиправно, тому вона звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 № Ф-1353-55 на суму 18276,72 грн. Зазначає, що рішенням суду у справі № 280/412/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частво, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 № Ф-1353-55, а відтак прийняття контролюючим органом рішення №0016765505 від 21.04.2020 є передчасним. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві від 15.07.2020 вх. № 32382 посилається на те, що відсутність відомостей про ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця в ЄДРПОУ не є свідченням того, що вона не перебувала на обліку в контролюючому органі. Вказує, що починаючи з 01.01.2017, ФОП які перебувають на загальній системі оподаткування, у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Вказане, на думку відповідача, означає, що позивач, навіть якщо не здійснює підприємницьку діяльність та не отримує дохід, зобов`язаний у будь-якому випадку сплачувати ЄСВ, визначивши базу самостійно. Вказує, що оскільки позивач не сплачувала ЄСВ за 2017-2018 роки, маючи статус фізичної особи-підприємця, то до неї правомірно були застосовані штрафні (фінансові) сакції у розмірі 3655,56 грн. за період з 10.02.2018 до 26.12.2019 та нарахування пені у розмірі 10487, 46грн. На підставі викладеного, просить у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Ухвалою суду від 17.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №280/3927/20 та призначено судове засідання на 15.07.2020 з викликом сторін.

Ухвалою суду від 15.07.2020 провадження у справі № 280/3927/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/412/20.

Ухвалою суду від 08.04.2021 провадження у справі № 280/3927/20 поновлено.

У судове засідання 08.04.2021 учасники справи не прибули.

Позивач клопотанням від 26.03.2021 вх. № 17708 просить суд розглянути справу за його відсутності. На позовних вимогах наполягає.

Відповідач у заяві від 24.03.2021 вх. № 17024 просить суд розглянути справу за відсутності уповноваженого представника. Проти задоволення позову заперечує, з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Ухвалою суду від 13.05.2021 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) на Головне управління ДПС у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663)

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

21.04.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено рішення №0016765505 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені у зв`язку із несплатою (несвоєчасною сплатою) ОСОБА_1 ЄСВ за період з 10.02.2018 по 26.12.2019 (а.с.31).

Рішення надіслано позивачу поштою та отримано 25.04.2020 (а.с.65).

Не погоджуючись із рішенням від 21.04.2020 №0016765505 ОСОБА_1 оскаржила його в адміністративному порядку (а.с. 32-33).

Рішенням ДПС України від 01.06.2020 вих. № 17709/6199-00-08-06-01-06 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 21.04.2020 №0016765505 - без змін (а.с.35-37).

Вважаючи протиправним рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 21.04.2020 №0016765505 позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464- VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону №2464, визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464, передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю “працівник” - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, сформульованими у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19; адміністративне провадження №К/9901/28514/19, від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18; адміністративне провадження №К/9901/25355/1.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи “Серков проти України” (заява №39766/05), “Щокін проти України” (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, запис про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) був внесений до зазначеного реєстру - 01.03.2019 (номер запису 2 080 017 0000 006434). Цією ж датою (01.03.2019) було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (номер запису 2 080 006 0002 006434).

Також, матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивач з 22.07.2005 по дату виникнення спірних правовідносин працював на різних посадах повний робочий день на ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», яке сплачувало за позивача єдиний внесок. Робота позивача у вказаний період на ПрАТ «ЗЗК» підтверджується копією трудової книжки.

На підставі встановлених обставин, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2020 у справі 280/412/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 №Ф-1353-55 на суму 18276,72 грн.

Рішення апорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2020 у справі 280/412/20 набрало законної сили 23.12.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, безпідставність нарахування контролюючим органом позивачу суми недоїмки з ЄСВ вже встановлена рішенням суду у справі № 280/412/20 та не потребує повторного доведення.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 2 ч.11 ст. 25 Закону № 2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449), яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 розділу 7 Інструкції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Аналізуючи вищевказані норми, суд дійшов висновку, що оскільки нарахування суми недоїмки зі сплати ЄСВ визнано у судовому порядку безпідставним, то нарахування на таку недоїмку пені та штрафних санкцій також є необгрунтованим.

Отже, рішення №0016765505 від 21.04.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску слід визнати протиправним та скасувати.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування рішення, -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0016765505 від 21.04.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску щодо ОСОБА_1 , про нарахування штрафу у розмірі 3655,56 за період з 10.02.2018 до 26.12.2019 та нарахування пені у розмірі 10487, 46 гривень, а всього на суму 14142,82 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 13.05.2021 року.

Суддя Л.Я. Максименко