Рішення № 96897021, 11.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 травня 2021 року Справа № 280/8420/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 43305056) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 43305056) щодо не зарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу його служби в поліції служби ОСОБА_1 у податковій міліції, строк якої становить 04 роки 07 місяці 11 днів.

- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 43305056) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу служби в поліції його службу у податковій міліції, строк якої становить 04 роки 07 місяців 11 днів і з урахуванням зазначеного строку служби у податковій міліції, провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в Національній поліції України з моменту прийняття на службу до Національної поліції України та за час проходження служби в Національній поліції України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що починаючи з 01.03.2010 ОСОБА_1 проходить службу в органах внутрішніх справ України та у Національній поліції України, а до цього проходив службу в органах податкової міліції України. Після призначення на службу до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України позивач дізнався що нарахування надбавки, як поліцейському, за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки здійснюється без врахування строку служби позивача у податковій міліції. З метою врегулювання спору позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив врахувати строк служби у податковій міліції до стажу служби в НП України. Однак, листом отримав відповідь, що для зарахування строку служби в органах податкової міліції до строку служби в НП України не має підстав. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки на його думку, це не узгоджується з положеннями ст. 78 Закону України “Про національну поліцію”, Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України. З урахуванням викладеного, просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у письмовому відзиві (вх.№61099 від 15.12.2020) посилається на те, що стаж роботи позивача у податковій міліції не зараховано Департаментом до стажу служби у поліції, оскільки ч. 2 ст.78 Закону України “Про Національну поліцію” визначено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи у відповідних органах, які зараховуються поліцейським до стажу служби в поліції, наявність якого дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 24.11.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 21.12.2020.

Ухвалою суду від 21.12.2020 відкладено підготовче судове засідання на 24 лютого 2021 року.

Протокольною ухвалою суду від 23.12.2020 у задоволенні клопотання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про залучення співвідповідача у справі відмовлено, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 06.04.2021.

Позивачем 06.04.2021 подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судове засідання 06.04.2021 представник відповідача не з`явився. У відзиві від 15.12.2020 вх. № 61099 просить суд розглянути справу за відсутності уповноваженого представника.

Враховуючи те, що суддя ОСОБА_2 в період з 26.04.2021 по 10.05.2021 включно перебував у відпустці, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2021, тому повний текст рішення складено та підписано суддею в перший робочий день, тобто 11.05.2021.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що суддя Лазаренко М.С. в період з 26.04.2021 по 10.05.2021 включно перебував у відпустці, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2021, тому повний текст рішення складено та підписано суддею в перший робочий день, тобто 11.05.2021.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 16.12.2004 по 27.07.2009 проходив службу в органах податкової міліції України.

З 01.03.2010 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходить службу в органах внутрішніх справ України.

З 07.11.2015 ОСОБА_1 проходить службу в органах Національної поліції України.

Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 06.11.2019 №22 о/с ОСОБА_1 з 07.11.2019 призначено старшим оперуповноваженим 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Листом від 16.10.2020 позивач звернувся до Начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в якому просив зарахувати період служби у податковій міліції до стажу служби в поліції.

Департамент стратегічних розслідувань НП України листом від 27.10.2020 вих. № Д-1175 повідомив позивача про те, що вислуга років в органах державної податкової служби України не зараховується до стажу служби в поліції.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580-VIII; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зі статтею 2 Закону № 580-VIII завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до частини четвертої статті 78 Закону № 580-VIII, порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Приписами пунктів 3-6 частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей” від 23 грудня 2015 року, який набрав чинності 29 грудня 2015 року, пункт 15 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.

Відповідно до статті 19 Закону України від 04 грудня 1990 року №509-XII “Про державну податкову службу в Україні” (далі - Закон №509-XII) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Статтями 24, 26 Закону №509-XII визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України “Про міліцію”.

Як вже зазначалось, згідно зі статтею 78 Закону №580-VIII, до служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України.

У свою чергу, приписами статей 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, на цих осіб поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Аналізуючи повноваження, завдання та функції цих органів, суд приходить до висновку, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Також є необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на зарахування спірного стажу служби, внаслідок відсутності підпорядкування Державної податкової служби України Міністерству внутрішніх справ України. Визначаючи наявність чи відсутність такого права необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.

Отже, враховуючи вказані правові норми, суд приходить до висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. Даний висновок підтверджується також тим, що позивачу під час проходження служби у податковій міліції були присвоєні спеціальні звання – лейтенант податкової міліції, – старший лейтенант податкової міліції, яке у свою чергу призначалось на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.

Вказана правова позиція також викладена ВС у постанові від 07.10.2020 по справі №826/16143/18.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, суд враховує висновки ВС при застосуванні норми права у спірних правовідносинах.

Отже, не зарахувавши до стажу служби в поліції службу ОСОБА_1 у податковій міліції відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи викладене, ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України його службу у податковій міліції України.

Однак, не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в Національній поліції України з моменту прийняття на службу до Національної поліції України та за час проходження служби в Національній поліції України, оскільки із такими вимогами позивач до Департаменту у заяві від 16.10.2020 не звертався. Відтак, вимоги в цій частині суд визнає передчасними.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат (судового збору) в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Так відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що 02 листопада 2020 року між фізичною особою-підприємцем та адвокатом Чмут Сергієм Володимировичем та ОСОБА_1 укладено Договір №б/н про надання правничої допомоги.

До матеріалів адміністративної справи, як доказ витрат на професійну правничу допомогу додано:

- Договір про надання правничої допомоги №б/н від 02 листопада 2020 року;

- Акт здачі приймання наданих послуг від 18 листопада 2020 року за договором про надання правничої допомоги №б/н від 02 листопада 2020 року

- Рахунок-фактура №18/11 від 18 листопада 2020 року;

- Квитанцію про сплату послуг за договором про надання правничої допомоги №б/н від 02 листопада 2020 року на суму 2000,00 грн..

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В межах розгляду даної справи представником позивача виконано умови договору у сумі, визначеній у акті виконаних робіт.

Всі заявлені до відшкодування види робіт, виконані адвокатом мають місце бути, підтверджені належними доказами.

З врахуванням викладеного суд вважає, що витрати на правову допомогу за надані послуги на правничу допомогу підлягають задоволенню.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та враховуючи фактичний об`єм наданих юридичних послуг, співмірність суми витрат відповідно до категорії справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку, що такі витрати є співмірними, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 2 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 43305056) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України службу ОСОБА_1 у податковій міліції України.

Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України його службу у податковій міліції України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.05.2021.

Суддя М.С. Лазаренко