Рішення № 96896919, 20.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/3611/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - Йосипчук О.В.,

відповідача: Закарпатська обласна прокуратура, представник - Андрейчик А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошена вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 30 квітня 2021 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської обласної прокуратури, яким просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області №351к від 18.08.2020 року про звільнення з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та органів прокуратури Закарпатської області;

- поновити ОСОБА_1 в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та в органах Закарпатської обласної прокуратури з 20.08.2020 року, та стягнути з Закарпатської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно Закону України від 19.09.2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", а також відповідно до розробленого на його виконання Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221 проводиться атестація прокурорів, на виконання вказаного Закону позивачем було подано заяву на проходження такої.

Позивачем було успішно пройдено І та ІІ етап атестації та було допущено до співбесіди з Шостою кадровою комісією.

За результатами проведеної співбесіди Шостою кадровою комісією прийнято рішення від 01.07.2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації.

Так, Шоста кадрова комісія на посилаючись на дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора під час проведення співбесіди, прийшла до висновку про наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності заступника начальника відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Вважає таке рішення невмотивованим, таким, що прийнято з порушенням норм законодавства та таким, що не відповідає Конституції України.

У зв`язку з цим, позивач оскаржив рішення кадрової комісії до Закарпатського окружного адміністративного суду (справа №260/2585/20).

Наказом виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області №351к від 18.08.2020 року позивача звільнено з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область та органів прокуратури Закарпатської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 ЗУ "Про прокуратуру" з 20.08.2020 року, Підставою звільнення вказано - рішення кадрової комісії №6.

Оскільки такий наказ не містить обґрунтування такого прийняття, а саме в наказі відсутні відомості, які б засвідчували про невідповідність позивача критеріям, перевірка яких здійснювалась в межах атестації прокурорів то наявна протиправність наказу №351к від 18.08.2020 року. з цих та інших підстав про, які зазначає в позовній заяві просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/2585/20 рішення кадрової комісії №6 від 01.07.2020 року № 2, на підставі якого було винесено оскаржуваний наказ – скасовано, а саме рішення набрало законної сили, відтак позивач підлягає негайному поновленню на займаній посаді.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає поданий позов безпідставним, оскільки Шостою кадровою комісією прийнято рішення № 2 від 01.07.2020 р. про неуспішне проходження прокурором атестації, під час проведення співбесіди.

Після надходження вказаного рішення до прокуратури області та на його підставі, наказом виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області від 18.08.2020 року №351к, відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про прокуратуру", п.3 та пп.2 п.19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області та з органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 20 серпня 2020 року.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог та просила суд у задоволенні таких відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з квітня 2003 року безперервно працює в органах прокуратури Закарпатської області, а саме:

- 04.2003р. - 03.2005р. слідчий прокуратури Перечинського району Закарпатської області;

- 03.2005р. - 04.2006р. старший слідчий прокуратури міста Ужгорода Закарпатської області;

- 04.2006р. - 07.2011р. старший слідчий слідчого відділу прокуратури Закарпатської області;

- 07.2011р. - 11.2012р. слідчий в особливо важливих справах відділу нагляду за виконанням законодавства у сфері запобігання протидії корупції та досудовим слідством прокуратури Закарпатської області;

- 11.2012р. - 03.2013р. старший прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу прокуратури Закарпатської області;

- 03.2013р. - 07.2013р. старший слідчий слідчого відділу прокуратури Закарпатської області;

- 07.2013р. - 09.2016р. начальник слідчого відділу прокуратури Закарпатської області;

- 09.2016р. - 05.2018р. начальник слідчого відділу слідчого управління прокуратури Закарпатської області;

- 05.2018р. - 12.2018р - заступник начальника відділу процесуального керівництва слідчого управління прокуратури Закарпатської області;

- 12.2018р. - заступник начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, прокуратури Закарпатської області.

Вищенаведене підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 .

Позивачем 04.10.2019 року подано заяву Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

У зв`язку з успішним проходженням позивачем І та II етапів атестації, які полягали у складанні іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, та складанні іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, позивача допущено до співбесіди з Шостою кадровою комісією (останній етап атестації), яка відбулася 01.07.2020р.

За результатами співбесіди Шостою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур було ухвалено рішення про неуспішне проходження ОСОБА_2 атестації від 01.07.2020 року №2., в якому зазначено, що під час проведення співбесіди з`ясовано обставини, які свідчать про невідповідність заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

В подальшому, Наказом Прокуратури Закарпатської області №351к від 18 серпня 2020 року "Про звільнення", ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та органів прокуратури Закарпатської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 20 серпня 2020 року.

Позивач оскаржив рішення про неуспішне проходження атестації від 01.07.2020 року №2.

Закарпатським окружним адміністративним судом було винесено рішення від 25 листопада 2020 року, у справі №260/2585/20, яким позов ОСОБА_1 до Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора було задоволено, визнано протиправним та скасувати рішення № 2 Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 01.07.2020 р. про неуспішне проходження атестації заступником начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року було залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі наведеного судом відхиляються будь-які твердження відповідача по справі з посилання на рішення Шостої кадрової комісії, оскільки таке скасоване, а рішення щодо наведеного набрало законної сили.

Щодо самого звільнення слід повідомити наступне.

При звільненні позивача із займаної посади з органів прокуратури відповідач керувався приписами п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", в якості обґрунтування причин винесення наказу також зазначено ст.11, п.2 ч.2 ст.41 Закону України "Про прокуратуру", п.3, пп.2, п.19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".

Відповідно до п.2 ч.2 ст.41 Закону України "Про прокуратуру повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі: звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 року №113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури (далі - Закон № 113-ІХ). Вказаний Закон набрав чинності 25.09.2019 року.

Відповідно до п.6 Розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно пп.1 п.19 Розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення цього Закону, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

Пунктом 1 ч.1 ст.16 Закону №1697-VII встановлено, що незалежність прокурора забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону № 1697-VII, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.51 Закону № 1697-VII, прокурор звільняється з посади у разі:

1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я;

2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених ст.18 цього Закону;

3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції";

4) неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави;

7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;

8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді;

9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Так, загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені ст.51 Закону України "Про прокуратуру".

Проте, суд зауважує, що п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Аналіз змісту наведеної правової норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник "або" виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: 1) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; 2) скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Отже, наявність у п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII двох окремих підстав для звільнення покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом.

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що вказана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Таким чином, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації.

Відповідно до ст.81 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюється, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.3 ст.81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Органи прокуратури України відносяться до юридичних осіб публічного права.

Слід звернути увагу, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою.

У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Зазначені правові висновки викладені, у Постановах Верховного Суду України від 4 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, у постановах Верховного суду від 21 березня 2018 року у справі № 802/651/16-а, від 24 вересня 2019 року у справі № 817/3397/15.

Суд відзначає, що за ч. 1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Ліквідація юридичної особи публічного права один із способів припинення її діяльності.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.4 ст.104 ЦКУ).

Скорочення чисельності або штатів - зменшення планової (штатної) чисельності робітників і службовців підприємства, установи чи організації. Є однією з можливих підстав звільнення з роботи робітників і службовців з ініціативи адміністрації.

Під час розгляду цієї справи відповідачами до суду не надано доказів ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав відповідну посаду, тому посилання у наказі про звільнення на положення п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII є необґрунтованими.

Також, відповідачами не підтверджено відповідними доказами та не доведено скорочення кількості прокурорів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17, п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Граматичний аналіз тексту наведеної вище норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник "або" виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Також, колегія суддів наголосила, що наявність у п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" двох окремих підстав для звільнення, які відокремлені сполучником "або", покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Крім того, Верховний Суд вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

Судом встановлено, що на виконання п.9 Розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 03.10.2019 року № 221, п. 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 року №113-IX позивачем подано письмову заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації.

Водночас, відповідно до пункту 17 Розділу ІІ Закону № 113-ІХ повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване рішення Кадрової комісії №6 не містить негативних висновків щодо результатів проходження позивачем тестування та виконання практичного завдання, яке має наслідком успішне проходження позивачем зазначених етапів атестації.

Водночас, суд враховує, що наказом Офісу Генерального прокурора від 03.09.2020 року №410 відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19.09.2019 року №113-ІХ, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 року №755-IV, ст.7, 9, 10 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 року № 1697-VII, перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі:

- юридичну особу «Прокуратура Закарпатської області» у «Закарпатська обласна прокуратура»;

Як свідчать обставини справи, на момент звільнення позивача за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 року №1697-VII відсутній факт ліквідації чи організації прокуратури Закарпатської області.

Фактично зміни, які зазнала прокуратура Закарпатської області відбулись у найменуванні державного органу, що не є ні ліквідацією, ні реорганізацією та не створює скорочення штату працівників.

Обставини щодо факту скорочення чисельності працівників органів прокуратури не виникли і у зв`язку із змінами, внесеними Законом України від 19.09.2019 року №113-IX до ч.1 ст.14 Закону України "Про прокуратуру".

Наведене у сукупності дає підстави для висновку про недоведеність відповідачами обставин щодо ліквідації, реорганізації чи скорочення штату працівників обласної прокуратури і відповідно можливість застосування приписів п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" під час припинення повноважень позивача та звільнення його із займаної посади.

Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є приведення сторін у первісний стан, який існував до видання наказу про звільнення, адже закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч.1 ст.235 та ст.240-1 КЗпП України, а відтак установивши, що звільнення відбулось із порушенням передбаченого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняній до неї посаді.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Отже, беручи до уваги наведене, а також те, що Прокуратуру Закарпатської області перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Закарпатську обласну прокуратуру, на думку суду, належним та ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 , який виключатиме можливість подальшого звернення до суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, є поновлення останнього на роботі в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та органів прокуратури Закарпатської області.

Відповідно до ч.2ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі – Порядок № 100) та згідно пункту "з" статті 1 Порядку № 100 цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пунктом 2 абзацом 3 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.8 абзацу 1 Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно із пунктом 6 абзацом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до Довідки виданої Закарпатською обласною прокуратурою №21 від 23 листопада 2020 року заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи складала:

- за червень 2020 року – 28819,98 грн. (фактично відпрацьованих днів – 18);

- за липень 2020 року – 1338,12 грн. (фактично відпрацьованих днів – 1).

Відтак, середньоденна заробітна плата позивача становить – 1587,27 грн. (28819,98+1338,12=30158,10/19=1587,27).

Згідно листів Міністерства соціальної політики України :

- від 29 липня 2019 року № 1133/0/206-19 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік" кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 21.08.20 по 31.12.20 року позивача складає 92 робочих днів"

- від 12 серпня 2020 № 3501-06/219 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік" кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 01 січня 2021 року по 20.04.21 року складає 75 робочих днів.

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 21 серпня 2020 року по 20 квітня 2022 року складає 167 дні, а загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в зазначений період, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 265074,09 грн. (167х1587,27=265074,09).

Пунктами 2 та 3 ч.1 ст.371 КАС України, встановлено, що негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та присудження суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд не бере до уваги подані прокуратурою – відповідачем по справі розрахункові листи за 2020-2021р.за роботу проведену за контрактом (посада державної служби категорії «Б» Закарпатської обласної прокуратури на умовах строкового контракту») оскільки такі листи не завірені належним чином, з них неможливо встановити дані, які слід використовувати при обрахунку середнього заробітку. А суми вказані в них в той же час не вказані у наданій довідці про середньомісячну заробітну плату, яка подана з підписом та печаткою уповноваженим представником відповідача. ( а.с. 61)

Згідно із ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу свого рішення та дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків прокурора Закарпатскьої області №351к від 18.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та органів прокуратури Закарпатської області.

Поновити ОСОБА_1 в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та органів прокуратури Закарпатської області з 21 серпня 2020 року.

Стягнути з Закарпатської обласної прокуратури (вул. Коцюбинського, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 02909967) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 серпня 2020 року по 20 квітня 2021 року в розмірі 265074,09 грн. (двісті шістдесят п`ять тисяч сімдесят чотири гривні дев`ять копійок).

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 31745,40 грн. (тридцять одна тисяча сімсот сорок п`ять гривень сорок копійок) підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк