Рішення № 96896481, 06.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2021 р. Справа№200/3635/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати компенсації за всі дні невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі за текстом – позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (надалі – відповідач) про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати компенсації за всі дні невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері. Просила зобов`язати Східне міжрегіональне управління Міністерство юстиції (м. Харків) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за всі дні невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері за період з 2017 року по 2020 роки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, на думку позивача, незаконно відмовив їй у здійсненні нарахування та виплати грошової компенсації за всі дні невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року відкрито провадження у справі № 200/3635/21-а за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

30 квітня 2021 року, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому було зазначено, що оскільки ОСОБА_1 не надала доказів того, що вона є одинокою матір`ю, той й додаткова соціальна відпустка як одинокій матері їй не передбачена. З огляду на це просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 .

Позивач має неповнолітню дитину – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 .

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області, шлюб, зареєстрований 30 липня 2011 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 175, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які мають неповнолітню дитини, розірвано. Місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 з матір`ю ОСОБА_1 .

З вересня 2015 року по грудень 2019 року позивач працювала головним спеціалістом у Дружківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Донецької області. З грудня 2019 року переведена на посаду головного спеціаліста Дружківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), як до правонаступника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у зв`язку із ліквідацією останнього.

Наказом Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції від 21 липня 2020 року № 2727/к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено із займаної посади з 27 липня 2020 року в порядку переведення для подальшої роботи в Дружківському міському суді Донецької області.

Абзацом другим вказаного наказу визначено виплатити позивачу компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 17.08.2019 року по 27.07.2020 року у кількості 18 календарних днів, за невикористану додаткову відпустку за 09 років стажу державної служби у кількості 05 календарних днів, за невикористану додаткову відпустку за 10 років стажу державної служби у кількості 06 календарних днів, за невикористану додаткову відпустку за 13 років стажу державної служби у кількості 09 календарних днів.

Позивач вважає, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки», має право на додаткову соціальну відпустку як матір, яка самостійно виховує дитину.

З метою з`ясування причин та підстав не зарахування до загальної кількості днів компенсації за невикористані відпустки при звільненні, зокрема, днів невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері, а саме: за 2017 рік – 10 календарних днів, за 2018 рік – 10 календарних днів; за 2019 рік – 10 календарних днів; за 2020 рік – 10 календарних днів (разом 40 календарних днів невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері), 7 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), як до правонаступника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, із запитом щодо надання засвідчених належним чином копій наказів Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про надання позивачу (у разі надання) додаткової оплачуваної відпустки як одинокій матері.

12 жовтня 2020 року за вих. № 27476/ПІ/К/1133/10.3Д, позивачу була надана відповідь на її запит, в якій було зазначено, що в період з 2017 року по 2019 роки відпустка як одинокій матері ОСОБА_1 не надавалась.

20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок та виплату грошової компенсації за всі дні невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері у період з 2017 року по 2019 рік.

27 жовтня 2020 року листом № 29128/70306/23/20/10.3Д, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) надало позивачу відповідь на її заяву від 20.10.2020 року, в якій зазначило, що відповідно до матеріалів особистої справи ОСОБА_1 , документи, які б підтверджували соціальний статус одинокої матері відсутні. У зв`язку з відсутністю правових підстав, зарахування до загальної кількості днів компенсації за невикористані відпустки при звільненні не виявляється можливим. Крім того, позивачу в даному листі було повідомлено про те, що у разі надання документів, що підтверджують соціальний статус одинокої матері, позивачу буде зроблений перерахунок компенсації за всі дні невикористаної додаткової соціальної відпустки.

16 лютого 2021 року позивач направила на адресу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) довідку від 09.02.2021 року, відповідно до якої інспектор виконавчого комітету Дружківської міської ради вказав, що ОСОБА_1 фактично мешкає разом з малолітнім сином ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Зі слів позивача, після розірвання шлюбу, тобто з 2017 року і по теперішній час вихованням сина займається самостійно, без допомоги колишнього чоловіка. Цей факт відповідно до вказаної довідки підтвердили сусіди позивача: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Листом від 02.03.2021 року № 7419/11240/23/21/10.3 позивачу була надана відповідь, в якій було зазначено, що Листом Міністерства соціальної політики України «Щодо надання соціальної відпуски працівникам, які мають дітей» від 25 лютого 2015 року № 76/13/116-15, встановлено, що для підтвердження права на зазначену додаткову відпустку в цьому випадку роботодавцю має бути пред`явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Крім того, даним листом було зазначено, що відповідно до матеріалів особової справи ОСОБА_1 документи, які б підтверджували її соціальний статус одинокої матері відсутні. За час роботи в органі така відпустка не надавалась та не була запланована графіками відпусток. На день звільнення 27.07.2020 року вимоги щодо виплати компенсації від позивача не надходило.

Разом з тим, відповідач зазначив, що довідка яка датована 09.02.2021 року фактично не має відношення до трудових відносин позивача та відповідача у зв`язку із тим, що на цей момент ОСОБА_1 не перебуває в трудових відносинах зі Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків), а отже відповідач залишив без розгляду заяву позивача стосовно виплати грошової компенсації при звільненні за невикористану додаткову соціальну відпустку як одинокій матері за період з 2017 року по 2020 рік без задоволення.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 76 Кодексу законів про працю України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначені Законом України «Про відпустки».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Вказаний вид соціальних відпусток відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» як додатково оплачувана відпустка надається щорічно тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів ( стаття 73 Кодексу законів про працю України) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що одинокою матір`ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Відповідно до статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (стаття 158 Сімейного кодексу України).

Отже, для набуття статусу «одинока матір», «одинокий батько», необхідні 2 факти: не перебування у шлюбі, а також виховання і утримання дитини самими матір`ю чи батьком відповідно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.

Вказаний висновок суду узгоджується із позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.06.2018 року по справі № 822/2446/17 (адміністративне провадження № К\9901/27847/18).

Суд звертає увагу, що чинне законодавство України не містить конкретного переліку документів, які слід пред`явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки (у спірних правовідносинах - такі документи слід подавати Позивачу).

Розірвання шлюбу на підставі рішення Дружківського міського суду Донецької області від 10 січня 2017 року у справі № 229/4211/16-ц, а також визначення у вказаному рішенні суду місця проживання дитини з Позивачем не доводять факт відсутності участі батька у вихованні дитини та, відповідно, не підтверджують наявність у Позивача статусу «одинока мати». Для підтвердження такого статусу, на переконання суду, мають бути інші документи, видані офіційними установами, що свідчать про неучасть батька у вихованні дитини.

Як було зазначено вище, відповідно до статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Жодних рішень органу опіки і піклування щодо визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею батька, матеріали справи не містять.

Отже, з огляду на вказані вище документи, що містяться в матеріалах справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позивач не підтвердила свій статус матері, яка виховує дитину без батька та, як наслідок отримання права на соціальну відпустку відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про відпустки», оскільки:

по-перше, за відсутності чіткого урегулювання переліку документів, які підтверджують статус «одинокої» матері, крім рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, Позивач надала лише довідку інспектора виконавчого комітету Дружківської міської ради.

Вищевказана довідка по-перше не може свідчити про не участь у вихованні дитини батька, по-друге вона була складена вже після припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції.

Крім того, позивач не надав суду офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. Зокрема, такими документами, наприклад, можуть бути: рішення суду про позбавлення батька батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук батька у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини тощо, яка б була складена на момент трудових відносин позивача та відповідача.

Відтак, як на момент проходження служби так і на момент звільнення позивача, відповідач не мав в наявності відповідних документів для задоволення вимоги про виплату компенсації за невикористану соціальну додаткову відпустку як одинокій матері.

Суд вказує на те, що особа, заявляючи про наявність у неї будь-якого права, для можливості його реалізації повинна надати суб`єкту владних повноважень відповідні документи на підтвердження наявності у неї такого права.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивачем в будь-який спосіб не було доведено до відома роботодавця про наявність в неї статусу одинокої матері та не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, суд приходить до висновку, що у Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції був відсутній обов`язок щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 під час її звільнення компенсації за невикористану додаткову відпустку одинокої матері.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, а також відсутністю судових витрат, понесених відповідачем, суд не здійснює розподіл судових витрат.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати компенсації за всі дні невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Тарасенко