Рішення № 96896468, 14.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 р. Справа№200/1322/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: Україна, 85323, Донецька обл., місто Мирноград, вул. Центральна, буд. 13) про визнання рішення протиправним та його скасування, визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), в якій позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1568 від 12 січня 2021 року про відмову в призначенні пенсії;

- визнати протиправною бездіяльність Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неврахування висновку від 23 січня 2020 року Великої палати Конституційного суду України у Рішенні по справі № 1-5/2018 (746/15) № 1-р/2020 при розгляді заяви від 05 січня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача від 05 січня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням висновку від 23 січня 2020 року Великої палати Конституційного Суду України у Рішенні по справі № 1-5/2018 (746/15) № 1-р/2020.

- зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням № 1568 від 12 січня 2021 року відповідач відмовив в призначені пенсії позивачу на пільгових умовах згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю на дату звернення необхідного віку. За висновками відповідача, викладеними у спірному рішенні, питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 врегульовано приписами ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено пенсійний вік 54 роки 6 місяців. Позивач вважає, що відповідач не прийняв до уваги висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, відповідно до яких позивач набуває право на пільгову пенсію за Списком № 2 при досягненні 51 років, як передбачено пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 о справі 1-5/2018 (746-15). У зв`язку з чим просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії (а. с. 1-4).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а. с. 26-27).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

10 березня 2020 року відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Зазначив, що управлінням встановлено, що станом на дату набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» (11.10.2017 р.) позивачу виповнилось 48 років, відтак умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових мовах мають визначатись за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки ОСОБА_1 не було досягнуто усіх необхідних умов, а саме віку – 50 років. На дату звернення, вік позивача складав 51 рік, страховий стаж 33 роки 03 місяці 13 днів, пільговий стаж роботи відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» складає 13 років 02 місяці 03 дні. За таких обставин, відповідачем прийнято рішення № 1568 від 12 січня 2021 року про відмову позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із недосягненням необхідного віку (а. с. 41-44).

Ухвалою суду від 25 лютого 2021 року провадження у справі зупинено до набрання чинності рішення Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20-а (Пз/9901/32/20) (а. с. 33-34).

Ухвалою суду від 14 травня 2021 року поновлено провадження у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданий Димитровським МС ГУДМС України в Донецькій області від 27 травня 2014 року, РНКОП НОМЕР_1 (а. с. 12-16).

05 січня 2021 року позивач звернулась до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою № 1568 про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 114 розділу XIV-I Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а. с. 67).

Відповідачем за результатами розгляду заяви було прийнято рішення № 1568 від 12 січня 2021 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії (а. с. 19).

Позивачем для призначення пенсії були надані наступні документи:

- копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, копія трудової книжки серія НОМЕР_3 , копія диплому НОМЕР_4 , довідки № 206, № 207, № 208 від 18 лютого 2020 року видані ВП «Шахта «Капітальна», № 6 від 17 лютого 2020 року видана Мирноградською міською радою.

Згідно наданих документів, відповідачем здійснений розрахунок стажу: 33 рік 03 місяці 13 днів страхового стажу, з них – 13 років 02 місяці 03 дні пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при досягненні 54 роки 6 місяців. У зв`язку з тим, що на момент звернення позивачу виповнилось 51 рік, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням пенсійного віку (а. с. 19-20).

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).

Матеріали справи свідчать, що позивач звернулась до суду з позовом, в якому обґрунтовувала протиправність рішення відповідача від 12 січня 2021 року за № 1568 з тим, що вона досягла 51 років та відповідно до Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року має право на пенсію відповідно до п. “б” статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788—XII (далі Закон № 1788—XII) визначено, що цим Законом призначаються трудові пенсії, зокрема пенсії за віком.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року.

В той же час, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно абзацу 2 пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року.

Таким чином, в силу приписів пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років (для жінок, які народилися з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року - 51 рік 6 місяців) і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В свою чергу, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 р. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 р.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. за №213-VIII ( далі – Закон №213-VIII).

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 р. стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. за №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 р. встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. за №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. за №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам...".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 р. зазначив, що статтею 13 Закону №1788-ХІІ до внесення змін Законом №213-VІІІ було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону №1788-ХІІ до внесення змін Законом №213-VІІІ було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а» для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах «б»-«з» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а» - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б»-«з» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VІІІ змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ.

Відтак, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд спірному випадку покликається на справи "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010 р.) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011 р.), у яких Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 р., та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до розрахунку стажу позивач має 33 роки 03 місяці 13 днів страхового стажу та з них, 13 років 02 місяці 03 дні пільгового стажу за списком №2 (а. с. 20). На день звернення з заявою про призначення пенсії від 05 січня 2021 року позивачу виповнилось 51 рій (дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно паспорту серії НОМЕР_2 (а. с. 12-13).

Ураховуючи, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 51 рік, має страховий стаж роботи 33 роки 03 місяці 13 днів, у тому числі на пільгових умовах за списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення», пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 13 років 02 місяці 03 дні, суд дійшов висновку, що вона має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 21 квітня 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/32/20).

Зазначене обумовлює протиправність рішення відповідача № 1568 від 12 січня 2021 року про відмову в призначенні пільгової пенсії та його скасування.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування висновку від 23 січня 2020 року Великої палати Конституційного суду України у Рішенні по справі № 1-5/2018 (746/15) № 1-р/2020 при розгляді заяви від 05 січня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі 3813/4640/17.

В розглядуваному випадку, відповідачем винесено рішення № 1568 від 12 січня 2021 року про відмову позивачу в призначенні пільгової пенсії.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права на призначення пенсії та зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №1568 від 12 січня 2021 року про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05 січня 2021 року про призначення пенсії позивачу з урахуванням викладених в судовому рішенні висновків та висновку від 23 січня 2020 року Великої палати Конституційного Суду України у Рішенні по справі № 1-5/2018 (746/15) № 1-р/2020.

З урахуванням встановлених обставин, наданих сторонами документів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією про сплату № 1253 від 02 лютого 2021 року (а. с. 5).

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно положень статті 139 КАС України судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме, на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 454,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: Україна, 85323, Донецька обл., місто Мирноград, вул. Центральна, будинок 13) про визнання рішення протиправним та його скасування, визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12 січня 2021 року № 1568 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: Україна, 85323, Донецька обл., місто Мирноград, вул. Центральна, будинок 13) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 січня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду та висновку від 23 січня 2020 року Великої палати Конституційного Суду України у Рішенні по справі № 1-5/2018 (746/15) № 1-р/2020.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: Україна, 85323, Донецька обл., місто Мирноград, вул. Центральна, будинок 13) судовий збір у розмірі 454,00 грн. ( чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений та підписаний 14 травня 2021 року.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова