Рішення № 96896422, 14.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 р. Справа№200/4249/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, зокрема, що відповідач Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області має перед нею заборгованість з пенсії за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2020 року в сумі 35 518,53 грн., яка не виплачується у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування.

Вважаючи свої пенсійні права порушеними просила:

- стягнути з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, а у випадку приєднання його до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (з правонаступника) заборгованість по її пенсії за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2020 року в сумі 35 518,53 грн.

Відповідач Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що дійсно має перед позивачем заборгованість за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2020 року в сумі 35 518,53 грн., яка нарахована на додаткову відомість. Її виплата буде проведена після відповідного фінансування. Вважав, що не порушив права позивача. Просив в задоволенні позовних вимог, що заявлені до нього, відмовити.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подав відзив на позовну заяву в якому зазначав, що відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонд України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до Головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій і Луганській областях за переліком згідно з додатком. В додатку до вказаної постанови зазначено, що до Головного управління, приєднується, зокрема, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Процедура ліквідації передбачає значний обсяг певних дій і відповідно до частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Аналогічні норми закріплені і в абз. 2 ч. 4 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», а саме територіальні органи центрального органу виконавчої влади припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію їх припинення.

Згідно з інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Маріупольське об`єднане управління Пенсійною фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) з 11 листопада 2020 року перебуває в стані припинення, про що внесено відповідний запис, однак ще не припинено шляхом приєднання до Головного управління.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» не вбачається, що Головні управління Пенсійного фонду України в Донецькій і Луганській областях є правонаступниками прав і обов`язків територіальних органів Пенсійного фонду України в Донецькій і Луганській областях, зазначених в додатку до постанови. Також не існує жодного нормативно-правового акту або розпорядчого документу, яким визначено порядок передачі прав та обов`язків від Маріупольського об`єднаного управління Пенсійною фонду України Донецької області до Головного управління.

Таким чином, на даний час Головне управління не є правонаступником прав та обов`язків Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не приймало жодних рішень щодо позивача, оскільки не має відповідних повноважень на це, так як позивач як отримувач пенсії за віком перебуває на обліку у іншого органу Пенсійного фонду – у Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, що підтверджується листом вказаного органу Пенсійного фонду України від 25 листопада 2020 року №1141-2288/С-02/8-0580/20. Тому належним відповідачем у справі є саме Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Просив в задоволенні позовних вимог, що заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком.

Відповідач Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області має перед нею заборгованість з пенсії в сумі 35 518,53 грн. за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2020 року, яка не виплачується у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування територіального органу Пенсійного фонду України.

Вказані обставини підтверджуються витягом з електронної пенсійної справи позивача та відповідями відповідача від 20 березня 2020 року №389/С-01-01-08, від 25 листопада 2020 року №1142-2288-/С-02/8-0580/20 та від 11 березня 2021 року №0580-02-1/9973 року на звернення позивача зі спірного питання (в якому відповідач повідомив про те, що сума заборгованості з пенсії буде виплачена за наявності відповідного фінансування з державного бюджету України).

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій і відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

Відповідачем Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області протиправно не виплачено позивачу заборгованість з пенсії.

Спору щодо розміру нарахованої заборгованості з пенсії між сторонами немає.

З огляду на наведене бездіяльність вказаного суб`єкта владних повноважень щодо невиплати заборгованості з пенсії за певний період підлягає визнанню протиправною, а порушені права захисту шляхом стягнення з органу Пенсійного фонду на користь позивача заборгованості з пенсії в судовому порядку (ч. 2 ст. 9, п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Посилання відповідача Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на те, що він виконував рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року в справі №200/4295/20-а, яке ним виконано, - є неприйнятними.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року в справі №200/4295/20-а, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено: визнано протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2020 року у розмірі 35518,53 грн.; зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2020 року у розмірі 35 518,53 грн.

Після винесення судового рішення відповідачем облікована заборгованості з пенсії позивача у вказаній сумі, яка позивачу не виплачується, про що відповідач самостійно зазначав у відзиві.

Неодноразові усні та письмові звернення позивача до відповідача щодо виплати вказаної суми пенсії не призвели до бажаного результату.

Отже, між сторонами виникли нові спірні правовідносини (з приводу яких заявлено даний позов, який містить інші підставу та предмет), аналіз яких та дослідження доказів щодо яких не може відбуватися на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по-суті.

Вирішуючи спір судом враховано, що станом на день розгляду справи відповідач Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) перебуває в стадії припинення, але з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа не виключена. Про наявність обставин, які б свідчили про необхідність застосування судом інституту процесуального правонаступництва, ні ця, ні інша особа суд не повідомляла. Вказані обставини дозволяють вирішити спір в даному складі учасників справи.

Щодо позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, то вони задоволенню не підлягають, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не наділений повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати позивачу пенсії за віком, так як такими повноваженнями наділені його територіальні органи, яким щодо позивача є Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2020 року сумі 35 518,53 грн.

Стягнути з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість з пенсії за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2020 року в сумі 35 518,53 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 14 травня 2021 року.

Суддя Т.В. Логойда