Рішення № 96896402, 11.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р. Справа№200/11472/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Синкової А.О.

за участі:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до спеціалізованої прокуратури у військової та оборонній сфері об`єднаних сил про зобов`язання вчинити певні дії та прийняти відповідні рішення щодо стягнення компенсації за час затримки повного розрахунку при звільнені з військової служби, -

У С Т А Н О В И В:

08 грудня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до спеціалізованої прокуратури у військової та оборонній сфері об`єднаних сил про зобов`язання вчинити певні дії та прийняти відповідні рішення щодо стягнення компенсації за час затримки повного розрахунку при звільнені з військової служби.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Позивач з червня 2015 року по 10 вересня 2020 року проходив службу в органах прокуратури на різних посадах.

Наказом виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил від 10 вересня 2020 року № 568 к позивача було звільнено з посади прокурора відділу організаційного та правового забезпечення, статистики та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури об`єднаних сил у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів.

На думку позивача відповідачем безпідставно не враховані певні суми в розмір вихідної допомоги при звільненні та не виплачена в повному обсязі вихідна допомога при звільненні, компенсація за невикористанні відпустки з урахуванням грошової винагороди за участь в АТО/ООС.

Також, відповідачем не враховано що грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюються з розрахунку за вислугу 15 і більше календарних років – 3,3 календарних дня.

Окрім того, відповідачем безпідставно зменшено грошове забезпечення позивача, зокрема оклад за військове звання.

При цьому, позивач посилається на правову позицію викладену в постановах Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі № 820/3719/18, від 14.05.2019 року у справі № 240/4954/18, від 30.11.2018 року у справі № 415/6132/16, від 26.06.2018 року у справі № 420/1232/16.

Враховуючи викладене позивач просить суд:

Зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, (код СДРПОУ 39969443, вул. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333) нарахувати та виплати звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 18 років розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів — з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, (код СДРПОУ 39969443, вул. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333) нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 193 доби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, (код СДРПОУ 39969443, вул. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333) нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 193 доби з урахуванням кратності відповідно до вимог п.3 XXXI Розділу наказу Міністра оборони України № 260 з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, (код СДРПОУ 39969442, вул.. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333) здійснити перерахунок та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «майор юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

Зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, (код СДРПОУ 39969442, вул Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333) здійснити перерахунок та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з 26 березня 2020 року відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р(П)2020р.

Зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, (код СДРПОУ 39969443, вул. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333) здійснити виплату звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) починаючи з 10 вересня 2020 року компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

04.01.2021 року відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено наступне.

Відповідач вказує, що згідно пункту 2 розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 грошове забезпечення включає:

- щомісячні основні види грошового забезпечення;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

- посадовий оклад;

- оклад за військовим званням;

- надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

- підвищення посадового окладу;

- надбавки;

- доплати;

- винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;

- премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту).

Згідно пункту 5 розділу XXXII Порядку № 260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого звільненим із займаних посад включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Винагорода за участь в АТО/ООС належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, який не враховується при обчисленні та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців.

Крім того, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям військових прокуратур винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 26.07.2018 № 152 (далі Порядок № 152) військовослужбовцям за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи проведення антитерористичній операції, інших заходів в умовах особливого періоду в порядку, встановленому законодавством та перебувають у районі проведення таких заходів. Крім того, зазначена винагорода виплачується за минулий місяць пропорційно часу перебування у районі проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи проведення - антитерористичної операції, інших заходів в умовах особливого періоду (не обов`язково це має бути повний місяць) на підставі щомісячних наказів керівника органу прокуратури, тобто не встановлюються на постійній основі, її розмір не є фіксованим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції» передбачено військовим прокурорам Генеральної прокуратури України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачувати винагороду у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень та пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Пунктом 1 розділу II Порядку № 152 військовослужбовцям за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода в розмірі до 100 відсотків місячного грошового забезпечення у межах бюджетних призначень.

Пунктом 3 та 5 цього розділу II Порядку № 152 визначено, що винагорода виплачується пропорційно часу участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі у цих заходах до дня завершення такої участі, на підставі відповідних наказів керівництва штабу антитерористичної операції, Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України та інших оперативних штабів про включення (виключення) військовослужбовців до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, з метою виконання службових завдань.

За час звільнення від виконання службових обов`язків, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (крім випадків безперервного стаціонарного лікування після отриманих поранень (контузії, травми, каліцтва), у щорічній основній, щорічній додатковій відпустках, відпустці за сімейними обставинами, відрядження за межі районів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи проведення антитерористичній операції, інших заходів в умовах особливого періоду виплата винагороди не здійснюється.

Факт отримання позивачем винагороди за участь в АТО/ООС протягом більш ніж п`яти років підтверджує не системність такої виплати, а системне виконання Державою свого обов`язку щодо реалізації соціального захисту військовослужбовців під час виконання військового обов`язку на територіях з особливим статусом.

Згідно пункту 5 розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Згідно пункту 2 розділу І Порядку № 260 до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, а до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. Винагорода не відноситься до жодного з перелічених видів грошового забезпечення, отже її врахування під час здійснення розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки не передбачено вимогами діючого законодавства.

Щодо позиції позивача стосовно перерахунку та виплати компенсації за невикористані відпустки у кількості 193 доби з урахуванням кратності.

Розрахунок позивача про «застосування кратності», яка начебто передбачена у Порядку № 260 не закріплений законодавством.

Позивачем вирвано із контексту та неправильно застосовано обрахунок, що стосується обчислення відпусток у кількості 3,3 дні - за наявності вислуги від 15 до 20 календарних років.

Порядок № 260 передбачає, що іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Вказаний позивачем обрахунок із застосуванням так званої кратності, яка як поняття взагалі відсутня у Положенні № 260, є формулою обрахунку кількості невикористаної частини відпустки перед звільненням з військової служби саме за особистим бажанням, з урахуванням часу прослуженому у році звільнення і фактично до позивача відношення не має, оскільки, його звільнено у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються. (40/12=3,3).

Військовою прокуратурою об`єднаних сил здійснено розрахунок невикористаної ОСОБА_1 основної щорічної відпустки перед звільненням відповідно до зазначеної вище формули. Загальна кількість днів відпустки, яку компенсовано, склала 193 дні, що не оспорюється позивачем.

Щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення та інших видів виплат за 2018, 2019, 2020 роки відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017№ 704.

Частиною 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Додатком 14 передбачено, що коефіцієнт для військового звання підполковник встановлено «0.84».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 року складає - 1762 гривні.

1762 грн. * 0.84 = 1480 грн.

Отже, розмір надбавки за військове звання позивача - «полковник юстиції» складав 1480 грн.

Всі виплати позивачу при звільненні з військової служби здійсненні з вказаною надбавкою, а тому законних підстав для їх перерахунку не має.

Щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення та інших видів виплат з 26 березня 2020 року відповідно до ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру».

Згідно п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ встановлено, що за прокурорами військових прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури не переведено, останній був звільнений з військової прокуратури об`єднаних сил.

Отже, підстави для перерахунку грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпусток з 26 березня 2020 року по дату звільнення, відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», позивача відсутні.

Виплати, проведені з позивачем при звільненні, були здійснені з дотриманням чинного законодавства і проведені у повному обсязі, отже підстави для виплати компенсації позивачу за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби відсутні.

На цих підставах в позові просить відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначене судове засідання на 11 січня 2021 року.

11 січня 2021 року суд відклав розгляд справи на 10 лютого 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року суд перейшов до загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 11 березня 2021 року.

11 березня 2021 року суд відклав розгляд справи на 05 квітня 2021 року за клопотанням позивача у зв`язку з хворобою його дитини.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року суд закрив підготовче провадження по справі та призначив її до розгляду по суті на 11 травня 2021 року.

11 травня 2021 року позивач в судове засідання з`явився. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 11 травня 2021 року в судове засідання не з`явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 який є громадянином України відповідно до паспорту серія НОМЕР_2 виданого Жовтневим РВ у м.Харкові ГУДМС України в Харківській області 30.07.2013 року. ІПН № НОМЕР_1 (а.с.19-22).

Відповідачем є спеціалізована прокуратура у військової та оборонній сфері об`єднаних сил яка є юридичної особою код ЄДРПОУ 39969443.

Щодо строків звернення до суду.

Позивача звільнено з військової служби 10 вересня 2020 року та предметом цього позову є стягнення з відповідача відповідних компенсаційний сум з грошового забезпечення та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Позовна заява датована позивачем 10 листопада 2020 року. До канцелярії суду ця позовна заява надійшла 08 грудня 2020 року.

Відповідач в своєму клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду посилається на те що позовна заява подана позивачем на 58 день з дня його звільнення та на ч.5 ст.122 КАС України, яка встановлює місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Суд, встановивши всі вказані обставини, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, КАС України визначено місячний строк звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, а КЗпП України встановлено тримісячний строк.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі №360/4485/19.

Таким чином, оскільки з моменту звільнення позивача минуло всього два місяці, суд вважає що строк на звернення до суду, позивачем не порушено.

Щодо суті позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_3 виданого 21 грудня 2016 року (а.с.23).

Згідно з довідкою виданою військовою прокуратурою об`єднаних сил № 15-573 від 25.08.2020 року ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичної операції з 12.06.2015 року по 30.04.2018 року (а.с.24).

Відповідно до витягу із послужного списку майор юстиції ОСОБА_1 з 23.06.2006 року по 12.06.2015 року проходив службу у ЗС України.

З 12.06.2015 року проходив службу у військової прокуратури об`єднаних сил (а.с.25-26).

Згідно з витягом з наказу № 229 від 17.08.2015 року ОСОБА_1 з 12.06.2015 року прибув до прокуратури Донецького гарнізону Південного регіону України (а.с.28).

Відповідно до витягу з наказу Генерального штабу ЗС України № 8/ДСК від 08.06.2018 року залучається до складу сил і засобів об`єднаних сил особовий склад Генеральної прокуратури України (а.с.29).

Згідно із наказом № 587к від 10.09.2020 року про оголошення вислуги років військовослужбовцям військової прокуратури об`єднаних сил станом на 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 оголошено вислуга років 28 років 6 місяців (а.с.30-33).

Наказом № 568 к від 10.09.2020 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів з виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років (а.с.34).

Відповідно до розрахункових листів за 2020 рік ОСОБА_1 було сплачено окрім поточних виплат (оклад, звання, вислуга, надбавка за ОВЗ, премія, індексація доходів, винагорода АТО) таки види грошового забезпечення як компенсація за невикористану відпустку в сумі 191031,40 грн., допомога військовим при звільнені в сумі 267246,00 грн. (а.с.27).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Правовідносини які склалися між сторонами регулюються Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232 (надалі – Закон № 2232), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011 (надалі – Закон № 2011), постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (надалі – Постанова № 704), Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особами, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (надалі – Порядок № 260), Порядком виплати військовослужбовцям військових прокуратур винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 26.07.2018 № 152 (надалі – Порядок № 152), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (надалі – Положення).

Згідно із частиною 1 ст.9 Закону № 2011, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст.9 Закону № 2011 встановлено, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із частиною 4 ст.9 Закону № 2011, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до абзацу третього п.242 Положення, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас позивачу вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 18 років розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів — з урахуванням раніше виплачених сум та зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 193 доби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум.

Спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, та яке саме грошове забезпечення повинно включатися при обрахунку розміру цієї вихідної допомоги при звільненні та при виплаті компенсації за невикористанні відпуски.

Згідно із частиною четвертої статті 2 Закону №2232 порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 40 Закону №2232 гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Частиною першою статті 9 Закону №2011 обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011 встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно із частиною четвертою цієї ж статті, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з ч.2 ст.15 Закону № 2011, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

З матеріалів справи вбачається та цю обставину не заперечував представник відповідача в судовому засіданні, що винагороду за участь у антитерористичній операції до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011 Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

При визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки останні 24 місяці перед звільненням винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, нараховувалася і виплачувалася позивачеві щомісяця, підстави уважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Отже, у зв`язку з тим, що позивач винагороду за участь в АТО отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказана складова повинна включатися до розрахунку грошової допомоги військовослужбовців при звільненні.

За такого правового регулювання та обставин справи суд вважає, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, винагороду за участь в АТО у розмірі 50% грошового забезпечення.

Таким чином, в цієї частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 193 доби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум.

Ця позовна вимога є аналогічною по своєму правовому обґрунтуванню щодо до складу грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини.

До грошового забезпечення військовослужбовців не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки останні 24 місяці перед звільненням винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, нараховувалася і виплачувалася позивачеві щомісяця, підстави уважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Отже, у зв`язку з тим, що позивач винагороду за участь в АТО отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказана складова повинна включатися до розрахунку грошової компенсації за невикористані 193 доби відпустки.

Тому, ця вимога є такою що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 193 доби з урахуванням кратності відповідно до вимог п.3 XXXI Розділу наказу Міністра оборони України № 260 з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до абзацу першого п.3 розділу XXXI Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Абзацом другим – четвертим цього ж пункту Порядку № 260 передбачається, що іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;

тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

Як встановлено судом, позивач був звільнений наказом виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил від 10 вересня 2020 року № 568 к з посади прокурора відділу організаційного та правового забезпечення, статистики та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури об`єднаних сил у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів.

З аналізу вищезазначеного Порядку № 260 випливає, що на позивача розповсюджується абзац перший п.3 розділу XXXI Порядку № 260 і не розповсюджуються абзаци другий – четвертий, якими і передбачена кратність при обчисленні днів відпустки.

Таким чином, в цій частини позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «майор юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення військовослужбовців входить, в тому числі і оклад за військове звання.

Пунктом 4 ст. 9 Закону встановлено, що грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 року встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Згідно із Додатком 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 для військового звання "майор" відповідає тарифний коефіцієнт 0,76.

У примітці 1 до Додатку 14 вищезазначеної постанови (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) вказується, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт,

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, складав 1762 гривні.

Згідно зі статтею 8 цього ж закону розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становив 3723 гривні.

Отже, 50% розміру мінімальної заробітної плати складає 1 861,50 гривень за 2018 рік.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, складав 1921 гривня,.

Згідно зі статтею 8 цього ж Закону розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становив 4173 гривні.

Таким чином, 50% розміру мінімальної заробітної плати складає 2086,50 гривень за 2019 рік.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, складав 2102 гривня,.

Згідно зі статтею 8 цього ж закону розмір мінімальної заробітної плати з і січня становив 4723 гривні.

Отже, 50% розміру мінімальної заробітної плати складає 2361,50 гривень за 2020 рік.

Судом встановлено, що відповідно до розрахункового листа за 2020 рік військової прокуратури об`єднаних сил про складові заробітної плати/грошового забезпечення ОСОБА_1 останній отримував надбавку за військове звання «майор юстиції» за 2020 рік, до свого звільнення у розмірі 1340 грн.

Суд не приймає заперечення відповідача та наданий ним розрахунок у відзиві, тому що дані вказані і відзиві не узгоджуються за матеріалами справи.

Відповідач вказує що коефіцієнт для військового звання підполковник Додатком 14 встановлено 0,84.

Так, цей коефіцієнт відповідає військовому званню підполковник юстиції, але до чого тут підполковник коли позивач мав військове звання майор.

Далі відповідач вказує що розмір надбавки за військове звання полковник юстиції становить 1480 грн.

Але, судом встановлено що позивач не є ні підполковником ні полковником, а є майором.

Також, розмір надбавки вказаний відповідачем в розмірі 1480 грн. не узгоджується з розміром вказаному в розрахунковому листи за 2020 рік в розмірі 1340 грн.

Таким чином, суд вважає що в цій частині позовну вимогу слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з 26 березня 2020 року відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р(П)2020р.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі № № 1-223/2018 (2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції У країн и (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратур)" від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ зі змінами застосовуються у порядку га розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, яке рішенням Конституційного Суду України визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ встановлено, що за прокурорами військових прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Ця норма закону є чинною та не визнана в установленому порядку неконституційною.

Позивача ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури не було переведено.

Він був звільнений з військової прокуратури об`єднаних сил.

Отже, підстави для перерахунку грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпусток з 26 березня 2020 року по дату звільнення, відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», позивача відсутні.

Таким чином, в цій частини позовну вимогу слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити виплату звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , починаючи з 10 вересня 2020 року компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Судом при розгляді справи було встановлено що позивач був звільнений наказом № 568к від 10 вересня 2020 року, а розрахунок з ним було проведено лише 14 вересня 2020 року.

Саме за цей період часу з 10 вересня 2020 року по 14 вересня 2020 року позивач просить стягнути з відповідача компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Отже, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Так, як ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17 (провадження №11-1210апп19).

Так, правові позиції Верховного Суду є змінними у часі, а тому при застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в останніх постановах Верховного Суду.

Такими постановами, є постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 та від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17.

У судовому рішенні у справі №810/451/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у своєму рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ не вирішував питання щодо необхідності застосування тієї чи іншої норми права національного законодавства та її тлумачення, а констатував, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм КЗпП України. Звернув увагу на те, що частина друга статті 117 КЗпП України, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117 КЗпП України.

Аналізуючи застосування судами статей 116 та 117 КЗпП України, ЄСПЛ у рішенні «Меньшакова проти України» вказав, що обґрунтуванню, наведеному судами, не вистачає чіткості і ясності, оскільки суди детально не розглянули двояку дію статті 117 КЗпП України, однак це не свідчить про жодні прояви несправедливості чи свавілля, і процесуальні обмеження доступу заявниці до суду не застосовувались непропорційно.

Крім того, у пункті 58 рішення ЄСПЛ вкотре наголосив, що він не є апеляційним судом для оскарження рішень національних судів та, як правило, саме національні суди повинні тлумачити національне законодавство та оцінювати надані їм докази (рішення у справі «WaiteandKennedy v. Germany», заява № 26083/94, пункт 54). Отже, немає жодних підстав вважати, що Європейський суд з прав людини у вказаному вище рішенні надав для застосування на національному рівні тлумачення приписів статті 117 КЗпП всупереч практиці Верховного Суду України (постанова від 15 вересня 2015 року провадження №21-1765а15).

Суд враховує такі висновки Великої Палати Верховного Суду і не вбачає підстав для відступу від такої позиції, вважає за необхідне при розгляді цієї справи застосувати принцип правової визначеності як одного із суттєвих елементів верховенства права, яким повинен керуватися суд згідно статті 6 КАС України.

Враховуючи, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд приходить до висновку про право позивача на отримання відшкодування за затримку виплати розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2020 року у справі №400/2884/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У відповідності до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Суд не приймає розмір середньоденного заробітку позивача відповідно до Довідки № 14-63 вих.-21 від 18.02.20201 року яку надав відповідач, становить 989,80 грн., тому що заробітна плата обрахована не відповідно до Порядку № 100.

Відповідно до розрахункових листів за 2020 рік позивачеві було нараховано за липень 2020 року 35638,52 грн. і за серпень 2020 року 36021,67 грн.

Кількість календарних днів в липні 2020 року і в серпні 2020 року була 31 день.

Середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 35638,52 + 36021,67 : (31+31) = 1155,81 грн.

З огляду на викладене, затримка по виплаті грошового забезпечення з 10.09.2020 року по 14.09.2020 року становить 4 дні.

Розмір середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки починаючи з 10 вересня 2020 року по 14 вересня 2020 року складає 4623,24 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4623,24 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання вчинити певні дії та прийняти відповідні рішення щодо стягнення компенсації за час затримки повного розрахунку при звільнені з військової служби, підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для його розподілу відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до спеціалізованої прокуратури у військової та оборонній сфері об`єднаних сил про зобов`язання вчинити певні дії та прийняти відповідні рішення щодо стягнення компенсації за час затримки повного розрахунку при звільнені з військової служби, задовольнити частково.

Зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, (код СДРПОУ 39969443, вул. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333) нарахувати та виплати звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 18 років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, (код СДРПОУ 39969443, вул. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333) нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 193 доби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, (код СДРПОУ 39969442, вул.. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333) здійснити перерахунок та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «майор юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

Зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, (код СДРПОУ 39969443, вул. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333) здійснити виплату звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) починаючи з 10 вересня 2020 року компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку 14 вересня 2020 року в розмірі 4623 (чотири тисячі шістсот двадцять три) гривні 24 копійки.

В задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, (код СДРПОУ 39969443, вул. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333) нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 193 доби з урахуванням кратності відповідно до вимог п.3 XXXI Розділу наказу Міністра оборони України № 260 з урахуванням раніше виплачених сум, відмовити.

В задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень Спеціалізовану прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, (код СДРПОУ 39969442, вул.. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333) здійснити перерахунок та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з 26 березня 2020 року відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р(П)2020р., відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та його вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 11 травня 2021 року

В повному обсязі рішення складене 14 травня 2021 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков