Рішення № 96896345, 11.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р. Справа№200/1815/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення відповідача неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

18.02.2021 від ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до тексту позовної заяви, позивач просить суд:

Визнати рішення Волноваського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області № 1068 від 02.09.2020 неправомірними, та скасувати рішення .

Зобов`язати Волноваське об`єднане управління пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і перевести її на інший вид пенсії, пенсію у зв`язку із втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 з дня звернення з 27.08.2020.

Зобов`язати Волноваське об`єднане управління пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пенсії у зв`язку із втратою годувальника починаючи з 27.08.2020 та сплатити заборгованість.

Позов обґрунтовувала тим, що відповідач протиправно відмовив в переведенні її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника - чоловіка; відповідачем не враховано те, що позивач з померлим годувальником-чоловіком проживали разом, і позивач була на його утриманні.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позивач не надала документи, що передбачені п. 2.11 розд. 2 Порядку, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, а саме тих, що підтверджують факт сумісного проживання з померлим годувальником та перебування у нього на утриманні, у зв`язку з чим прийнято рішення про відмову в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Вважав, що воно відповідає вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком.

28 серпня 2020 року звернулася до відповідача із заявою про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника – її чоловіка ОСОБА_2 , який отримував пенсію і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 06 березня 2020 року).

До заяви було додано: копію паспорту, ідентифікаційного номеру, копію трудової книжки копію свідоцтва про смерть, копія свідоцтва про шлюб, довідка з ФССНВ, копію військового квитка, копію довідки ВПО з реєстрацією за адресою: АДРЕСА_1 , копії довідок про реєстрацію заявниці, та її чоловіка як ВПО в м. Мелітополі з 15.03.20 8 18.06.2019.

Рішенням Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02 вересня 2020 року № 1068 в задоволенні заяви відмовлено з посиланням на те, що заявниця не надала документів, що підтверджують реєстрацію з померлим годувальником разом за однією адресою.

Згідно з протоколом перерахунку пенсії ОСОБА_2 , пенсія складала 9919,51 грн.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Частиною 2 ст. 36 вказаного Закону визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з ч. 3 вказаного Закону до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Позивач є особою - досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, і одержує пенсію.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно з п. 2.3 розд. 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника (пп. 9 абз. 2 п. 2.3 розд. 2 Порядку).

Згідно з п. 2.11 розд. 2 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.

Позивачем до відповідача подані певні документи, а саме: копію паспорту, ідентифікаційного номеру, копію трудової книжки копію свідоцтва про смерть, копія свідоцтва про шлюб, довідка з ФСХНБ, копію військового квитка, копію довідки ВПО з реєстрацією за адресою: АДРЕСА_1 , копії реєстрацію заявниці, та її чоловіка, як ВПО в м. Мелітополі з 15.03.2018 по 18.06.2019.

Орган Пенсійного фонду України неправомірно відмовив позивачу в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника – чоловіка, посилаючись на ненадання нею документів, що підтверджують факт перебування позивача на утриманні у померлого годувальника.

Такий факт позивачем підтверджений довідкою від 22 січня 2020 року №3235, що видана адміністрацією Петровського району м. Донецька (так званої «ДНР»), в якій зазначено, що позивач та її чоловік ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали спільно в будинку АДРЕСА_2 по день його смерті; вели спільний побут; дохід чоловіка був для його дружини основним джерелом доходу.

З огляду на загальні принципи, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН (а саме “намібійські винятки”, сформульовані Судом щодо окупованих територій, згідно з якими документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян) та в рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Отже, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач як непрацездатний член сім`ї померлого годувальника-пенсіонера мала право за її бажанням перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Неврахування органом Пенсійного фонду України всіх положень законодавства та неправильна оцінка обставин справи призвели до порушення пенсійних прав позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що призначення пенсії відносяться до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Так, дискреційне повноваження суб`єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об`єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов`язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб`єкти публічної адміністрації.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що зарахування до стажу роботи позивача є дискреційним повноваженням. Проте, у будь-якому випадку суб`єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на наведене з метою ефективного захисту порушених прав позивача порушені права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого рішення із зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Посилання відповідача на обставини, що не відображені в його рішенні є неприйнятними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пенсії у зв`язку із втратою годувальника починаючи з 27.08.2020р. та сплатити заборгованість, суд зазначає, що позивач просить захистити його права, шляхом здійснення виплати, недоотриманої пенсії, яка ще не призначена. Проте, суд зазначає, що позовні вимоги про необхідність захисту прав позивача від їх порушення в майбутньому не можуть бути задоволені на тій підставі, що захисту підлягає лише право, порушення якого відбулось.

Таким чином, неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

З огляду на вищевикладені обставини позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до квитанції від 02 березня 2021 року позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 вказаного Кодексу, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов`язані із розглядом цієї справи.

Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, а саме у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Обручева, 17, код ЄДРПОУ 42169496) про визнання рішення Волноваського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області № 1068 від 02.09.2020 неправомірними; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і перевести її на інший вид пенсії, пенсію у зв`язку із втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 з дня звернення з 27.08.2020.; зобов`язання відповідача нарахувати ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пенсії у зв`язку із втратою годувальника починаючи з 27.08.2020 та сплатити заборгованість. – частково задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02 вересня 2020 року № 1068, прийняте щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 серпня 2020 року з врахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Обручева, 17, код ЄДРПОУ 42169496) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 908,00 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 11 травня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя І.В. Шинкарьова