Ухвала суду № 96896208, 14.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 травня 2021 року Справа № 215/538/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни, за результатом розгляду заяви від 08.04.2019 за вх.№483, яка виявилася у відмові зазначити установу виконавчої влади, яка мала повноваження забезпечити його права на соціальний захист, мала вжити заходи усунення причин, що породжують не забезпечення для нього гарантій держави відповідно до ст.ст.3, 46, 71 Конституції України, та встановити наявність у неї компетенції (повноважень) на підставі ст.ст.3, 8, 19, 22, 33, 46, 48, 55, 68, 71, 90 Конституції України, вжити заходи для забезпечення його конституційних права;

- визнати протиправною бездіяльність начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни за результатом розгляду заяви від 08.04.2019 №483, яка виявилася у відмові надати повідомлення про повноваження осіб, які розглядали заяву, та надати належно завірені копії заяви від 05.09.2018 за вх.№521 з реєстраційними номерами;

- визнати протиправною бездіяльність начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни за результатом розгляду заяви від 08.04.2019 за вх.№483, яка виявилася у хибних висновках при законних підставах і умовах призначення державної соціальної допомоги, та зазначити закон, вимоги якого порушено ним згідно ст.249 КАС України.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2021 року адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни про визнання бездіяльності протиправною передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

25.02.2021 року засобами поштового зв`язку адміністративна справа №215/538/21 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, та 26.02.2021 року передана на розгляд судді Сидоренко Д.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору було відмовлено. Позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання: документу про сплату судового збору за позов, який містить вимоги немайнового характеру у розмірі 908,00 грн.

Копія ухвали суду від 02.03.2021 року була направлена позивачу на його адресу, що зазначена в позовній заяві.

23.04.2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому зазначено, що 16.04.2021 року позивачем було отримано копію ухвали суду від 02.03.2021 року про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п.3 ч.6 ст.251 КАС України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Засобами поштового зв`язку до суду від ОСОБА_1 надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач просить суд звільнити від сплати судового збору у зв`язку з доходами 2026,49 грн., які менше рівня прожиткового мінімуму 2270,00 грн., із захистом соціальних прав на державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ст.ст.46, 48 Конституції України.

До заяви позивач надав довідку №2193 від 13.04.2021 року, видану Тернівським УПСЗН м.Кривий Ріг, в якій зазначено, що позивач перебуває на обліку і отримує компенсаційну виплату працездатній особі, що не працює/не вчиться/ і здійснює догляд за інвалідом І групи - ОСОБА_2 , а саме, виплата у період з січня 2020 року по червень 2020 року складає 33,73 грн., у період з липня 2020 року по грудень 2020 року включно складає 34,75 грн. Всього - 410,88 грн. Також, у довідці зазначена компенсація за надання соціальних послуг особам з інвалідністю 1 гр., а саме: з січня 2020 року по грудень 2020 року складала 1992,76 грн. на місяць. Всього 23913,12 грн.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, а також дослідивши письмові докази, подані до заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, з огляду на наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст.133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону №3674-VІ.

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, тому повинен сплачувати судовий збір.

Судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо).

Суд зазначає, що неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан особи перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч.1 ст.77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання ним позовної заяви у встановленому законом порядку, а саме, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи та компенсація за надання соціальних послуг особам з інвалідністю 1 гр. є єдиним джерелом існування, в тому числі, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що може бути підтверджено, зокрема, довідкою податкового органу про доходи тощо.

Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статтей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення його від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

При цьому, суд роз`яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов`язковим наданням необхідних доказів.

Крім того, ст.133 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень ст.161 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих письмових доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені у заяві не можуть бути визнані поважними, у зв`язку із чим заява задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору наведена в ухвалах Верховного Суду: від 27.01.2020 року справа №215/4776/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87205012), від 27.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170887), від 27.01.2020 року справа №215/2630/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170877), від 02.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86754852), від 27.12.2019 року справа №212/1558/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717736), від 27.12.2019 року справа №215/3553/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84134173), які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що станом на 14.05.2021 року вимоги ухвали суду від 02.03.2021 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем не виконані.

Пунктом 1 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем вимоги ухвали суду від 02.03.2021 року про залишення позовної заяви без руху, станом на 14.05.2021 року не виконан тому, дана позовна заява з копіями доданих до неї документів, підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч.5 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Згідно з ч.6 ст.169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Керуючись ст.ст.14, 72, 79-80, 133, 160, 161, 169, 171, 243, 256, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Каретіної Оксани Володимирівни про визнання бездіяльності протиправною - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко