Рішення № 96896152, 13.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року Справа № 160/17790/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХМЕХІМПОРТ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХМЕХІМПОРТ» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110020/2020/600008/1 від 21.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою оформлення товару (сонячні панелі) 17.09.2020 декларантом було подано електронну митну декларацію, №UA110020/2020/007398. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Однак за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови №UA110020/2020/00038 у прийнятті митної декларації №UA110020/2020/007398 від 17.09.2020 з причини прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA110020/2020/600008/1 від 21.09.2020.

Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA110020/2020/600008/1 від 21.09.2020 митна вартість товару, що була розрахована декларантом, була скорегована відповідачем із застосуванням до товару другорядного методу визначення митної вартості товару "2-r" (резервний метод). Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стало те, що, на думку митного органу: 1) наданий до митного контролю прайс-лист продавця від 01.07.2020 б/н має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари; 2) надані до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових. Пункт 2.4 Контракту від 01.07.2020 №01072020-1 містить відомості щодо включення до ціни товару вартості страхування, однак страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування до митного контролю не надано.

Проте, позивач вважає, що надані ним для митного оформлення документи у повному обсязі підтверджують факт визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача 02.03.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки надані до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових.

Зокрема, п. 2.4 Контракту від 01.07.2020 №01072020-1 містить відомості щодо включення до ціни товару вартості страхування, однак страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування до митного контролю не надано.

Крім того, наданий до митного контролю прайс-лист продавця від 01.07.2020 б/н має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари.

Відповідач зазначає, що при здійсненні митного контролю товару, заявленого МД від 17.09.2020 №UA110020/2020/007398 були достатні підстави для запиту додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак, 21.09.2020 декларантом надано лист №92103, яким повідомлено про неможливість надати додаткові документи у підтвердження митної вартості у десятиденний термін. Враховуючи результати митного контролю, а також те, що позивач відмовився від надання додаткових документів, відповідачем було застосовано коригування митної вартості товару.

Від позивача 21.04.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідно до умов офіційних правил ІНКОТЕРМС (в редакції 2010) CFR ("вартість, фрахт") означає, що Продавець бере на себе обов`язки з розміщення товару на борту судна і оплаті витрат і фрахту, необхідних для доставки товару в зазначений порт призначення, а також щодо виконання експортних митних процедур з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення для вивезення товару. Пунктом "A3" офіційних правил ІНКОТЕРМС (в редакції 2010) також встановлено, що умови поставки CFR ("вартість, фрахт") не передбачають зобов`язань щодо страхування товару. Пунктом 2.4 контракту було встановлено, що ціна товару, крім вартості товару, включає в себе вартість страхування товару проти ризику його втрати і пошкодження під час перевезення.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до Контракту №01072020-1 від 01.07.2020, укладеного між Company "RealTracking", Inc.", USA (Продавець) та ТОВ "ТЕХМЕХІМПОРТ" (Покупець), останній купує товари (сонячні панелі), згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в комерційних інвойсах на поставку товару, які є невід`ємною частиною Контракту.

Так, відповідно до п. 1.3 Контракту поставка товару за цим Контрактом здійснюється партіями. Під партією Товару Сторони розуміють Товар, найменування, асортимент, кількість та вартість якого визначені одним комерційним інвойсом на поставку Товару.

Відповідно до п. 2.1. Контракту, загальна вартість Товару, який підлягає поставці складає 750 000, 00 доларів США.

Згідно з пунктом 2.3 Контракту, ціна за партію і одиницю Товару міститься в комерційних інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту.

Відповідно до Додаткової угоди N 1/1 від 10.07.2020 до Контракту N 01072020-1, пункт 2.4 Контракту викладено в наступній редакції: ціни Товару визначаються Сторонами на умовах поставки CFR (Інкотермс 2010) Південний, Україна. Ціни Товару, крім вартості Товару, включають в себе: вартість упаковки Товару і її маркування, вартість оформлення супровідних документів на Товар, вартість експортного митного оформлення Товару, вартість навантаження Товару на перевізні засоби, вартість перевезення Товару (включаючи вартість фрахту) до місця поставки.

З метою митного оформлення товару "Сонячна панель (модуль)" позивачем до Дніпровської митниці Дежмитслужби 17.09.2020 подано електронну декларацію NUA110020/2020/007398.

Для розмитнення вказаного товару Товариством до відповідача були надані наступні документи: Контракт N 01072020-1 від 01.07.2020 та додаткову угоду, прайс лист від 01.07.2020; комерційна пропозиція від 01.07.2020; інвойс N 00020578 від 20.07.2020; пакувальний лист N 00020578 від 20.07.2020; коносамент №203850590 від 21.07.2020; коносамент №203853047 від 21.07.2020; Сертифікат від 20.07.2020; CMR №2572 від 16.09.2020; CMR №3240 від 16.09.2020 та переклади документів.

Митну вартість товару підприємством було визначено відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України, а саме: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Судом встановлено, що відповідачем, в рамках проведення консультацій, було направлено повідомлення Товариству, відповідно до змісту якого, були виявлені розбіжності у наданих позивачем документах, а саме:

наданий до митного контролю прайс-лист продавця від 01.07.2020 б/н має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари;

п. 2.4 Контракту від 01.07.2020 N 01072020-1 містить відомості щодо включення до ціни товару вартості страхування, однак страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування до митного контролю не надано.

Зокрема, повідомленням у ТОВ "ТЕХМЕХІМПОРТ" витребувано додаткові документи на підтвердження правомірності застосування обраного методу.

Листом від 21.09.2020 позивач повідомив відповідача про неможливість надання уточнюючих документів в рамках консультації в десятиденний термін.

Дніпровською митницею Держмитслужби прийняте рішення про коригування митної вартості UA110020/2020/600008/1 від 21.09.2020, згідно яких митниця здійснила коригування митної вартості задекларованих товарів.

Вважаючи таке рішення митного органу протиправним, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно зі ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, положення МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону узгоджується із положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, стандартними правилами, встановленими пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року N 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Вказане узгоджується з проголошеними статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 МК України закріплено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі ж, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, відповідно до положень пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості, орган доходів і зборів, має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 МК України орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У разі, якщо митним органом, будуть виявлені розбіжності в документах, ознаки підробки документів або виникне необхідність з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, законом надано право витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі N815/2501/18, від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, від 31.03.2015 у справі №21-127а15 та від 02.06.2015 у справі №21-498а15.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CFR (вартість та фрахт) означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для поставки товару в зазначений порт, однак ризик втрати чи ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна у порту відвантаження. За умовами CFR на продавця лягає відповідальність з очищення товару від стягнень для його вивозу.

Отже, такі складові митної вартості товару, як витрати на транспортуванні навантаження/вивантаження та страхування не потребували додаткового підтвердження декларантом. Тобто, додаткових витрат, які б могли вплинути на митну вартість товару, Позивач в будь-якому випадку не поніс, оскільки всі зазначені витрати відповідно до умов поставки CFR (вартість та фрахт) включаються до ціни товару, що буде сплачена Позивачем на умовах визначених контрактом.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 04.09.2020 №825/573/17.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування умов контракту і поставки та інших доказів, що свідчили б про те, що позивач поніс додаткові витрати зі страхування.

Щодо іншої підстави прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, а саме - надання до митного контролю прайс-листа продавця від 01.07.2020 б/н та його адресний характер, суб`єктивну спрямованість, оскільки заявлені умови поставки CFR Pivdennyi, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари, суд враховує таке.

Як зазначалося, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Доводи відповідача про те, що наданий декларантом прайс-лист від 01.07.2020 має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, не свідчить про порушення позивачем норм митного законодавства, оскільки прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №810/690/17.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, надані позивачем документи (зокрема прайс-лист) кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів UA110020/2020/600008/1 від 21.09.2020 такої інформації не містить, що дає підстави вважати його необґрунтованим та немотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно з ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому відповідно до ч. 6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Зазначену правову позицію превалювання застосування основного методу визначення митної вартості за відсутності розбіжностей, які б не давали можливості визначити митну вартість товару викладено Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №815/2766/17.

Суд зазначає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару із застосуванням резервного методу, відповідачем не вказано, яким чином митну вартість товару визначено саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Водночас, відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, тому суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2102,00 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 241, 245, 250, 257 – 262, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХМЕХІМПОРТ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110020/2020/600008/1 від 21.09.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХМЕХІМПОРТ" за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська