Рішення № 96896148, 13.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року Справа № 160/5109/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ( 49094, м. ДНніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, РНОКПП 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, у вигляді не зарахування для обчислення призначеної пенсії за віком періоди роботи позивача: з 03.11.1993 року по 30.09.1994 року, з 14.10.1994 року по 31.05.1995 року, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 року, з 08.12.2011 року по 01.04.2012 року.

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати для обчислення призначеної пенсії за віком трудовий стаж позивача в періоди: з 03.11.1993 року по 30.09.1994 року, з 14.10.1994 року по 31.05.1995 року, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 року, з 08.12.2011 року по 01.04.2012 року, і провести перерахунок розміру призначеної пенсії та її виплату в новому розмірі з дати призначення такої пенсії, а саме з 20.08.2020 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.08.2020 року призначена пенсія за віком (після досягнення мною віку 59,6 років) та перебуває на обліку головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області.

При цьому, листом від 02.09.2020 року № 0400-0305-8/75084 відповідач повідомив позивача, що до трудового стажу при призначенні пенсії не будуть зараховані періоди роботи з 01.10.1991 року по 22.10.1993 року, з 03.11.1993 року по 30.09.1994 року (печатка на звільненні «УССР»), та з 14.10.1994 року по 31.05.1995 року (відсутнє посилання на КЗпП).

Після отримання вказаного листа позивач надала відповідачу додаткові документи, за результатами розгляду якого відповідач зарахував до трудового стажу позивача лише період роботи з 01.10.1991 року по 22.10.1993 року. Інші трудові періоди позивача до трудового стажу відповідачем зараховані не були.

Позовні вимоги просить задоволити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року відкрито провадження у справі № 160/5109/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року від відповідача було витребувано належним чином завірену копію пенсійної справи та запропоновано у разі невизнання позову протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду надати відзив на позовну заяву.

13 травня 2021 року від відповідача надійшов відзив, в якому останнім зазначено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 30.10.1978 позивачу до загального стажу не зараховано періоди роботи: з 03.11.1993 року -30.09.1994 року (печатка УССР), з 14.10.1994 - 31.05.1995 (періоди роботи зазначені не у відповідності з формулюванням чинного законодавства).

на пропозицію головного упралвіння пенсійного фонду України про надання довідки підприємства або архіної установи про підтвердження спірного періоду, додатково до головного управління документів про підтвердження трудового стажу у спірний період не надавала.

У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 20.08.2020 року знаходиться на обліку головного управління Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області та отримує пенсію за віком.

Листом від 02.09.2020 року № 0400-0305-8/75084 повідомлено ОСОБА_1 , що пенсія призначена без урахування періодів роботи з 01.10.1991 року по 22.10.1993 року, з 03.11.1993 року по 30.09.1994 року та з 14.10.1994 по 31.05.1995 року через невідповідність записів у трудовій книжці нормам чинного законодавства.

Після отримання вказаного листа позивач направила до відповідача додаткові документи, за результатами розгляду яких відповідачем до загального стажу позивача зараховано період роботи з 01.10.1991 року по 22.10.1993 року.

Не погодившись з діями відповідача щодо не зарахуванням періодів роботи 03.11.1993 року по 30.09.1994 року, з 14.10.1994 року по 31.05.1995 року, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 року, з 08.12.2011 року по 01.04.2012 року до трудового стажу, позивач звернулась з даним позовом до суду

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України (ч.1 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі Закон №1058-IV) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.п. 2, 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за № 58 (далі-Інструкції № 58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Інструкції № 58 при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Відповідно до п.п.2.2 пункту 2 Інструкції № 58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Згідно з п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Окрім того, суд звертає увагу, що Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 не передбачає наслідків для особи щодо якої вона складена, порушення порядку ведення трудової книжки.

Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Аналіз зазначених правових норм дозволяє зробити висновок, що обов`язок щодо проставлення печатки при звільненні працівника та внесення достовірної інформації у належний спосіб покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Відповідач, відмовляючи у зарахуванні стажу період роботи позивача з 03.11.1993 року по 30.09.1994 року, з 14.10.1994 року по 31.05.1995 року, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 року, з 08.12.2011 року по 01.04.2012 року, посилається на відсутність посилання на КЗпП в записі при звільнені, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року зі змінами. Для зарахування до трудового стажу вказаного періоду роботи необхідно подати уточнюючи довідки підприємств.

Суд вважає, твердження відповідача необґрунтованим, оскільки відповідно до Інструкції №58 всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на підприємстві, засвідчено підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 02.04.2019 року по справі № 428/1695/17., від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 , від 31 січня 2019 року у справі № 423/1450/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а , що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Отже, суд зробив висновок, що не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 03.11.1993 року по 30.09.1994 року, з 14.10.1994 року по 31.05.1995 року, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 року, з 08.12.2011 року по 01.04.2012 року, що зазначені в трудовій книжки носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, що свідчить про те, що відповідачем не було забезпечено розгляду періодів роботи при призначенні позивачу пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Виправлень або нечіткостей трудова книжка позивача НОМЕР_2 не містить.

За таких обставин справи, суд вважає, що подані позивачем документи належним чином підтверджують трудовий стаж позивача, і як наслідок позовна вимога в цій частині підлягає до задоволення.

Водночас, Верховний Суд у справі №640/16224/19 (провадження №К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду, яка є обов`язковою до застосування в силу приписів КАС України, суд вважає, що позовна вимога в частині визнання протиправною бездіяльності головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області у вигляді не зарахування для обчислення призначеної пенсії за віком спірних періодів роботи позивача не може бути задоволена, оскільки в даному випадку мала місце дія відповідача, яка виразилась у формі листа з відмовою у задоволенні заяви позивача пр призначення пенсії.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та з урахуванням положень ч.2ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, а саме: визнати протиправними дії відповідача у не зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 для обчислення призначеної пенсії за віком періоди роботи: з 03.11.1993 року по 30.09.1994 року, з 14.10.1994 року по 31.05.1995 року, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 року, з 08.12.2011 року по 01.04.2012 року та зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області зарахувати ОСОБА_1 , для обчислення призначеної пенсії за віком, трудовий стаж за періоди: з 03.11.1993 року по 30.09.1994 року, з 14.10.1994 року по 31.05.1995 року, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 року, з 08.12.2011 року по 01.04.2012 року, та провести перерахунок розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 та її виплату в новому розмірі з дати призначення такої пенсії, а саме з 20.08.2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи усе вищеперелічене, суд зробив висновок, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.2074298352 від 02.04.2021 року.

Отже, оскільки задоволено основну вимогу позивача, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ( 49094, м. ДНніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, РНОКПП 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, – задоволити частково.

Визнати протиправними дії відповідача у не зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 для обчислення призначеної пенсії за віком періоди роботи: з 03.11.1993 року по 30.09.1994 року, з 14.10.1994 року по 31.05.1995 року, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 року, з 08.12.2011 року по 01.04.2012 року.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області зарахувати ОСОБА_1 , для обчислення призначеної пенсії за віком, трудовий стаж за періоди: з 03.11.1993 року по 30.09.1994 року, з 14.10.1994 року по 31.05.1995 року, з 01.06.1995 року по 31.12.1998 року, з 08.12.2011 року по 01.04.2012 року, та провести перерахунок розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 та її виплату в новому розмірі з дати призначення такої пенсії, а саме з 20.08.2020 року.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук