Рішення № 96896076, 22.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Справа № 160/12152/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врони О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 шляхом внесення відповідного запису (даних, операцій) до інтегрованої картки платника з податку на доходи з фізичних осіб: пені з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 798 655,48 грн.; пені з податку на додану вартість у розмірі 570 103,68 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДФС шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 нарахованої пені з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 798 655,48 грн.; нарахованої пені з податку на додану вартість у розмірі 570 103,68 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що за результатами аналізу отриманих розрахунків пені наведених в додатках до відповіді на адвокатський запит встановлено, що дата початку нарахування пені є набагато раніше, а ніж дата винесення податкових повідомлень-рішень, та дата закінчення граничного строку сплати грошового зобов`язання за такими податковими повідомленнями-рішеннями. Дата закінчення нарахування пені, також відрізняється від дати фактичної сплати грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями. Відповідачем нараховано пені за більший період та, як наслідок у більшому розмірі. Отже, позивачем встановлено неправомірне нарахування пені, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, станом на день закінчення процесуального строку розгляду справи, в суду були відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року, та з метою недопущення порушення прав учасників процесу на здійснення судочинства на засадах змагальності, свободи в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судом було зупинено провадження у справі ухвалою від 01.12.2020 року.

16.02.2021 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування своєї правової позиції зазначено, що відповідачем нараховано пеню, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання – 03.03.2017 року з податку на додану вартість та 20.02.2018 року з податку на доходи фізичних осіб.

22.02.2021 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій вказано, що датою отримання податкових повідомлень-рішень від 29.12.2018 року №0567601305, №0567591305 є 11.01.2019 року, а тому граничним строком сплати податкових зобов`язань за податковими повідомлення-рішеннями є дата 21.01.2019 року. Отже, днем початку нарахування пені мав бути наступний робочий день – 22.01.2019 року.

Ухвалою суду від 22.02.2021 року поновлено провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований 09.06.2003 року. Основним видом діяльності є КВЕД 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність.

Через засоби електронного зв`язку в Електронному кабінеті платника податків позивачу стало відомо про нарахування в інтегрованій картці платника податків пені:

- з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 696 261,35 грн., дата нарахування зазначено - 06.07.2020;

- з податку на додану вартість у розмірі 525 806,68грн., дата нарахування зазначено - 17.08.2020.

За аналізом даних, розміщених в Електронному кабінеті платника податків, встановлено, що зазначена пеня була нарахована:

- з податку на доходи з фізичних осіб: на податкове повідомлення-рішення від 29.12.2018 року №0567591305 яким визначено суму грошових зобов`язань у загальному розмірі 2 235 847,69 грн.. у тому числі: 1 788 678,15 грн. - за основним платежем та 447 169,54 грн. - за штрафними санкціями.

- з податку на додану вартість: на податкове повідомлення-рішення від 29.12.2018 року №0567601305, яким визначено суму грошових зобов`язань у загальному розмірі 2 563 377,50 грн., у тому числі: 2 050 702,00 грн. - за основним платежем та 512 675,50 грн. - за штрафними санкціями.

Досліджуючи питання виникнення податкових зобов`язань за наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, судом встановлено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.11.2018 року №66506/04- 36-13/ НОМЕР_1 .

На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення

- №0567591305 від 29.12.2019 року яким донараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 2 235 847,69 грн., у тому числі за основним платежем 1 788 678,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 447 169,54 грн.;

- №0567601305 від 29.12.2019 року яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 563 377,50 грн., у тому числі за основним платежем 2 050 702,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 512 675,50 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Так, за результатами розгляду справи №160/6680/19 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року, залишеним в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 року позовні вимоги позивача були задоволенні частково, а саме:

- податкове повідомлення-рішення №0567601305 від 29.12.2018 року визнано протиправним та скасовано в частині донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1070022,00 грн. основного зобов`язання та в сумі 267505,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- в частині позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення №0567591305 від 29.12.2018 було відмовлено.

Таким чином, за результатами судового оскарження суми грошових зобов`язань по податковим повідомленням-рішенням стали узгодженими та склали:

- 1 225 850.00 грн.. у тому числі: 980 680,00 грн. - за основним платежем та 245 170,00 грн. - за штрафними санкціями - з податку на додану вартість;

- 2 235 847.69 грн. у тому числі за основним платежем 1 788 678,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 447 169,54 грн. - податку на доходи з фізичних осіб.

З матеріалів справи відомо, що позивачем було сплачено відповідні суми грошових зобов`язань та погашено дані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- з податку на доходи з фізичних осіб у загальному розмірі 2 235 847.69 грн. згідно платіжних доручень від 05.02.2019 року №3 у розмірі 1 968 397,23 грн., від 27.12.2019 року №2 у розмірі 267 450,46 грн.;

- з податку на додану вартість згідно платіжного доручення від 05.02.2019 року №1 у розмірі 1 636 843,75 грн.

Враховуючи факт погашення податкових сум грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями та розбіжності між датою здійснення такої оплати та датами нарахування пені, у позивача виникли сумніви в обґрунтованості розміру такої пені. При тому, що такі розбіжності прямо впливають на період нарахування пені та як наслідок на її розмір.

У зв`язку з чим відповідачу було направлено адвокатський запит від 02.09.2020 року з проханням надати розрахунок такої пені.

У відповідь на адвокатський запит відповідачем було надано лист від 10.09.2020 року №87493/10/04-36-33-06 з розрахунками нарахування пені, з якого відомо, що розрахунок пені відповідачем здійснено з податку на додану вартість з 03.03.2017 року, а з податку на доходи фізичних осіб з 19.02.2018 року.

За результатами аналізу отриманих розрахунків пені наведених в додатках до відповіді на адвокатський запит позивач вважає, що дата початку нарахування пені є набагато раніше, а ніж дата закінчення граничного строку сплати грошового зобов`язання за такими податковими повідомленнями-рішеннями. Дата закінчення нарахування пені, також відрізняється від дати фактичної сплати грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями.

З таким нарахування пені позивач не погодився та звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Під поняттям податковий борг слід розуміти - суму узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом 129.1.1 п. 129.1 статті 129 ПК України передбачено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України).

З аналізу наведених вище положень законодавства за можливе дійти наступного висновку.

Пеня нараховується на суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір, але не сплатив у встановлені законодавством строки, та/або на суму штрафної (фінансової) санкції чи санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не сплачених платником у встановлені законодавством строки.

Нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (податкове повідомлення - рішення)), розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати, визначеного пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, податкового зобов`язання, включаючи період адміністративного та судового оскарження та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

При цьому, пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України не передбачено нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.02.2019 року по справі №820/6468/17.

Судом встановлено, що датою отримання податкових повідомлень-рішень від 29.12.2018 року №0567601305, №0567591305 є 11.01.2019 року, про що свідчить поштові повідомлення, та не спростовується відповідачем, то граничним строком сплати податкових зобов`язань за таким податковими повідомленнями-рішеннями є дата 21.01.2019 року, а отже днем початку нарахування пені мав би бути наступний робочий день - 22.01.2019 року, а днем закінчення її нарахування - 05.02.2019 року та 27.12.2019 року (день сплати вказаних зобов`язань відповідно до платіжних доручень).

Згідно з п. 129.4 ст. 129 ПК України, на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

З огляду на неправомірний розрахунок строків, з яких має бути здійснення нарахування пені, судом встановлено неправомірне нарахування позивачу пені у визначених відповідачем розмірах, проте суд не проводить розрахунок нарахування пені, оскільки відповідні повноваження є дискреційними повноваженнями податкового органу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В даному випадку судом встановлено порушення прав позивача, які мають бути усунуті у визначений судом спосіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, статті 17, частини п`ятої статті 19 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Цneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 10510,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.09.2020 року №1 та від 20.10.2020 року №1.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково в другій немайновій позовній вимогі, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 9459,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 шляхом внесення відповідного запису (даних, операцій) до інтегрованої картки платника з податку на доходи з фізичних осіб: пені з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 798 655,48 грн.; пені з податку на додану вартість у розмірі 570 103,68 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДФС шляхом проведення належного розрахунку пені за податковими повідомленнями-рішеннями від 29.12.2018 року №0567601305, №0567591305, з урахуванням правової позиції, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 9459 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона