Рішення № 96896067, 28.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року Справа № 160/4050/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене в листі № 0400-010303-8/22130 від 15.02.2021р. «Про відмову в призначенні пенсії» щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 05.02.2021р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р.) та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р.) з 05 лютого 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона 05.02.2021 року звернулась із заявою та всіма необхідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатом розгляду заяви позивача відповідачем було прийнято рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії, про що позивача було повідомлено листом № 0400-010303-8/22130 від 15.02.2021року. Підставою для відмови стало відсутність необхідного загального стажу. Позивач вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватись норми ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, тому дії відповідача є незаконними та такими, що порушують її право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 160/4050/21. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

27.04.2021 р. до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають чоловіки, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки:

53 роки - зі жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року.

За відсутності страхового стажу, у період до 1 квітня 2024 року, пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку з 1 квітня 2020 по 31 березня 2021 - не менше 23 років у жінок.

Згідно наданих документів позивач працювала на Дніпропетровському заводі хімічних виробів, який було реорганізовано у ВАТ "Дніпропобутхім":

з 28.07.1986 по 14.08.1989 - ливарником пластмас в цеху по виробництву полімерної тари гарячим способом, з 15.08.1989 по 02.01.1993 - машиністом видобувних машин (Список № 2).

Відповідно до наказу від 22.11.1995 № 218 ВАТ ""Дніпропобутхім" про результати атестації робочих місць - машиністи видобувних машин дільниці п/е туб атестовані за Списком № 2.

Державна реєстрація ВАТ "Дніпропобутхім" припинена за судовим рішенням (згідно відомостей з реєстру).

За таких обставин, комісією прийнято рішення підтвердити період роботи з 28.07.1986 по 02.01.1993, для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2.

Згідно наданої пільгової довідки від 19.11.2018 № 40 стаж роботи по Списку № 2 в Українсько-польському ТОВ з II "Завод "Квазар" складає 6 років 5 місяців 6 днів.

Таким чином, загальний стаж позивача складає 21 рік 4 місяці 8 днів (при необхідних на дату звернення 23 роках), пільговий стаж по Списку № 2— 13 років 1 місяць 14 днів.

Враховуючи вищевикладене, у позивача відсутній необхідний загальний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.

Представник відповідача також вказує, що з 23 січня 2020 року застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

03.10.2017 прийнято Закон України № 2148-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" (набрав чинності 11.10.2017), яким внесені зміни до абзацу другого пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 та визначено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Отже, досягти віку та набути необхідний стаж, передбачені Законом № 1788-ХІІ, для призначення пенсії особі необхідно було до 11.10.2017 року.

Таким чином, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як спеціальний закон, є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1 та 2 з моменту набрання законної сили Закону України від 03.10.2017 № 2148- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" з 11.10.2017 року, а тому рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 розповсюджується на осіб, у яких право на призначення пенсії на пільгових умовах виникло до 11.10.2017 року.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 05 лютого 2021 року звернулась із заявою та всіма необхідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Листом № 0400-010303-8/22130 від 15.02.2021 року «Про відмову в призначенні пенсії» відділом призначення пенсій управління застосування пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

У даному листі, зокрема, зазначено, що комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про зарахування періоду роботи в ВАТ "Дніпропобутхім" з 28.07.1986 по 02.01.1993 до пільгового стажу за Списком №2. Згідно наданої пільгової довідки від 19.11.2018 № 40 стаж роботи по Списку №2 в Українсько-польському ТОВ з ІІ "Завод" Квазар" складає 6 років 5 місяців 6 днів. Таким чином загальний страховий стаж складає 21 рік 4 місяці 8 днів (при необхідних 23 роках), пільговий стаж по Списку №2 - 13 років 1 місяць 14 днів, тому відмовлено в призначенні пенсії згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону, оскільки відсутній необхідний загальний стаж.

Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та її конституційних прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першою статті 4 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” №213-VIII від 02.03.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” №2148-VIII від 03.10.2017, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 2 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом “б” статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII.

Пунктом першим резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” №213-VIII від 02.03.2015.

Пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції:

“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах”.

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт “б” статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Відносно позивача, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом “б” статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст. 69 Закону України “Про Конституційний Суд України” судом мають враховуватись висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020.

У пункті 3.2. Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.

У пункті 4.4. Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13 Закону № №1788-XII, у редакції до внесення змін Законом № 213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Застосування відповідачем до спірних правовідносин норми статті 114 Закону №1058-IV не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно із якими, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Суд зазначає, що норми статті 114 Закону України №1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII, які були визнані неконституційними, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

З огляду на наведену ідентичність цих норм очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та статтею 114 Закону №1058.

Згідно із ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України” Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто на користь позивача.

Так, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії, оскільки рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції та діючого законодавства України, а відтак підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з`ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В трудовій книжці НОМЕР_1 наявні записи про роботу позивача на посадах, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а саме: ливарником пластмас та машиністом видувних машин цеху по виробництву полімерної тари в ВАТ «Дніпропобутхім» в період з 28.07.1986р. по 02.01.1993р.; ливарником пластмас в Українсько-польському ТОВ з II «Завод «Квазар» з 01.10.2002р. по 30.06.2009р.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі - Порядок № 383).

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У період трудової діяльності позивача діяли Списки № 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР 22.08.1956 № 1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162. постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгове умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Так, згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Як вбачається з матеріалів справи, комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішенням від 11 квітня 2019 року № 1, яким підтверджено період роботи ливарником пластмас та машиністом видувних машин цеху по виробництву полімерної тари в ВАТ «Дніпропобутхім» в період з 28.07.1986р. по 02.01.1993р., для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2.

Згідно довідки Українсько-польського ТОВ з II «Завод «Квазар» від 19.11.2018 № 40 уточнюючій особливий характер праці або умов праці, які необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах, позивач працювала повний робочий день та виконувала роботу в шкідливих і важких умовах праці на виробництві виробів гарячим способом з пластичних мас по професії «Ливарник пластмас», що передбачена Списком № 2, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. № 162, від 16.01.2003р. № 36. Згідно зазначеної довідки, пільговий стаж позивача за Списком № 2 в період з 01.10.2002р. по 30.06.2009р. складає 6 років 05 місяців 06 днів.

Як зазначалося раніше, відповідач у листі № 0400-010303-8/22130 від 15.02.2021р. «Про відмову в призначенні пенсії» вказав, що загальний стаж роботи позивача становить 21 рік 4 місяці 8 днів, з яких пільгового стажу по Списку № 2 - 13 років 1 місяць 14 днів.

Суд зазначає, що загальний та пільговий стаж роботи, врахований відповідачем під час розгляду заяви про призначення пенсії від 05.02.2021р., є достатнім для на призначення пенсії згідно пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ (в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р.).

Отже, приймаючи до уваги те, що позивач на момент звернення до відповідача досягла віку 53 років, за призначенням пенсії звернулась до пенсійного органу 05.02.2021р., тобто після прийняття Конституційним Судом рішення № 1 -р/2020 від 23.01.2020р., враховуючи те, що позивач до 01.04.2015 року працювала на посадах, визначених пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, загальний стаж роботи позивача становить 21 рік 04 місяці 08 днів (при необхідних 20 роках), з них за Списком № 2 - 13 років 01 місяць 14 днів (при необхідних 10 роках), то позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону 1788-ХІІ (в редакції рішення Конституційного Суду України Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020р.) з 05.02.2021р.

За правилами частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене в листі № 0400-010303-8/22130 від 15.02.2021р. «Про відмову в призначенні пенсії», яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 05.02.2021 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 р.) та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р.) з 05 лютого 2021 року.

Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник