Рішення № 96896032, 12.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1690/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 02.03.2020 № 1 про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов`язання провести з 19.02.2020 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області від 26.02.2020 №312.

В обґрунтування позову позивач вказала, що після звільнення з посади судді у відставку вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Волинській області та отримує довічне грошове утримання в розмірі 90% суддівської винагороди.

ОСОБА_1 02.03.2020 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Волинській області від 26.02.2020 №312, виданої відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020. Зазначеним рішенням Конституційного Суду України було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” зі змінами, зокрема, пункту 25, яким було передбачено право на отримання щомісячного довічного грошового утриманні у розмірі, визначеному цим Законом, лише суддею, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Відповідач заяву не задовольнив та у проведенні перерахунку відмовив з тих підстав, що на даний час положення законодавства України щодо призначення та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці не приведені у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020.

На повторне звернення із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, відповідачем також було відмовлено з тих самих підстав.

Позивач із рішенням відповідача не погоджується та вважає, що після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” вона набула право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Закону, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що за наслідками розгляду заяви позивача від 02.03.2020 про перерахунок довічного грошового утримання з 19.02.2020 на підставі довідки від 26.02.2020 №312, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Волинській області Управлінням прийнято рішення про відмову в проведенні такого перерахунку.

Підставою для прийняття такого рішення було те, що Верховною Радою України не були виконані зобов`язання щодо приведення законодавства України у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, покладені на неї пунктом 5 резолютивної частини рішення, та на даний час відсутній механізм та порядок проведення перерахунків щомісячного грошового утримання судді у відставці.

З наведених підстав та покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №0640/3835/18, відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю. Крім цього, вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 видало позивачу довідку від 26.02.2020 №312 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Як слідує з матеріалів справи, 02.03.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 26.02.2020 №312.

Рішенням від 02.03.2020 № 1 ГУ УПФ у Волинській області було відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Як слідує з рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 02.03.2020 № 1 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку на підставі довідки від 26.02.2020 №312 з тих підстав, що положення законодавства України щодо призначення та перерахунків щомісячного довічного грошового утримання судді не приведені у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 та відповідно механізм і порядок проведення перерахунків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутній.

Листом від 11.03.2020 №0300-0305-8/5590 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення вказаного перерахунку.

30.11.2020 позивач повторно звернулася із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 26.02.2020 №312, проте листом від 09.12.2020 № 0300-0305-8/41832 та листом від 14.12.2020 № 17078-17224/У-02/8-0300/20 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про відсутність підстав для проведення вказаного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У листі від 14.12.2020 № 17078-17224/У-02/8-0300/20 зазначено, що ГУ ПФУ у Волинській області розглядалось звернення позивача щодо розгляду заяви від 02.03.2020 по питанню проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та повідомлено про прийняте рішення від 02.03.2020 № 1 про відмову у проведенні такого перерахунку.

Позивач, не погоджуючись з відмовою ГУ ПФУ у Волинській області у перерахунку та виплати з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, звернулася із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” (далі – Закон №1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).

Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, розділом ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так у підпункті 4 пункту 24 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII зазначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

При цьому пункт 23 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII, який передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), виключений з 01 січня 2020 року на підставі підпункту 16 пункту 1 розділу І Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування”.

Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Однак Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

У зазначеному рішенні Конституційний Суд України відзначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України 13 липня 2017 року №2136-VIII “Про Конституційний Суд України” закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У пункті 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 обумовлено, що положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 02 червня 2016 року №1402–VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а позивач набула право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 Розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.

Суд наголошує, що зміна з 01.01.2020 розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених прав у зв`язку із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.

Отже, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII з 19.02.2020, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, яке набрало законної сили 07.08.2020. Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України цей правовий висновок суд враховує у даній справі, яка є типовою.

Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України, адже умовою такого перерахунку є визначені Законом №1402-VIII підстави, а саме збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, підтверджене відповідною довідкою, яку надала позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон №1402-VIII не передбачає.

Крім того, безпідставним є покликання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.05.2020 у зразковій справі №0640/3835/18, оскільки різними є обставини, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права в справі, що розглядається, та зразковій справі №0640/3835/18.

Як уже зазначалося, спірні правовідносини з відповідачем виникли після визнання неконституційним пункту 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII.

Проаналізувавши вищенаведене суд приходить до висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 02.03.2020 №1 за результатами розгляду заяви про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке слід визнати протиправним з наведених вище підстав.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20, суд у даній справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 02.03.2020 №1 за результатами розгляду заяви про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Волинській області від 26.02.2020 №312, з урахуванням фактично виплачених сум.

Водночас суд вважає необґрунтованими твердження представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача від 02.03.2020 про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 26.02.2020 №312, відповідач листом від 11.03.2020 №0300-0305-8/5590 повідомив про відсутність підстав для проведення вказаного перерахунку.

30.11.2020 позивач повторно звернулася із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 26.02.2020 №312, проте листом від 09.12.2020 № 0300-0305-8/41832 та листом від 14.12.2020 № 17078-17224/У-02/8-0300/20 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про відсутність підстав для проведення вказаного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У листі від 14.12.2020 № 17078-17224/У-02/8-0300/20 зазначено, що ГУ ПФУ у Волинській області розглядалось звернення позивача щодо розгляду заяви від 02.03.2020 по питанню проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та повідомлено про прийняте рішення від 06.03.2020 № 1 про відмову у проведенні такого перерахунку.

Однак, як слідує з матеріалів справи, ГУ ПФУ у Волинській області рішення про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було прийняте 02.03.2020 за № 1.

У листі від 11.03.2020 на який посилається відповідач, не зазначалося про прийняте оскаржуване рішення від 02.03.2020 № 1. Доказів надіслання позивачу вказаного рішення відразу після його прийняття відповідачем суду не надано.

Як свідчать матеріали справи оскаржуване рішення було надіслане позивачу лише за її заявою від 18.01.2021, а до суду із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернулася 11.02.2021, про що свідчить відмітка пошти на поштовому відправленні, тобто в межах строків, визначених статтею 122 КАС України.

Відтак, відсутні підстави для вирішення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, оскільки такий строк позивачем не пропущено.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 02 березня 2020 року №1 за результатами розгляду заяви про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Волинській області від 26 лютого 2020 року №312, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Суддя Р.С. Денисюк