Ухвала суду № 96895609, 13.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

13 травня 2021 р. Справа № 120/1845/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини 3008 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 3008 Національної гвардії України. У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що наказом командира військової частини 3008 НГУ від 08.11.2019 № 257 його на підставі наказу начальника Західного територіального управління НГ України від 18.10.2019 № 72 звільнено з військової служби у запас відповідно до п.п. "а" п. 2 ч. 5 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із закінченням строку контракту. Виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 08.11.2019.

Позивач вказав, що відповідно до вимог чинного законодавства, у день звільнення з військової служби з ним мали провести повний розрахунок за усіма видами забезпечення. Однак, на думку позивача, йому неправомірно не нараховано та не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей".

Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити нарахування та виплату вказаної грошової допомоги.

Листом від 02.03.2021 № 50/08/33-М-463 відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги, посилаючись на відсутність у позивача необхідної вислуги років у календарному обчисленні.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою від 10.03.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

31.03.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Також відповідач зазначив, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з цим позовом.

Надавши оцінку аргументам відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду із адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.

Водночас положення цих статей не містять виключень та поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Так, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

Нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно - правового спору.

Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є вимога про визнання протиправною бездіяльність Військової частини 3008 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Суд зазначає, що військова служба є різновидом публічної служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з`ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 08.11.2019 його було звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. Отже, позивач знав про факти порушення своїх прав ще 08.11.2019, оскільки в наказі про його звільнення від 08.11.2019 за № 257 відсутні відомості про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

До того ж, із позовної заяви видно, що позивач був обізнаний із тим, що саме на момент його звільнення (08.11.2019) із ним повинен бути проведений повний розрахунок та виплачено оспорювану допомогу. Це вказує на те, що про факт невиплати допомоги позивач був обізнаний на момент проведення із ним розрахунків при звільненні.

Однак, до суду з цим позовом позивач звернувся лише 05.03.2021, тобто із істотним пропуском встановленого процесуальним законом місячного строку звернення до суду.

Позивач, як на обставину, що вказує на дотримання ним строку звернення до суду із цим позовом посилається на лист відповідача від 02.03.2021 № 50/08/33-М-463. Однак вказаний лист судом не береться до уваги, з огляду на таке.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Тому, отримання позивачем листа відповідача від 02.03.2021 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 2 роки від тоді, коли на його думку мав місце факт порушення його прав.

Крім того, Верховний Суд у своєму рішенні, зокрема від 08.08.2019 у справі № 127/13736/16-а зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними ж причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

Відтак, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає нормам ч. 6 ст. 161 КАС України адже подана в суд із пропуском встановленого строку за відсутності обґрунтованого клопотання про його поновлення.

При цьому судом враховується, що Верховний Суд у постановах від 09.07.2020 у справі № 320/6659/18 та від 27.08.2020 № 804/871/16 зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення.

Крім того в ухвалі від 18.01.2021 у справі № 560/3993/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що одноразова грошова допомога при звільненні, виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про оплату праці", не входить до структури заробітної плати і відповідно не може вважатися додатковим видом грошового забезпечення.

Тому судом не застосовується ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частиною 13 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Нормою ч. 1 ст. 123 КАС України передбачено спеціальний строк звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду тривалістю десять днів.

Тому, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 необхідно встановити десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку.

Суд зауважує, що відповідно до норм п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, наслідком невиконання позивачем вимог цієї ухвали є залишення позову, без розгляду.

Дата постановлення ухвали обумовлена, в тому числі, перебуванням судді у справі в період з 05.05.2021 по 07.05.2021 в щорічній відпустці на підставі Наказу від 21.04.2021 № 058-в/к.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 240, 248, 256, КАС України, суд

УХВАЛИВ

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3008 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, залишити без руху.

2. Запропонувати позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович