Рішення № 96891695, 13.05.2021, Березанський районний суд Миколаївської області

13.05.21 Справа № 469/784/20

2-а/469/5/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач ОСОБА_1 - не з"явився,

представник позивача адвокат Дорошенко А.В. за ордером № 139849 - не з`явилась,

відповідач ОСОБА_2 не з`явився,

представник відповідача ГУНП в Миколаївській області - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції Березанського відділення поліції Очаківського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Петрука Євгенія Валерійовича та Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення і закриття справи, -

в с т а н о в и в:

Позивач 23 вересня 2020 року звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з вказаним позовом, у якому просив скасувати постанову серії БАА №108649 від 24 серпня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн., справу про адміністративне правопорушення закрити.

На обгрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що вказаною постановою його визнано винним у тому, що 24 серпня 2020 року о 20.05 год. в смт. Березанка Миколаївської області на 141 км. автодороги Т-15 він керував транспортним засобом “ЗИЛ”, державний номерний знак НОМЕР_1 , у темну пору доби без увімкненого світла фар, чим порушив п.9.8 Правил дорожнього руху України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Постанову при її складенні позивачу не оголошували, від підпису у постанові він відмовився, копію постанови позивачу на місці зупинки не вручено, отримав копію постанови поштою 14 вересня 2020 року.

Позивач вказував на відсутність підстав вмикати світло фар на момент зупинки автомобіля поліцейським о 19.45 год., так як сутінки ще не почались; застосування поліцейським норми Правил дорожнього руху України, яка не підлягає застосуванню, так як зазначеним у постанові пунктом ПДР передбачено обов"язок водіїв керувати транспортним засобом з увімкненим світлом фар в світлу пору доби в період з 01 жовтня по 01 травня, а обов"язок вмикати фари у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості встановлено п.19.1(а) ПДР України. Також посилався на відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, тому вважав недоведеною наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, у зв`язку із чим постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Також просив стягнути з відповідача ГУНП України в Миколаївській області понесені ним судові витрати на сплату судового збору та надання правничої (правової) допомоги в сумі 5464,60 грн..

13 квітня 2021 року позивач надав заява про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що у раніше поданій ним позовній заяві дата вчинення правопорушення та дата складення постанови вказана як 24 серпня 2020 року у зв"язку з нечитабельністю наявної у нього копії постанови, проте за наданою інформацією відділення поліції №8 МРУП ГУНП в Миколаївській області, правопорушення виявлено 29 серпня 2020 року і постанова про накладення на нього адміністративного стягнення складена також 29 серпня 2020 року.

23 вересня 2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Дорошенко А.В. не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі. У наданій на відзив відповідача відповіді позивач наполягав на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у позові, посилаючись на правомірність дій поліцейського; зазначив, що ГУНП в Миколаївській області не є належним відповідачем у даній справі, так як поліцейський Петрук О.Р. є посадовою особою Березанського ВП ГУНП в Миколаївській області, якому делеговані певні повноваження, а тому є самостійним суб"єктом владних повноважень; позивач в позовній заяві визнає вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, зазначивши, що він дійсно керував транспортним засобом з вимкнутим світлом фар, оскільки вважав, що не має необхідності їх вмикати, тому, що на його думку, у нього не було обов`язку здійснювати рух з увімкненим світлом. Вважає, що витрати на оплату послуг адвоката слід зменшити, так як відсутня об"єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару у зв"язку з відсутністю у тексті договору про надання професійної правничої допомоги порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару і порядку оплати такої допомоги.

Відповідач - поліцейський сектору реагування патрульної поліції Березанського відділення поліції Очаківського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Петрук Є.В. до суду не з"явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання та відзиву не надав.

Враховуючи відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, та що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, на підставі ст.205 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами у письмовому провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2020 року (число вказано нерозбірливо) о 20.10 год. поліцейським сектору реагування патрульної поліції Березанського відділення поліції Очаківського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Петруком Є.В. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесено постанову серії БАА №108619 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення на позивача у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. (а.с.8,35).

Відповідно до тексту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а саме за те, що він 29 серпня 2020 року (число зазначене нерозбірливо) о 20.05 год. на 141 км автошляху Т15-14 керував транспортним засобом “ЗИЛ-ММЗ”, державний номерний знак НОМЕР_1 , в темну пору доби без увімкненого світла фар, чим порушив п.9.8 Правил дорожнього руху України.

Підпису особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанова не містить.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до п.9.8 Правил дорожнього руху України, за порушення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене:

а) у колоні;

б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів;

в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей;

г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;

ґ) на транспортному засобі, що буксирує;

д) у тунелях.

З 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах можна ввімкнути дальнє світло фар або додатково протитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв.

Обов"язок вмикати фари ближнього (дальнього) світла) у темну пору доби встановлено п.19.1 (а) Правил дорожнього руху України, який у оскаржуваній постанові не зазначений.

Згідно із ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підставі з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність КУпАП.

Разом з тим, допустимих та належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем Правил дорожнього руху, відповідачем до суду не надано та у оскаржуваній постанові не зазначено.

Визнання позивачем того факту, що він до моменту зупинки рухався з вимкненими фарами, за відсутності доказів часу вчинення правопорушення, тобто настання темної пори доби, не може свідчити про порушення позивачем вимоги ПДР щодо обов"язку водія у темну пору доби ввімкнути світло фар.

Судом оглянуто наданий позивачем календар сходу та заходу сонця, тривалості світлового дня в смт.Березанка, розміщений в мережі інтернет на сайті “DATEANDTIME.INFO”, з якого вбачається, що захід сонця в смт. Березанка, яке є найближчим до місця зупинки населеним пунктом, 29 серпня 2020 року відбувся о 19.39 год. (а.с.10-11); цивільні сутінки, тобто час, коли об"єкти чітко виділяються без штучного світла, розпочались о 05.39 год. та закінчились о 20.11 год., тобто після складення оскаржуваної постанови.

Зазначені обставини та посилання позивача на те, що зупинка транспортного засобу відбулась о 19.45 год., тобто у світлу пору доби, відповідачем не спростовано.

Таким чином, враховуючи, що будь-які докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, відсутні, суд дійшов до висновку про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

У частині визначення належного відповідача суд зазначає, що перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, встановлено у частині першій статті 222 КУпАП.

За змістом цієї статті органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення, які виникають внаслідок порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. До переліку таких адміністративних правопорушень включено, зокрема, правопорушення, відповідальність за які встановлена частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 122 КУпАП.

Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частинами першою та другою статті 15 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, до яких віднесено, у тому числі, Головне управління Національної поліції у Миколаївській області, та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2, у тому числі районні відділи поліції.

Отже, ГУНП у Миколаївській області як територіальний орган Національної поліції є належним відповідачем у справі.

Позовні вимоги в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не підлягають задоволенню, оскільки даний спір, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, є спором фізичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення (акту індивідуальної дії) та не є справою про адміністративне правопорушення.

Адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП прийняття рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення віднесено до повноважень органу (посадової особи), що розглядає справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 виклала правову позицію про обов"язковість сплати судового збору у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення, який становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 420,40 грн., тому на підставі ч.ч.1, 2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв"язку із задоволенням позовних вимог.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.ч.1-4 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, позивачем виконано вимоги вказаних статей та надано усі необхідні докази щодо сплати за правничу допомогу у розмірі 5464,60 грн., а саме договір про надання правничої (правової) допомоги № 19/20 від 15 вересня 2020 року, у п.2.3 та п.5.1 якого зазначено про сплату гонорару адвоката у розмірі та строк, окремо погоджені сторонами, у тому числі у додаткових угодах до договору, а також обгрунтування визначення розміру гонорару; ордер адвоката, додаткову угоду до договору про надання правничої (правової) допомоги № 19/20 від 15 вересня 2020 року з переліком послуг, які надаються адвокатом, акт приймання-передачі наданих послуг (а.с.14-18), квитанцію про прийняття коштів №28 від 23 вересня 2020 року в сумі 4624,40 грн. (а.с.19), акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 22 січня 2021 року на суму 1681,60 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 22 січня 2021 року на суму 1681,60 грн. (а.с.42,43), акт приймання-передачі наданих послуг №3 від 01 лютого 2021 року у сумі 1210,00 грн. та квитанція до прибуткового касового ордера №3 від 01 лютого 2021 року на суму 1210,00 грн. (а.с.55,56), тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Зазначеного, на думку суду, достатньо для висновку про надання адвокатом ОСОБА_3 правової допомоги позивачу у справі, що розглядається, та її оплати у зазначеній позивачем сумі.

Суд також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними.

Враховуючи, що здійснені позивачем витрати на правову допомогу підтверджені наданими доказами та відповідають розміру і порядку нарахування таких витрат, зазначеним у договорі про надання правничої (правової) допомоги та додаткових угодах до них, суд вважає, що посилання представника відповідача на необгрунтованість здійснення позивачем таких витрат суперечать встановленим судом обставинам.

Разом з тим, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, суд вважає за необхідне пропорційно обмежити розмір судових витрат, пов`язаних із наданням правничої (правової) допомоги, які підлягають відшкодуванню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 271, 286 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції Березанського відділення поліції Очаківського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Петрука Євгенія Валерійовича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №108649 від 29 серпня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425,00 грн..

Стягнути з Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області (вул.Декабристів, 5, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40108735) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений судовий збір в сумі 420,40 грн. та судові витрати, пов`язані із наданням правничої (правової) допомоги, в сумі 5000,00 грн., всього стягнути 5420 (п"ять тисяч чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Березанський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: