Ухвала суду № 96891556, 12.05.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1444/19

Провадження № 1-кп/127/50/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

суддів Бойка В.М., Медяної Ю.В.

секретаря Константинюк В.С.,

за участю прокурора Шиманського В.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених Спірідонова В.В., Бондарчука В.В.,

потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника потерпілих адвоката Данілевич Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання прокурора Шиманського В.В. щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, відомості про які внесені 21.08.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020000000345, –

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

Прокурор Шиманський В.В. в судовому засіданні надав суду клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою, мотивуючи тим, що запобіжній захід відносно обвинувачених обрано правильно, підстав для їх зміни, скасування немає, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися.

Зокрема, що стосується ОСОБА_1 , то продовжує існувати ризик того, що він перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки у разі доведення винуватості йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Крім того, судовий розгляд ще не завершений, не допитані усі свідки, а тому обвинувачений може чинити на них фізичний та психологічний тиск з метою зміни їх показів, а також існує ризик, того що у випадку зміни запобіжного заходу обвинувачений зможе перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Що стосується, обвинуваченого ОСОБА_2 , то продовжує існувати ризик того, що останній перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду, розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована у разі доведення винуватості. У нього відсутні стійкі соціальні зв`язки, після вчинення кримінального правопорушення обвинувачений залишив місце свого проживання та переховувався від органів досудового розслідування. Також, до затримання обвинувачений не був працевлаштований, а тому у разі зміни запобіжного заходу може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення. На даний час триває судовий розгляд, не допитані усі свідки, а тому існує ризик, що перебуваючи на волі обвинувачений може здійснювати тиск на свідків з метою зміни ними показань. Крім того, існує ризик, того що у випадку зміни запобіжного заходу обвинувачений зможе перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Враховуючи вищезазначене, на думку прокурора застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ніж тримання під вартою, не може запобігти існуючим в кримінальному провадженні ризикам, а тому їм слід продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та представник потерпілих Данілевич Т.М. підтримали клопотання прокурора та просили продовжити діючий запобіжний захід обвинуваченим у виді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Бондарчук В.В. щодо продовження дії запобіжного заходу його підзахисному заперечував. Зазначив, що клопотання прокурора є необґрунтованим та не підтверджено доказами. Крім того, захисник просив врахувати, що його підзахисний уже досить тривалий час перебуває під вартою, тому просив змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Спірідонов В.В. щодо продовження дії запобіжного заходу заперечував, так як ризики передбачені ст. 177 КПК України, на його думку, стороною обвинувачення не доведені документально. Захисник зазначив, що твердження прокурора про існування ризиків мають бути належним чином аргументовані, оскільки діє вимога змагальності сторін. Враховуючи стадію судового розгляду, просив змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід на інший не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій не заперечував проти проведення даного судового засідання у його відсутність.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, чинити тиск на свідків,знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до положено ст. 194 КПК України, суд при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу суд повинен встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд, при вирішенні клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховує те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, в разі доведення його винуватості, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на значний строк. Тому, на переконання суду, ризик переховування від суду продовжує існувати, оскільки обвинувачений розуміючи наслідки вчиненого діяння, може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, яке йому загрожує в разі доведення його винуватості. Судом враховано положення статті 178 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 має соціальні зв`язки, а саме батьків, та постійне місце проживання. Однак вказані обставини не виключають, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватись від суду. Крім того, ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, оскільки суд приймає докази, безпосередньо досліджені судом, а на даний час в кримінальному провадженні ще залишаються недопитані свідки. Також, продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження.

Враховуючи зазначені обставини суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Крім того, при вирішенні клопотання з приводу доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченому ОСОБА_2 судом враховано, те що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, в разі доведення його винуватості, загрожує покарання у виді позбавлення волі на значний строк. Тому, на переконання суду, продовжує існувати ризик того, що обвинувачений перебуваючи на волі та розуміючи наслідки вчиненого діяння, може переховуватись від суду, з метою уникнення покарання, яке йому загрожує в разі доведення його винуватості. Також, враховуючи стадію судового розгляду, існує ризик що, у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, останній може чинити тиск на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, з метою зміни їх показів наданих на досудовому розслідуванні. В матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про соціальні зв`язки ОСОБА_2 , натомість наявна інформація, що обвинувачений ОСОБА_2 до затримання не був працевлаштований, тому існує ризик, що він може продовжувати вчиняти інші корисливі злочини. Крім того, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_2 після вчинення злочину залишив місце свого проживання та переховувався від органів досудового розслідування. Також, продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження.

Враховуючи зазначені обставини суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Судом враховано практику ЄСПЛ, де зазначено, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 315 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Шиманського В.В. щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 12.05.2021 до 10.07.2021 включно.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на 60 днів з 12.05.2021 до 10.07.2021 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору відділу прокуратури Вінницької області для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Судді: