Вирок № 96891249, 14.05.2021, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/608/16-к

Провадження 1-кп/930/9/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2021 року м. Немирів

Колегія суддів Немирівського районного суду Вінницької області

в складі трьох професійних суддів

головуючого судді: Царапори О.П.

суддів: Науменка С.М., Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Андрущак Л.П.

за участю прокурора: Садовніка О.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

захисника обвинуваченого: Кіцули В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Немирівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020240000084 від 08.02.2015 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бугаків Немирівського району Вінницької області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1, 115 КК України, в тому що, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 07 лютого 2015 року близько 23:00 год., знаходячись в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до своєї співмешканки ОСОБА_2 , які виникли внаслідок непорозуміння між ними, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті останній, підійшов до неї ззаду, дістав із кишені своїх штанів розкладний кишеньковий ніж, яким умисно наніс їй два удари в поперековий відділ спини.

Свій злочинний намір, направлений на умисне вбивство ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки йому завадила подруга співмешканки ОСОБА_3 , яка його зупинила.

Своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_1 , спричинив ОСОБА_2 , тілесні ушкодження у вигляді інфікованих колото-різаних ран в області поперекової ділянки справа та зліва і згідно висновку експерта № 53 від 26 лютого 2015 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В зв`язку з викладеним, органом досудового розслідування інкримінується ОСОБА_1 вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, а саме замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Разом з тим, колегією суддів, визнано доведеним, що ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 07 лютого 2015 року близько 23:00 год., знаходячись в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до своєї співмешканки ОСОБА_2 , які виникли внаслідок непорозуміння між ними, підійшов до неї ззаду, дістав із кишені своїх штанів розкладний кишеньковий ніж, яким умисно наніс їй два удари в поперековий відділ спини.

Своїми протиправними діями, ОСОБА_1 , спричинив ОСОБА_2 , тілесні ушкодження у вигляді інфікованих колото-різаних ран в області поперекової ділянки справа та зліва, які згідно висновку експерта № 53 від 26 лютого 2015 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованого злочину визнав частково, визнаючи факт та намір нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, заперечуючи умисел на позбавлення життя останньої.

Крім того, суду пояснив. Обставин справи не пам`ятає, так як пройшло багато часу. Пояснив, що події відбувались близько п`яти років тому в зимню пору року. Він разом із співмешканкою ОСОБА_2 та її подругою ОСОБА_3 розпивали спиртні напої в будинку, який знаходився в с.Бугаків Немирівського району. Під час розпиття спиртних напоїв ОСОБА_1 не сподобалась поведінка співмешканки ОСОБА_2 . Він будучи в стані алкогольного сп`яніння дістав ніж-брилок з кишені штанів, які були на ньому. Ножем вдарив два рази потерпілу в спину. Вважає, що вдарив безпричинно, а що далі відбувалось не пам`ятає, так як пішов спати. Свідок ОСОБА_3 сиділа поряд та спостерігала за подією. Обвинувачений не усвідомлював, що його дії можуть спричинити смерть, однак позбавляти життя потерпілої не мав наміру. Після удару ніж кинув на стіл на кухні. Розкаявся у вчиненому та пояснив, що на даний час проживає спільно з потерпілою та дітьми. Цивільний позов визнав у повному обсязі.

Доказами, які підтверджують встановлені судом обставини, є покази потерпілої, свідків, висновки судово-медичної експертизи та покази (висновки) судово-медичного експерта, та іншими матеріалами отриманими в судовому засіданні, а саме.

-показаннями потерпілої ОСОБА_2 яка пояснила, що 07.05.2015 року до її будинку, який знаходиться в с.Бугаків прийшла подруга ОСОБА_3 та вони разом із ОСОБА_1 почали розпивати спиртні напої на кухні. Обвинувачений вдарив її двічі ножем-брилком, який він взяв на столі в кухні. Обвинувачений був сильно п`яний. Удари були нанесені в спину. У потерпілої з обвинуваченим постійно були конфлікти. Після нанесених ударів ОСОБА_2 вийшла на вулицю та викликала поліцію. Просила суд обвинуваченого суворо не карати, так як вона його пробачила та у них є спільна дитина.

- показаннями свідка ОСОБА_4 , яка суду пояснила, що була свідком події , яка мала місце в помешканні ОСОБА_2 . Дана подія відбулася близько пяти років тому в зимову пору року. Свідок ОСОБА_4 прийшла в гості до подруги разом зі своєю донькою. В приміщенні будинку був ОСОБА_1 та його батько. Обставин подій, які відбулись не пам`ятає. Пояснила лише те, що обвинувачений був у стані алкогольного сп`яніння.

- Будучи допитаним в судовому засіданні, відповідно до вимог ст.. 356 КПК України, судово-медичний експерт ОСОБА_5 , суду пояснив, що проводив експертизу №53 у даній справі. Дану експертизу проводив на підставі історії хвороби та медичної картки потерпілої. Відповідно до медичної документації рана у потерпілої була інфікована імовірно від самолікування. Рана була не глибока, а саме 0.5 см. Ран було дві в різних ділянках спини. Пошкоджена була лише шкіра та підшкірна ділянка. Суду однозначно вказав, що даним ножем, який було надано на огляд суду можна було нанести лише поверхневі рани. Дані рани не є небезпечними для життя та здоров`я потерпілої. Враховуючи сам ніж, нанести ним серйозні ушкодження мало імовірно. Тілесні ушкодження у ОСОБА_2 небезпеки для її життя не складали. Утворення ран на тілі потерпілої не могли спричинити тяжких наслідків, адже ніж не міг проникнути глибоко.

- даними протоколу огляду місця події від 08.02.2015 року з фото таблицями до нього, згідно якого оглянуто місце скоєння злочину по вул..Ватутіна с.Бугаків, де було виявлено ніж, на лезі якого наявні залишки речовини бурого кольору ззовні схожі на кров (а.с.84-87).

- даними довідки Немирівської ЦРЛ від 08.02.2015 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні хірургічного відділення (а.с.88).

- висновком експерта №102 від 25.02.2015 року з якого вбачається, що кров потерпілої ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В. В слідах на жіночій кофті, вилученій під час огляду місця події та представленій на дослідження, знайдено кров людини групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В і походження її від потерпілої ОСОБА_2 не виключається (а.с.100-102).

- висновком експерта №52 від 25.02.2015 року з якого вбачається, що згідно Акту №40 від 27.02.2015 року по дослідженню рідкої крові відділення судово-медичної імунології відділу дослідження речових доказів Вінницького обласного бюро СМЕ кров ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В ізосерологічної системи АВО. Зразок крові ОСОБА_1 в відділенні судово-медичної імунології відділу дослідження речових доказів Вінницького обласного бюро СМЕ не доставлений. При дослідженні клинка ножа виявлено кров людини, при визначенні групової належності якої виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО (що відповідає О (І) групі крові). Встановити статеву належність виявленої крові не представляється можливим в зв`язку з надзвичайно малою кількістю збережених, придатних для дослідження ядер (а.с.103-106).

- Висновком експерта №53 від 25.02.2015 року з якого вбачається, що на підставі даних судово-медичної експертизи медичної картки №964 стаціонарного хворого Немирівської ЦРЛ на ім`я ОСОБА_2 експерт дійшов наступного висновку: судячи із записів медичної картки у ОСОБА_2 мали місце ушкодження у вигляді інфікованих колото-різаних ран в області поперекової ділянки справа та зліва. Дані ушкодження виникли від дії колото-ріжучого предмета, можливо 07.02.2015 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я (а.с.107-108).

- Висновком експерта №48-Х від 27.03.2015 року згідно якого вбачається, що складений ніж, який було вилучено під час огляду місця події по факту нанесення тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_2 , холодною зброєю не являться. Даний складений ніж є різновидом господарсько-побутових ножів (а.с.111-118).

- Протоколом огляду предметів від 27.03.2015 року з фото таблицями (а.с.119-122);

- Висновком судово-психіатричного експерта №74 від 30.04.2015 року, з якого вбачається, що в період вчинення злочину ОСОБА_1 на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. В період вчинення злочину ОСОБА_1 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с.129-133).

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 30.05.2015 року з фото таблицями, яким відтворено події скоєння злочину (а.с.134-138).

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази, судом враховано, що у сторін не виникло сумнівів щодо їх допустимості та достовірності.

Таким чином, проаналізувавши представлені сторонами в судовому засіданні докази, колегія суддів прийшла до висновку про зміну обвинувачення з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 КК України замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Згідно ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При цьому судом враховано суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, яке є визначальним в даному випадку, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 мав би усвідомлювати суспільно небезпечний характер інкримінуємого йому діяння і передбачати його суспільно небезпечні наслідки, бажав їх настання, і мав би діяти з прямим умислом направленим на позбавлення життя потерпілого.

Тому, колегія суддів, з`ясовуючи зміст і спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_1 , виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховує спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, як то визначено в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи».

Так, обвинувачений та потерпіла є співмешканцями та виховують спільну дитину. Конфлікт, між останніми виник раптово, і так само раптово закінчився, при цьому поведінка потерпілої, яка намагалася припинити сварку, в певній мірі спровокувала її розвиток. Вказані обставини випливають, з того, що обвинувачений взяв ножа, який не був заздалегідь заготовлений, та не мав наміру позбавляти життя потерпілої. При цьому удари нанесені ножем не були глибокими, поранення не були небезпечними для життя в момент нанесення. Після нанесення ударів обвинувачений ОСОБА_1 не вчиняв інших дій, які б могли свідчити про наявність в нього умислу на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_2 , а також не висловлював погроз на її адресу з даного приводу.

Вказані обставини повністю підтверджуються показами обвинуваченого, потерпілої, свідка та експерта.

Таким чином, локалізація тілесних ушкодження та спосіб їх нанесення, без урахування інших обставин, не свідчать про умисел на позбавлення життя. Замах на позбавлення життя особи може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто коли обвинувачений усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у виді смерті людини і бажає їх настання. За відсутності умислу на позбавлення людини життя дії обвинуваченого кваліфікуються за їх фактичними наслідками.

З аналізу досліджених судом доказів встановлено, що під час виниклого на ґрунті неприязних відносин конфлікту ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, шляхом нанесення ударів ножем в поперековий відділ спини.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, як замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

З роз`яснень, що дані в п. 4 постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи» (далі Постанова №2 від 07.02.2003р.) слідує, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Питання про наявність в діях особи умислу на вбивство, як роз`яснено в п. 22 Постанови №2 від 07.02.2003р., слід вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень чи інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2013 року у справі №5-32кс12,згідно якої замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату - це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла й вчинити замаху на їх досягнення.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного суду від 30.08.2019 року у справі №140/548/17, від 15.08.2019 року у справі №610/3116/17.

Таким чином, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зберігаючи об`єктивність та неупередженність, суд дійшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, а саме замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій, в судовому засіданні не знайшла свого об`єктивного підтвердження.

Вище вказане дає підстави суду прийти до висновку, що в даній ситуації, якби обвинувачений ставив мету позбавлення життя потерпілої, то він мав реальну можливість довести свій намір до завершення - нанести ще удари ножем потерпілій в більш важливі органи для життя, вчинити інші дії для досягнення такої мети, оскільки цьому ніхто не перешкоджав. Тому показання обвинуваченого про відсутність умислу на спричинення смерті потерпілій суд визнає правдивими, в зв`язку з їх відповідністю фактичним обставинам. При цьому судом не встановлено, що ОСОБА_1 за весь час перебування з ОСОБА_2 07.02.2015 року до моменту нанесення удару ножем та під час нанесення ударів висловлював на адресу потерпілої погрози вбивством чи будь-які інші погрози.

Крім того, досудовим слідством не було зібрано належних доказів про вчинення ОСОБА_1 замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а лише докази нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілій.

За наведених обставин дії ОСОБА_1 суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікації з ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України - із замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, на ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність обвинуваченого суд вважає визнання вини та щире каяття.

Обтяжуючими відповідальність обвинуваченого обставинами є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Приймаючи до уваги викладені у вироку обставини справи та особу обвинуваченого, який за місцем роботи характеризується позитивно, приймаючи до уваги тяжкість скоєного ним злочину і наслідки, що настали, суд вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, призначити покарання обвинуваченому у виді обмеження волі, в межах санкції визначеної ст. 125 ч.2 КК України.

Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, відноситься до кримінального проступку, за який передбачено максимальне покарання у вигляді обмеження волі строком до двох років. Відповідно до ст.49 ч.1 п.2 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Враховуючи вище викладене, а саме те, що вище вказаний злочин був здійснений 07.02.2015 року, а тому відповідно до ст.49 КК України ОСОБА_1 слід звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.125 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 02.03.2014 року справа №140/483/15-к накладено арешт на майно, тимчасово вилучене під час огляду місця події від 07.02.2014 року, а саме металевий розкладний ніж, який належить ОСОБА_1 та кофту, яка належить ОСОБА_2 .

Згідно ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про скасування арешту на вище вказане майно.

Речовими доказами по справі є складений ніж та кофта.

Долю речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.

В матеріалах справи наявний цивільний позов керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Немирівської центральної районної лікарні до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину, який слід залишити без розгляду та роз`яснити право цивільному позивачу на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Судові витрати по справі за проведення експертизи у розмірі 245 грн. 52 коп. (двісті сорок п`ять гривень 52 коп.) - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись 49 ККУкраїни, 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 125 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки.

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного судом покарання на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у звязку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020240000084 від 08.02.2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України - закрити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 02.03.2014 року справа №140/483/15-к на майно, тимчасово вилучене під час огляду місця події від 07.02.2014 року, а саме металевий розкладний ніж, який належить ОСОБА_1 та кофту, яка належить ОСОБА_2 .

Речові докази по справі, а саме складений ніж - знищити; кофту повернути власнику - ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області 14.11.2002 року, жителя АДРЕСА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 245 (двісті сорок п`ять гривень 52 коп.

Цивільний позов керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Немирівської центральної районної лікарні до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину - залишити без розгляду, роз`яснивши цивільному позивачу його право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Головуючий: О.П. Царапора

Судді В.М.Алєксєєнко

С.М.Науменко