Постанова № 9689118, 07.05.2010, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-626/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2010 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Охрімчук І.Г. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними, а також стягнення допомоги громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області протиправними, а також стягнути на її користь та її неповнолітніх дітей з відповідача за період 01 грудня 2008 року по 01 грудня 2009 року - 8108,70 грн. недовиплачених коштів, передбачених ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ у звязку з тим, що вони є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Позивачка, згідно поданої заяви просить справу розглянути у його відсутності, позовну заяву підтримує повністю.

Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення, а також просять розглядати справу без їх участі.

Встановлено, що позивачка є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ої категорії та проживає в с. Тепениця Олевського району Житомирської області, територія, якого відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією паспорту позивачки, копіями посвідчень особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідкою з місця проживання.

Позивачка зі своїми неповнолітніми дітьми з 01 грудня 2008 року отримувала допомогу в розмірі по 2,10 гривень кожному щомісячно за проживання на території радіоактивного забруднення в Тепеницькій сільській раді Олевського району, яка фінансується стосовно зазначених виплат відповідачем, тобто в розмірах передбачених постановою КМ України від 26 липня 1996 року № 836, всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується обставинами, зазначеними у запереченні відповідача, довідкою Тепеницької сільської ради Олевського району.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, вважаю, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з яких слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування у зоні гарантованого добровільного відселення 40 % від мінімальної заробітної плати. Допомога нараховується та виплачується за місцем проживання.

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри допомоги. Виплати допомоги по постанові КМ України від 26.07.1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини. Також в ст. 22 Конституції України зазначено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускають звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивачку у її праві на отримання допомоги в розмірі, зазначеному в ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив її право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Також ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду 19 січня 2010 року, тому позов підлягає до задоволення в межах річного терміну з дня звернення до суду, тобто з 01 січня 2009 року.

Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї стороні другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлене законом.

Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, а саме Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, який підлягає застосуванню у справах із соціальних відносин, що стосується виплати допомоги особам, які проживають на території радіоактивного забруднення та який носить публічно-правовий характер , суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій зобовязати провести нарахування чи перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

А тому позов в частині стягнення допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ не підлягає до задоволення, оскільки є безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи зазначене, вважаю, що слід зобовязати відповідача провести перерахунок та виплату позивачці та її неповнолітнім дітям коштів, передбачених ст. 37 вище вказаного Закону за період з 01 січня 2009 року, оскільки саме відповідач проводить виплати зазначених коштів.

Керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 37 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), ч. 2 ст. 1 ЦК України , ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИЛА:

Позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними, а також стягнення допомоги громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення - задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не донарахування та недовиплати ОСОБА_1 та її наповнолітнім дітям: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 коштів, передбачених ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ неправомірними.

Зобовязати управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області провести перерахунок та виплату коштів ОСОБА_1 та її наповнолітнім дітям: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, починаючи з 01 січня 2009 року.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК Житомирської області державне мито в сумі 3,40 гривень на користь держави.

ОСОБА_1 звільнена від сплати державного мита на підставі п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена в Апеляційний суд Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії постанови суду.

Суддя: