Ухвала суду № 96889920, 06.05.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/4525/21

Провадження №: 1-кс/755/2059/21

"06" травня 2021 р.

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді Бірси О.В., за участю секретаря судових засідань Цімох М.М. та сторін кримінального провадження: прокурора Руснака Д.О., захисника Свінціцького І.А., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Григорчук Д.І. про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040000722 від 11.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, установив :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Григорчук Д.І. за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Йовенком С.П. звернулися до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою по відношенню до підозрюваного з огляду на наявність передумов, передбачених ст.ст. 177, 178, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, 199 КПК України.

Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

Слідчим відділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві розслідується указане кримінальне провадження.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , 11.03.2021 року о 08 год. год. 45 хв., достовірно знаючи про наявність грошових в квартирі АДРЕСА_1 , в якій до цього проживав, виник злочинний умисел направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, поєднаний із проникненням у житло, обравши об`єктом свого злочинного посягання грошові кошти, які належать пенсіонеру ОСОБА_2 .

Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на вчинення повторного відкритого викрадення чужого майна поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, поєднаний з проникненням у приміщення та обернення його у свою користь, ОСОБА_1 безперешкодно зайшов до домоволодіння ОСОБА_2 , а саме в квартиру АДРЕСА_1 в якому проживає його колишня цивільна дружина з дитиною, та з метою запобігання виходу з кімнати його сина з бабусею зав`язав мотузкою ручку двері кімнати, заблокувавши в такий спосіб двері. Після чого, взяв в приміщенні квартири куртку, з якою пройшов до кімнати ОСОБА_2 , де застосовуючи насильство до потерпілого, яке виразилось у накиданні на голову куртки ОСОБА_2 повалив останнього на підлогу та заламав за спину йому руки тим самим подолав волю до опору з боку потерпілого.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 усвідомлюючи відкритий характер своїх протиправних дій підійшов до шафи, яка розташована біля ліжка потерпілого ОСОБА_2 , відкрив шухляду звідки повторно відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 23700 гривень, що належать потерпілому ОСОБА_2 .

Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, в результаті чого завдав матеріального збитку потерпілому ОСОБА_2 на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілого, поєднаному з проникненням у житло, вчинений повторно.

Підозра ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні підтверджується зібраними по кримінальному провадженню матеріалами: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом огляду місця події; протоколом пред`явлення осіб для впізнання; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 ; протоколом обшуку; протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 ; протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 та іншими матеріалами кримінального провадження.

13.03.2021 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.05.2021 року.

На даний час неможливо прийняти обґрунтоване рішення по кримінальному провадженню, оскільки у кримінальному провадженні необхідно провести ряд процесуальних дій, а саме: долучити висновки молекулярно-генетичної експертизи, систематизувати матеріали кримінального провадження, ознайомити учасників з матеріалами кримінального провадження та скласти обвинувального акт з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Виконати раніше зазначені заходи не надалось можливим внаслідок значного обсягу проведених слідчих(розшукових) дій, необхідність у яких була обумовлена потребою повного та всебічного дослідження обставин вчиненого злочину, а також отриманням у ході розслідування додаткових доказів вчинення вказаною особою інкримінованого їй злочину.

Для закінчення досудового розслідування необхідно долучити висновок молекулярно-генетичної експертизи, систематизувати матеріали кримінального провадження, ознайомити учасників з матеріалами кримінального провадження та скласти обвинувального акт з реєстром матеріалів досудового розслідування.

При оцінці обставин, передбачених ст.178 КПК України сторона обвинувачення прийшла до висновку, що наявні докази вчинення ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення є вагомими та допустимими отриманими у встановленому КПК України порядку, у разі визнання винуватою ОСОБА_1 загрожує покарання у вигляді від 4 до 8 років позбавлення волі.

Оцінюючи особу підозрюваного та вчинений ним злочин, досудове слідство приходить до переконання в наявності передбачених ст.177 КПК України ризиків невиконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а саме:

Підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Підозрюваний ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, з метою створення собі алібі у даному кримінальному проваджені.

Підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення враховуючи те, оскільки немає постійного джерела доходу

Не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відкриває можливість переховування останньої від органів досудового розслідування та суду та перешкоджанню досудовому розслідуванню у кримінальному провадження.

Беручи до уваги те, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 завершується 09 травня 2021 року, кінцеве рішення у кримінальному провадженні не прийнято, а вищенаведені ризики не зменшились, а тому менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам заявники просять продовжити щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Позиція сторін

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, вказаних у його мотивувальній частині.

Сторона захисту просила суд відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку утриманя під вартою враховуючи те, що слідчий, прокурор не довели, що встановлені під час розгляду цього клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не зможе запобігти доведеним під час розгляду ризикам, та обрати більш м`який запобіжний захід відносно підозрюваного.

Мотиви, з яких виходила слідча суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким вона керувалася у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотань відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення порушених питань, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є: 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

З положень норм ст. 199 КПК України випливає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 1 ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Як убачається з матеріалів клопотання, у цьому випадку, необхідність продовження строку застосування запобіжного заходу слідчий обґрунтовує тим, що підозрюваний об`єктивно підозрюється, у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв`язку з чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може здійснити дії передбачені ст. 177 КПК України.

При цьому, слідчим суддею, на час порушеного у клопотанні питання про підозрюваного встановлено такі відомості: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Лебедине, Шполянського району Черкаської області, громадянин України, з середньою освітою, офіційно не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимий: 20.08.2007 року Шполянським районним судом Черкаської області за ст. 186 ч.2 КК України строком до 4 років позбавлення волі. Звільнений 11.07.2009 року умовно-достроково на 1 рік 10 місяців 8 днів; 16.08.2010 року Шполянським районним судом Черкаської області за ст. 185 ч.2, 71 КК України строком до 2 років позбавлення волі. Звільнений 11.05.2012 року умовно-достроково на 3 місяці 16 днів; 08.11.2012 року Шполянським районним судом Черкаської області за ст. 185 ч.2, 71 КК України строком до 2 років 9 місяців 16 днів позбавлення волі. Звільнений 01.07.2014 року постановою Уманського міського суду на підставі ст. 2 ЗУ "Про амністію" від 08.04.2014 року; 13.03.2015 року Городищенським районним судом Черкаської області за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений за ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік; 19.08.2015 року Шполянським районним судом Черкаської області за ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 70 КК України строком до 3 років 4 місяців позбавлення волі. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.04.2016 року зарахованов в строк в відбування покарання за вироком Шполянського районного суду від 19.08.2015 року строк попереднього ув`язнення з 02.06.2015 року по 21.09.2015 року відповідно до ст. 72 ч.5 КК України. Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 13.03.2015 року виконується окремо.

Установлено, що підозрюваний, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, має задовільні соціальні зв`язки для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію.

Підозрюваному у цьому провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК, тобто у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства (розбій) та у незаконному придбанні, зберіганні та носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні слідча суддя ураховує, що застосування до підозрюваного будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Тобто, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З урахуванням того, що (1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України ), а (2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Проаналізувавши долучені до даного клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідча суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності указують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що цей підозрюваний, міг вчинити правопорушення.

Уважати підозру явно не прийнятною, не дивлячись на пояснення захисту, усе ж таки не можливо, так як, на їх противагу стороною обвинувачення надано не менш важливі дані (протоколи слідчих дій) та які усе ж таки указують на те, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною, у той, час як оцінка наданих доказів, з точки зору їх належності та допустимості, не у питанні вірогідності причетності особи до певного діяння, а наявності факту вини, має бути забезпечена судом.

Адже факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідча суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

Та з його урахуванням слідчий суддя сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)) та вважає, у даному конкретному випадку, вони є обґрунтованими, оскільки належним чином умотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема вони є дійсними не тільки, однак у тому числі в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Слідчим суддею не установлено обставин, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час втратили свою актуальність.

Так, оцінюючи наявність цього ризику (впливу) у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків, потерпілого у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків, потерпілого безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, потерпілим, яким відомі обставини вчинення злочинів у яких останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Тим самим, наявності ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Реальним на переконання слідчого судді є і ризик перешкоджання провадженню іншим чином, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема такий (ризик) є дійсним не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Дійсним є такий ризик і у розрізі того, що перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Також, щодо ризику вчинення інших злочинів слід відмітити, що при його оцінці слідчим суддею суворість передбаченого покарання виступає суттєвим елементом, зокрема, такий (ризик) є дійсним не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та у розрізі того, що уже в цей час останній є неодноразово судимим.

Тобто, мотиви наведені стороною обвинувачення дають достатні підстави вважати, що є дійсними ризики регламентовані ст. 177 КПК України.

Як наслідок є дійсними обставини визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Відповідно ж до ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, слідчий суддя ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене слідчий суддя у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є достатнім заходом забезпечення кримінального провадження, таким, потреба у застосуванні якого, на сьогодні є дійсною, та сприймає його застосування, як доречне (слушне) в цей час, адже саме він (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК України, та які були встановлені судом.

З моменту обрання судом відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до теперішнього часу не з`явилися будь-які достатні фактичні дані, які б свідчили, що обрання відносно нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням його під вартою, зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Тим самим, у ході даного розгляду не установлено факту того, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам.

Адже, дійсно тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте санкція статті за якою особу повідомлено про підозру в цій ситуації в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під вартою.

За таких обставин, слідча суддя, враховує той факт, що при розгляді цього клопотання прокурор довів наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, уважає за доречне продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так як в судовому засіданні встановлено, що строк тримання під вартою підозрюваного закінчується, однак, на даний час, в зазначений строк неможливо закінчити досудове розслідування, у зв`язку з чим постановою керівника окружної прокуратуру цей строк продовжено до трьох місяців.

Вказані обставини, які, на даний час, унеможливлюють закінчення досудового розслідування, до закінчення строку дії попередньої ухвали, слідчий суддя визнає обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим та підтверджуються наявними матеріалами.

Відповдіно указане в своїй сукупності свідчить про те, що у провадженні є дійсними обставини регламентовані п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України.

З урахуванням чого слідчий суддя, дослідивши надані сторонами докази, у порядку ст. 94 КПК України, з огляду на встановленість факту наявності у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, враховує той факт, що вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об`єктивних обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, вважає за доцільне, клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного задовольнити, як обґрунтоване.

Також, на виконання вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, яка регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, у провадженні слід визначити відповідну заставу.

При визначенні її (застави) розміру слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах … 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Також, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

У контексті обставин цього кримінального правопорушення Суд вважає, що застава в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна буде забезпечити виконання покладених на підозрювану обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Така сума (застави) оцінена враховуючи дані про особу та її поведінку її активи та її взаємовідносини з особами, які мають забезпечити її безпеку, іншими словами, розмір застави обумовлюється судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Виключних випадків за яких слідчий суддя міг би дійти висновку, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят прожиткового мінімуму для працездатних осіб у цій справі не установлено.

Щодо питання доречності покладення обов`язків з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України, то слід відмітити таке.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно з урахуванням установлених обставин цього кримінального провадження на переконання слідчого судді слушним є покладення на підозрюваного у разі унесення застави наступних обов`язків: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження; здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Адже саме вони будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваної, у зв`язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131-132, 176-178, 182-184, 193, 194, 199, 309, 372-376, 395 КПК України, Суд постановив :

клопотання - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 11.06.2021.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 158 900 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСАУ у місті Києві (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - № р/р № НОМЕР_1 ).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слідчого за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

? прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;

? не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

? повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;

? здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення, в межах строку досудового розслідування.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, з урахуванням того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 13:30 год. 11.05.2021.

Слідча суддя Оксана БІРСА