Вирок № 96889588, 14.05.2021, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/374/20

Провадження № 1-кп/700/21/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 р. смт.Лисянка

Лисянський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Яценко Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Кравець І.О.,

за участю прокурора Судоми О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Мельника С.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Лисянка кримінальне провадження № 1-кп/700/21/21 внесене до ЄРДР за №12020250200000067 від 30.03.2020 року про притягнення до кримінальної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вербка, Чечельницького району, Віницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм ПрАТ Черкаське АТП -17127, одруженого, пенсіонера, на утриманні неповнолітніх дітей не має, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185Кримінального кодексу України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 28.03.2020 року близько 16 години 00 хвилин, перебуваючи поряд із житловим будинком ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на викрадення чужого майна, таємно, умисно з метою власної наживи, шляхом механічного пошкодження запераючого пристрою вхідних дверей житлового будинку, проник до нього звідки здійснив крадіжку телевізорів «DIGITAL DTV-14J3» та «LG Ultra slim», які на праві приватної власності належать ОСОБА_2 , вартість даних речей згідно висновку експерта від 21.04.2020 року №8/304 становить 1233,34 грн. Після чого шляхом механічного пошкодження запераючого пристрою вхідних дверей підсобного приміщення, за вказаною адресою, ОСОБА_1 проник до нього звідки здійснив крадіжку речей, що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , а саме: електромонтажної шафи, металевої станини, металевого візка, чотирьох сталевих труб різних розмірів, трьох дерев`яних дощок довжиною по 5 м, та десяти дерев`яних брусків довжиною по 3м, вартість даних речей згідно висновків експерта від 27.04.2020 №8/353, від 24.04.2020 №8/349, від 24.04.2020 №8/350, від 27.04.2020 №5/351 становить 2347,95 грн, чим заподіяв ОСОБА_2 матеріальних збитків на суму 3581,29 грн.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що поєднане з проникненням у житло.

У судовому засідання прокурор підтримав обвинувальний акт та просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки, а також просив стягнути з обвинуваченого витрати на проведення експертиз у сумі 3269,00 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.3 ст. 185 КК України не визнав та пояснив, що дане майно було придбане ним та членами його родини, тому з метою недопущення вивезення майна ОСОБА_2 , яке йому не належить, було прийнято рішення щодо зберігання його.

Захисник обвинуваченого - адвокат Мельник С.Є. підтримав позицію свого підзахисного.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що проживає у АДРЕСА_3 . Знайома ОСОБА_1 , оскільки він одружений на односельчанці та часто приїздив до села. 28.03.2020 року ОСОБА_1 приходив до них додому. Вдома був її чоловік - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 пред`являв йому претензії щодо будинку, який заповів йому ОСОБА_4 . Зокрема, цей будинок чоловікові заповіли одинокі люди: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживали без дітей. У ОСОБА_4 були племінники, але він їх боявся та не спілкувався з ними. Її ж чоловік допомагав цим старим людям, привозив харчі та допомагав по господарству. Доглядав їх більше десяти років. Коли померла дружина ОСОБА_4 , ОСОБА_2 взагалі перейшов жити до ОСОБА_4 , оскільки той боявся залишатися сам. Племінників ОСОБА_4 вона ніколи в нього не бачила. Коли ОСОБА_4 виявив бажання скласти заповіт, ОСОБА_2 особисто привозив до нього голову Почапинської сільської ради. На даний час ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_4 .

Сусідка, яка живе біля хати сім`ї ОСОБА_4 та повідомила їм по телефону, що ОСОБА_1 їх обікрав. Зокрема, розповіла, що ОСОБА_1 вивозив щось із двору, у тому числі телевізор, а у дворі цілу ніч щось стукало. Вони поїхали до будинку, оглянули все та викликали поліцію. На момент крадіжки свідоцтва про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 у них не було.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , пояснила, що знайома із ОСОБА_1 , оскільки вони разом працювали в Черкаському АТП. 28.03.2020 року ОСОБА_1 підвозив її додому у с.Почапинці, Звенигородського (Лисянського) району, Черкаської області автомобілем «Опель» та залишився у неї пожити на декілька днів. Протягом цього часу він відлучався із дому та привозив до неї різні речі, а саме: залізні труби, дрова та два телевізори. ОСОБА_1 пояснив їй, що перевозить речі із домоволодіння ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_2 не вступивши у право власності після смерті ОСОБА_4 , уже вивіз із домоволодіння речі, які йому не належали. ОСОБА_1 пояснив, що це домоволодіння родичів його дружини, а саме ОСОБА_4 був її рідним дядьком. Перевезене майно ОСОБА_1 не приховував, а склав у її дворі, де воно лежало без будь-якого схову. ОСОБА_1 сказав, що перевіз майно з метою збереження, оскільки ОСОБА_2 може його продати ще до оформлення спадкового майна. Працівникам поліції ОСОБА_1 видав два телевізори.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_1 є чоловіком його двоюрідної сестри. ОСОБА_4 був його рідним дядьком та дядьком дружини обвинуваченого. Вони з двоюрідною сестрою ОСОБА_9 подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 після смерті дружини проживав одиноко, а ОСОБА_2 приїздив до ОСОБА_4 . Він особисто також їздив до дядька. Конфліктів ні в нього, ні в двоюрідної сестри з дядьком не було. Вони жили дружно. Знає, що речі, в крадіжці яких обвинувачується ОСОБА_1 , були у дворі дядька. ОСОБА_1 із дружиною купували ці дошки та труби, оскільки збиралися будувати баню. У дворі ОСОБА_4 ще залишилася цегла. Візок взагалі належав йому, дядько у нього його позичив. Він та його двоюрідна сестра звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_4 . Коли зверталися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини вони знали про наявність заповіту, який залишив дядько після своєї смерті. Вони з сестрою також зверталися до поліції з приводу викрадення майна із домоволодіння ОСОБА_4 . Чи була заява зареєстрована не знає. Йому розповідали, що крім ОСОБА_1 майно з домоволодіння ОСОБА_4 вивозив також ОСОБА_2 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що обвинувачений ОСОБА_1 проживав із його дочкою. Декілька разів приїздив з дочкою до нього додому. Коли ОСОБА_1 привозив в його двір дошки не бачив. Просто одного разу вранці прокинувся та побачив у дворі залізні труби, бруски та дошки. Дочка пояснила, що ті речі її знайомого із с.Почапинці, Звенигородського (Лисянського) району та останній перевіз їх для збереження, оскільки місце де це майно знаходилося розкрадають. Залізні труби, бруски та дошки ОСОБА_1 не ховав, а просто склав у його дворі. Якби ОСОБА_1 мав намір ховати майно, то він би мав змогу це зробити. Хто конкретно перевозив речі він не знає. Коли до двору приїхали поліція ОСОБА_1 віддавав поліцейським два маленьких телевізори. Дочка сказала, що це телевізори ОСОБА_1 . Працівниками поліції вилучалися бруски, станина та точило.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснив, що у с.Почапинці, Звенигородського (Лисянського) району, Черкаської області проживали його дід та баба ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в одному подвір`ї із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 був його двоюрідним дідом. Двір у цих двох сімей був один та був не розділений парканом. Майном, яке знаходилося у дворі, родини користувалися разом. Сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_12 вели спільне господарство. Щодо залізних труб знає, що їх купувала його мати - ОСОБА_9 , у м.Києві коли працювала на складі. Дерев`яні бруси купувалися його батьком - ОСОБА_1 у смт.Лисянка, Черкаської області. Електричний лічильник купувався ним та батьком. Залізні труби, дерев`яні бруси та електричний лічильник купувалися для будівництва бані, яка мала розташовуватися на спільному подвір`ї з ОСОБА_4 оскільки межі не було. У дворі залишилася ще цегла, яка також купувалася для будівництва бані.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що обвинувачений є її батьком. У с.Почапинці, Звенигородсього (Лисянського) району, Черкаської області проживали їхні двоюрідний дід - ОСОБА_4 та його дружина - ОСОБА_5 , яких вони вважали рідними. ОСОБА_4 був маминим рідним дядьком. Стосунки між ними були дружніми, ніяких конфліктів не виникало. Речі, у викраденні яких обвинувачується ОСОБА_1 належали її батькам, які планували будувати баню. До будівництва бані не дійшло, але щоб будівельні матеріали ніде не поділися, батьки залишили їх на збереження у дворі ОСОБА_4 . Деякі будівельні матеріали купував батько - ОСОБА_1 , а дещо купувала мама - ОСОБА_9 , коли працювала на складі у м.Києві. Двір належав її рідним бабі та дідові - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та двоюрідному діду та його дружині - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В одному дворі було дві хати. Вони завжди вважали весь двір своєю територією, ніяких суперечок з цього приводу не виникало. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доглядала її мама - ОСОБА_9 . Вони лише допомагали. Зазначила, що один телевізор ОСОБА_4 привіз її батько, за другий вона нічого не знає. ОСОБА_1 купував, як телевізор так і антену до телевізора.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що обвинувачений є її чоловіком. Будинок її батьків та будинок її рідного дядька - ОСОБА_4 знаходяться поруч, в одному дворі. Речі, в крадіжці яких обвинувачується ОСОБА_1 , вони купували для будівництва бані у с.Почапинці. Зокрема дерев`яні бруски купували на пилорамі, залізні труби вона купувала на складі у м.Києві за місцем роботи, електричний щиток купували на рику «Юність» у м.Києві. Із дядьком ОСОБА_4 вони жили дружно та допомагали йому в усьому. ОСОБА_2 часто їздив до ОСОБА_4 та привозив продукти харчування. Дядько платив йому за це гроші. Після смерті дядька 16.01.2020 року вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадкового майна. Чому дядько склав заповіт на користь ОСОБА_2 не розуміє. Десь у середині місяця березня 2020 року їй у телефонному режимі повідомили, що у дворі дядька стоять машина, які вивозять із двору майно. ЇЇ чоловік - ОСОБА_1 поїхав до двору ОСОБА_4 та застав у дворі ОСОБА_2 , із дружиною та ще якимись людьми, які завантажувати на машину майно, що знаходилося у домоволодінні ОСОБА_16 . З даного приводу вони зверталися до поліції.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , пояснив, що є в.о. старости с.Почапинці, Звенигородського (Лисянського) району, Черкаської області. ОСОБА_1 знає, оскільки останній раніше часто приїздив до села та деякий час проживав у с.Почапинці, Звенигородського (Лисянського) району, Черкаської області. ОСОБА_1 запитував у нього щодо заповіту, який залишив ОСОБА_4 та хто відповідає за майно, яке залишилося після його смерті. ОСОБА_1 знав, що заповіт ОСОБА_4 був складений на ОСОБА_2 . Про те, що будинок ОСОБА_4 обікрали повідомила сусідка, яка проживає поруч з домоволодіння ОСОБА_4 . На наступний день після повідомлення він їздив до будинку разом із поліцейськими. Останні чотири роки до смерті ОСОБА_4 за ним доглядав ОСОБА_2 та здійснив його поховання за власний рахунок.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , пояснив, що він був у якості понятого під час вилучення майна за адресою: АДРЕСА_4 . Було вилучено дерев`яні дошки, і чи то якийсь станок, чи корморізку.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , пояснила, що одного дня її покликала її сусідка ОСОБА_20 та повідомила, що до будинку ОСОБА_4 під`їхала машина, а у дворі ходять люди. Вона вийшла та побачила, що біля двору стояла машина, від якої пішов ОСОБА_1 . У ОСОБА_1 з ОСОБА_4 поряд будинки та один двір на дві сім`ї. Більше нікого у дворі вона не бачила. У ОСОБА_4 та сім`ї ОСОБА_1 були дуже гарні відносини. Поки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були молодшими, то дуже дружили із племінницею та її сім`єю, а коли вони постаріли, племінниця рідше почала їздити. ОСОБА_2 розвозив по селу продукти, торгував ними. Возив він продукти харчування ОСОБА_4 та його дружині. Так і потоваришували. З часом ОСОБА_2 все більше допомагав ОСОБА_4 , а племінники рідко приїздили.

ОСОБА_1 свою вину не визнав, однак його провина у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується наступними доказами:

-даними протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 30.03.2020 року, згідно якої ОСОБА_2 звернувся до Лисянського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області про те, що 28.03.2020 року невідома особа проникла до його будинку по АДРЕСА_2 та здійснила крадіжку електропечі двох телевізорів та речей домашнього вжитку;

- протоколом огляду місця подій від 30.03.2020 року із фототаблицями до них за місцем вчинення кримінальних правопорушень за адресою: АДРЕСА_2 ;

-заявою ОСОБА_1 від 30.03.2020 року про передачу працівникам поліції телевізора «LG21FK2RG» чорного кольору та телевізора «DIGITAL DTV -14J3» чорного кольору;

-протоколом огляду предметів від 31.03.2021 року яким є телевізор чорного кольору «LG Ultra slim» та телевізор чорного кольору «DIGITAL DTV -14J3»;

-постановою слідчого від 31.03.2021 року при визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів - вилученого у гр. ОСОБА_1 телевізора чорного кольору «LG Ultra slim» та телевізор чорного кольору «DIGITAL DTV -14J3»;

- протоколом обшуку від 30.04.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 ;

-протоколом огляду предметів від 03.04.2021 року яким є металева станина від циркулярки, що виготовлена зі сталевих кутників, металевий візок саморобний, електричний щиток, сталева труба довжиною 3м, сталева труба 2,7 м, сталева труба довжиною 3м, сталева труба довжиною 2,5 м, саморобне електричне точило двигуном, 3 дерев`яні дошки довжиною 5 м, 10 дерев`яних брусків довжиною 3м. телевізор;

- копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 28.02.2020 року серії НОМЕР_1 ;

- копією заповіту від 01.10.2019 року №64;

- висновком судової товарознавчої експертизи від 21.04.2020 року № 8/304, згідно якого ринкова вартість, бувшого у використанні, телевізора марки «DIGITAL DTV -14J3»; саном на 30.03.2020 року могла складати 466 грн 67 коп. Ринкова вартість, бувшого у використанні, телевізора марки ««LG 21 FK2RG», станом на 30.03.2020 року могла складати 766 грн 67 коп;

- висновком судової товарознавчої експертизи від 24.04.2020 року № 8/350, згідно якого ринкова вартість, сталевої труби розміром 3000х100х5 мм, станом на 30.03.2020 року могла становити 294 грн 99 коп. Ринкова вартість, сталевої труби розміром 2700х90х5 мм, станом на 30.03.2020 року могла становити 265 грн 49 коп;

- висновком судової товарознавчої експертизи від 24.04.2020 року № 8/349, згідно якого ринкова вартість металевої станини, станом на 30.03.2020 року могла становити -600 грн 00 коп. Ринкова вартість металевого візка, станом на 30.03.2020 року могла становити 533 грн 33 коп;

- висновком судової товарознавчої експертизи від 27.04.2020 року № 8/351, згідно якого ринкова вартість сталевої труби розміром 3000х60х5 мм, станом на 30.03.2020 року могла становити 174 грн 99 коп. Ринкова вартість, сталевої труби розміром 2500х50х5 мм, станом на 30.03.2020 року могла становити 145 грн 82 коп;

- висновком судової товарознавчої експертизи від 27.04.2020 року № 8/352, згідно якого ринкова вартість трьох дерев`яних дощок довжиною 5000 мм, шириною 400 мм, товщиною 50 мм, станом 30.03.2020 року не видається можливим через відсутність пропозицій до продажу подібного майна. Визначити ринкову вартість десяти дерев`яних брусів довжиною 3000 мм, шириною 100 мм, товщиною 80 мм, станом 30.03.2020 року не видається можливим встановити через відсутність пропозицій до продажу подібного майна;

- висновком судової товарознавчої експертизи від 27.04.2020 року № 8/353, згідно якого ринкова вартість електромонтажної шафи розміром 600х500 мм, станом на 30.03.2020 року могла становити 333 грн 33 коп. Визначити ринкову вартість заточного станка, станом на 30.03.2020 року не видається можливим встановити через відсутність пропозицій до продажу подібного майна;

-дані, що характеризують обвинуваченого відображені в паспорті серії НОМЕР_2, інформації щодо відсутності судимості, позитивної характеристики з місця проживання, інформації щодо перебування на медичному обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога;

- копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.10.2020 року №1119 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 17.10.2020 року №228467154.

Відповідно до чинного законодавства всі наявні в справі докази, які були зібрані органом досудового розслідування у підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_1 з метою з`ясування їх належності та допустимості були перевірені судом у відкритому судовому засіданні відповідно до ст. 23 КПК України за участю всіх учасників кримінального провадження і кожному з них судом була дана оцінка як це вимагає ст. 94 КПК України, бо для прийняття правильного, неупередженого та остаточного рішення суду, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальних прав сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів, на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України", де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Кваліфікуючи дії обвинуваченого, суд враховує, що:

Обов`язковою ознакою проникнення у житло, інше приміщення чи сховище є його незаконність, тобто відсутність у особи права заходити та перебувати у місці, де знаходиться майно.

Саме факт входження, потрапляння у приміщення чи поява у ньому у поєднанні з іншими діями дають можливість визначити об`єктивну сторону суспільно небезпечного діяння.

Суд, не погоджується з позицією захисту про те, що у обвинуваченого не було корисливого мотиву на викрадення майна, а це було зроблено з метою недопущення його вивезення ОСОБА_2 .

Згідно з показами свідка ОСОБА_17 , який показав, що обвинувачений ОСОБА_1 знав про наявність заповіту від 01.10.2019 року №64 відповідно до якого ОСОБА_4 все своє майно заповів ОСОБА_2 .

Таким чином, суд вважає, що здобуті у провадженні докази з огляду на послідовність і характер дій обвинуваченого об`єктивно доводять його умисел та здійснення вказаного злочину, тому, враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд вважає, що даними доказами у сукупності підтверджено винуватість ОСОБА_1 у таємному заволодінні з проникненням у житло майном на загальну суму 3269,00 грн, оскільки дана сума та всі складові зазначеного складу злочину підтверджена по справі письмовими доказами, які були отримані та зібрані органами досудового розслідування без будь-яких процесуальних порушень, відразу після вчинення злочину, та їх дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка, поєднана з проникненням у житло.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що винність обвинуваченого, «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Обвинувачений ОСОБА_1 , відповідно до ст.89 КК України раніше не судимий, згідно характеристики Виконавчого комітету Лисянської селищної ради, Черкаської області від 28.04.2020 року за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, що підтверджується довідками Комунального некомерційного підприємства «Лисянська центральна районна лікарня» Лисянської районної ради Черкаської області від 13.04.2020 року №423.

Згідно досудової доповіді, складеної органом пробації, виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та становить середній рівень небезпеки для суспільства.

Обставин, які б обтяжували або пом`якшували покарання обвинуваченого, відповідно до ст.ст. 66,67 КК України судом не встановлено.

Скоєний ОСОБА_1 злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. №7 (з наступними змінами і доповненнями) «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд, враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, бере до уваги те, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря - нарколога не побуває, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

За таких обставин, суд відповідно до ст. 75 КК України, вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, тобто, якщо він не вчинять нового злочину і виконуватиме покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, а саме: речові докази у справі, телевізори «DIGITAL DTV-14J3» та «LG Ultra slim», електромонтажна шафа, металевий станок, металевий візок, чотири сталевих труби різних розмірів, три дерев`яні дошки довжиною по 5 м, та десять дерев`яних брусків довжиною по 3м, які передані на зберігання ОСОБА_2 , слід залишити власнику - ОСОБА_2 .

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні понесені на залучення експерта за виконання судово - товарознавчих експертиз від 21.04.2020 року №8/304, від 24.04.2020 року №8/350, від 24.04.2020 року №8/349, від 27.04.2020 року №8/351, від 27.04.2020 року №8/352, від 27.04.2020 року №8/353, у розмірі 3269,00 (три тисячі двісті шістдесят дев`ять гривень) 00 коп стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75, ст. 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази у справі, а саме: телевізори «DIGITAL DTV-14J3» та «LG Ultra slim», електромонтажна шафа, металевий станок, металевий візок, чотири сталевих труби різних розмірів, три дерев`яні дошки довжиною по 5 м, та десять дерев`яних брусків довжиною по 3м, які передані на зберігання ОСОБА_2 , залишити власнику - ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за виконання судово - товарознавчих експертиз від 21.04.2020 року №8/304, від 24.04.2020 року №8/350, від 24.04.2020 року №8/349, від 27.04.2020 року №8/351, від 27.04.2020 року №8/352, від 27.04.2020 року №8/353, у розмірі 3269,00 (три тисячі двісті шістдесят дев`ять гривень) 00 коп, які необхідно перерахувати для відшкодування витрат (отримувач: ГУК у Черкаській області/тг с.Лисянка, код класифікації - 24060300, ЄДРПОУ - 37930566 Банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), р/р -UA148999980313040115000023685).

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення вироку через Лисянський районний суд Черкаської області.

Копію вироку Лисянського районного суду Черкаської області негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Г.М. Яценко