Рішення № 96888399, 13.05.2021, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/492/21

Провадження № 2/459/465/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Мельникович М. В.

з участю секретаря судового засідання Мандрик І. Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерціний банк «Приватбанк», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання припиненими зобов`язання за договором поруки,

В С Т А Н О В И В :

18.02.2021 року позивач звернувся до Червоноградського міського суду Львівської області з вищевказаним позовом, в якому просить суд визнати зобов`язання за договором поруки №CGZ0GA00000058/1 від 20.03.2007р., укладеним між ним та ЗАТ „Комерційний банк „Приватбанк”, припиненими. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.03.2007 р. між ЗАТ „КБ „Приватбанк”, (правонаступником якого було ПАТ „КБ „Приватбанк”, а згодом стало АТ „Комерційний банк Приватбанк”) (відповідач) та ОСОБА_2 (третьою особою) було укладено кредитний договір № ССг0СА00000058, за яким відповідач надав третій особі валютний кредит у розмірі 13000,00 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 1300,06 доларів США на сплату страхових платежів, строком на 10 років на умовах, визначених кредитним договором. На забезпечення виконання цих зобов`язань за даним кредитним договором, 20.03.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки № С0200А00000058/1. Позивач вважає, що порука припинилася 20.03.2008р. і при цьому посилається на ст. 559 ЦК України. Також зазначає, що строк основного зобов`язання ні за кредитним договором, ні за спірним договором поруки не встановлений та що банк в односторонньому порядку в розрахунку заборгованості від 11.03.2016р. збільшив обсяг його відповідальності через збільшення відсотків за користування кредитом при порушенні боржником зобов`язань по погашенню кредиту.Тому просить визнати зобов`язання за договором поруки припиненими.

22.02.2021 року ухвалою судді відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 16.03.2021р.

16.03.2021р. сторони в підготовче судове засідання не з`явилися, у зв`язку із чим розгляд справи було відкладено на 01.04.2021р.

16.03.2021р. від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, де зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Також 16.03.2021р. представник АТ «КБ «Приватбанк» подав відзив на позовну заяву, у якому просив повністю відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на ст. 82 ЦПК України та на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 10.12.2017р. у справі №459/1387/16-ц, яке було залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.10.2017р. Окрім цього, вказав на те, що п.12 оскаржуваного договору поруки встановлює строк припинення поруки, а саме 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором. Тому вважає, що відсутні будь-які правові підстави для припинення договору поруки.

22.03.2021р. від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він просив позов задовольнити в повному обсязі, навівши, по суті, ті самі мотиви, що і в позовній заяві звертаючи увагу на те, що договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, а також, що відповідач пропустив шестимісячний строк звернення до поручителя, встановлений ч.4 ст.559 ЦК України.

24.03.2021р. від АТ «КБ «Приватбанк» надійшла заява про врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові ВП ВС від 26.01.2021р. у справі №522/1528/15-ц.

01.04.2021р. ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду на 27.04.2021р.

27.04.2021р. розгляд справи було відкладено на 11.05.2021р. у зв`язку із неявкою відповідача та відсутністю заяв про розгляд справи без його участі.

11.05.2021р. учасники справи у судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності. Разом з цим, позивач вказав, що підтримує позовні вимоги, а відповідач зазначив, що не визнає позов в повному обсязі.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ч. 3 ст. 211, ст. 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши представника відповідача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

20.03.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №CGZ0GA00000058, за яким остання отримала кредит у розмірі 14300 дол. США на термін до 20.03.2017 року (п.7.1).

У забезпечення виконання цих зобов`язань між позивачем та відповідачем 20.03.2017 року було укладено договір поруки №CGZ0GA00000058/1, відповідно до якого останній як поручитель зобов`язався перед банком відповідати за невиконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов`язань щодо виконання умов кредитного договору

Відповідно до п. 1-3 договору поруки предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, укладеним між Банком та Позичальником. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений.

Згідно з п.4 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В п. 11-12 договору поруки вказано, що цей договір, набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за Кредитним договором. Порука за цим договором припиняється після закінчення 5 (п`яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору кредит надається на строк з 20.03.2007р. до 20.03.2017р.

Позивач просить визнати зобов`язання за вищевказаним договором поруки припиненими, оскільки вважає що відбулося збільшення відповідальності поручителя без його згоди, а також що кредитор прострочив строк звернення до нього.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок правонаступництва.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, АТ «КБ «Приватбанк» є правонаступником за всіма правами і обов`язками ПАТ «КБ «Приватбанк», а ПАТ «КБ «Приватбанк є правонаступником за всіма правами і обов`язками ЗАТ «КБ «Приватбанк».

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 (п`яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором (п. 12 договору поруки). Термін повернення кредиту встановлений п.7.1 кредитного договору - до 20.03.2017р. Тобто, порука за цим договором припиняється 20.03.2022р.

Строк поруки - це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Аналогічна позиція визначена в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 року у справі № 6-6цс14.

В даному випадку строк поруки не припинено, вона діє до 20.03.2022р.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов`язання було пред`явлено в межах строку дії поруки. Посилання позивача на порушення шестимісячного строку для звернення з вимогою до поручителя є безпідставним, оскільки така норма застосовується, якщо не встановлено строк припинення поруки.

Окрім вищевикладеного, судом встановлено, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 10.05.2021р. у справі №459/1387/16-ц вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» 1735 доларів США 62 центів, що складається з 1459,30 доларів США заборгованості за кредитом, 91,93 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом; 154,30 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом; 30,09 доларів США заборгованості по пені, що за курсом НБУ станом на 11.03.2016 року еквівалентно 44291 грн. 29 коп. Дане рішення було залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.10.2017р. У своєму рішенні (ухвалі) від 03.10.2017р. Апеляційний суд Львівської області вказав наступне: «У письмовому повідомленні банку від 18.03.2016 року, яке було відправлено 29.03.2016 року позичальнику та поручителю (а.с.12-14), банк вимагав погашення простроченої заборгованості у п`ятиденний термін з дати одержання цього повідомлення, а у разі несплати заборгованості у вказаний термін - дострокового повернення всієї суми кредиту в повному обсязі, нарахованих процентів за користування кредитом та сплати штрафних санкцій. Письмова вимога банку не була виконана позичальником, а тому банк правомірно звернувся до відповідачів у травні 2016 року (з дотриманням визначеного ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку пред`явлення вимоги (позову) до поручителя) з позовом про солідарне стягнення з них заборгованості за кредитним договором. Доводи апелянта про неправильність та суперечливість наданих позивачем розрахунків заборгованості є безпідставними, оскільки позивачем було надано суду детальний розрахунок заборгованості (а.с.167-169), яким уточнено розмір заборгованості за кредитним договором з урахуванням здійснених відповідачем щомісячних платежів на її погашення. Доводи апелянта про збільшення процентної ставки за користування кредитом є теж безпідставними, оскільки з наданого банком розрахунку (а.с.167-169) встановлено, що проценти за користування кредитними коштами за весь період нараховані позичальникові за однією і тією ж процентною ставкою - 11,04% річних. Доказів, які б спростовували правильність цих (остаточних) розрахунків банку по існуючій станом на 11.03.2016 року заборгованості за кредитним договором, стороною відповідача надано не було і клопотань про призначення судом бухгалтерської (економічної) експертизи для вирішення даного питання заявлено не було».

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

КЦС ВС у своїй постанові від 18.12.2019р. у справі № № 761/29966/16-ц вказав, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Відтак, обставини справи, які встановлені в рішенні Червоноградського міського суду Львівської області від 10.05.2017р. та в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 03.10.2017р. повторного доведення не потребують.

Щодо доводів позивача про збільшення обсягу його відповідальності у зв`язку із збільшенням відсотків за користування кредитом при порушенні боржником зобов`язань по погашенню кредиту, то суд не вбачає підстав ставити під сумнів правильність проведеного розрахунку заборгованості від 11.03.2016р., оскільки йому вже була надана правова оцінка в рішенні Червоноградського міського суду Львівської області від 10.05.2017р. та в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 03.10.2017р., які набрали законної сили.

Окрім цього, ВП ВС у постанові від 26.01.2021р. у справі №522/1528\15-ц зазначила наступне: «Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина друга статті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України)».

З огляду на вищевикладене, враховуючи висновки ВП ВС у постанові від 26.01.2021р. у справі №522/1528\15-ц, суд дійшов висновку, що підстави для визнання припиненими зобов`язань за договором поруки №CGZ0GA00000058/1 від 20.03.2007р., укладеним між ним та ЗАТ „Комерційний банк „Приватбанк”, припиненими відсутні, відтак, в позові слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до АТ «КБ «Приватбанк», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання припиненими зобов`язань за договором поруки №CGZ0GA00000058/1 від 20.03.2007р., укладеним між позивачем та ЗАТ „Комерційний банк „Приватбанк”, припиненими – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Комерціний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського 1-д, м. Київ, 01001).

Третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено 13.05.2021 року.

Суддя: М. В. Мельникович