Вирок № 96887836, 14.05.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 223/583/20

Провадження № 1-кп/242/351/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі колегії суддів: головуючого - судді Владимирської І.М., суддів Черкова В.Г., Хацько Н.О., при секретарях Гандзюк К.С., Сафроновій К.В., за участю прокурорів: Пономарьова С.О., Демидова В.В., Желтухіна А.О., захисника Осика М.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050540000078 від 26.05.2020 року, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Донецька, громадянина України, з вищою освітою, інваліда 2 групи за загальним захворюванням, розлученого, який має неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

про обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, п.4 ч.2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

26.05.2020 року приблизно о 01 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння на території 5-го взводу 10 воєнізованого гірничорятувального загону біля гаражного боксу № 9, розташованого за адресою: Донецька область, м.Вугледар, вул.Трифонова, 48а, вживав спиртні напої з малознайомим ОСОБА_2 . На грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сталася сварка, в ході якої у ОСОБА_1 виник умисел на протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що має фізичну перевагу над потерпілим ОСОБА_2 , який перебуває в стані алкогольного сп`яніння та не має змоги протидіяти діям ОСОБА_1 , діючи умисно, розташувавшись позаду від останнього, завдав не менше двох ударів кулаком руки в область голови потерпілого, від яких ОСОБА_2 впав на землю та не міг далі фізично пручатись. Далі ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та можливість настання суспільно небезпечних наслідків у виді тілесних ушкоджень, використавши перевагу над потерпілим, коли той знаходився лежачі та фактично не перешкоджав його протиправним діям, облив його по всіх основних частинах тіла бензином та за допомогою запальнички підпалив, в результаті чого одяг ОСОБА_2 та його тіло здійнялися полум`ям. У результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді опіків полум`ям 2-го АБ ступеню обличчя, шиї, живота, попереку, верхніх кінцівок, нижніх кінцівок, загальною площею 21%, опіку повік 1-го ступеню обох очей, опікового шоку легкого ступеню, набряку та садна скроні ліворуч, синця верхньої повіки ока ліворуч, крововиливу у кон`юктиву ока праворуч, які в своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад двадцять один день.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, п.4 ч.2 ст. 115 КК України вину не визнав та суду показав, що 25.05.2020 року вночі він біля кафе «Марсель» в м.Вугледар познайомився з потерпілим, під час розмови з останнім він запропонував йому проїхати до магазина «Калинка», потерпілий погодився. В магазині потерпілий придбав коньяк, запропонував йому випити біля входу в магазин, однак проїжджаючий патруль поліції завадив їм це зробити. Він запропонував підвезти потерпілого, той погодився. Неподалік від ВГРЧ він висадив потерпілого, а сам поїхав до боксу на території ВГРЧ. Коли він поставив машину, то побачив, що до нього прямує потерпілий, який став наполягати вжити спиртні напої. Він погодився, однак не пив, а лише «пригубив». Потім він проводив потерпілого до аварійного виходу, який зачинив за ним. Однак потерпілий знову повернувся, на його думку переліз через огорожу, при цьому вдарив собаку на території ВГРЧ. Між ними відбулась розмова на «високих» тонах. Зайшовши в бокс, потерпілий став погрожувати йому ножем, він вибив у нього ножа і вдарив потерпілого долонею по обличчю. Він знову почав випроваджувати потерпілого, однак останній став його душити, вони впали, він вирвався. Щоб припинити дії потерпілого, «освіжити» останнього, він схопив 10 л.каністру та хлюпнув з неї на потерпілого, вважаючи, що це вода. Потерпілий загорівся, він його не підпалював. Він схопив 20 л. каністру з водою і потушив полум`я, потім супроводив потерпілого до виходу з території ВГРЧ, зачинивши за ним ворота. Каністри належали йому, одна біла з чорною кришкою була з водою, чорна 10 л. каністра-з бензином. Умисла вбити потерпілого у нього не було. Пред`явлені до нього цивільні позови обвинувачений визнав в частині стягнення матеріальної шкоди, позов потерпілого в частині моральної шкоди- не визнав.

Сторона захисту наполягала на перекваліфікації дій ОСОБА_1 з пред`явленого йому обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, на ст. 128 КК України та зазначала на правильності кваліфікації його дій саме як необережного заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Під час судового розгляду досліджувались докази, що були подані суду стороною обвинувачення та стороною захисту: показання потерпілого, показання свідків, документи, висновки експертів, речові докази та відеозаписи.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що раніше обвинуваченого не знав. 25 травня 2020 року він разом з напарниками ОСОБА_3 встановлювали пожарну сигналізацію в дитячому садочку №2 м.Вугледар до 18 години. У дитячому садочку працює слюсар ОСОБА_4 , з яким вони домовилися поїхати на рибалку на канал, який знаходиться неподалік від м.Вугледар. Заїхали додому, переодягнулися та він з ОСОБА_5 поїхали на машині, а ОСОБА_4 їх ждав на каналі. Половили рибу, випили 2 л. пива, о 22 годині прибули у м.Вугледар. ОСОБА_4 запропонував піти в кафе. ОСОБА_5 залишився вдома, а він погодився. Він та ОСОБА_4 сиділи у кафе біля барної стійки, заказали чебуреки та по бокалу пива. До барної стійки підішли двоє чоловіків, які були в нетверезому стані, та з ними було двоє жінок. Один з них був обвинувачений ОСОБА_6 , який домовлявся за сауну. Його товариш почав з ними розмовляти, сказав, що його ім`я ОСОБА_7 , він пожарний, приїхав з м.Києва. Після того, як ОСОБА_6 домовився за сауну, вони вийшли з кафе. Він разом з ОСОБА_4 вийшли на вулицю палити о 23 годині, біля кафе знаходиться сауна, де стояли машини. ОСОБА_6 знаходився біля мікроавтобуса «Форд», потім вони знов почали розмовляти, ОСОБА_6 сказав, що він водій мера м.Вугледар. Потім зайшов до кафе купити випивку, але йому не продали. Він сказав ОСОБА_6 , де є нічний кіоск та що він туди прямує. ОСОБА_6 запропонував йому підвезти його на машині. Він погодився. Сіли в машину, ОСОБА_6 включив гучно музику та їхав на машині на великій швидкісті. Приїхали до магазину «Калинка» у м.Вугледар, вийшли, біля магазину стояла машина, до якої підходив ОСОБА_6 та з ким то розмовляв. Потім вони зайшли до магазину, ОСОБА_6 купив 250 г коньяку, а він - полуницю. Вийшли з магазину, ОСОБА_6 запропонував випити, але на вулиці знаходився наряд поліції, ОСОБА_6 запропонував поїхати поставити машину в гараж та він з ним поїхав. Приїхавши до гаража, ОСОБА_6 відкрив ворота та бокс, машина «Форд» залишилась зовні, а вони зайшли всередину, зліва стояла машина червоного кольору, справа стіл. ОСОБА_6 налив коньяк, запропонував йому горілку, яка в нього була, але він відмовився та вони пили коньяк. Він розмовляв з ОСОБА_6 по роботі, ОСОБА_6 сказав, що йому не цікаво. Конфлікту та суперечок між ними не було. Він вийшов на вулицю палити та збирався йти додому, получив ззаду удар ногою під коліно та упав на бік. ОСОБА_6 почав наносити швидко йому декілька ударів по голові ногою. Він питав: «За що?». ОСОБА_6 нічого не казав. Він лежав на правому боці. ОСОБА_6 став обливати його рідиною схожою на бензин або керосин, намагаючись облити його всюди, та підніс запальничку до його обличчя, підпалив, при цьому нічого не говорив. Все почало горіти, він кричав, так як було дуже боляче, він намагався потушити вогонь руками, валявся по землі, оскільки пройшов дощ, були невеликі калюжі, тому одежа його була мокра, з карманів все випало( гаманець, електронні цигарки, навушники). Він не бачив ОСОБА_6 , той відійшов, коли він тушив полум`я; він дивився, але не бачив його, він намагався швидше залишити місце події, тікав на четвереньках. Він вийшов через калитку гаражного комплексу, до його будинку було 100-200 метрів, він падав. Приблизно з 1 год. 30 хв. до 4 години він намагався дістатися додому. Через больовий шок він не пам`ятає деякі обставини після того, що сталося. Виключає можливість того, що обвинувачений тушив його, посилаючись на тяжкість опіків. Територію гаражного комплексу він покинув самостійно, питався зателефонувати матері, але у нього не вийшло. Коли він дістався до дому, двері відкрив ОСОБА_5 , стягнув з нього верхній одяг, посадив його в машину та повіз в лікарню м.Курахове. Заявлений цивільний позов підтримав, пославшись у його обґрунтування на обставини, викладені в позові, зазначив, що він продовжує лікування, в подальшому потребує операцій.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що він обвинуваченого не знав. ОСОБА_9 знає з часу навчання, з 1999 - 2000 років, потім працювали разом. 25.05.2020 року вони з ОСОБА_7 ставили пожарну сигналізацію в дитячому садку в м.Вугледар, після поїхали на рибалку. Він не пив, а ОСОБА_7 випив 1,5 - 2 літри пива. Коли стемніло, вони приїхали в квартиру, яку орендовали з ОСОБА_7 . Він залишився готувати вечерю а ОСОБА_7 пішов прогулятися. Приблизно о 23 годині він пішов спати, ОСОБА_7 до того часу не повернувся. ОСОБА_7 повернувся додому вранці приблизно о 5 годині в жахливому стані(сильно обгорілий, в курточці, в одному красівку, брудний, мокрий, всюди опіки на шкірі, волосся, обличчя, на руках обгоріла шкіра висіла; на голові був слід від удару, розсічення зверху). ОСОБА_7 насилу стояв на ногах, попросив стягнути з нього куртку, він зрізав одежу ножем, посадив його на диван, у ОСОБА_7 був озноб, він укрив його ковдрою, швидку не викликав, щоб не втрачати час та на своєму авто повіз ОСОБА_7 в лікарню м.Курахове. По дорозі він у ОСОБА_7 нічого не розпитував, останній скаржився на біль. Медична сестра запитувала ОСОБА_7 та він відповідав, що його облили бензином, підпалили та побили.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що обвинуваченого знає, як мешканця м.Вугледар. Потерпілого раніше не знав, познайомився в цей день, коли сталася подія. Він працює сантехніком, а ОСОБА_7 встановлював в дитячому садочку № 2 м. Вугледар пожежну сигналізацію. Після роботи поїхав на рибалку на річку, яка знаходиться в с.Павловка, він приїхав туди сам, а ОСОБА_7 з напарником ОСОБА_5 потім приїхали приблизно о 18-19 годині. Ловили рибу, ОСОБА_7 пив 2 л. пива, яке привіз з собою. Після поїхали додому. Приблизно о 22 годині він разом з ОСОБА_7 зустрілися в кафе «Марсель» м. Вугледар, де замовили чебуреки та пиво та сиділи розмовляли з приводу роботи. Він пив «медовуху», а ОСОБА_7 випив 1-2 бокали пива. Сиділи приблизно до 23 години. Приблизно о 22 год. 45 хв. підійшов обвинувачений ОСОБА_6 , на призвисько «Франтен», який був п`яний, чиплявся до дівчат, поводився неадекватно. Коли вийшли з кафе, ОСОБА_7 розмовляв з ОСОБА_6 , потім ОСОБА_7 пішов за цигарками і більше він його не бачив.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що обвинуваченого знає як покупця приблизно 5-6 років. ОСОБА_9 не знає. У травні 2020 року вночі, після 24 години в магазин «Калинка», який працює цілодобово, прийшли ОСОБА_12 та ще один чоловік, якого вона не знає, купили коньяк, полуницю та пішли. Розраховувалися разом. Більше вона їх не бачила. В магазині поводились спокійно, конфлікту між ними не було. За межами магазину вона їх не бачила.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що про події, що відбулись в травні 2020 року йому стало відомо від працівників поліції. Обвинувачений колись працював в ВГРЧ, звільнився за станом здоров`я, попрохав дозволу в «боксі» мити машину, так як працював водієм. Він надав йому ключі від гаражу. Може охарактеризувати обвинуваченого як непогану людину, яка користувалась повагою, працюючи в ВГРЧ обвинувачений рятував людей. Територія частини огороджена, заасфальтована, має аварійний вихід.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що з ОСОБА_12 раніше були службові стосунки, коли останній працював респіраторником. В той день, дату він не пам`ятає, він о 10-11 годині вийшов на подвір`я загону і побачив працівників поліції, від яких дізнався, що сталось напередодні. У нього питали дозвіл на огляд місця події. Він бачив, що біля естакади, боксу знаходили портмоне, картки, кросівок, ці речі вилучались. Все фіксувалось на камеру. На запитання учасників процесу пояснив, що ОСОБА_12 дозволялось заїжджати на естакаду, наводити порядок в машині. Машини миють на подвір`ї, а інструменти знаходяться в боксі.

Експерт ОСОБА_15 в судовому засіданні підтвердив висновки, відображені в експертизі від 06.07.2020 року, зазначивши, що в процесі висушування речей потерпілого залишки бензину на них могли випаруватись, їх частка або концентрація стати такою, що не виявляється існуючими реагентами та методами..

Згідно довідки КНП «Курахівська міська лікарня» від 26.05.2020 року, виданої начальнику Вугледарського ВП Волновахського ВП ГУНП Донецької області про те, що в Курахівську міську лікарню було доставлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з діагнозом: опіки І-ІІ-ІІІ ст.голови, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок; 20% алкогольна інтоксикація (а.к.п.7 т.2).

Згідно протоколу огляду місця події від 26.05.2020 року була зафіксована обстановка на території 5 взводу 10 воєнізованого гірничорятувального загону, розташованого за адресою: Донецька область, м.Вугледар, вул.Трифанова, 48 а, та сліди злочину, вилучено 11 об`єктів (а.к.п. 15-20 т.2, фото таблиця а.к.п.22-35 т.2 та відеозапис).

Згідно протоколу огляду від 26.05.2020 року було оглянуто: куртку темно-синього кольору; футболку темно-синього кольору; штани чорного кольору; один кросівок чорного кольору, ремень коричневого кольору, які належать потерпілому ОСОБА_2 та які добровільно видав співробітникам поліції ОСОБА_8 (а.к.п.39-41 т. 2).

Згідно протоколу огляду від 26.05.2020 року було проведено огляд квартири АДРЕСА_2 , дозвіл якого надала ОСОБА_16 , та під час огляду виявлено чорні штани фірми «FANGSIDA»; темно-синю спортивну куртку «ENGLAND» та жовту футболку, які належать ОСОБА_1 , в яких він знаходився 25-26 травня 2020 року та які 26 травня 2020 року були випрані ОСОБА_16 (а.к.п.45-48 т. 2).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 28 травня 2020 року накладено арешт на майно, вилучене 26.05.2020 року під час огляду міста події, а саме: пляшку з-під горілки «Неміроф» 0,5 л.; пляшку з-під коньяку «Шабо» 0,375 л.; запальничку «Бік»; пластикову каністру білого кольору на 20 л. порожню; пластикову каністру чорного кольору на 10 л. з бензином; черевик торгової марки «Пума» 45 розміру; пластикову кришку чорного кольору; фрагменти зі слідами горіння - 2 шт, портмоне з банківськими картами: «ПУМБ», «Приватбанк» - 2 шт.; дисконтними картами: «Білайн», «Новый Свет», «Пума», «Епіцентр», «Персональний бонус»; пристрій для паління «Aegis», та на майно, вилучене в ході огляду речей від 26.05.2020 року, а саме: куртку темно-синього кольору; футболку темно-синього кольору; штани чорного кольору; один кросівок, ремень коричневого кольору.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.05.2020 року, потерпілий ОСОБА_2 серед пред`явлених осіб на фотознімках впізнав на фотознімку № 3 ОСОБА_1 , який 26.05.2020 року близько 01 год. 30 хв. наніс йому тілесні ушкодження, а також підпалив (а.к.п. 96 - 98 т. 2).

Згідно протоколу огляду речей, проведеного з 30.05.2020 року по 01.06.2020 року, було проведено огляд трьох пакетів, перев`язаних ниткою, які скріплені паперовою склейкою, з підписами учасників слідчої дії від 26.05.2020 року, в яких знаходились вологі речі, а саме : куртка чорного кольору зі слідами горіння та бруду, носок чорного кольору, футболка чорного кольору зі слідами горіння та бруду; штани чорного кольору зі слідами горіння та бруду, вказані речі були просушені; та проведено огляд змісту паперового пакету, всередині якого знаходиться каністра з рідиною попередньо встановленою як бензин (а.к.п. 109 т.2, фототаблиця а.к.п. 110-112 т.2).

Ухвалами слідчих суддів Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 09.06.2020 року та 13.07.2020 року слідчим в цьому кримінальному провадженні було надано доступ до медичної документації (амбулаторної та стаціонарної карт, рентгенограм при наявності томографії головного мозку медичного хворого на ім`я ОСОБА_2 ), з можливістю отримання копій та оригіналів (а.к.п.122 та а.к.п.176 т. 2).

Відповідно до протоколів тимчасових доступів до речей і документів від 23.06.2020 року та 23.07.2020 року слідчі в цьому кримінальному провадженні ознайомились з історіями хвороби ОСОБА_2 та вилучили їх( а.к.п. 123 та а.к.п.177-179 т. 2).

Згідно протоколу огляду речей від 02.06.2020 року було оглянуто лазерний CD-R диск об`ємом 700 МВ, на якому є запис з камери спостереження, розташованої на продуктовому магазині «Калинка» за адресою: Донецька область, м.Вугледар, вул.Трифонова, 28. (а.к.п. 125-126 т.2).

Згідно висновку експерта судової дактилоскопічної експертизи № 1/5-115 від 12.06.2020 року встановлено, що на поверхні запальнички, наданої на дослідження - слідів папілярних узорів рук(пальців, долонь) не виявлено. Відповісти на частину першого питання: «…якщо так, то чи придатні вони для ідентифікації?» неможливо у зв`язку з тим, що на поверхні запальнички слідів папілярних узорів рук не виявлено. Вирішити питання: «Якщо придатні то чи залишені вони особою ОСОБА_1 .?» неможливо в зв`язку з тим, що на поверхні запальнички, виданої на дослідження, слідів папілярних узорів рук не виявлено. (а.к.п.132-137 т.2).

Згідно висновку експерта судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів № 19/104-8/2808 від 06.07.2020 року встановлено, що надана на дослідження рідина в пляшці з полімерного матеріалу(з постанови слідчого - «надана на дослідження(в пластиковій пляшці, об`ємом 0,5 л) рідина») є нафтопродуктом, який має вуглеводневий склад характерний для автомобільного бензину. В пожежному смітті з пробірок, на парі кросівок, на ремені, на двох фрагментах виробів з тканини синього та чорного кольору(візуально куртках), на штанах чорного кольору, на фрагменті виробу з тканини чорного кольору (візуально футболці), на носку(з постанови слідчого - «на наданих для дослідження предметах (куртці чорного кольору, футболці чорного кольору, штанах чорного кольору, носку, кросівку та ремені, виданого свідком ОСОБА_8 ; кросівку та двох пластикових пробірках з чотирма фрагментами горіння, вилучених в ході ОМП від 26.05.2020 р.»), в межах чутливості застосованих методів дослідження, слідів нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів не виявлено (а.к.п.144-150 т.2).

Під час проведення слідчого експерименту згідно протоколу від 17.07.2020 року, потерпілий ОСОБА_2 пояснив та показав місце та обставини вчинення відносно нього 26.05.2020 року кримінального правопорушення (а.к.п.155-164 т.2).

Згідно висновку експерта судово-медичної експертизи № 613 від 27.07.2020 року встановлено, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_2 при зверненні за медичною допомогою: опік полум`ям ІІ АБ ступеню обличчя, шиї живота, попереку, верхніх кінцівок, нижніх кінцівок, загальною площею 21%, опік повік І ступеню обох очей, опіковий шок легкого ступеню, утворились від дії високої температури, можливо в зазначений термін, при описаних обставинах постанови, і відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад двадцять один день. Тілесні ушкодження, виявлені у нього при зверненні по медичну допомогу: набряк та садно лівої скроні, синець верхньої повіки лівого ока; крововилив у кон`юктиву правого ока, утворились в результаті двох дій тупих предметів, можливо в зазначений термін, при описаних обставинах постанови, і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вищезазначені тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні з положення стоячи. Потерпілий міг знаходитись у будь-якому положенні, але так, щоб обличчя, шия, живіт, поперек, верхні кінцівки, нижні кінцівки були доступні для спричинення тілесних ушкоджень. Вищезазначені тілесні ушкодження, могли утворитись при обставинах, на які посилається гр. ОСОБА_2 під час допиту в якості потерпілого від 26.05.2020 р. та 28.05.2020 р. та під час проведення слідчого експерименту за його участю від 17.06.2020 р. Виставлений в наданих медичних документах діагноз - «Струс головного мозку» - при оцінці ступеня тяжкості не враховувався, оскільки не підтверджений об`єктивною неврологічною симптоматикою. (а.к.п. 192-196 т.2).

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 413 від 23.06.2020 року, ОСОБА_1 як в період часу, відповідний до інкримінованого діяння, так і в даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом душевної діяльності, слабоумством,іншим хворобливим станом не страждав і не страждає. Є психічно здоровим. Цей висновок підтверджується анамнестичними відомостями, згідно яких в розвитку не відставав; навчався в ЗОШ, ВУЗі; офіційно працював тривалий час; у ЗС служив; психіатром не спостерігається; не перебуває на обліку у лікаря-нарколога; при цьому огляді грубих порушень пам`яті, мислення, інтелекту не виявляє. Будучи психічно здоровим, ОСОБА_1 в період часу, відповідний до інкримінованого діяння, був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, відповідний до інкримінованого діяння, ОСОБА_1 в стані будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився, його дії не свідчили про хворобливе сприйняття навколишнього, що підтверджується матеріалами кримінальної справи та відомостями, повідомленими ним при експертизі. В даний час ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує(а.к.п. 116-119 т.2).

Оцінюючі перераховані вище безпосередньо досліджені судом докази на предмет їх належності, достовірності та допустимості, суд виходить з наступних положень чинного законодавства, а також міжнародних норм.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 337 ч. 1 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Стаття 374 ч. 3 п. 2 КПК України вказує, що у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою має міститись, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Судом в межах розумного створені як стороні обвинувачення, так і стороні захисту, а також потерпілому усі умови для надання доказів та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №1-31/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постановлення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків» № 5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, а всі сумніви у справі, в тому числі що стосуються достатності зібраних фактичних даних, якщо вичерпані всі можливості їх доповнення та усунення, повинні тлумачитися і вирішуватися на користь підсудних.

Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.

Саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

При цьому, стороною захисту суду було заявлено про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 26.05.2020 року та всіх інших похідних доказів від зазначеної слідчої дії. Проаналізувавши надані докази, суд не приймає до уваги доводи захисника Осика М.І. про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 26.05.2020 року, оскільки захистом не доведено належними та допустимими доказами, що під час даної слідчої дії було порушено право на захист.

Досліджені в судовому засіданні докази суд вважає належними та допустимими, в сукупності ці докази підтверджують той факт, що саме ОСОБА_1 26.05.2020 року умисно спричинив потерпілому ОСОБА_2 термічні опіки, завдавши тілесні ушкодження середньої тяжкості.

При кваліфікації дій обвинуваченого суд виходить з наступного.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому кваліфіковані за ст. 15 ч.2 , ст. 115 ч. 2 п. 4 КК України як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю, так як особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Сторона захисту наполягала на тому, що дії обвинуваченого із завдання тілесного ушкодження ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст. 128 КК України як необережне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Водночас суд не погоджується ані з кваліфікацією сторони обвинувачення, ані з доводами сторони захисту щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Згідно з ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ст. 15 ч.2 КК України).

Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.

Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Оцінивши надані в даному кримінальному провадженні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не надано суду достатніх доказів наявності у ОСОБА_1 умислу саме на позбавлення життя ОСОБА_2 .

Так, відповідно до показань потерпілого ОСОБА_2 , самого обвинуваченого ОСОБА_1 , висновку експерта № 613 від 29.07.2020р.- 03.08.2020 року, фактичні дані з яких узгоджуються між собою, обвинуваченим потерпілому в результаті травматичного впливу термічного чинника з високою температурою - бензину - було спричинено опіки,що утворились від дії високої температури, та які кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, що стороною захисту під час судового розгляду власне й не оспорювалося.

Тілесні ушкодження - це протиправне і винне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів.

В даному випадку виявлені у потерпілого тілесні ушкодження кваліфіковано експертом за тією ознакою, що вони не були небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров`я потерпілого строком понад 3 тижні (більш як 21 день).

Аналізуючи дії як потерпілого, так і дії обвинуваченого щодо завдання потерпілому тілесних ушкоджень суд дійшов висновку, що їх умисному спричиненню обвинуваченим передували раптово виникли неприязні стосунки з ОСОБА_2 . Даний висновок суд робить на підставі показань обвинуваченого ОСОБА_1 , який посилався на ці обставини під час судово-психіатричної експертизи. Суд не приймає до уваги показання потерпілого, що між ним та обвинуваченим суперечок не було, оскільки вони не підтверджуються іншими доказами.

При цьому, з фактичних обставин справи судом встановлено, що в результаті умисних дій обвинуваченого через застосування запальнички на потерпілому здійнявся вогонь. Не визнання обвинуваченим в судовому засіданні підпалення потерпілого, суд розцінює як спосіб захисту, оскільки його покази в цій частині спростовуються доказами, наведеними в даному вироку. Крім того, суд приймає до уваги показання обвинуваченого та потерпілого, які вказують на дії, внаслідок яких безпосередньо перед загоранням потерпілий лежав, що фактично усуває можливість самоспалаху від підкурювання, крім того, судом встановлено, що потерпілий користувався не звичайними цигарками, а електронним пристроєм, у якого інший механізм підкурювання та паління. Як вже зазначалося судом, ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 термічні опіки, завдавши тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Інших тілесних ушкоджень, які б локалізувалися у життєво важливих органах та становили хоча б якусь загрозу життю потерпілому обвинувачений не спричиняв.

При цьому, після загоряння потерпілого ОСОБА_1 одразу ж припинив свої дії, оскільки після цього жодних дій, які б загрожували життю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не вчиняв, маючи таку можливість, адже в каністрі залишалася значна кількість бензину, який обвинуваченим надалі застосовано не було - він такою нагодою не скористався та не продовжував застосовувати бензин і спричиняти надалі тілесні ушкодження ОСОБА_2 з метою досягнення наслідку у виді смерті потерпілого, який залишався живим.

Водночас одразу після спалаху на потерпілому вогню обвинувачений намагався загасити його, облив водою з каністри, тобто вчиняв дії, спрямовані на відвернення негативних наслідків від злочину. Суд приймає до уваги показання обвинуваченого в цій частині, оскільки вони підтверджені іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні. Так, згідно протоколу огляду від 26 травня 2020 року встановлено місце, де знаходився потерпілий під час горіння, та були оглянуті предмети,які там були знайдені, серед яких була чорна кришка від 20 л.каністри з водою. При дослідженні відео файлу даної слідчої дії суд звертає увагу, що місце події розташовано неподалік від стіни гаражного боксу, де відсутні сліди калюж, однак, в місці, де знайдені речі потерпілого,які зі слів останнього під час горіння його одягу, випали з його кишень, тобто на місці горіння потерпілого, наявні характерні сліди від полиття водою. Суд, враховуючи стан, в якому перебував потерпілий (як внаслідок алкогольної інтоксикації, так і внаслідок опікового шоку),критично ставиться до його показань в судовому засіданні в тій частині, що ОСОБА_1 не тушив полум`я та звертає увагу, що в цій частині потерпілий лише робить припущення, вказуючи, що якщо б обвинувачений тушив його, то таких опіків не було б; під час слідчого експерименту за його участю потерпілий вказував, що не пам`ятає, щоб його тушив обвинувачений.

Крім того, стороною обвинувачення суду не було надано жодних доказів існування стійких неприязних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які могли б викликати у обвинуваченого бажання позбавити потерпілого життя.

Сукупність вищевикладеного переконує суд у тому, що позбавлення життя потерпілого не охоплювалось умислом обвинуваченого ОСОБА_1 , тобто на переконання суду, умисно спричиняючи ОСОБА_2 перелічені вище термічні ОСОБА_17 мав на меті не позбавлення потерпілого життя, а виключно нанесення йому тілесного ушкодження, ступінь тяжкості якого умислом обвинуваченого й не охоплювався.

Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що дії ОСОБА_1 в цій частині були необережними, суд виходить з наступного.

Стаття 23 КК України дає визначення вини як психічного ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Відповідно до ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Статтею 25 КК України визначено, що необережність поділяється на кримінальну протиправну самовпевненість та кримінальну протиправну недбалість.

Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

При цьому, твердження обвинуваченого суду про те, що загоряння потерпілого сталося від його дій випадково, суд знаходить такими, що не відповідають дійсності, та розцінює їх як позицію захисту, яка спрямована на зменшення обсягу відповідальності обвинуваченого.

Так, на умисні дії обвинуваченого, які виразилися у піднесенні запальнички до потерпілого, якого було облито горючою рідиною (бензином), вказують: послідовні пояснення потерпілого, як безпосередньо надані в судовому засіданні, так і відображені у протоколі слідчого експерименту за його участю, та також дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 26.05.2020 року, згідно якого запальничка була знайдена в приміщенні боксу гаражу, як і дві каністри, які використовував обвинувачений. Крім того, судом встановлено, що для облиття потерпілого обвинувачений подолав певну відстань, оскільки каністра, яку взяв останній з вищенаведеною метою, знаходилась в приміщенні боксу, а місце заподіяння шкоди, яке було встановлено відповідно до протоколу огляду місця події і що не заперечував в судовому засіданні сам обвинувачений, знаходилось поза межами вказаного приміщення, на вулиці, ліворуч від стіни гаражного боксу в декількох метрах. Суд звертає увагу, що каністри, в яких знаходились бензин та вода , були різного об`єму, кольору та закриті кришками, ці каністри належали обвинуваченому, який користувався ними та знав, що в них знаходиться, а також,враховуючи наявність специфічного запаху бензину, який не міг не відчути обвинувачений під час відкриття каністри, усуває помилковість дій ОСОБА_1 щодо знаряддя злочину та спростовує його покази в цій частині.

Разом з тим, спричиняючи потерпілому термічні опіки за допомогою травматичного впливу термічного чинника з високою температурою (бензина) обвинувачений, на переконання суду, достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно істотну шкоду здоров`ю ОСОБА_2 . Водночас, обвинувачений не конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров`ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним потерпілому.

У таких випадках особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно - умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що поєднання обставин, обстановки та умов, за яких були спричинені потерпілому тілесні ушкодження, мети та мотивів ОСОБА_1 , виключає кваліфікацію дій останнього за ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.4 КК України як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю, так як особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Таким чином, підстав для будь-яких розумних сумнівів щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 в умисному спричиненні ОСОБА_2 тілесного ушкодження середньої тяжкості під час судового розгляду справи встановлено не було, а тому суд дії обвинуваченого кваліфікує за ст. 122 ч.1 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Отже, суд, на виконання вимог ст. 67 КПК України, аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням наведені докази, з урахуванням їх допустимості, належності достатності, об`єктивності та достовірності, враховуючи, що по справі було забезпечено всебічний, повний та об`єктивний розгляд усіх її фактичних обставин, дійшов висновку про доведеність вищевикладеного судом обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд в суді першої інстанції проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Змінюючи кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить з того, що злочин, передбачений ст. 122 ч. 1 КК України є менш тяжким ніж злочин, передбачений ст. 15 ч.2 ст. 115 ч.2 п.4 КК України, внаслідок чого при перекваліфікації дій обвинуваченого його право на захист не порушується.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено, адже ОСОБА_1 не висловив каяття у вчиненні ним злочину при викладених судом обставинах.

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину в стані алкогольного сп`яніння. При цьому, факт перебування ОСОБА_1 на час події злочину в стані алкогольного сп`яніння стороною захисту не спростовувався та підтверджений показаннями самого обвинуваченого, які узгоджуються з показаннями потерпілого, який зазначив про спільне вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_1 незадовго до вчинення ним кримінального правопорушення.

Отже, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, судом визнається вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, в обвинувальному акті зазначено вчинення злочину з особливою жорстокістю. Суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 завдаючи тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 шляхом підпалу, свідомо бажав не лише спричинити тілесні ушкодження, а й того, щоб останній відчув додаткові страждання, які не були необхідні для отримання тілесних ушкоджень. Однак, суд позбавлений можливості не визнати у якості обставини, що обтяжує покарання, дану обставину, у відповідності до вимог ч.2 ст.67 КК України.

Питання призначення покарання судом вирішується у відповідності до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, де поряд із кваліфікацією дій винуватої особи враховується й ряд інших чинників.

При призначенні покарання обвинуваченому суд ураховує позицію сторін обвинувачення та захисту, бере до уваги вищевказані обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, враховує ступінь тяжкості учиненого злочину, який закон відносить до категорії нетяжких злочинів ( в ред. Закону № 2617-VIII від 22.11.2018р.), фактичні обставини вчиненого, зокрема, наслідки - спричинення потерпілому тілесних ушкоджень- опіків від дії високої температури, суд враховує й відомості про особу винуватого: на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно ніде не працює, оскільки документів на підтвердження іншого не надав, є інвалідом 2 групи, страждає на ряд хронічних хвороб, має на утриманні неповнолітнього сина, має постійне місце проживання, за місцем проживання та останнім місцем роботи характеризується позитивно.

Суд також враховує і суб`єктивне ставлення обвинуваченого до вчиненого ним злочину - критики до своєї протиправної поведінки не висловив.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 за вчинений злочин покарання у виді позбавлення волі на строк, в межах санкції відповідного закону про кримінальну відповідальність, зважаючи на можливість виправлення обвинуваченого лише шляхом строкової ізоляції від суспільства.

На думку суду, вказане покарання випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, отже, воно буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так й іншими особами, тобто покарання, що призначається, досягне мети, передбаченої ст. 50 КК України.

Зважаючи на те, що у справі не встановлено обставин, які пом`якшували б покарання обвинуваченому, судом не встановлено достатніх підстав для застосування при призначенні йому покарання положень ст. 69 КК України, як не встановлено і законних підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання, що призначається.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового розгляду був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк дії якого не закінчився.

Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком суду законної сили, суд виходить з того, що на момент ухвалення вироку суду не зник та не зменшився ризик переховування ОСОБА_1 від суду, бо перспектива відбування ним реального покарання за вчинений злочин може спонукати обвинуваченого до переховування від суду.

Виходячи з цих міркувань, суд вважає доцільним залишити відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово, який є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, до набрання вироком законної сили.

Вирішуючи цивільні позови цивільних позивачів: потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 33 977, 62 грн. та моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. та прокурора відділу управління нагляду прокуратури Донецької область Ігнатенко Н.В. про стягнення з ОСОБА_1 відшкодування витрат установи охорони здоров`я КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 36 762, 74, та відшкодування витрат установи охорони здоров`я КНП «Курахівська міська лікарня» на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 1162, 20 грн. в порядку ст. 127-129 КПК України, суд приймає до уваги положення ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно до положень ст. ст.128, 129 КПК України цивільний позов особи, якій злочином завдано майнової та/або моральної шкоди, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з положеннями, викладеними в частинах першій та другій ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог, викладених в частинах першій-третій ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Верховним Судом України в п. 2 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6(з подальшими змінами та доповненнями) роз`яснено судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними (ст. 21 Конституції України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, при визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» - відповідно до яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визнає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Вимоги позову про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_2 обгрунтував тим, що у зв`язку зі спричиненням йому через протиправні дії обвинуваченого тілесних ушкоджень він поніс витрати на власне лікування. Такі обставини знайшли своє підтвердження наданими потерпілим суду доказами - випискою із медичної карти стаціонарного хворого, виписним епикризом та фіскальними чеками, накладними та рахунками фактурами про придбання лікарських препаратів, достовірність яких не була спростована під час судового розгляду, та, власне, позов у названій частині визнавався стороною захисту, у зв`язку з чим судом вказані позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 обґрунтував з посиланням на те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого він зазнав моральної шкоди, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях, що виникли внаслідок нанесення йому тілесних ушкоджень, пережитому ним стресі, стані психологічної напруженості, посттравматичних наслідках та необхідністю подальшого лікування.

Виходячи із зазначених норм Конституції України та ЦК України, суд вважає, що потерпілий ОСОБА_2 має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої йому внаслідок протиправної поведінки обвинуваченого.

В судовому засіданні документально підтверджені матеріальні витрати ОСОБА_2 , понесені ним на лікування, на загальну суму 33977 грн. 62 коп., які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Також, вирішуючи позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про відшкодуванню моральної шкоди, приймаючи до уваги суть позовних вимог, глибину моральних і психічних страждань потерпілого,суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що в результаті скоєння злочину потерпілому спричинені моральні переживання та страждання, задовольняє позовні вимоги потерпілого в частині стягнення моральної шкоди, та стягує з обвинуваченого на користь позивача ОСОБА_2 кошти у розмірі 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, та вважає, що вказана сума є об`єктивною та достатньою для відшкодування моральної шкоди, що була спричинена обвинуваченим. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи цивільні позови прокурора відділу управління нагляду прокуратури Донецької область Ігнатенко Н.В. про стягнення з ОСОБА_1 відшкодування витрат установи охорони здоров`я КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 36 762, 74, та відшкодування витрат установи охорони здоров`я КНП «Курахівська міська лікарня» на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 1162, 20 грн., колегія суддів вирішила наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з довідкою - розрахунком КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради на лікуванні в опіковому відділенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував з 31.05.2020 року по 15.07.2020 року, на що витрачено 36 762, 74 коп.

Згідно з довідкою - розрахунком КНП «Курахівська міська лікарня» на лікуванні в хірургічному відділенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував з 26.05.2020 року по 31.05.2020 року, на що витрачено 1162, 20 грн.

Таким чином цивільні позови, заявлені прокурором, щодо відшкодування витрат закладам охорони здоров`я на лікування потерпілого, які підтверджені належними письмовими доказами, підлягають задоволенню.

Питання про речові докази вирішується судом відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави процесуальні витрати у зв`язку з проведенням експертиз: судової дактилоскопічної експертизи № 1/5-115 від 12.06.2020 року у розмірі 1144, 15 грн.; судової експертизи дослідження нафтопродуктів і пально - мастильних матеріалів № 19/104-8/208 від 06.07.2020 року у розмірі 1307, 60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369-370, 373-374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишити раніше обраний - цілодобовий домашній арешт.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з часу його фактичного затримання з метою приведення вироку до виконання.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 час його попереднього ув`язнення (перебування під вартою) у період з 26 травня 2020 року по 30 березня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди у розмірі 233 977 (дві тридцять три тисячі дев`ятсот сімдесят сім) грн. 62 коп.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відшкодування витрат установи охорони здоров`я Комунального некомерційного підприємства «Курахівська міська лікарня» на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошову суму у розмірі 1162 (одна тисяча сто шістдесят дві) грн. 20 коп. на користь Комунального некомерційного підприємства «Курахівська міська лікарня» (місце знаходження: 85612, Донецька область, Мар`їнський район, м. Курпахове, вул. Мечникова, буд. 14) на р/р: UA178201720344300001000021660 у ДКСУ м. Києві; ЄДРПОУ 05493093; Втяг ПДФ № НОМЕР_1 ; ІПН 054930905380.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відшкодування витрат установи охорони здоров`я Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошову суму у розмірі 36 762 (тридцять шість тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 74 коп. на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради (місце знаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 80) на р/р: НОМЕР_2 ; ЄДРПОУ 05498677; ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач: Держава, балансовий рахунок: 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету», код бюджетної класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження», ЄДРПОУ 25574914, призначення платежу: за висновок експерта № 1/5-115 від 12.06.2020 року) витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи № 1/5-115 від 12.06.2020 року у розмірі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/24060300; код отримувача (ЄДРПОУ): 37989253; банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); номер рахунку (IBAN): UA878999980313060115000004008; код бюджетної кваліфікації: 24060300; найменування коду бюджетної класифікації доходу: інші надходження; наявність відомчої ознаки: «00» без деталізації за відомчою ознакою; призначення платежу: за висновок експерта № 19/104-8/208 від 06.07.2020 року) витрати на проведення судової експертизи дослідження нафтопродуктів і пально - мастильних матеріалів № 19/104-8/208 від 06.07.2020 року у розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп.

Скасувати арешт, накладений на речові докази: - пляшку з-під горілки «Неміроф» 0,5 л.; пляшку з-під коньяку «Шабо» 0,375 л.; запальничку «Бік»; пластикову каністру білого кольору на 20 л. порожню; пластикову каністру чорного кольору на 10 л. з бензином; черевик торгової марки «Пума» 45 розміру; пластикову кришку чорного кольору; фрагменти зі слідами горіння - 2 шт., які зберігаються в камері речових доказів СУ ГУНП в Донецькій області, та знищити їх.

Скасувати арешт, накладений на речові докази: - портмоне з банківськими картами: «ПУМБ», «Приватбанк» - 2 шт.; дисконтними картами: «Білайн», «Новый Свет», «Пума», «Епіцентр», «Персональний бонус»; пристрій для паління «Aegis», які зберігаються в камері речових доказів СУ ГУНП в Донецькій області, та повернути їх потерпілому ОСОБА_2 .

Скасувати арешт,накладений на речові докази: куртку темно-синього кольору, футболку темно-синього кольору, штани чорного кольору, один кросівок, ремінь коричневого кольору, що належать потерпілому ОСОБА_2 , які зберігаються в камері речових доказів СУ ГУНП в Донецькій області, та знищити їх.

Речові докази: карту пам`яті з відеозаписом ходу проведення огляду від 26.05.2020 року та лазерний CD-R диск об`ємом 700 МВ з записом з камери спостереження, розташованої на продуктовому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: Донецька область, м.Вугледар, вул.Трифонова, 28, - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після оголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя І.М. Владимирська

Судді Н.О. Хацько

В.Г.Черков