Рішення № 96886703, 14.05.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2528/19

Провадження № 2/591/122/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2021 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання – Чмуневич М.О.

позивачки – ОСОБА_1

представників відповідачів – Вакули С.М., Литвиненка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Сумської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27 січня 2004 року прокуратурою Ковпаківського району м. Суми стосовно неї порушено кримінальну справу № 04290096 за фактом шахрайських дій та підробки документів при незаконному отриманні путівок до санаторію «Курпати» за ознаками злочинів, передбачених ч.2.ст.190, ч.3.ст.358 КК України.

Постанову про порушення кримінальної справи від 27 січня 2004 року було оскаржено до суду, але 30 грудня 2005 року постановою Зарічного районного суду скаргу на постанову про порушення кримінальної справи залишено без задоволення. Ухвалою Апеляційного суду від 21 лютого 2006 року дана постанова залишена в силі.

Для проведення досудового слідства справа була направлена до слідчого відділу Ковпаківського ВМ СМВ УМВС України в Сумській області. 29 січня 2004 року дану кримінальну справу прийняли слідчі слідчого відділу Ковпаківського ВМ СМВ УМВС України в Сумській області.

Обвинуваченою по справі визнана ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.2.ст.190, ч.2,15,190, ч.3.ст.358 КК України, їй обрано запобіжний захід у вигляді «підписки про невиїзд».

Позивачка зазначає, що вона викликалась до слідчого, давала покази, ходила на допити з адвокатом, робились по справі експертизи (почеркознавча, криміналістична), проводились очні ставки, нею подавались клопотання про проведення слідчих дій та витребування документів, тощо (проведення очних ставок, надання документів, допит свідків), доказуючи свою невинуватість.

Позивачка оскаржувала всі дії слідчого. Справу постійно направляли до прокурора, для затвердження обвинувального висновку, він повертав її слідчим, продовжував терміни, надавав нові вказівки по справі.

16 січня 2006 року оголошено про закінчення досудового слідства. 3 19 січня 2006 року зазначена кримінальна справа з обвинувальним висновком направлена на розгляд до Ковпаківського районного суду м. Суми. З 24 січня 2006 року по 10 квітня 2006 року кримінальна справа розглядалась в Ковпаківському районному суді м. Суми суддею Руновим Г.Ю.

10 квітня 2006 року суддею Ковпаківського районного суду м. Суми Руновим Г.Ю. ухвалено постанову (справа 1-124/2006р.), якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 повернуто прокурору Ковпаківського району м. Суми для провадження додаткового розслідування. Запобіжний захід, «підписка про невиїзд» залишилась.

09 червня 2006 року дана постанова набрала законної сили, а справу повернуто прокурору Ковпаківського району м. Суми, який направив справу до слідчого відділу Ковпаківського ВМ СМВ УМВС України в Сумській області для провадження додаткового розслідування.

В серпні 2006 року вона знов викликалась до слідчого СМВ, допитувалась по справі як обвинувачена.

18 серпня 2006 року слідчим відділу Ковпаківського ВМ СМВ УМВС України прийняте рішення про закриття кримінальної справи на підставі ст. 6 п.2КПК України, запобіжний захід скасовано.

Про закриття кримінальної справи їй стало відомо у відповідності до запитів у відповідні інстанції.

3 даного питання 18 березня 2019 року вона звернулась до Сумської місцевої прокуратури.

21 березня 2019 року отримала відповідь, в якій зазначено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішуються судом, і що вона має право звернутися до суду з цього питання.

З даного питання вона 18 березня 2019 року звернулась до голови ліквідаційної комісії УМВС. 23 квітня 2019 року отримала відповідь, в якій зазначено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішуються судом, до компетенції комісії це не віднесено, і що вона має право звернутися до суду з цього питання.

Позивачка зазначає, що внаслідок незаконного перебування під слідством і судом їй була спричинена моральна шкода, яка виразилась у порушенні її прав людини і громадянина, порушенні нормальних життєвих зв`язків та зазнанні душевних страждань. Це змушує докладати значних зусиль протягом тривалого часу для нормалізації свого життя і відновлення свого попереднього життєвого рівня, відновлення фізичного та психологічного здоров`я. До неї були незаконно проведені негласні оперативно-розшукові заходи, заходи кримінального примусу та слідчі дії, які пов`язані з невиправданим втручанням в її особисте життя. Відносно неї незаконно було порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 358 КК України та ч.2ст. 190 КК України (тобто не за фактом, а відносно неї); на протязі тривалого часу працівники міліції та прокуратури вдавалися до фальсифікації доказів у зв`язку з відсутністю вірогідних доказів; потім незаконно притягнута як обвинувачена та незаконно безліч раз їй пред`явлені обвинувачення у вчиненні цих злочинів (один з них тяжкий); незаконно збиралась інформація щодо неї, незаконно складений обвинувальний висновок і справа передана до Ковпаківського районного суду м. Суми; незаконно за місцем роботи розповсюджувались плітки щодо неї і цієї кримінальної справи; її незаконно примушували вийти з профспілки, її незаконно притягнули до дисциплінарної та адміністративної відповідальності (скасоване через суд і те,і те); її незаконно на протязі всього часу коли йшло розслідування по справі вважали злочинцем та розповідали це всім на роботі; незаконно вилучені документи за місцем роботи; після цих подій вона не могла працювати з фондом соціального страхування; у неї забрана дільниця, як комісія фонду соцстрахування; вона була звільнена з посади голови цієї комісії та голови профкому; незаконно керівництво УДСО втручалось до кримінальної справи та надсилало листи до прокуратури та суду щодо розгляду справи; незаконно прокурор у судовому засіданні прохав суд визначити їй покарання за злочин, якого вона не вчиняла, без направлення справи на додаткове розслідування; під час перебування на амбулаторному та стаціонарному лікуванні незаконно надсилались листи з суду та прокуратури щодо перевірки чи дійсно вона лікується та до її діагнозу, і як наслідок її миттєво виписували та давали відповіді, що вона може брати участі у слідчих діях. Після порушення кримінальної справи відносно неї у неї стався розлад в стані здоров`я; постійно тепер лікується та стала інвалідом; відносно неї розповсюджувались недостовірні відомості на роботі, вдома, на дачі, в пресі, в профспілці; вона незаконно перебувала під слідством і судом 31 місяць, весь час вона досить сильно переживала. До неї була незаконно застосована міра запобіжного заходу як «підписка про невиїзд» та була позбавлена можливості без дозволу слідства відлучатися з місця проживання, щоб доводити свою невинність. Була обмежена у праві вільно пересуватися, була позбавлена можливості у вільний від роботи час виїхати на відпочинок та оздоровлення з родиною та неповнолітньою донькою.

Службові особи органу досудового слідства безсоромно насміялися над конституційними гарантіями, зневажили найвищу цінність держави. Безпідставно втрутилися в її життя, посягнули на свободу та особисту недоторканість. Позбавили можливості, гарантованої ст. 33 Конституції України, вільно пересуватися, вільно вибирати місце проживання, вільно залишати територію.

Після всіх подій та, не дивлячись на те, що справа закрита за реабілітуючими статтями, клеймо залишилось на все життя. Друзі, знайомі відвернулися від неї та від сім`ї. Вона була головою профспілкової організації працівників Державної служби охорони в Сумській області, в УДСО і працювала інспектором відділу кадрового забезпечення УДСО, де на протязі всього часу зазначали в колективі, що її посадять. Дитина була віком до 18 років, але їй свідомо ніхто не запропонував скористуватися правом на амністію, свідомо обвинувачення було ґрунтовано на статтях КК, які не підпадали під амністію.

Події, які є предметом цивільного позову, виникли поза її волевиявленням і призвели до значних порушень в особистому житті, об`єктивно порушили звичні оптимальні для неї зміст та якість життєдіяльності; вплинули на особистість як психотравмуючий фактор. Вказані обставини призвели до завдання їй моральних страждань, збитків. Вона понесла немайнові втрати через хвилювання, пов`язане з незаконним порушенням проти неї кримінальних справ, з штучним створенням доказів обвинувачення, неправильним розслідуванням кримінальної справи (умисне неправильне тлумачення фактів та подій, не відображення у справі фактів і обставин, що спростовують обвинувачення); незаконним проведенням обшуків, виїмки. Через тривале перебування під слідством та по обвинуваченню у вчиненні двох злочинів одного з них тяжкого злочину, вчинення щодо неї процесуальних дій, що обмежують її права громадянина, що істотно обмежило її права ( щодо вільного пересування та обмеження в часі), а тому заподіяння моральної шкоди в результаті цього є очевидним. Зазначає, що вона зазнала багаторічні психічні, фізичні, душевні страждання; отримала психотравму; порушено матеріальне благополуччя через постійне ненадання повністю процента премій, погіршення здоров`я тощо.

Негативні емоції, переживання вплинули на спокій і стан здоров`я, призвели до необхідності постійного лікування в лікарнях та вживання лікувальних препаратів для відновлення здоров`я. Пережите нею не можна виміряти нічим, в тому числі і будь-якими коштами, так як не можна зміряти тих страждань, які переживає будь-яка людина під час кримінального переслідування, коли її можна розтоптати, пригнітити, зламати фізично і морально, принизити її честь і гідність. До того ж міри запобіжного заходу обмежили її у вільному пересуванні на протязі 31 місяців, тобто порушили звичайний для неї душевний стан і спосіб життя, яке відобразилася на психічному стані, порушили нормальні життєві зв`язки та її стосунки з оточуючими людьми. Вона та члени її сім`ї зазнали осуду, цькування знайомих, друзів сусідів, колег, родичів. Життя перетворилося у цілодобовий конфлікт: у трудовому колективі, в родині, серед близьких людей,сусідів тощо. Вищевказані обставини були постійно предметом обговорення в сім`ї, рідними постійно озвучувалися як докори її необачності; вона повинна була оправдуватися та доводити, що не скоювала ніяких злочинів. Всі заперечення щодо незаконного порушення кримінальної справи з боку рідних сприймалися як виправдання її власних помилок і її необачливості та викликали негативну реакцію, яка супроводжувалася взаємними безглуздими обвинуваченнями та образами. Замість того, щоб виховувати доньку, яку на той період було 12 років, вона бігала по райвідділах, судах, прокуратурах, доказуючи свою невинуватість. Люди висловлювалися в її адресу незадоволено, з недовірою, перестали довіряти; вважали її «злочинцем», перестали з нею спілкуватись; заплямовано її ім`я як посадовця, як голови профкому і просто як людини; з нею всі перестали спілкуватись; порушено її соціальний статус, ділова та особиста репутація; всі відкрито висловлювали своє невдоволення, що ускладнює мою соціальну адаптацію навіть після закриття справи за реабілітуючими підставами і це змушує її докладати значних зусиль протягом тривалого часу для нормалізації свого життя і відновлення свого попереднього життєвого рівня, позбавлення можливостей реалізації своїх майбутніх планів, звичок та бажань, відновлення фізичного та психологічного здоров`я; відновлення ділової та особистої репутації; вона втратила сон, постійно плакала, стала роздратованою, невитриманою людиною; перестала зважено сприймати і оцінювати ситуацію; її психічний розлад дійшов критичного рівня. Обвинувативши її у тяжких злочинах їй спричинили глибокі моральні страждання і принизили честь, гідність та ділову репутацію. Притягнення до кримінальної відповідальності викликало у неї переживання та хвилювання за себе та за долю своєї родини, тобто весь цей час вона перебувала у стані психологічного напруження і стресу. Члени її сім`ї, які проживають разом зі нею, зазнавали також моральних страждань та переживань. Подолання вказаних перешкод потребувало й потребує дотепер від неї надлишкових зусиль для відновлення колишнього стану та якості життя.

Ці обставини завдали значних перешкод у її життєдіяльності, подолання яких вимагало і вимагає до даного часу від неї надлишкових зусиль, суттєво негативно вплинули на її фізичний та психічний стан, значно перешкодили оптимальному та звичному для особистості соціальному функціонуванню, суттєво порушили якість та перспективи її діяльності, деструктивно вплинули на її особисту та ділову репутацію. Крім того, змінився її звичний життєвий уклад, притягнення до кримінальної відповідальності негативно вплинуло на ділову репутацію та змусило зовсім піти з роботи, вона стала інвалідом.

Посилаючись на вказані обставини, та остаточно уточнивши позовні вимоги, просить стягнути за рахунок Державного бюджету України 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої їй незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачці надано строк для усунення недоліків.

08 травня 2019 року позивачкою на виконання ухвали суду від 25 квітня 2019 року надано нову редакцію позовної заяви.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2019 року відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29 липня 2019 року.

31 травня 2019 року від представника ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області надійшли пояснення (а.с.56).

07 червня 2019 року від представника Державної казначейської служби надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що сума відшкодування моральної шкоди є завищеною та необґрунтованою. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.63).

01 липня 2019 року від представника Прокуратури Сумської області надійшли пояснення, в яких зазначає, що 27 січня 2004 року прокуратурою Ковпаківського району м. Сум стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 04290096 за ч.2 ст.190, ч.3 ст.358 КК України.

Згідно повідомлення голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області від 04 червня 2018 року вказана кримінальна справа закрита 18 серпня 2006 року за п.2 ст.6 КПК України та знищена актом від 28 лютого 2001 року, постанова про закриття кримінальної справи знищена актом від 28 березня 2018 року № 661/01/13-2018.

На даний час дослідити ті обставини, на які посилається позивачка у своєму позові не має можливості, оскільки наглядове провадження по кримінальній справі № 04290096 відносно ОСОБА_1 знищено 08 грудня 2011 року, що підтверджується актом від 05 грудня 2011 року про вилучення до знищення документів, справ, термін зберігання яких закінчився.

Разом з тим твердження позивачки стосовно заподіяння моральних втрат не доведено належними та допустимими доказами. До матеріалів позову не додані документи, які б підтверджували незаконність дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, не додані матеріали, що підтверджують погіршення стану здоров`я, пов`язане з розслідуванням кримінальної справи.

Незважаючи на тривалі моральні переживання, як зазначає позивачка, за період з 2006 по 2019 рік вона не цікавилася станом розслідування кримінальної справи та зволікала зі зверненням до відповідних установ з питань відшкодування моральної шкоди. На даний час всі документи у кримінальній справі знищені, та не можуть бути досліджені судом (а.с.66-70).

29 липня 2019 року протокольною ухвалою суду в підготовчому засідання оголошено перерву до 25 вересня 2019 року, надано час учасникам справи скористатись процесуальними правами.

05 серпня 2019 року від ОСОБА_1 , надійшла відповідь на відзив відповідача (а.с.86-87).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 2019 року залучено до участі в даній справі як співвідповідачів ліквідаційну комісію Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області та прокуратуру Сумської області.

25 вересня 019 року протокольною ухвалою суду у зв`язку з залученням співвідповідачів, підготовче засідання відкладено до 17 грудня 2019 року.

25 вересня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (а.с.94).

03 жовтня 2019 року від представника ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області надійшов відзив на позов (а.с.97-98).

17 грудня 2019 року протокольною ухвалою суду по справі оголошено перерву до 13 лютого 2020 року, надано час позивачу ознайомитися з відзивом на позов.

13 грудня 2019 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява (а.с.112).

18 грудня2019 року від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області (а.с.114).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2019 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог (а.с.115).

08 січня 2020 року від представника ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області надійшов відзив на уточнений позов, в якому зазначає, що як вбачається з матеріалів позову 27 січня 2004 року прокуратурою Ковпаківського району м. Суми стосовно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу № 04290096 за ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України.

Згідно повідомлення голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в сумській області від 04 червня 2018 року вказана кримінальна справа закрита 18 серпня 2006 рокуза п. 2 ст. 6 КПК України та знищена актом від 28 лютого 2011 року, постанова про закриття кримінальної справи знищена актом від 28 березня 2018 року.

На даний час дослідити ті обставини, на які посилається позивачка в своєму позові немає можливості.

До матеріалів позову не додані документи, які б підтверджували незаконність дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, не додані матеріали, що підтверджують погіршення стану здоров`я, пов`язане з розслідуванням кримінальної справи.

Посилаючись на вказані обставини, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі (а.с.132-133).

09 січня 2020 року від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області, згідно якої просила задовольнити уточнену позовну заяву у повному обсязі (а.с.145).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі, призначено дану справу для розгляду по суті на 15 квітня 2020 року.

15 квітня 2020 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 21 липня 2020 року, 10 год. 00 хв. у зв`язку з клопотанням представників відповідачів про відкладення.

21 липня 2020 року розгляд справи відкладено до 20 жовтня 2020 року у зв`язку з зайнятістю головуючого судді Сидоренко А.П. в розгляді кримінальної справи №591/4045/20.

20 жовтня 2020 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді Сидоренко А.П. у щорічній відпустці, розгляд справи відкладено до 27 січня 2021 року.

27 січня 2021 року протокольною ухвалою суду по справі оголошено перерву до 05 травня 2021 року у зв`язку з необхідністю забезпечення явки в судове засідання свідка ОСОБА_4 .

В даному судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала уточнені позовні вимоги в повному обсязі, просила задовольнити уточнений позов у повному обсязі.

Представники відповідачів ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Сумської обласної прокуратури заперечували проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що позивачкою не доведено незаконність дій органу досудового розслідування, наразі кримінальна справа знищена, встановити будь-які обставини що стосуються даного предмету позову неможливо.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою прокурора Ковпаківського району м. Суми від 27 січня 2004 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 30 грудня 2005 року скаргу ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи від 27 січня 2004 року залишено без задоволення (а.с. 19, 122).

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21 лютого 2006 року вказану постанову Зарічного районного суду м. Суми від 30 грудня 2005 року залишено без задоволення (а.с. 20-22, 123-124).

Постановою прокурора Ковпаківського району м. Суми від 16 липня 2004 року кримінальну справу № 04290096 для організації проведення досудового розслідування направлено начальнику СВ Ковпаківського ВМ СМВ УМВС України в Сумській області. Обвинуваченою в даній справі визнана ОСОБА_1 в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 190, ч.2, 15, 190, ч.2, 358, ч.2 358 КК України, якій обрано міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд (а.с.23-24).

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 квітня 2006 року по справі №2-124/2006 кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ст. ст. 358 ч.2, 358 ч.3 КК України повернуто прокурору Ковпаківського район м. Суми для провадження додаткового розслідування, запобіжний захід ОСОБА_1 залишено підписку про невиїзд (а.с. 33-35, 153-154).

З копій повісток вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово викликалася до Ковпаківського ВМ СМВ України (а.с. 38).

Відповідно до повідомлення голови ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області на ім`я ОСОБА_1 від 04 червня 2018 року №1/я-582 вбачається, що кримінальна справа №04290096 порушена проти ОСОБА_1 (арх.№ НОМЕР_1 ) за ч.2 ст. 190 та ч.3 ст. 358 КК України та закрита 18 серпня 2006 року за п.2 ст. 6 КПК України, знищена актом від 28 лютого 2011 року №7/341. Постанова про закриття кримінальної справи знищена актом від 28 березня 2018 року №661/01/13-2018 (а.с. 39).

З копії акту про вилучення та знищення документів, справ, термін зберігання яких закінчився Прокуратури Ковпаківського району м. Суми від 05 грудня 2011 року вбачається, що кримінальна справа №04290096 порушена проти ОСОБА_1 знищена 08 грудня 2011року шляхом спалення (а.с.72-74).

Відповідно до акту Головного управління Національної поліції в Сумській області від 28 березня 2018 року № 661/01/13-2018 про вилучення для знищення секретних документів не внесених до Національного архівного фонду, знищено справи з постановами про закриття кримінальних справ проти особи з крайніми датами з 31.01.2011 року по 04.02.2011 року, з 07.02.2011 року по 11.02.2011 року, з 14.02.2011року по 18.02.2011 року (а.с. 134-138).

З копії акту УМВС України в Сумській області від 28 лютого 2011 року №7/341 вбачається, що кримінальна справа № 04290096 порушена проти ОСОБА_1 , незаконне отримання путівки, за ч.2 ст. 190 та ч.3 ст. 358 КК України, знищена (архівний № 20016) (а.с.139-143).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування громадянинові моральної шкоди у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян і завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно зі статтею 4 цього закону відшкодування моральної шкоди здійснюється в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством та судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебування перед слідством та судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 308/13047/16-ц, висновки якої щодо застосування норм права відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Під час судового розгляду встановлено, що в період з 27 січня 2004 року (дата порушення кримінальної справи) та по 18 серпня 2006 року (дата закриття кримінальної справи) позивачка перебувала під слідством та судом, тобто 30 місяців 22 дні. Зазначений факт підтверджується наданими позивачкою доказами, а також інформацією, викладеною в листі за підписом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області № 1/я-582 від 04 червня 2018 року (а.с. 39).

Суд приходить до висновку, що виплаті в даній справі підлягає мінімальний розмір відшкодування, тобто такий, який має бути відшкодований за відповідний період у будь-якому випадку та будь-якій особі, внаслідок незаконного притягнення її як обвинуваченої, оскільки позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що її страждання, заподіяні відповідними незаконними діями, призвели до суттєвого погіршення або позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року мінімальна заробітна плата становить 6000,00 грн.

Таким чином гарантований державою розмір відшкодування моральної шкоди становить 180000 грн. (30 місяців х 6000 грн. 00 коп.)

Оскільки під час перебування під слідством та судом з 27 січня 2004 року по 18 серпня 2006 року позивачка зазнала моральних страждань, були порушені її нормальні життєві зв`язки, для організації свого життя вона витратила додаткові зусилля та була позбавлена можливості реалізувати свої звички й бажання, так як відносно неї було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, з урахуванням характеру моральних страждань у їх сукупності, суди приходить до висновку про мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди та часткове задоволення позову в даній справі.

Представники відповідачів зазначали в суді, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження факту завдання їй моральної шкоди органами досудового слідства та прокуратури, а також наявності вини цих органів, у зв`язку з чим підстави для її відшкодування відсутні, однак такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки відшкодування громадянинові моральної шкоди у випадку, зокрема, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного засудження та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина здійснюється в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наявні підстави для відшкодування моральної шкоди позивачці та приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково на суму 180 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити у зв`язку з недоведеністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 57, 60, 61, 209, 213-215, 216, 218, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Сумської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 180000 грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач: ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, місцезнаходження: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 08592299.

Відповідач: Сумська обласна прокуратура, місцезнаходження: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, код ЄДРПОУ 03527891.

Повне судове рішення виготовлене 14 травня 2021 року.

Суддя А.П.Сидоренко