Рішення № 96886323, 11.05.2021, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11.05.2021

м. Одеса

Справа № 522/1836/21

Провадження № 2/522/5390/21

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Кріль Х.С.,

секретаря судового засідання - Насарая А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про зняття арешту з майна.

ВСТАНОВИВ:

01.02.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Другого Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса).

Позивач просить суд:

- скасувати арешт нерухомого майна, накладений постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Одеса АА №039947 від 03.03.2006 на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 ;

- виключити відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження, а саме реєстраційний номер обтяження № 3131161, зареєстрований 20.04.2006 17:52:41, підстава обтяження - постанова Другого ДВС у Приморському районі м. Одеси про арешт майна та заборони на його відчуження АА №039947 від 03.03.2006, об`єкт обтяження - частина квартири, 1/5 частина адреса АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 позов обґрунтовує тим, що в 2019 році помер її чоловік ОСОБА_1 , якому належала на праві спільної часткової власності 1/5 квартири АДРЕСА_1 . Постановою Другого ДВС у Приморському районі м. Одеси від 03.03.2006 №039947 було накладено арешт на 1/5 частини квартири, що належала ОСОБА_1 . Позивач стверджує, що наявність обтяжень нерухомого майна (арешту) порушує її права на вступ у спадщину, яка належить їй після смерті ОСОБА_1 . У строк, визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Одночасно в позовній заяві позивач просить розгляд справи проводити за її відсутності, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судові засідання, призначені на 25.02.2021, 25.03.2021 та на 11.05.2021 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за сукупністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив 11.05.2021 провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

07.10.1972 ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище " ОСОБА_1 ") зареєстрували шлюб, що підтверджено Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно з Свідоцтвом про право власності на житло від 19.10.1995 ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) помер, що підтверджено Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 09.07.2019 Березанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

За заявою ОСОБА_1 № 983 від 31.07.2019 відкрито спадкову справу № 417/л/2019 до майно померлого.

Згідно з Витягом з спадкового реєстру від 31.07.2019 Приморською державною нотаріальною контрою у м. Одеса зареєстрована спадкова справа № 64537188, спадкодавцем є ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки від 02.09.2020 № 757/02-14, виданої державним нотаріусом Оліянчук С.С., єдиним спадкоємцем щодо майна ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 . До складу спадкового майна входить часка квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

19.01.2021 державним нотаріусом Оліянчук С.С. надано письмову відповідь спадкоємцеві про те, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом наразі неможливо, оскільки на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , накладено арешт, а саме постановою Другого ДВС у Приморському районі м. Одеси АА №034947 від 03.03.2006 (реєстраційний запис в РПВН 3128227) та постановою АА №039947 від 03.03.2006 (реєстраційний запис в РПВН 3131161). У з в`язку з цим, видача свідоцтва про право на спадщину за законом затримується до зняття арешту. Інші кредитори не звертались.

Листом вих. №9839415 від 14.07.2020 Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) підтвердив накладення арешту на зазначену частку квартири постановою АА №039947 від 03.03.2006. Станом на теперішній час встановити при виконанні якого виконавчого документа та в межах якого виконавчого провадження накладено арешт неможливо, оскільки архівні справи за 2006 рік знищено за закінченням терміну зберігання.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).

Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).

В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння, та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема і шляхом звільнення спадкового майна з-під арешту (постанова Верховного Суду України від 23.01.2013).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Таким чином, прийнявши у визначеному законом порядку спадщину, яка відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_1 позивач ОСОБА_1 набула права на спадщину, до складу якої входить 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 .

Подання позову про зняття арешту з нерухомого майна обумовлено тим, що такий арешт перешкоджає позивачу, як спадкоємцю (власнику) в процедурі оформлення спадкових прав.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Згідно з п.п.1, 3 Глави 13 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок №296/5) нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

За приписами п.п. 4.14, 4.15 п. 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 4.17 п. 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Під час розгляду справ про визнання права власності на майно в порядку спадкування суду слід перевіряти чи були спадкоємцем здійснені всі необхідні заходи щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, чи вимагав він у відповідності до приписів пунктів 1, 3 глави 13 розділу I Порядку від нотаріуса винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва), чи оскаржував таку постанову у судовому порядку або відразу звернувся до суду за правилами позовного провадження (постанова Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №570/6046/14-ц).

Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва) нотаріусом не виносилась. Листом від 19.01.2021 державним нотаріусом Оліянчук С.С. надано письмову відповідь спадкоємцеві про те, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом наразі неможливо, оскільки на частину квартири державним виконавцем накладено арешт, а тому видача свідоцтва про право на спадщину за законом затримується до зняття арешту. Роз`яснено спадкоємцеві право звернутись до суду для зняття арешту.

Отже, виходячи з наведеного, основним позасудовим способом оформлення права власності на майно в порядку спадкування за законом є отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса. Наявність арешту на майно спадкодавця перешкоджає позивачу, як спадкоємцю за законом, оформити спадщину на майно, яке остання успадкувала в порядку ст. 1268 ЦК України після смерті свого чоловіка та стало підставою затримки у видачі свідоцтва про право на спадщину до його зняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, Закон передбачає конкретний перелік випадків, коли арешт знімається виконавцем, а в інших випадках, такий арешт знімається судом.

Згідно зі статтею статті 49 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження.

Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 740/3240/18.

Закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» є юридичним фактом, наслідком якого має бути зняття арешту з майна боржника.

За таких обставин із закінченням виконавчого провадження арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого закінченням виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , накладено арешт, а саме постановою Другого ДВС у Приморському районі м. Одеси АА №034947 від 03.03.2006 (реєстраційний запис в РПВН 3128227) та постановою АА №039947 від 03.03.2006 (реєстраційний запис в РПВН 3131161).

В свою чергу, Другий ДВС у Приморському районі м. Одеси підтвердив, що на зазначену частку квартири постановою АА №039947 від 03.03.2006 накладено арешт. Проте встановити при виконанні якого виконавчого документа та в межах якого виконавчого провадження накладено арешт неможливо, оскільки архівні справи за 2006 рік знищено за закінченням терміну зберігання.

Спадкоємець просить скасувати арешт, накладений постановою АА №039947 від 03.03.2006 Другого ДВС у Приморському районі м. Одеси, накладений на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження № 3131161. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи лише в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи те, що арешт на майно ОСОБА_1 , який помер, було накладено на підставі постанови АА №039947 від 03.03.2006 Другого ДВС у Приморському районі м. Одеси, арешт залишився не знятим, проте виконавче провадження відсутнє, наразі виконавчий лист не перебуває на примусовому виконанні, а також, враховуючи неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його прав шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову в цій частині.

Що стосується вимоги про виключення запису про арешт майна позивача з Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна, така задоволенню не підлягає.

Згідно з ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, рішення суду про скасування арешту з майна після набрання законної сили є підставою для виключення є Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про арешт відповідним органом, що здійснює реєстрацію.

Керуючись ст. ст. ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 142, 206, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зняти арешт, накладений постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Одеса АА №039947 від 03.03.2006 на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 14.05.2021.

Суддя Х.С. Кріль