Ухвала суду № 96886120, 14.05.2021, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа № 601/999/21

Провадження №1-кп/601/156/2021

УХВАЛА

14 травня 2021 року м.Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мочальської В.М.,

з участю секретаря судового засідання Коляди О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду у м. Кременці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021210120000012 від 10 січня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Василюк М.І.,

захисника Корфа П.К.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кременецького районного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження №12021210120000012 від 10 січня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 15 травня 2021 року, оскільки ризики, визначенні ст.177 КПК України та встановлені при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо продовження відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просить змінити вказаний запобіжний захід на домашній арешт.

Посилається на те, що прокурор подала клопотання ідентичне попереднім, не довела вчинення ним кримінального правопорушення з посиланням на докази, не обґрунтувала ризики, передбачені ст.177 КПК України, не вказала причин неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, не дала оцінку доказам, не врахувала, що матеріальна шкода відсутня та він обвинувачується у вчинені злочину, не пов`язаного з життям та здоров`ям особи, має постійне місце проживання та хворіє тяжкими хворобами, не вказала яким чином він може впливати на свідків.

Захисник Корф П.К. при вирішенні питання про продовження відносно його підзахисного ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також заперечив, підтримав доводи підзахисного, зазначивши що вказані прокурором ризики необгунтовані та просить змінити вказаний запобіжний захід на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Так, ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 18.02.2021 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Застосований під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2021 року до 15 травня 2021 року .

Згідно із ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.1, ч.2 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті.

Згідно ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів .

Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні на даній стадії процесу не встановлено.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу, окрім наявної обґрунтованої підозри, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні ст.177 КПК України та встановлені при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого злочину проти власності, зокрема, позбавлення волі на строк від трьох до шести років, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.

Ризиком того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні є те, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити дії з метою залякування потерпілих та свідків по кримінальному провадженню, а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, що переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу.

Ризиком того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що обвинувачений на даний час ніде не працює та не навчається, немає джерела доходу, що може спонукати його до вчинення корисливих злочинів, з метою отримання коштів для виїзду з місця проживання та переховування від органу досудового розслідування та суду.

Ризиком того, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є те, що знаходячись на волі, а саме в разі обрання іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, обвинувачений матиме можливість координувати свої дії із іншими особами, з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.

Також, судом враховуються дані, що характеризують особу ОСОБА_1 , а саме те, що він ніде не працює, хоча є особою працездатного віку, є неодруженим, утриманців не має, стан його здоров`я та міцність соціальних зв`язків останнього, а також те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, що свідчить про систематичність та стійкість протиправної поведінки обвинуваченого, його небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання.

У звязку з вищенавденим твердження обвинуваченого щодо ненаведення прокурором обставин, які підтверджують існування ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України є безпідстваними.

Доводи обвинуваченого про ідентичність клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про те, що матеріальна шкода відсутня та він обвинувачується у вчинені злочину, не пов`язаного з життям та здоров`ям особи, має постійне місце проживання суд не бере до уваги, оскільки це жодним чином не спростовує наявність ризиків, які були підставою як для обрання, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Твердження обвинуваченого стосовно того, що прокурором не доведено вчинення ним кримінального правопорушення, з посиланням на докази, суд вважає необґрунтованими, так як відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, при вирішенні питання про обрання чи продовження терміну дії запобіжного заходу, суд зобов`язаний встановити лише наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення.

Підстав для висновку про невідповідність клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вимогам ст.184, 199 КПК України, суд не вбачає.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 подано у відповідності до приписів ст.331 КПК України і відповідає основним вимогам кримінального процесуального закону, якими регламентовано порядок продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Оцінюючи доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про неправомірність застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу зважаючи на його стан здоров`я, то суд зазначає, що чинним законодавством гарантована та передбачена можливість надання особам, що перебувають під вартою, належної медичної допомоги та стаціонарного лікування в спеціалізованих закладах МОЗ з орієнтовного переліку, де керівництвом установи попереднього увязнення забезпечується цілодобова охорона особи, узятої під варту.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин, переконливості наявних ризиків, та особи обвинуваченого ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що обставини, які встановленні судом, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевикладеним ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому враховуючи вимоги ст.178 КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , а також з огляду на те, що строк тримання ОСОБА_1 під вартою закінчується 15 травня 2021 року, суд вважає за необхідне запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, продовживши останньому строк тримання під вартою, що не перевищує 60 діб, відмовивши в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому на домашній арешт.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331, 371, 372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін, продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Тернополя, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ) у вигляді тримання під вартою до 60 днів, а саме до 00 годин 00 хвилин 09 липня 2021 року.

Відкласти підготовче судове засідання на 10 годину 00 хвилин 04 червня 2021 року, про що повідомити учасників.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом семи діб з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.

Головуюча