Рішення № 96885802, 27.04.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27.04.2021 року м.Мостиська

єдиний унікальний номер 448/408/20

провадження № 2/448/47/21

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,

сторони:

позивачка - ОСОБА_1

відповідач – Фермерське господарство «Лісова Поляна»,

суть спору: про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов`язання до вчинення дій та відшкодування шкоди,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

І. Короткий виклад обставин справи:

Громадянка ОСОБА_1 , (надалі Позивачка) звернулась до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що в кінці грудня місяця 2019р., їй випадково потрапив на руки договір оренди землі №б/н від 2016 року, згідно якого вона, позивачка ніби-то передала в оренду Фермерському господарству «Лісова поляна» (надалі Відповідачу) земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 0,7876 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стверджує, що жодних договорів щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер: 4622487600:09:000:0059, що знаходиться на території Чернівської сільської ради, загальною площею 0,7876 гектарів, в тому числі 0,7876га ріллі з Фермерським господарством «Лісова поляна» чи з будь-яким іншим підприємством вона не підписувала. Також вона, позивачка не підписувала і Акту прийому-передачі вказаної земельної ділянки від 2016 року.

Вказує і на те, що Договір оренди землі №б/н не має також і конкретної дати підписання, що теж є порушенням законодавства.

Покликається на те, що сертифікат на право на земельну ділянку (пай) розміром 1,85 у землі, яка перебувала у колективній власності ТзОВ «Галичина» в умовних кадастрових гектарах отримала її матір ОСОБА_3 , яка пропрацювала багато років у цьому товаристві. Зазначену вище земельну ділянку вона, ОСОБА_1 , отримала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.2015р., та таку у встановленому законом порядку зареєструвала.

Зазначає, що внаслідок вищевказаного їй також була завдана моральна шкода, що полягала в порушенні душевної рівноваги та спокою.

З огляду на вищевказане, просила суд:

- визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 2016 року, укладений ніби-то між нею, позивачкою та ФГ «Лісова Поляна»;

- зобов`язати відповідача повернути їй, позивачці згідно акту прийому-передачі земельну ділянку площею 0,7876га, кадастровий номер: 4622487600:09:000:0059, що знаходиться на території Чернівської сільської ради, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- стягнути з відповідача в її, позивачки користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.;

- стягнути з відповідача в її, позивачки користь понесений судовий збір.

ІІ. Ставлення учасників цивільного процесу до пред`явленого позову:

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, наполягала на їх задоволенні, пояснивши суду, що її на праві власності належить земельна ділянка площею 0,7876 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дану земельну ділянку вона успадкувала після смерті своєї матері.

В обґрунтування позову вказала, що згідно договору оренди землі, складеного у 2016 році між нею та орендарем ФГ «Лісова Поляна», було передано в строкове платне користування вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Стверджує, що вказаного договору оренди землі вона не укладала та не підписувала, про реєстрацію договору відповідач її не повідомляв. Вважає, що відповідач впродовж декілька років користується її земельною ділянкою безпідставно, при цьому виплачує її орендну плату, визначену умовами договору, однак вказаний розмір оренди щодо неї є несправедливим. Покликалась і на те, що їй також була завдана моральна шкода неправомірними діями відповідача, що полягала в порушенні душевної рівноваги та спокою.

Представник відповідача ФГ «Лісова Поляна» - Турчин А.Б., (голова господарства згідно Наказу №8 від 20.12.2019р.), в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов. Вважає, що причиною звернення до суду є та обставина, що сторони не домовились про збільшення орендної плати. Стверджував, що відповідач не порушив будь-яких законних прав та охоронюваних законом інтересів позивачки ОСОБА_1 , своєчасно та в повному, обумовленому договором оренди розмірі, виплачував та виплачує такій орендну плату. З огляду на це, просив відмовити у задоволенні позову.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

02.04.2020 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху у зв`язку з наявними у ній недоліками.

14.04.2020 року ухвалою суду продовжено строк на усунення недоліків.

16.04.2020 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

22.07.2020 року ухвалою суду закінчено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

27.08.2020 року ухвалою суду призначено судову почеркознавчу експертизу.

07.10.2020 року ухвалою суду поновлено провадження у справі з метою вирішення питання про витребування документів.

10.12.2020 року ухвалою суду провадження по справі зупинено.

11.03.2021 року ухвалою суду провадження по справі поновлено.

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін:

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Судом встановлено, що Позивачка згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) від 13.05.2015 року належить земельна ділянка розміром 1,85 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходилася на території Чернівської сільської ради (правонаступник Мостиська міська рада Львівської області).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.2015 року спадкоємцем зазначеної вище земельної ділянки ОСОБА_3 , стала її дочка – Позивачка.

Після виготовлення Позивачкою технічної документації на вищевказану земельну ділянку, площа такої змінилась до 0,7876га, з присвоєнням кадастрового номера – 4622487600:09:000:0059.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2016 року між ОСОБА_1 , та ФГ «Лісова Поляна» було укладено договір оренди землі № б/н, за якими Позивачка передала Відповідачу в оренду строком на 10 років земельну ділянку: з кадастровим номером 4622487600:09:000:0059, площею 0,7876 гектара, розташовану на території Чернівської сільської ради.

Вказаний договір 26 жовтня 2016 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису: 17163413.

Згідно з ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст. 93 ЗК України).

Згідно ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Частиною 1 ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена норма кореспондується з частинам другою та третьою статті 215 ЦК України, та висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ч.1 ст.792 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ст.631 ЦК України).

Згідно з ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Закон України «Про оренду землі».

Таким чином, підставою для визнання недійсним договору може бути встановлений судом дефект такого елементу правочину, як воля його учасника, відсутність волі на укладення правочину або невідповідність волі та волевиявлення учасника в момент вчинення правочину.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Про допустимість доказів зазначено у статті 78 ЦПК України, згідно вимог якої, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись із даним позовом, Позивачка зазначила, що не мала реального волевиявлення на укладення спірного договору та про його існування довідалася лише в грудні 2019 року. Сам договір вона не підписувала та його умови не погоджувала.

Встановлення таких обставин має значення для висновку про те, чи оспорюваний правочин є неукладеним, недійсним чи нікчемним.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , пояснив, що перебував на посаді виконавчого директора ФГ «Лісова поляна» до 2017 року. Зазначив, що договори оренди земельних ділянок, в тому числі і договір оренди земельної ділянки із Позивачкою від імені ФГ «Лісова Поляна» підписував він, оскільки мав на це повноваження. Хто саме підписував договір від імені Позивачки, чи вона, чи інша особа, йому не відомо, так як договори оренди земельних ділянок виготовлялись через орган місцевого самоврядування в даному випадку Чернівську сільську раду Мостиського району Львівської області. Покликався на те, що Позивачці своєчасно та в обумовленому у договорі розмірі виплачувалась плата за користування земельною ділянкою.

В ході судового розгляду справи, судом було забезпечено проведення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення відповідності або відсутності підпису ОСОБА_1 , в графі «Орендодавець» під спірним договором.

На виконання ухвали суду отримано повідомлення експерта про неможливість надання висновку з причин ненадання експерту жодного оригіналу документа, де б знаходився вільний зразок підпису ОСОБА_1 ..

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні вказаного спору судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду по справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року, де зазначено, що підписи сторін є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Тобто, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявляти вимогу про повернення таких ділянок.

Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, що узгоджується із висновками викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Таким чином, та обставина, що Позивачка, спірний договір не підписувала та, відповідно немала волевиявлення на його укладання, на переконання суду знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи по суті.

Разом з тим, відповідно до ст.49 ЦПК України, суд позбавлений процесуальної можливості самостійно змінювати предмет чи підставу позовних вимог.

Отже, невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених особою вимог.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини (Справа «Проніна проти України» N 63566/00, §23, від 18 липня 2006 року) вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Тому, враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки Позивачкою, невірно обраний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Разом з тим, суд зазначає, що Позивачка, не позбавлена права на звернення до суду із вимогами про витребування земельної ділянки, яка належить їй на праві власності, з чужого незаконного володіння або про усунення перешкод у її користуванні, якщо права власника порушуються іншою особою, з наведенням правових підстав і способу захисту своїх прав та інтересів, передбаченого законом.

Крім того, враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до заявленого позову, недотримання Позивачкою вимог позовної давності, на що покликався Відповідач у поданому відзиві, оскільки одночасне наведення таких підстав для відмови в задоволенні позову, як недоведеність позовних вимог і пропуск строку звернення до суду, носить взаємовиключний характер, тому що відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду можливо лише в разі встановлення при розгляді спору, що позов є доведеним.

V. Судові витрати:

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Враховуючи наведену вище норму ЦПК України, понесені Позивачкою судові витрати у даній справі покладаються на останню та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Лісова Поляна» про: визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов`язання до вчинення дій та відшкодування шкоди, - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п.15.5 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Фермерське господарство «Лісова Поляна»; Код ЄДРПОУ: 32841498; місцезнаходження: м.Мостиська, вул. Зелена, 2/а, Яворівського району Львівської області.

Повний текст судового рішення складено 05.05.2021 року.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили «___»______ 20 р.

Суддя Ю.Б. Білоус